Yerevan 2017 - earj.orgГрицина О. М. Складові моделі розвитку...

MULTILANGUAGE SCIENCE JOURNAL

2017. № 3 (09)

Yerevan 2017

3

Eurasian Academic Research Journal2017. № 3 (09)

Eurasian Academic Research JournalFounded by Eurasian Social Sciences Association оn June 2016

ISSN 1829-4863EDITORAL BOARD

Editor-in-ChiefStefanchuk Mykola

PhD (Law), Associate Professor, Honored Lawyer of Ukraine. Taras Shevchenko National University of KyivExecutive editor

Harutyunyan RobertPresident of Eurasian Social Science Association

Deputy EditorsDovhan Valerii

Doctor of Science (Public Administration), Associate Professor.Ukrainian Doctors Assembly of Public Administration

Kalaur IvanDoctor of Science (Law), Associate Professor. Ternopil National Economic University

Kulynych RomanDoctor of Science (Economics), Professor. Khmelnitsky University of Management & Law

Editors

Etel LeonardDoctor Habilitatus (Law), Professor. University of Bialostok

Havryliuk RuslanaDoctor of Science (Law), Associate Professor. Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University

Hryniak AndriiDoctor of Science (Law), Professor. Research Institute of Private Law and Entrepreneurship.National Academy of Law Sciences of Ukraine

Kostytskyi VasylDoctor of Science (Law), Professor, Academician of National Academy of Legal Science, Honored Lawyer of Ukraine.Ukrainian Lawyers Association

Kulynych OmelianDoctor of Science (Economics), Professor. Khmelnitsky University of Management & Law

Muzyka AnatoliiDoctor of Science (Law), Professor, Corresponding Academician of National Academy of Legal Science

Muzyka-Stefanchuk OksanaDoctor of Science (Law), Professor. Taras Shevchenko National University of Kyiv

Patsurkivskyi PetroDoctor of Science (Law), Professor, Honored Lawyer of Ukraine. Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University

Ruśkowski EugeniuszDoctor Habilitatus (Law), Professor. University of Bialostok

Stefanchuk RuslanDoctor of Science (Law), Professor. Corresponding Academician of National Academy of Legal Science

Sviatotskyi OleksandrDoctor of Science (Law), Professor, Academician of National Academy of Legal Science, Honored Lawyer of Ukraine.Higher School of Advocacyof the Ukrainian National Bar Association

Voloshyn YuriiDoctor of Science (Law), Professor, Honored Lawyer of Ukraine.Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine

Babii IrynaPhD (Economics), Associate Professor. Khmelnitsky National University

Butenko AndriiPhD (History), Associate Professor. European University

Harutyunyan LusineMIP (Law, Intellectual Property). Eurasian Social Science Association

Kojoyan HripsimePhD (Law), Associate Professor. Russian-Armenian University

Khomenko MykhailoPhD (Law).Association of Civil Lawyers of Ukraine

Kresin OleksiiPhD (Law), Associate Professor. V. M. Koretskyi Institute of State and Law, National Academy of Sciences of Ukraine

Levkiskyi BohdanPhD (Law), Senior Researcher. Research Institute of Private Law and Entrepreneurship, National Academy of Law Sciences of Ukraine

Rozhko OleksandrPhD (Economics), Associate Professor. Institute of Postgraduate & Continuing Education Taras Shevchenko National University of Kiev

Sargsyan DavidPhD (Law). European Regional Educational Academy

Stepanyan AniPhD (Law). Eurasian Social Science Association

Vyhovskyi DmytroPhD (Law), Associate Professor. Khmelnitsky University of Management & Law

ProofreadersDurbak Iryna, Klyuchova Lyudmula, Kovalenko Karina

© Eurasian Social Sciences Association© Eurasian Academic Research Journal

4


CONTENTS

Chaikovsky M. International Legislation about Education of People with Special Needs: Socio-Pedagogical Importance 8

Bondaruk T., Melnychuk N.Theoretical Aspects of Budget Management 18

Muzyka-Stefanchuk O. A.Adaptation of Ukrainian Legislation is to the EU Requirements (on Example of Bank Relations Adjusting) 23

Chernychko T. V., Pugachevska K. Y. Financial Imbalances in the Economy of Ukraine 31

Rekunenko T. Arrangement of Work with the Information Resources of the State Fiscal Service of Ukraine 38

Pugachevska K. S., Tisnohuz A. V. Foreign Trade Liberalization: Trends and Vectors 42

Velykanova M. M. Research Methodology of Legal Risks: Theoretical and Philosophical Component 48

Bilan S. V. The Legal Patterns of Referendum Institute Regulation in the Constitutional Law of Foreign Countries 56

Ignatenko I. V. Formation of Legal Regulation of "Green" Urban Development 64

Zozuliak O. I. Legal Construction of Foundation from the Perspective Legislation of Ukraine 72

Myronenko I. V. Legal Nature of Regulations on Neighborliness and Land Easements: General Signs and Distinctions 80

Kravchenko M. G. Status of Implementation of Public Administration Entities of Ukraine Action Plan for the Implementation of the Association Agreement between Ukraine, on One Hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and Their Member States, on the Other Hand, in the Area of Waste Management 88

Savenkova V. G. Adaptational Problems of National Banking Legislation with European Union Requirements (Some Aspects) 98

Maliuha L. Yu. The Adaptation of National Legislation in the Social Sphere to European Standards as a Part of the Modernization of Social Protection in Ukraine 103

Kosmii L. R. Foreign Experience of the Courts Investigations of Individual Labour Disputes 109

5


Rufanova V. M. Problems of Criminal Responsibility for Incitement to Suicide of Minors 119

Shulgin V. V. Features of Realization of Military Legislation of Ukraine in the Conditions of Reforming of Criminal Justice 124

Hrytsyna O. M. Components of Model of Mental Stability of Heads of State Border of Ukraine 134

Polyuk V. Integral Method of Forming a Military and Border Components of Professional Readiness of the Future Border Guard-Officers 139

Mostovaya E. V. To the Question of the Legal Status of the State Border of Ukraine in International and National Laws Context 146

Kovbasiuk O. O. The Methodical Tools and Applied Aspects of Assessment of Competitiveness of Grain Production Subcomplex of the Region 150

6


CONTENTS

Чайковський М. Є.Міжнародне законодавство про освіту людей з особливими потребами: соціально-педагогічне значення 8

Bondaruk T., Melnychuk N.Theoretical Aspects of Budget Management 18

Музика-Стефанчук О. А.Адаптація українського законодавства до вимог ЄС (на прикладі регулювання банківських відносин) 23

Черничко Т. В., Пугачевська К. Й.Фінансові дисбаланси в економіці України 31

Rekunenko T.Arrangement of Work with the Information Resources of the State Fiscal Service of Ukraine 38

Pugachevska K. S., Tisnohuz A. V.Foreign Trade Liberalization: Trends and Vectors 42

Великанова М. М.Методологія дослідження юридичного ризику: теоретико-світоглядний компонент 48

Білан С. В.Правові моделі регулювання інституту референдуму у конституційному праві зарубіжних країн 56

Ігнатенко І. В. Становлення нормативно-правового регулювання "зеленої" містобудівної діяльності 64

Зозуляк О. І. Правова конструкція установи з позицій перспективного законодавства 72

Мироненко І. В. Правова природа положень про добросусідство та земельних сервітутів: спільні ознаки та відмінності 80

Кравченко М. Г. Стан виконання суб'єктами публічної адміністрації України плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, у сфері управління побутовими відходами 88

Савенкова В. Г.Окремі аспекти проблем адаптації вітчизняного банківського законодавства до вимог Європейського Союзу 98

Малюга Л. Ю. Адаптація національного законодавства у соціальній сфері до європейських стандартів як складова модернізації системи соціального захисту України 103

Косьмій Л. Р.Зарубіжний досвід розгляду індивідуальних трудових спорів судами 109

7


Руфанова В. М. Проблеми кримінальної відповідальності за доведення до самогубства неповнолітніх 119

Шульгін В. В. Особливості реалізації військового законодавства України в умовах реформування кримінального судочинства держави 124

Грицина О. М. Складові моделі розвитку психічної стійкості керівників органів охорони державного кордону України 134

Полюк В. С.Інтегральна методика формування військової та прикордонної компоненти професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників 139

Мостовая Е. В.К вопросу правового статуса государственной границы Украины относительно норм международного и национального законодательства 146

Ковбасюк О. О.Методичний інструментарій та прикладні аспекти оцінювання конкурентоспроможності зернопродуктового підкомплексу регіону 150

8

На сучасному етапі розвитку Украї-ни державна політика в галузі інклю-зивної освіти здійснюється, крім дер-жавних нормативно-правових докумен-тів також міжнародно-правовими доку-ментами, затвердженими такими міжна-родними організаціями, як Організація Об'єднаних Націй (ООН) ЮНЕСКО, Всесвітньою організацією охорони здоров'я, Міжнародною організацією праці, Міжнародною лігою товариств допомоги людям з особливими потре-бами та іншими. Ратифікувавши міжна-родно-правові документи, Україна взя-ла на себе зобов'язання з дотримання загальнообов'язкових прав, серед яких — здобуття якісної освіти людьми з особливими потребами. Серед міжна-родних документів, що регламентують здобуття освіти людьми з особливими потребами, найбільшого значення на-були акти, прийняті ООН [1].

Аналіз міжнародного та вітчизняно-го нормативно-правове забезпечення освітою молоді з особливими потреба-ми частково здійснювали такі науковці,

як Ю. Богінська, О. Василенко, А. Ко-лупаєва, В. Ляшенко, О. Рассказова та інші. Однак, досі в Україні недостатньо вирішеними залишаються соціаль-но-педагогічні проблеми освіти людей з особливими потребами в процесі ре-формування спеціальної освіти, що й зумовлює необхідність більш детально-го вивчення цього питання.

Метою цієї статті є комплексне дослі-дження основ міжнародного законодав-ства про освіту людей з особливими по-требами, акцентування уваги на соціаль-но-педагогічному значенні цих докумен-тів в процесі реформування та модерніза-ції спеціальної освіти, а також визначення основних тенденцій розвитку освіти лю-дей з особливими потребами.

До міжнародних документів, що безпосередньо або опосередковано стосуються здобуття освіти людьми з особливими потребами, належать: Де-кларація прав дитини (ООН, 1959 р.); Конвенція про боротьбу з дискриміна-цією в галузі освіти (1960 р.); Деклара-ція про права розумово відсталих осіб

УДК 37.014.25:371.3

Чайковський Михайло ЄвгеновичРектор Хмельницького інституту соціальних технологій

ВНЗ "Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»",

доктор педагогічних наук, професор

МІЖНАРОДНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ОСВІТУ ЛЮДЕЙ

З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

Chaikovsky M. International Legislation about Education of People with Special Needs: Socio-Pedagogical Importance

Abstract. The basis of international legislation about education of people with special needs is revealed in this article, the attention is accentuated on the socio-pedagogical meaning of these documents and general tendencies of development of education of people with special needs in Ukraine.Keywords: legislation, people with special needs, legal and regulatory base, special education, education of people with special needs.

Чайковський М. Є. Міжнародне законодавство про освіту людей з особливими потребами: соціально-педагогічне значення

9

(ООН, 1971 р.); Декларація про права інвалідів (ООН, 1975 р.); "Всесвітня програма дій відносно інвалідів" (ООН, 1982 р); Конвенція про права дитини (ООН, 1989 р.); "Всесвітня декларація про освіту для всіх" (Джомтьєн, Таїланд, 1990 р.); "Стандартні правила забезпе-чення рівних можливостей для інвалідів" (ООН, 1993 р.); "Саламанкська Деклара-ція про принципи, політику і практичну діяльність у сфері освіти осіб з особли-вими потребами" і програма "Рамки дій за освітою осіб з особливими потреба-ми", (1994 р.); "Мадридська Декларація" Європейського форуму з проблем інва-лідності (2002 р.); Конвенція ООН "Про права інвалідів" (2006 р.).

Необхідним та важливим питанням при дослідженні основ міжнарод-но-правових документів, що стосують-ся людей з особливими потребами є вирішення соціально-педагогічних ас-пектів здобуття освіти даними людьми. Для ґрунтовного аналізу розглянемо дане питання в історичному аспекті.

Як відомо, одним із перших міжна-родних документів, в якому відзначено важливість вирішення соціально-педа-гогічних проблем дітей з особливими потребами, є "Декларація прав дити-ни", прийнята в 1959 р. Генеральною Асамблеєю ООН. У цьому документі зафіксовано, що дитина з розумовою і фізичною незрілістю потребує спеці-альної охорони і турботи. Особливо наголошується, що людство зобов'яза-не дати дитині все краще, що є в су-спільстві. Соціально-педагогічне значення Декларації полягає в тому, що дитина з неповноцінним фізичним, психічним або соціальним розвитком повинна за-безпечуватися спеціальним режимом, освітою і турботою. Після впроваджен-ня положень цього документа з середи-ни 60-х років ХХ століття в суспільстві спостерігається процес інституалізації, який визначався у розміщенні дітей з різними видами порушень у спеціальні навчальні заклади закритого типу.

Створюються спеціальні школи пере-важно для дітей з вадами слуху, зору та руховими порушеннями (Школа для глухих у Вінніпегу, Школа для сліпих в Галіфаксі та ін.). На цьому етапі прове-дено диференціацію системи фахової освіти, відбувся перехід від трьох до восьми типів спецшкіл, в яких діти-ін-валіди здобували середню освіту. Базо-вою основою соціально-педагогічної підтримки дітей з особливими потреба-ми на цьому етапі стає медична модель. Її активне використання на практиці оз-начало сегрегацію (з лат. "відокремлен-ня" — вид расової дискримінації) дити-ни-інваліда з забезпеченням довготри-валого догляду, лікування та навчання у спеціальних закладах закритого типу. Важливо розуміти, що в межах медич-ної моделі інвалідність розглядається як особиста проблема людини, а обмеже-ні можливості пов'язують з недугою людини. Медична модель набула по-ширення у багатьох країнах і стала ос-новою для виникнення значної кілько-сті міфів, бар'єрів між інвалідами та ін-шими, "звичайними" людьми. Ідеоло-ги "медичної моделі" певною мірою вплинули на законодавство і соціальну політику держав, запропонувавши схе-му: вада здоров'я — обмежені можливості — фізичні чи функціональні обмеження — неді-єздатність — потреба в медичній і матері-альній допомозі [2]. Типовою була ситуа-ція, коли батькам доводилося віддавати на навчання свою дитину до спеціаль-ної установи, віддаленої від їхнього міс-ця проживання. Через втрату батьків-ської підтримки діти зазнавали психо-логічних травм. Іноді примусова сегре-гація ставала обов'язковою. Так, напри-клад, дітей з інтелектуальними пору-шеннями ізолювали, оскільки вважало-ся, що ця спадкова недуга спричиняє суспільні проблеми, зокрема, обумов-лює злочинність. Ізольованість утри-манців цих закладів від світу, відсутність умов, які стимулюють розвиток, жор-стоке поводження з ними свідчили про

Eurasian Academic Research Journal2017. № 3 (09)

10

грубі порушення прав людини. Незва-жаючи на те, що процес інституалізації був кроком уперед у наданні інвалідам можливості здобувати освіту, відкриття спеціальних шкіл виявило ряд її суттє-вих недоліків. Стало очевидним, що в умовах закритих закладів освіти здібно-сті дітей і молоді з особливими потре-бами не розвиваються, коло їх спілку-вання вузьке, самооцінка знижується і повноцінне життя майже неможливе [3, с. 10–28]. Це вимагало подальшого вдосконалення законодавчого регулю-вання соціально-педагогічної підтрим-ки освіти дітей і молоді з особливими потребами. Одним із реальних кроків покращення ситуації стало проведення у 1960 році в Женеві ХХІІІ Міжнарод-ної конференції ЮНЕСКО з народної освіти, яка прийняла Конвенцію про бо-ротьбу з дискримінацією в галузі освіти [4]. Соціально-педагогічне значення цього доку-мента полягає в тому, що аномальні діти залежно від своїх можливостей на-бувають право на освіту не лише в спецустановах, але й у звичайних шко-лах серед здорових однолітків. У Кон-венції міститься ряд рекомендацій з пи-тань організації спеціальної освіти: ран-нє виявлення розумово відсталих дітей, використання методів діагностики, що забезпечують об'єктивність встанов-лення діагнозу, обов'язкова і безко-штовна освіта розумово відсталих дітей.

Розвиваючи положення Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти, ООН в 1971 році прийняла Де-кларацію про права розумово відсталих осіб [5]. Соціально-педагогічне значення цьо-го документа полягає у наданні права інвалідам з вадами розумового розвитку на належне медичне обслуговування, освіту, розвиток здібностей, можливо-сті продуктивно працювати чи займа-тись будь-якою іншою корисною спра-вою в міру своїх можливостей, прожи-вати в своїй сім'ї і брати участь у різних формах життя суспільства, а у випадках перебування в спеціальних закладах,

створювати для них таке середовище і такі умови проживання, які не відрізня-ються від умов звичайного життя. Отже, уперше на міжнародному рівні визначе-но доцільність включення людей з осо-бливими потребами у різні сфери жит-тя суспільства відповідно до їхніх розу-мових можливостей. Завдяки зазначе-ним документам та реформуванню державних закладів опіки і психіатрич-них лікарень у багатьох країнах відбу-лися реальні зміни в ідеології і практиці вирішення проблем освіти інвалідів. Водночас формується думка про можли-вість і необхідність спеціального вихо-вання і навчання розумово відсталих ді-тей завдяки діяльності педагогів-ентузіа-стів, лікарів і громадських діячів. Для них почали відкривати лікувально-виховні школи і допоміжні класи у масових шко-лах. Змінилось ставлення суспільства до інвалідів, відбулись зміни в соціальній політиці, передусім в системі послуг, зав-дяки численним науковим дослідженням у сфері медицини [3, с. 11].

Новий, прогресивний підхід до пра-вового забезпечення освіти дітей і мо-лоді з особливими потребами виріше-но в Декларації про права інвалідів, прийня-тій ООН у 1975 році. Соціально-педагогічне значення цього документа полягає в тому, що інваліди, незалежно від походжен-ня, характеру та серйозності їх вад, ма-ють такі ж основні права на освіту, як і інші громадяни; у декларації стверджу-ється необхідність включення людей з особливими потребами в суспільні від-носини, зокрема визначено право на професійну підготовку, відновлення працездатності і працевлаштування, ма-теріальне і соціальне забезпечення, проживання в своїх сім'ях чи в умовах, що замінюють їх.

Таким чином, із кінця 1960-х рр. у розвинутих країнах під впливом громад-ськості й проведених наукових дослі-джень почалося впровадження політики "деінституалізації", що означало початок боротьби з дискримінацією інвалідів. Замість


11

перебування в "інституціях" (колоніях, інтернатах, дитячих будинках, психіа-тричних лікарнях), у інвалідів з'явилася реальна можливість жити, не покидаю-чи домівки, і отримувати різноманітні медичні і соціальні послуги в диспансе-рах, групових малокомплектних помеш-каннях. Однією з важливих ознак проце-су деінституціалізації є поняття "гідність ризику" — уявлення, що звільнена з-під жорсткої опіки особа повинна мати пра-во робити все, що й інші люди, навіть випадкові помилки [6, с. 7–26].

Доречно зазначити, що система осві-ти, яка виникла після закриття установ інтернатного типу або перетворення їх з головної ланки на допоміжну, характе-ризувалася гнучкістю і високою спеціа-лізацією. Споживачі цих послуг та їх ро-дини здобули можливість впливати на неї і змінювати її у бажаному напрямі.

Реформування спеціальної освіти США, Канади, скандинавських країн у 70-х роках призвело до появи поняття "нормалізація", що визначило політику відносно освіти дітей з особливостями розвитку на подальші 15–20 років [6, с. 7–26]. У теорії "нормалізації" на емпіричному матеріалі було перекон-ливо обґрунтовано, що перебування в установах закритого типу не є бажаним для людей з будь-якою патологією. Майже всі особи, навіть зі стійкими ва-дами здоров'я, можуть і повинні мати повноцінне суспільне життя, отримую-чи необхідну індивідуальну підтримку. У цей період батьки, які першими сприйняли правомірність результатів досліджень стосовно негативних на-слідків перебування дітей з особливими потребами у спеціальних закладах, сповнилися бажання зірвати тавро се-грегації, почали відстоювати права сво-їх дітей з особливими потребами на освіту в "звичайних класах". Сім'ї праг-нули, щоб їхні діти залишалися в рід-них домівках, де до них ставилися як до повноцінних членів родин. Демокра-тичний рух за громадянські права та ан-

тидискримінаційні настрої у суспільстві сприяли позитивним змінам. Громадські організації та асоціації батьків дітей з особливими потребами ініціювали про-ведення реформ в системі освіти цих ді-тей. Такі ініціативи підтримала певна частина педагогів, що працювала у спе-ціальних класах. Вони відзначали, що діти зі спеціальних класів досить рідко потрапляли до звичайних класів і що віднесення дітей до різних категорій є дискримінацією і породжує суспільні стереотипи. У цьому контексті заклада-ються основи формування нової куль-турної норми: повага відмінностей між людьми, визнання всіх людей здатними до нав-чання, незалежно від ступеня і важкості пору-шень в їх розвитку [6, с. 16].

Уперше право інвалідів на рівні мож-ливості здобуття освіти в рамках загаль-ної шкільної системи було проголоше-но в 1982 р. у документі ООН "Всесвітня програма дій відносно інвалідів". Соці-ально-педагогічне значення цього документа полягає у визнанні того, що обов'язкова освіта повинна поширюватись на дітей з усіма видами інвалідності, зокрема з її найважчими формами. Рекомендовано застосовувати особливу гнучкість при проведенні іспитів у дітей-інвалідів та при переведенні з класу в клас, під час розробки системи освіти для дітей-інва-лідів враховувати їх індивідуальні мож-ливості для досягнення певної мети нав-чання, доступність розташування закла-ду освіти від місця проживання учня. У цьому документі йдеться також і про необхідність підготовки вчителів до ро-боти з учнями з особливими потребами. Через неможливість навчати деяких ді-тей-інвалідів у загальноосвітній школі можливим є навчання протягом необхід-ного періоду в спеціальних закладах. При цьому якість спеціального навчання повинна бути рівноцінною загальній шкільній системі і бути тісно взаємо-пов'язаною з нею. Важливе значення на-дається участі батьків на всіх рівнях на-вчального процесу [7].


12

Саме у цей період (середина 80-х рр.) розпочинається процес "інтеграції" в освіті зі зростанням кількості спеціаль-них класів для дітей з особливими по-требами в масових школах, наповнюва-ність яких відбувається завдяки викорис-танню системи тестування [3, с. 10–28].

Фундаментальним документом щодо захисту прав дітей вважається Конвенція ООН про права дитини, що була прийнята резолюцією 44/25 Генераль-ної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року та набула чинності для Укра-їни 27 вересня 1991 року. Цей документ закріпив право дітей з відхиленнями у фізичному і розумовому розвитку вести повноцінне життя в умовах, які забезпе-чують їх гідність, сприяють формуван-ню впевненості в собі і їх активній уча-сті у житті суспільства [8]. Яскраво вира-жене соціально-педагогічне значення цього документа полягає в тому, що на міжна-родному рівні проголошено право ді-тей з особливими потребами на безпе-решкодний доступ до послуг у сфері освіти, професійної підготовки, медич-ного обслуговування, відновлення здо-ров'я, підготовки до трудової діяльно-сті, залучення до соціального життя, сприяння розвитку особистості, зокре-ма культурний і духовний розвиток ди-тини, а також забезпечення необхідної допомоги цим дітям і їхнім сім'ям. Крім того, право на освіту реалізується шля-хом введення безкоштовної і обов'язко-вої початкової освіти, сприяння розвит-ку різних форм середньої освіти, забез-печення доступності професійної під-готовки та вищої освіти.

У середині 80-х років сформувалась соціальна модель ставлення до інвалідів, основу якої, на відміну від медичної мо-делі, складає взаємозв'язок між люди-ною з особливими потребами та соціу-мом. Особливі потреби у цій моделі роз-глядаються як наслідок недостатньої са-мореалізації особистості під впливом не-сприятливих соціальних умов [9, с. 10]. У цей період виникає концепція мейн-

стримінгу (від англ. mainstream — "за-гальний потік"), згідно з якою збіль-шення соціальних контактів і зв'язків між дітьми з особливостями розвитку та їхніми здоровими однолітками є до-статнім для забезпечення розвитку осо-бистості, але основною формою нав-чання учнів з особливими потребами залишаються спеціальні класи. Визнан-ня "подвійної системи навчання" — масової та спеціальної — у цей період вважаєть-ся загальноприйнятим.

Однак упродовж 90-х років XX ст. теорія мейнстримінгу сприяла переходу до інклюзивної моделі навчання як до цілком закономірного етапу розвитку освіти. Формування процесу інклюзії в освіті бере свій початок з моменту про-голошення Всесвітньої декларації про освіту для всіх, яка була прийнята на Всесвітній конференції з освіти у Джо-мтьєні (Таїланд, 1990) [10]. Основне со-ціально-педагогічне значення цього доку-мента полягає у визнанні необхідності створення умов для доступу до базової освіти всім дітям, а також тим групам населення, які не мають можливості на-вчатися, зміцненні партнерських зв'яз-ків між усіма освітніми ланками, держав-ними установами, приватним сектором, релігійними групами, місцевими грома-дами та між сім'ями і вчителями. Метою базової освіти стало забезпечення пра-ва на задоволення основних освітніх потреб кожної дитини, юнака та дорос-лої людини, тобто права на освіту, що дає можливість навчатися, пізнавати світ, діяти, жити разом з іншими та ви-живати. Таке навчання спрямоване на розкриття талантів і потенціалу кожної людини, на розвиток особистості для того, щоб вони могли досягти успіху в особистому житті та житті суспіль-ства [10]. Положення декларації переду-сім стосуються дітей з особливими по-требами, стверджується необхідність їх включення у всі сфери суспільного життя, зокрема, можливість навчатися у звичайних загальноосвітніх закладах,


13

що фактично означає заборону дискримі-нації цих осіб.

Інтегративним документом, який охоплює усі сфери життєдіяльності людини з особливими потребами, є "Стандартні правила забезпечення рів-них можливостей для інвалідів", при-йняті Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році. Ці правила є необов'язкови-ми для виконання, проте вони слугують основою для формування політики щодо інвалідів кожної держави-члена ООН. В Указі Президента України №1112/2002 "Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту інвалідів та проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю" від 02.12.2002 р. додається доручення Кабінету Міністрів України: забезпечи-ти офіційне видання Стандартних пра-вил щодо забезпечення однакових можливостей для інвалідів (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН №48/96) та враховувати їх під час підготовки від-повідних нормативно-правових актів.

Ідеологія "Стандартних правил…" ґрунтується на принципі забезпечення рівних можливостей, що передбачає право інвалідів як членів суспільства жити в своїй спільноті, отримувати під-тримку в рамках звичайних систем охо-рони здоров'я, освіти, зайнятості та со-ціальних послуг. У цьому документі проголошено, що поглиблення розу-міння проблем інвалідності повинне стати важливою складовою освітніх програм для всіх дітей. Основне соціаль-но-педагогічне значення цього документа полягає в декларуванні принципу рів-них можливостей у початковій, серед-ній і вищій освіті для дітей, молоді і до-рослих, що мають інвалідність, в інте-грованих структурах. Крім того, перед-бачено відповідальність органів загаль-ної освіти за освіту інвалідів в інтегрова-них навчальних закладах, включення питань, пов'язаних з освітою цих лю-дей, до національного планування у сфері освіти, розробки навчальних

програм і організації навчального про-цесу. Наголошено на важливості залу-чення батьків та організацій інвалідів до навчання дітей і молоді з особливими потребами, необхідності звертати осо-бливу увагу на дітей раннього дошкіль-ного віку. Для забезпечення інвалідам можливостей здобувати освіту в зви-чайній школі рекомендовано формува-ти політику, розуміння і прийняття ін-тегрованого навчання на рівні шкіл і широких кіл громади; забезпечувати гнучкість навчальних програм, підго-товку на постійній основі викладачів для роботи з інвалідами і надавати їм підтримку. У випадках, коли система за-гальної шкільної освіти не задовольняє адекватним чином потреби всіх інвалі-дів, передбачається спеціальне навчан-ня, якість якого відповідає тим же стан-дартам і цілям і є підготовчим етапом до здобуття освіти у загальноосвітніх за-кладах. У документі вперше державам рекомендовано здійснювати поступову інтеграцію спеціальних навчальних за-кладів у систему загальної освіти. Лише за особливих комунікативних потреб глухих і сліпоглухонімих доцільним вважається їх навчання у спеціальних школах, спеціальних класах для таких дітей чи в спеціальних групах у звичай-них школах. Але водночас визнано не-обхідність спрямування зусиль на ефек-тивне оволодіння навичками спілкуван-ня і досягнення цими особами макси-мальної самостійності. Передбачено спеціальні правила, спрямовані на роз-робку стандартів стосовно залучення інвалідів у культурне життя і повноцін-ну участь у ньому, забезпечення рівних можливостей для відпочинку і заняття спортом. Розглядається необхідність створення банків даних інвалідів з пов-ною інформацією про них, викори-стання різних програм.

На Всесвітній конференції "Освіта для осіб з особливими потребами: До-ступність і якість" в м. Саламанка, про-веденій Організацією Об'єднаних На-


14

цій з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), прийнято Саламанкську Декларацію про принципи, політику і прак-тичну діяльність у сфері освіти осіб з особли-вими потребами і програму "Рамки дій за освітою осіб з особливими потребами", 1994 р., у яких визначено шляхи роз-витку спеціальної освіти в ХХІ столітті. Цей документ не обов'язковий до вико-нання, але він відображає принципи і наміри майбутнього розвитку освіти, до реалізації яких повинні прагнути всі країни. У Декларації проголошено, що для досягнення цілей "Освіти для всіх" необхідно змінити політику дер-жав-членів ООН у напрямі поширення інклюзивної освіти. Основне соціаль-но-педагогічне значення документа полягає у тому, що звичайні школи повинні приймати всіх дітей, незалежно від їх фізичного, інтелектуального, емоцій-ного, соціального, лінгвістичного або іншого стану, і створювати їм умови на основі педагогічних методів, орієнтова-них насамперед на потреби дітей. У за-значених документах наголошено на важливості перетворення в комплексі соціально-педагогічної роботи прин-ципу інклюзивної освіти на компонент правової і політичної системи з метою залучення громадськості до відстою-вання права на освіту для дітей-інвалідів у своїх країнах. Надання якісної освіти дітям з особливими потребами визна-чено завданням соціально-педагогічної роботи не тільки міністерств освіти і шкіл. Для цього рекомендована співп-раця з батьками та мобілізація місцевих громадських організацій. Важливу роль відведено міжнародному співробітни-цтву, впровадженню досвіду тих дер-жав, які досягли успіхів у сфері інклю-зивної діяльності. Особливого значен-ня надано розробці способів плануван-ня, контролю і оцінки інклюзивного навчання; фінансуванню підготовки фахівців з інклюзивної освіти, розробці програм підготовки вчителів для здійс-нення інклюзивного навчання [11].

Необхідно відзначити, що основні положення Саламанкської Декларації щодо соціально-педагогічного забезпе-чення якісної освіти дітей і молоді з особливими потребами знайшли про-довження в "Мадридській Декларації" Єв-ропейського форуму з проблем інвалід-ності у 2002 р., в якій наголошується на необхідності задоволення особливих потреб дітей і молоді, наданні рівних можливостей доступу до всіх суспіль-них ресурсів — загальної освіти, нових технологій, охорони здоров'я і соціаль-них служб, спорту і відпочинку, спожи-вчих товарів і послуг. Акцентується ува-га на провідній ролі школи у здобутті освіти і визнанні прав інвалідів у су-спільстві. У загальноосвітніх закладах рекомендовано широке застосування освітніх ресурсів для формування від-чуття гідності до власної інвалідності та інвалідності інших. Навчальним закла-дам рекомендовано забезпечити індиві-дуальний розвиток дітей-інвалідів, сприяти досягненню ними якомога більшої незалежності, залученню у суспільне життя, адже саме освіта є про-відною для визначення соціального і професійного майбутнього кожної ди-тини, молодої людини.

Ідеї інклюзивної освіти знайшли найбільш повне відображення і подаль-ший розвиток у Конвенції про права інвалі-дів (ООН, 2006 р.) і Факультативному протоколі до неї; у Конвенції вперше проголошено, що держави-учасниці за-безпечують інклюзивну освіту на всіх рівнях. У цьому документі передбачено рівний доступ до інклюзивної освіти у місцях проживання осіб з особливими потребами, пристосування навчальних приміщень з урахуванням індивідуаль-них потреб, підтримку для полегшення їх ефективного навчання, створення се-редовища, яке максимально сприяє за-своєнню знань і соціальному розвитку. Для забезпечення ефективного навчан-ня сліпих, нечуючих та сліпоглухих ді-тей рекомендовано сприяти вивченню


15

азбуки Брайля, альтернативних шрифтів, підсилюючих методів, спосо-бів і форматів спілкування. Наголоше-но також на забезпеченні права інвалі-дів на вільний доступ до загальної ви-щої освіти та професійного навчання зі створенням відповідних умов у закладах освіти. З цією метою держави-учасники здійснюють необхідні заходи із залу-чення до роботи викладачів, зокрема викладачів-інвалідів, які володіють мо-вою жестів та азбукою Брайля, для нав-чання студентів та персоналу ВНЗ [12]. Основне соціально-педагогічне значення Кон-венції про права інвалідів полягає в ос-таточному закріпленні права людей з особливими потребами на інклюзивну освіту на всіх рівнях та створенні для цього максимально сприятливих умов.

В Україні для координації дій, пов'я-заних з виконанням міжнародних доку-ментів про освіту людей з особливими потребами, видано низку законодавчих актів. Основними з них є: Конституція України (1996 р.); Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалі-дів в Україні" (1991 р.); постанова Кабі-нету Міністрів України "Про комплекс-ну програму розв'язання проблем інва-лідності" (1992 р.); Указ Президента України "Про національну програму професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можли-востями на 2001–2005 рр." (2001 р.); по-станова Кабінету Міністрів України "Програма розвитку системи дистан-ційного навчання на 2004–2006 рр." (2003 р.); постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державно-го стандарту початкової загальної осві-ти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвит-ку" (2004 р.); постанова Кабінету Міні-стрів України "Про затвердження Дер-жавної типової програми реабілітації інвалідів" (2006 р.); постанова Кабінету Міністрів України "Порядок організації інклюзивного навчання в загальноос-вітніх навчальних закладах" (2011 р.);

розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції Державної програми розвитку освіти на 2006 – 2010 роки" (2006 р); наказ Мініс-терства освіти і науки України "Про створення умов щодо забезпечення права на освіту осіб з інвалідністю" (2005 р.); наказ МОН України "Про ор-ганізацію інтегрованого навчання інвалі-дів у вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації незалежно від форми власності і підпорядкування" (2009 р.); наказ МОН України "План дій щодо за-провадження інклюзивного навчання в загальноосвітніх закладах на 2009–2012 рр." (2009 р.); наказ МОН України "Концепція розвитку інклюзивної осві-ти" (2010 р.); Закон України "Про освіту осіб з обмеженими можливостями здо-ров'я (спеціальну освіту)" (2004 р.); Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (2005 р.); "Комплексна програ-ма освіти та фахової підготовки інвалі-дів" (2002 р.). Відповідно до вітчизняно-го законодавства спеціальна освіта зали-шається поширеною формою навчання дітей і молоді з особливими потребами і набуває подальшого розвитку та вдоско-налення. Для цього створено передумо-ви розвитку інтегрованого та інклюзив-ного навчання, допускається закриття спеціальних закладів освіти за наявності відповідних умов для навчання і можли-востей надання соціальних послуг в за-гальноосвітньому закладі.

Аналіз міжнародного законодавства про освіту молоді з особливими потре-бами дозволяє зробити наступні уза-гальнення: соціально-педагогічне зна-чення міжнародної нормативно-право-вої бази освіти людей з особливими потребами характеризується динаміч-ними змінами як за соціальними і пси-холого-педагогічними умовами доступу до освіти, так і за рівнем надання соці-альних послуг та підготовки до життя в суспільстві. У процесі реформування та модернізації спеціальної освіти просте-жуються такі тенденції її розвитку:


16

1-й — інституція — ізольованість утриманців спеціальних закладів, дискри-мінація за ознакою інвалідності, медична мо-дель ставлення до інвалідів; обмеження у виборі професії; спеціальне пристосу-вання навчального середовища (60-ті ро-ки ХХ ст. — середина 80-х років);

2-й — інтеграція — початок боротьби з дискримінацією за ознакою інвалідності; соці-альна модель ставлення до інвалідів; за-криття спеціальних закладів; "подвійна система навчання" (спеціальне для осіб з важкими порушеннями та інтегрова-не), пристосування учнів з особливими потребами до звичайних умов навчання в масових закладах (середина 80-х ро-ків — середина 90 років);

3-й — інклюзія — заборона дискри-мінації за ознакою інвалідності, інклю-зивна модель навчання; доступ до осві-ти всіх; вільний вибір професії відпо-відно до індивідуальних можливостей; пристосування навчального середови-ща до індивідуальних потреб; компен-сація порушених функцій; повноцінне соціальне функціонування в суспільстві (90-ті роки — теперішній час).

Отже, дослідивши міжнародне зако-нодавство про освіту людей з особли-вими потребами можна стверджувати,

що вже починаючи з 70-х років XX ст. інклюзивна освіта спрямована на успішну реалізацію курсу щодо закрит-тя спеціальних закладів освіти, крім тих, що призначені для людей з важкими вадами здоров'я, тому дискримінація ді-тей і молоді з особливими потребами є лише на першому рівні реформування освіти; із початку 90-х років міжнародні документи визначають включену (ін-клюзивну) освіту як пріоритетний на-прям реформування та модернізації спеціальної освіти.

Таким чином, українське законодав-ство про освіту людей з особливими потребами загалом відповідає міжна-родним документам та належить до другого рівня, що означає розгляд інте-грованого та інклюзивного навчання швидше як виключення. Адже з момен-ту здобуття Україною незалежності наша держава ратифікувала більшість міжнародних документів у сфері захи-сту прав людини, в тому числі забезпе-чення права на освіту людей з особли-вими потребами. Тому, Україна як єв-ропейська держава впевнено рухається до реального досягнення міжнародного рівня якісного забезпечення освіти мо-лоді з особливими потребами.

ЛІТЕРАТУРА:1. Права человека. Сборник международ-ных документов / сост. Г. М. Мелков. — М. : Юридическая литература, 1998. — 608 с.2. Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта : реалії та перспективи : [монографія] / А. А. Колу-паєва. — К. : Самміт-Книга, 2009. — 272 с.3. Ярская-Смирнова Е. Р. Социальная рабо-та с инвалидами : [учебное пособие]. — (Из-дание 2-е, переработанное и дополненное) / Е. Р. Ярская-Смирнова, Э. К. Наберушки-на. — СПб. : Питер, 2004. — 316 с.4. Конвенція про боротьбу з дискримінаці-єю в галузі освіти, 14 грудня 1960 року : Ре-дакція від 14.12.1960 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_174.5. Декларация о правах умственно отсталых лиц : принята Резолюцией Генеральной Ассамблеи ООН от 20.12.1971 г. // Между-народные акты о правах человека : сборник

документов. — М. : Изд. группа "НОР-МА-ИНФРА", 2000. — 784 с.6. Соціальна робота в Україні : перші кроки / [під ред. В. Полтавця]; Нац. ун-т "Киє-во-Могилянська академія", Школа соціаль-ної роботи ім. В. І. Полтавця. — К. : КМ "Academia", 2000. — 233 с.7. Всесвітня програма дій стосовно інвалідів : вiд 3 грудня 1982 року [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/995_427.8. Конвенция о правах ребёнка : конвенция ООН от 20 ноября 1989 г. — М. : РИОР, 2011. — 24 с.9. Безпалько О. В. Підготовка волонтерів до роботи з дітьми обмежених функціональ-них можливостей : [метод. рек. до проведен-ня тренінг. занять / О. В. Безпалько, С. В. Едель]; Ліга соц. працівників м. Києва, Соц. служба для молоді м. Києва. — К. :


17

Вид-во Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгома-нова, 2001. — 32 с.10. World Declaration on Education for All and Framework for action to meet basic learning needs [Electronic source] : adopted by the World Conference on Education for All Meeting basic learning needs. — Jomtien, Thailand. — 1990. — 5–9 March. — Access mode : http://www.unesco.org/education/ pdf/JOMTIE_E.PDF.11. The Salamanca statement and Framework for action on special needs education: adopted

by the World Conference on Special needs education: access and quality, Salamanca, Spain, 7–10 June 1994 [Electronic source] / United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization; Ministry of Education and Science of Spain. — Access mode : http://u n e s d o c . u n e s c o. o r g / i m a g e s / 0 0 0 9 / 000984/098427eo.pdf.12. Конвенція ООН про права інвалідів // Офіційний вісник України. — 2010. — № 17. — С. 799.

REFERENCES:1. Comp. by G. M. Melkov (1998). Prava cheloveka [Human rights]. Sbornik mezhduna-rod nyh dokymentov. Moskva. Yuridicheskaya literatura. 608 p. [in Russian].2. Kolupaieva А. А. (2009). Inkliuzyvna osvita: realii ta perspektyvy [Inclusive education : realities and prospects]: [monografiya] Кyiv. Sammit-Knyga. 272 p. [in Ukrainian].3. Jarskaja-Smirnova Е. R. (2004). Social'naja rabota s invalidami [Social work with disabled people]: [uchebnoe posobie]. Saint Petersburg. 316 p. [in Russian].4. Konventsiia pro borotbu z dyskryminatsiieiu v haluzi osvity, 14 hrudnia 1960 roky: Redaktsiia vid 14.12.1960 [Convention against discrimi-nation in education, 14 December 1960: Edition 14.12.1960]. Available: http://zakon1.r a d a . g o v. u a / l a w s / s h o w / 9 9 5 _ 1 7 4 . [in Ukrainian].5. Deklaracija o pravah umstvenno otstalyh lic : prinjata Rezoljuciej General'noj Assamblei OON ot 20.12.1971 g. [Declaration on the rights of mentally retarded persons adopted by General Assembly Resolution UN from 20.12.1971 y.]. (2000). Mezhdynarodnye akty' o pravax che-loveka: sbornik dokymentov [International instruments human rights: collection of documents]. Мoskva. Izd. Gruppa "NORMA-INFRA". 784 p. [in Russian].6. Ed. by V. Poltavets (2000). Sotsialna robota v Ukraini : pershi kroky [Social work in Ukraine: the first steps]. Nats. un-t "Кiyevo-Моgilyan-skaya аkаdemiya", Shkola sotsialnoi roboty im. V. I. Poltavtsya. Кyiv. КМ "Academia". 233 p. [in Ukrainian].7. Vsesvitnia prohrama dii stosovno invalidiv: vid 3 grudnia 1982 roku [The world programme of action concerning disabled persons on Decem-

ber 3, 1982]. Available: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_427. [in Ukrainian].8. Konvencija o pravah rebjonka : konvencija OON ot 20 nojabrja 1989 g. [The Convention on the rights of the child : the UN Convention of 20 November 1989] (2011). Мoskva. RIОR. 24 p. [in Russian].9. Bezpalko О. V., Edel S. V., Liga sots. pra-tsivnykiv m. Kyeva, Sots. sluzhba dlia molodi m. Kyeva (2001). Pidhotovka volonteriv do roboty z ditmy obmezhenykh funktsionalnykh mozhlyvostei [меtod. rek. do provedennia trening. zaniat [Training volunteers to work with children of limited functionality : [method. REK. to conduct the training. sessions]. Кyiv. Vyd-vo Nats. ped. Un-tu im. M. P. Dragomanova. 32 p. [in Ukrainian].10. World Declaration on Education for All and Framework for action to meet basic learning needs : adopted by the World Conference on Education for All Meeting basic learning needs (1990). Jomtien, Thailand. 1990. — 5–9 March. — Available: http://www.unesco.org/education/ pdf/JOMTIE_E.PDF.11. The Salamanca statement and Framework for action on special needs education: adopted by the World Conference on Special needs education: access and quality, Salamanca, Spain, 7–10 June 1994. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization; Ministry of Education and Science of Spain. Available: http://unesdoc.unesco.org/images/0009/ 000984/098427eo.pdf.12. Konventsiia OON pro prava invalidiv [The UN Convention on the rights of persons with disabilities] (2010). Ofitsiynyi visnyk Ukrainy [The official Bulletin of Ukraine]. 17, p. 799. [in Ukrainian].

18

Budget management is one of the state management areas. It is a condition provid-ing financial management system synergis-tic. As a state management type, budget management is intended to permeate the rest of its activity directions, enabling their performance and coherence due to the fi-nancial goals implementation. However, current budget management does not enough improve public services as well as financial resources efficient use in Ukraine.

Current Ukraine's national interests lie primarily in preserving the integrity and ensuring its economic development as an independent state. It makes it possible due to the revival of reforms, economic man-agement decentralization, improvement of economic relations between Ukraine

and the European Union. Changes occur-ring in the budget system play the impor-tant role in these reforms for the public sector state management development. Development of budget system manage-ment claims to be fundamental.

The decision of the budgetary man-agement issues is becoming increasingly urgent, and its use in accordance with Eu-ropean standards largely determines the possibility of improving the budget sys-tem efficiency. Growing importance of budget management in the financial sys-tem due to the fact that it is: the founda-tion of sustainable development and guar-anteed social obligations to citizens; the main instrument of influence on social and economic life, capable to ensure effec-

UDC 351.72

Bondaruk TaisiiaProfessor of the Department of Finance of

The National Academy of Statistics, Accounting and Auditing (Kyiv, Ukraine),

D.Sc. (Economics), Professor

Melnychuk NataliiaAssociate Professor of the Department of Finance of

The National Academy of Statistics, Accounting and Auditing (Kyiv, Ukraine),

Ph.D. (Economics), Associate Professor

THEORETICAL ASPECTS OF BUDGET MANAGEMENT

Bondaruk T., Melnychuk N. Theoretical Aspects of Budget Management

Abstract. The article reveals features of scientific understanding due to budget system management essence. Presents the author's approach to interpretation of the essence of budget management. The authors first put the idea of separation of budget management types on a number of attributes. Deficiencies of the current state budget management are determined as well as its legislative support improvement is offered. The expected outcome of the proposed measures is to improve budget management in Ukraine.Keywords: budget system; budget management; classification features of budget management; financial management.


19

tive development and use of financial re-sources in the public sector; management system that covers society and aimed to create a sufficient financial framework for the country development; compliance with applicable regulations regulator of fi-nancial resources for the state functions implementation; effective budget manage-ment tool — the rationalization of the budget process, optimizing sources of revenue and expenditure for improvement of the executive and legislative power in the budget system.

However, current budget management does not enough improve public services as well as financial resources efficient use in Ukraine. Recently [1], targets failure re-garding revenue has become widespread, the program budget is not funded. There are violations of budget legislation in the execution of the expenditure part of the state budget [2], and others.

Actual scientific researches and is-sues analysis. Problem analysis and fi-nancial management features have been studied by the following foreign scientists such as- R. Breuil (Breuil, 1997) [3], John. Van Horn (Van Horn, 2008) [4] A. Hrop-pelli (Hroppelli, 1992) [5] S. Myers (Myers, 1997) [3], E. Nikbaht (Nikbaht, 1992) [5] and others. Among national researchers investigating these issues are: T. Bohol-ib [9], I. Lunina [6], O. Kirilenko [7], V. Fe-dosov [8] and others. Considering the im-portance of existing theoretical develop-ments, it is necessary to indicate a number of problems in the budget management area, including its components, types, mechanism of action, budget manage-ment tools which remain unresolved.

The research objective. The authors make an attempt at revealing the features of scientific understanding due to the budget management essence in Ukraine, its types and to outline directions of mod-ern classification features formation.

The statement of basic materials. An important step in the budget manage-ment development in the European coun-

tries has been the signing of the Maas-tricht Treaty. Under the terms of this Treaty major changes in the budget pro-cess in the EU countries have been made. Having set a budget deficit limit not ex-ceeding 3 % of total public debt — 60 % of gross domestic product, the main ratio criteria of the state budget deficit and cap-ital expenditures has been allocated [10]. This has contributed to balancing level ris-ing of each country budget system; there-fore it has become decisive in the budget management origin.

Understanding of budget management is accompanied by certain contradictions in Ukraine. Its economic essence is not cov-ered in monographs, encyclopaedic and other scientific journals. This investigated definition is often equated with public ad-ministration. Some researchers consider it as a system; others believe it as a manage-ment method using budget mechanism. Different interpretations of the investigat-ed definition by scientists suggest that they consider management different tool in the budget management process. Theoretical principles disarray due to the budget man-agement prevents adequate scientific un-derstanding and it does not ensure its prop-er efficiency in practice.

However, the necessity to overcome the old management vestiges in the public sec-tor is increasing simultaneously, according to which its purpose continues to be for-mulated as the pursuit of identifying devia-tions and it threatens relapse of manage-ment system transformation into the police. It should also beware of pseudoliberal doc-trines, which prove that "everything not forbidden is allowed". They provoke the permissiveness in economic sphere, causing local, regional or national resources devas-tation of the public sector. Taking into con-sideration mentioned above, we think it fundamental to interpret budget manage-ment as a system, covering cooperation of authorized bodies due to compilation, re-view, approval and implementation of state and local budgets through a set of related


20

functions, principles, methods, techniques, procedures, etc. inherent in the public sec-tor tools aimed to the development and implementation of management decisions and used to ensure efficient and financial resources targeted use.

A new economy type creating as well as structural reforms performance that en-sure improving the quality of life in recent years based on a market economy founda-tions, requires the budget system stabili-ty [9, p. 85], and efficiency increasing of control authorities activities. The national economy reform makes it necessary to modify the budget management, causing, in particular, its entities change due to their competencies expanding and impos-ing greater responsibility on them. The activities of any authorities should be ef-ficient and transparent. The main aim of the authorities due to population should be quality services providing at optimal ex-penditure of a transparent and clear re-sponsibilities [11, p. 73].

Budget management is one of the state management areas, providing finan-cial management system synergistic. As a state management type, budget manage-ment is intended to permeate the rest of its activity directions, enabling their per-formance and coherence due to the finan-cial goals implementation. Within the bud-get management there is the state financial resources management, which involves entities of all levels.

One of the features of the budget sys-tem management in contemporary condi-tions is that its efficiency involves budget management development that can pro-vide prompt state adaptation to the social, political, economic and other current chal-lenges with the optimal meeting essential needs of the society. Obtaining indicators by the authorities reflecting authorities' ac-tivities must be considered as a result, and their prevention in the future must be con-sidered as the effective management sys-tem functioning in the public sector. In modern Ukraine there are no regulations

designed to make the budgetary manage-ment principles legitimate. The Budget Code of Ukraine in section 1 Art. 2 con-tain provisions relating to some extent the budget management: paragraph 42 — the program-targeted method in the budget process — is a method of budget manage-ment in order to achieve concrete results at the expense of budget funds with the budget efficiency use estimation at all stag-es of the budget process; paragraph 49 — budget funds management — is a set of actions by the budget process participant in accordance with its powers relating to the budget funds formation and use, con-trol performance over budget legislation compliance aimed at achieving the goals, objectives and concrete results of its op-erations as well as effective, and targeted use of public funds [12].

However, they reveal finance manage-ment features partially. Financial manage-ment features are pointed only partially. Insufficient management settlement af-fects the quality of financial and budget-ary discipline. It in its turn causes the public funds misuse, their fraud and with-drawal, the export of capital and legaliza-tion of proceeds from crime. Insufficient proper regulatory budget management support does not ensure detected viola-tions elimination as well as management focus on their prevention. Therefore, we consider fundamental principle that the budget management should be practically performed at all stages of the budget process considering classification fea-tures of its types (fig. 1).

The management action should be initiated with the budget draft prepara-tion and completed at the end of the re-porting period.

During the budget management its en-tities should use a combination of meth-ods and techniques to further ensuring a gradual transition from one type of con-trol to another according to the stage of the budget management during the budget process, and the entity performs it.


21

Proposed classification features types of budget system management make it possible to generalize the place and role of management in the budget process as well as these classification features types reflect the direct management relationship with a list of income and expenditures. This ap-proach also provides practical advice due to budget management types' determina-

tion. Their use enhances budget manage-ment effectiveness and allows its action mechanism further improvement.

Conclusions. Based on the above, the management in the budget system is proposed to be improved considering the national economy characteristics and the study of budget management issues findings.

Fig. 1. Classification features of budget management (author's design)

According to repetition frequency

Regular Irregular

According to the timing

Previous

According to the level of efficiency:

Effective

According to authorities

State Departmental Internal Public

According to the specific targets:

Strategic Tactical Operative

According to its content

Complex Economic Organizational Personnel

According to the level of government

National Local

According to y the nature of initiative

On the initiative ofinates On external initiatives

According to the period of performance

Promising Current

According to the time fixing

Fixed Non fixed

Following

Inefficient

According to implementation stages:

Lawmaking Regulating Implementing


22

1. Zubenko I., Samchynska A., Rudyk U. (2016). Budget monitoring: Analysis of the im-plementation of the budget for January — March 2016, IBSER project "Municipal Finance Initiative Strengthening (MFSI — II) implemen-tation". Kyiv: USAID,73 [in Ukrainian].2. Zubenko I., Samchynska A., Rudyk U. (2016). Budget monitoring: Analysis of the implemen-tation of the budget for 2015, IBSER project "Municipal Finance Initiative Strengthening (MFSI — II) implementation", Kyiv: USAID, 80 [in Ukrainian].3. Braley R Myers C (1997). Corporate finance principles. Translated from English Moscow: Olympus-Business, 3. [in Russian].4. Vanhorn James. (2008). Fundamentals of Fi-nancial Management, 12th Edition. Translated from English by Vakhovych S, Moscow: Ltd. "ID Williams". [in Russian].5. Nikbaht, Eysan, Hroppelli Angelica. (1992). Finances. In Ovseyenko V., Musienko V. (Ed) Translated from English Kyiv: Vik: Globus. [in Ukrainian].6. Lunina I. (2014). Fiscal decentralization: the goals and directions of reforms. Journal

E c o n o m i c s o f U k r a i n e , 1 1 ( 6 3 6 ) . [in Ukrainian].7. Kizyma T., Kravchuk N., Gorin V. (2013). Finances of foreign countries. In Kirilenko. A. (Ed.). Ternopil : Economichna Dumka. [in Ukrainian].8. Fedosov V. Oparin, L. (2004). Budgetary Ma nagement. In Fedosov V. (Ed.). Kyiv : KNEU. [in Ukrainian].9. Boholib T. Fiscal policy as a tool of macro-economic stability .Economic Almanac-XXI (2015), 3–4(1), 84–87. [in Ukrainian].10. Official site of the Ministry of Finance of Ukraine (2016). Retrieved from: http://www.minfin.gov.ua. [in Ukrainian].11. Babinova O (2007). Criteria for assessing the effectiveness of local self-governing bod-ies: world experience and Ukraine. Journal Stra-tegic priorities (Regional Policy and Local Gov-ernmen), 2 (3), 73–79. [in Ukrainian].12. Budget Code of Ukraine: Code of Ukraine 8.09.2016 N 1509-VIII. Supreme Council of Ukraine data. Retrieved from: http://www.pro-fiwins.com.ua/uk/legislation/kodeks/927.htm. [in Ukrainian].

Some violations in the budget system are caused by budget management imper-fection and by its legal settlement absence.

Some violations in the budget system are caused by budget management imper-fection and by its legal settlement absence.

Therefore, the implementation of grounded legal norms in the budget sys-tem, clarification of theoretical princi-

ples — are the steps towards the effective budget system management performance.

Further development of budget man-agement provides its investigation as a system aimed at providing budgets man-agement to achieve economic and social impact in terms of political, economic, social and other challenges facing the modern Ukraine.

REFERENCES:

23

Адаптація сучасного банківського за-конодавства України до законодавства ЄС передбачає поступове приведення нормативно-правових актів НБУ, іншо-го законодавства у відповідність з євро-пейськими стандартами. Звісно, це не означає повне калькування у законодав-стві європейських стандартів, адже слід враховувати особливості нашої держави, правової системи, культури тощо.

На сьогодні науковці виокремлюють такі напрями процесу адаптації: інститу-ційний (передбачає створення держав-ного органу, на який покладається роз-робка взаємопогоджених підходів) і нор-мативний (містить комплекс норматив-них інструментів (актів), які включають у себе єдині стандарти банківського регу-лювання) [1]. На наше переконання, перший напрям є досить проблемним з огляду на те, що один орган не може від-повідати за всі галузі законодавства; до-речно, щоб кожен орган, який у своїй діяльності має спиратися на ті чи інші європейські нормативні стандарти, за-ймався відповідними вузькими питання-ми. Саме цим шляхом і пішла Україна,

де більшість органів державної влади та управління мають відповідні департа-менти, відділи з питань євроадаптації та євроінтеграції законодавства.

Якщо взяти за приклад банківську сферу та банківське законодавство, то тут є певні завдання: 1) узгодження українських банківських законів із зако-нами ЄС (коректніше, звісно вести мову не про закони, а про стандарти чи ви-моги ЄС. — О. М.–С.); 2) рішення в грошовій політиці, які необхідні для ви-конання критеріїв, визначених Маа-стрихтською угодою; 3) реструктуриза-ція і модернізація банківської систе-ми [1] (у цьому контексті особливої уваги заслуговує Закон України "Про фінансову реструктуризацію" від 14 червня 2016 р. [2]. — О. М.–С.).

Варто пам'ятати, що ЄС та краї-ни-члени ЄС були і залишаються най-більшим фінансовими донором для нашої держави. Наведемо такі данні: починаючи 1991–2015 рр., допомога від ЄС становила понад 3 млрд євро; 2014–2016 рр. — понад 7 млрд євро. Ці кошти, звичайно, надаються на реаліза-

УДК 347.73 (477)

Музика-Стефанчук Оксана АнатоліївнаПровідний науковий співробітник Науково-дослідної частини

Київського національного університету імені Тараса Шевченка,доктор юридичних наук, професор

АДАПТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА ДО ВИМОГ ЄС

(НА ПРИКЛАДІ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКИХ ВІДНОСИН)

Muzyka-Stefanchuk O. A. Adaptation of Ukrainian Legislation to the EU Requirements (on the Example of Bank Relations Adjusting)

Abstract. The article is devoted to the adaptation of Ukrainian legislation to EU requirements and standards. Particular attention was paid to the law on banks, financial and banking services. The features of introduction of Basel ІІІ requirements are examined. A task and directions of adaptation of legislation are critically estimated.Keywords: adaptation, banks, legislation, financial institutions, European standards.


24

цію певних проектів, значна частина яких спрямована на адаптацію вітчиз-няного законодавства, на певні рефор-ми тощо. Коли розглядаємо витання про адаптацію українського законодав-ства до вимог ЄС, зокрема, на прикладі банківського законодавства, то слід вра-ховувати те, що цей багатоскладовий процес відбувається відповідно до Уго-ди про асоціацію між Україною та Єв-ропейським Союзом [3], Стратегії ста-лого розвитку "Україна — 2020" [4], Меморандуму про співпрацю з Міжна-родним валютним фондом [5], Угоди про коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна" [6]. Відповідо до цих та інших нормативно-правових ак-тів НБУ розробив Комплексну програ-му розвитку фінансового сектору Укра-їни до 2020 р. [7]. Розглянемо положен-ня даних документів.

Угода про асоціацію між Україною, з одні-єї сторони, та Європейським Союзом, Євро-пейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 р. [8]. Підрозділ VI ча-стини 5 Угоди має назву "Фінансові по-слуги" (ст. 125–133). Окрім цього є роз-діл VI "Фінансове співробітництво та боротьба з шахрайством" (ст. 453–459).

Відмітимо, що ст. 125 Угоди перед-бачено, що центральний банк як особа, що переважно виконує урядові функції чи здійснює діяльність для урядових ці-лей, не включаючи юридичну особу, основним видом діяльності якої є на-дання фінансових послуг на комерцій-них умовах, є державною установою. Відповідо до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. [9] НБУ є "централь-ним банком України, особливим цен-тральним органом державного управ-ління…". Тобто Цетральний банк дер-жави не віднесено до жодної з гілок влади, а включено до невідомо яких органів державного управління. За ст. 3 цього ж Закону статутний капітал НБУ

у розмірі 10 млн грн є державною влас-ністю. Виникають запитання: чи на-лежність статутного капіталу є ознакою того, що така юридична особа є дер-жавним органом? чи належать органи державного управління до державних органів? як співвідносяться органи дер-жавної влади та державні органи? Від-повіді на ці питання мають давати фа-хівці з питань державного управління. Проте очевидно, що, якщо юридична особа виконує урядові функції чи діє за-для виконання завдань уряду, то така особа, має органом виконавчої влади. Можемо також констатувати, що євро-пейська і світова практика йде шляхом виведення центральних банків за межі органів державної влади, при цьому на-зиваючи їх державними органами. Вод-ночас залишаються щонайменше тер-мінологічні й функціональні проблеми.

Також у ст. 125 зазначається, що "термін «постачальник фінансових по-слуг» не поширюється на державні установи". Тобто НБУ не може бути постачальником чи надавачем фінансо-вих послуг.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону Укра-їни "Про Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансо-вих послуг" [10] фінансова установа — це юридична особа, яка надає фінансо-ві послуги, інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових по-слуг, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. Дер-жавний реєстр банків веде НБУ (п. 9 ст. 7 Закону України "Про Національ-ний банк України"). Тобто слід чітко розуміти, що НБУ не надає фінансових послуг у розумінні вітчизняного зако-нодавства про фінансові послуги. Про-те виникає запитання, чи можуть інші державі банки вважатися державними установами? Вважаємо, що, якщо дер-жавні банки внесені до державного реє-стру банків і надають фінансові послу-ги, то вони не є державними установа-ми. І у цьому відмінність НБУ як уста-

Музика-Стефанчук О. А. Адаптація українського законодавства до вимог ЄС (на прикладі регулювання банківських відносин)

25

нови, що має у своїй назві слово "банк", проте не надає фінансових послуг і є державною установою, від державних банків, які такі послуги надають і не на-лежать до державних установ.

Відповідно до Угоди про коаліцію депу-татських фракцій "Європейська Україна" [6] реформа фінансового сектору передба-чає наступне:

1. Запровадження ефективного нагляду

1.1. Посилення якості регулювання фінансового сектору з метою більш зва-женого консолідованого пруденційного нагляду, у тому числі шляхом передачі функцій щодо нагляду за бюро кредит-них історій від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до НБУ.

1.2. Гармонізація вимог до учасників фондового ринку з директивами ЄС та посилення контролю за виконанням пруденційних вимог з подальшим під-вищенням надійності учасників фондо-вого ринку.

1.3. Приведення законодавства про регулювання страхових компаній у від-повідність з директивами ЄС.

1.4. Розроблення нормативно-пра-вової бази для захисту прав кредиторів з урахуванням міжнародного досвіду, що дасть змогу створити дієві механізми за-хисту фінансової системи та знизить вплив кризових явищ на учасників фі-нансового ринку.

1.5. Усунення можливостей ухилен-ня від оподаткування через фінансові інструменти шляхом запровадження ефективних механізмів запобігання створенню та діяльності фінансових пі-рамід, фіктивних емітентів цінних па-перів, їх виявлення та ліквідації, а також посилення регулювання діяльності фі-нансових установ.

1.6. Приведення законодавства щодо процесів злиття і поглинання учасників фінансового ринку у відповідність з най-кращими практиками Європейського Союзу, що дозволить прискорити про-

цедури консолідації, спростити опера-ційний та юридичний процеси консолі-дації і вирішити проблеми захисту прав вкладників, позичальників, інвесторів та платників податків.

1.7. Забезпечення реалізації член-ства Національної комісії з цінних па-перів та фондового ринку в Міжнарод-ній організації комісій з цінних паперів (IOSCO) та запровадження міжнарод-них стандартів і принципів у регулю-ванні українського фондового ринку.

1.8. Впровадження регуляторами фінансового ринку єдиних міжнарод-них стандартів електронного докумен-тообігу, надання адміністративних по-слуг та здійснення комунікацій з учас-никами ринку в електронному форматі.

2. Залучення інвестицій у надійні інструменти

2.1. Лібералізація валютного регу-лювання та валютного контролю шля-хом скасування застарілих регулятор-них актів та усунення необґрунтованих обмежень щодо транскордонного руху капіталу, спрощення процедур для іно-земних інвесторів щодо інвестування в Україні, репатріації доходів та для гро-мадян України — щодо інвестування за кордоном (з 2016 року).

2.2. Розвиток інструментів фондо-вого ринку шляхом прийняття закону про деривативи та удосконалення зако-нодавства щодо корпоративних обліга-цій та оподаткування доходу від опера-цій з фінансовими інструментами.

2.3. Покращення корпоративного управління шляхом:

2.3.1) врегулювання питання участі в управлінні акціонерними товариства-ми акціонерів, які до 12 жовтня 2014 р. не скористалися своїм правом на зара-хування належних їм акцій на рахунки в цінних паперах у депозитарній системі;

2.3.2) створення умов для консоліда-ції контролюючим акціонером, якому належить більше 95 % акцій публічно-го акціонерного товариства, всіх акцій такого товариства шляхом запрова-


26

дження інституту публічної вимоги ма-жоритарія щодо продажу йому акцій міноритаріями (squeeze-out);

2.3.3) удосконалення захисту міно-ритарних акціонерів шляхом запрова-дження інституту похідного позову та встановлення заборони на участь у прийнятті рішень про вчинення право-чинів, стосовно яких є заінтересова-ність акціонерів;

2.3.4) забезпечення можливості ви-значення порядку управління та при-йняття внутрішніх рішень акціонера-ми/учасниками шляхом укладання кор-поративних угод;

2.3.5) оптимізація механізму участі міноритарних акціонерів в управлінні акціонерним товариством;

2.3.6) удосконалення регулювання товариств з обмеженою відповідальні-стю, зокрема шляхом запровадження ефективних практик корпоративного управління, що застосовуються в акціо-нерних товариствах, та розширення диспозитивності регулювання відносин між учасниками;

2.3.7) удосконалення механізмів за-побігання рейдерству.

3. Розвиток інфраструктури фі-нансового сектору

3.1. Створення сучасної біржової інфраструктури із залученням провід-них іноземних біржових операторів та удосконалення розрахункової інфра-структури, що зменшить ризики учас-ників та дозволить сконцентрувати тор-ги валютою, деривативами, акціями, облігаціями та іншими фінансовими інструментами на біржовому ринку.

3.2. Удосконалення законодавства щодо функціонування товарного бір-жового ринку з метою забезпечення прозорого ціноутворення на товарних біржах та побудови системи ефектив-ного нагляду за ними.

3.3. Створення механізмів для забез-печення здешевлення фінансування ка-пітальних інвестицій національних ви-робників [6, с. 41–44].

Вагомим та своєчасним актом є Комплексна програма розвитку фінансового сектору України до 2020 р., затверджена постановою НБУ від 18 червня 2015 р. № 391 [7]. Особливо актуально це у світлі документу, розробленого Базель-ським комітетом з банківського нагляду (Базель-ІІІ) щодо регулювання стабіль-ності банків та банківських систем. У Базель-ІІІ враховані вимоги та потре-би забезпечити зміцнення стійкості сві-тової фінансової системи в цілому і банківської, зокрема, та попередити ви-никнення глобальних фінансових криз у майбутньому. Задля впровадження відповіднх вимог зарубіжні та міжна-родні банки активізували залучення ко-штів для зміцнення капіталу у 2012–2013 р., оскільки до 2019 р. європейські банки мають додатково залучити понад 1 трильйона євро капіталу 1-го рівня, а також на 2.3 трильйона євро наростити ресурси довгострокової ліквідності та приблизно на 1.3 трильйона євро – ко-роткострокової ліквідності. Британські регулятори заявили, що п'ятьом най-більшим банкам країни — Ройял Бенк оф Скотленд (Royal Bank of Scotland – RBS), Ллойдз (Lloyds), Барклайз (Barc-lays), ЕйчЕсБіСі (HSBC) і Стандарт Чартеред (Standard Chartered) — необ-хідно додатково залучити 25 млрд євро, щоб їхній капітал відповідав вимогам Базельського комітету. Такі банки, як Ллойдз і Ройял Бенк оф Скотленд за-явили, що вони в змозі зміцнити свій капітал і без звертання за допомогою до акціонерів — за рахунок коштів від по-стійних операцій і продажу непрофіль-них активів. А, приміром, RBS має на-мір провести публічний продаж ак-цій — АйПіОу (Initial Public Offering, IPO) — свого американського банку Сітізенс (Citizens), який оцінюється в $ 10–15 млрд. Ллойдз планує продати свій портфель американських іпотеч-них облігацій на суму $8,7 млрд. Водно-час деякі крупні німецькі банки виріши-ли зробити ставку на акціонерів. Так, у


27

Табл

иця 1

Тер

міни

зап

рова

джен

ня к

оеф

іціє

нтів

мін

імал

ьної

дос

татн

ості

кап

італ

у та

лік

відн

ості

від

пові

дно

до в

имог

Баз

еля-

ІІІ

[11;

12;

13]


28

2013 р. Дойче банк (Deutsche Bank) за-лучив €3 млрд завдяки додатковій емісії нових акцій, а Комерцбанк (Commerz-bank) анонсував додаткову емісію на €2.5 млрд [11, с. 62].

Ті банки, які не в змозі чи не мають намірів підвищувати власний основний капітал, вимушені будуть скорочувати обсяги ризикових активних операцій, зокрема, зменшувати обсяги своєї кре-дитної діяльності.

Відмітимо, що проблеми, які мають місце в Україні, дещо вплинули на фі-нансовий стан особливо міжнародних банків, клієнтами яких є українські гро-мадяни. Адже, протягом декількох ос-танніх років відбувається витік капіталів

з України, з вітчизняних банків на ко-ристь зарубіжних.

У контексті викладеного, пропонує-мо розглянути терміни запровадження коефіцієнтів мінімальної достатності капіталу та ліквідності відповідно до ви-мог Базеля-ІІІ. Якщо українські банки своєчасно приведуть свою діяльність до вказаних вимог, то вони матимуть реальні шанси поліпшити свій фінан-совий стан; для іноземних інвесторів і клієнтів це буде додатковим свідченням спроможності українських банків.

Зазначимо, що основу Базель ІІІ складається складає низка документів, правил та рекомендацій, які наведено нижче у табл. 2.

Таблиця 2Перелік основних документів Базельского комітету з банківського нагляду,

які складають основу Базеля-III [14]

№ п/п

Дата публікації Назва документу

1 Apr 2009 FSF Principles for Sound Compensation Practices

2 Julу 2009 Enhancements to the Basel II framework

3 Julу 2009 Revisions to the Basel II market risk framework — final version

4 Julу 2009 Guidelines for computing capital for incremental risk in the trading book — final version

5 Oct 2010 Principles for Enhancing Corporate Governance

6 Aug 2010 Proposal to ensure the loss absorbency of regulatory capital at the point of non-viability — consultative document

7 Dec 2010 Results of the comprehensive quantitative impact study

8 Dec 2010 Guidance for national authorities operating the countercyclical capital buffer

9 Dec 2010 Basel III: International framework for liquidity risk measurement, standards and monitoring

10 Dec 2010 Capitalisation of bank exposures to central counterparties — consultative document

11 Jan 2011 Final elements of the reforms to raise the quality of regulatory capital issued by the Basel Committee

12 May 2011 Range of Methodologies for Risk and Performance Alignment of Remuneration

13 Junе 2011 Basel III: A global regulatory framework for more resilient banks and banking systems — revised version June 2011

14 Julу 2011 Basel III definition of capital — Frequently asked questions

15 Julу 2011 Basel III framework for liquidity — Frequently asked questions

16 Julу 2011 Pillar 3 disclosure requirements for remuneration

17 Julу 2011 Global systemically important banks: Assessment methodology and the additional loss absorbency requirement — consultative document


29

1. Толкачова С. В. Проблеми та перспекти-ви адаптації національного банківського за-конодавства до права Європейського Союзу [Електронний ресурс] / С. В. Толкачова. — Режим доступу: http://www.rusnauka.com/3_SND_2010/Pravo/58087.doc.htm. — Назва з екрана.2. Закон України: "Про фінансову реструк-туризацію" від 14 червня 2016 р. // Відомо-сті Верховної Ради. — 2016. — № 32. — Ст. 555.3. Закон України: "Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європей-ським Союзом, Європейським співтовари-ством з атомної енергії і їхніми держава-ми-членами, з іншої сторони" від 16 верес-ня 2014 р. // Відомості Верховної Ради. — 2014. — № 40. — Ст. 2021.4. Указ Президента України: Стратегія ста-лого розвитку "Україна — 2020" від 12 січня 2015 р. № 5/2015 // Офіційний вісник України. — 2015. — № 4. — Стор. 8. — Ст. 67.5. Letter of Intent, Memorandum of Econom-ic and Financial Policies, and Technical Memo-randum of Understanding [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://www.imf.org/External/NP/LOI/2016/UKR/090116.pdf. — Назва з екрана.6. Угода про коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна" від 28 листопада 2014 р. [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0001001-15/paran4#n4. — Назва з екрана.7. Постанова НБУ: Комплексна програму розвитку фінансового сектору України до 2020 р. від 18 червня 2015 р. № 391 [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: http://

zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0391500-15. — Назва з екрана.8. Закон України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторо-ни, та Європейським Союзом, Європей-ським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторо-ни" від 16 вересня 2014 р. // Відомості Вер-ховної Ради. — 2014. — № 40. — Ст. 2021.9. Закон України: "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — Ст. 238.10. Закон України: "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансо-вих послуг" від 12 липня 2001 р. // Відомо-сті Верховної Ради України. — 2002. — № 1. — Ст. 1.11. Хоружий Д. Сучасні тенденції впрова-дження положень Базеля ІІІ / Д. Хору-жий // Вісник Національного банку Украї-ни. — 2015. — № 4. — С. 60–65.12. Revised version of the Basel III capital rules reflecting the CVA modification (PDF,77 pages). — (1 June 2011) [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://www.bis.org/publ/bcbs189.pdf. — Назва з екрана.13. Basel III: The Liquidity Coverage Ratio and liquidity risk monitoring tools. — January 2013 (PDF, 75 pages). — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.bis.org/publ/bcbs238.pdf. — Назва з екрана.14. Шпачук В. В. Базель-ІІІ: етапи впрова-дження та методика оцінки / В. В. Шпачук // Державне управління: удосконалення та роз-виток. — 2012. — № 5. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=454. — Назва з екрана.

Наведені документи мають бути все-бічно дослідженні фахівцями з НБУ у тісній співпраці з науковцями, банків-ськими практичними працівниками, а також із зарубіжними колегами.

Отже, як бачимо, перед Україною нині стоїть низка питань, що потре-бують особливого фахового опрацю-

вання. І це далеко не фільнальний етап адаптації банківського законо-давства до вимог і стандартів ЄС. У підсумковому рахунку, після їх мак-симального врахування, лише практи-ка банківської справи покаже, на скільки українське законодавство ре-ально наближене до європейського.

ЛІТЕРАТУРА:

REFERENCES:1. Tolkachova S. V. Problemy ta perspektyvy adap-tatsii natsionalnoho bankivskoho zakonodavstva do prava Yevropeiskoho Soiuzu [Problems and pers-pec tives of the national banking legislation to European Union law]. [online]. Available at: http://www.rusnauka.com/3_SND_2010/

Pravo/58087.doc.htm. [in Ukrainian].2. Verkhovna Rada Ukrainy (2016). Zakon Ukrainy "Pro finansovu restrukturyzatsiiu" vid 14 chervnia 2016 r. [The Law of Ukraine "On financial restructuring" of June 14, 2016]. Vidomosti Verkhovnoi Rady [Bulletin of


30

Supreme Council of Ukraine]. 32. Art. 555. [in Ukrainian].3. Verkhovna Rada Ukrainy (2014). Zakon Uk-ra iny "Uhoda pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu, z od-niiei storony, ta Yevropeiskym Soiuzom, Yevropei skym spivtovarystvom z atomnoi enerhii i yikhnimy derzha-vamy-chlenamy, z inshoi storony" vid 16 veresnia 2014 r. [The Law of Ukraine "Agreement on Associ-ation between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, on the other side" of the September 16, 2014]. Vidomosti Verkhovnoi Rady [Bulletin of Supreme Council of Ukraine]. 40. Art. 2021. [in Ukrainian].4. Prezydent Ukrainy (2015). Ukaz Prezydenta Ukrainy "Stratehiia staloho rozvytku "Ukraina — 2020"" vid 12 sichnia 2015 r. № 5/2015 [Decree of the President of Ukraine "Strategy for Sustainable Development "Ukraine — 2020"" of 12 January 2015 r. Number 5/2015]. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [Official Bulletin of Ukraine]. 4. p. 8. Art. 67. [in Ukrainian].5. Letter of Intent, Memorandum of Econom-ic and Financial Policies, and Technical Memo-randum of Understanding. [online]. Available at: http://www.imf.org/External/NP/LOI/2016/UKR/090116.pdf. 6. Verkhovna Rada Ukrainy (2014). Uhoda pro koalitsiiu deputatskykh fraktsii "Ievropeiska Uk-raina" vid 28 lystopada 2014 r. [Agreement on a coalition of factions "European Ukraine" dated November 28, 2014]. [online]. Available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0001001-15/paran4#n4. [in Ukrainian].7. Natsionalnyi bank Ukrainy (2015). Postanova NBU "Kompleksna prohramu rozvytku finansovoho sektoru Ukrainy do 2020 r." vid 18 chervnia 2015 r. № 391 [Decree of NBU "A comprehensive program of financial sector in Ukraine until 2020" of 18 June 2015 r. Number 391]. [online]. Available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0391500-15. [in Ukrainian].8. Verkhovna Rada Ukrainy (2014). Zakon Uk-ra iny "Pro ratyfikaciyu uhody pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu, z odniiei storony, ta Yevropeiskym Soiu-

zom, Yevropeiskym spivtovarystvom z atomnoi enerhii i yikhnimy derzhavamy-chlenamy, z inshoi storony" vid 16 veresnia 2014 r. [The Law of Ukraine "Agreement on Association between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, on the other side" of the September 16, 2014]. Vidomosti Verkhovnoi Rady [Bulletin of Supreme Council of Ukraine]. 40. Art. 2021. [in Ukrainian].9. Verkhovna Rada Ukrainy (1999). Zakon Uk-rainy "Pro Natsionalnyi bank Ukrainy" vid 20 trav-nia 1999 r. [The Law of Ukraine "On the National Bank of Ukraine" dated May 20, 1999]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [Bulletin of Supreme Council of Ukraine]. 29. Art. 238. [in Ukrainian].10. Verkhovna Rada Ukrainy (2002). Zakon Ukrainy "Pro finansovi posluhy ta derzhavne rehuliuvannia rynkiv finansovykh posluh" vid 12 lypnia 2001 r. [Law of Ukraine "On Financial Services and State Regulation of Financial Markets" on July 12, 2001]. Vidomosti Ver-khov noi Rady Ukrainy [Bulletin of Supreme Council of Ukraine]. 1. Art. 1. [in Ukrainian].11. Khoruzhyi D. (2015). Suchasni tendentsii vprovadzhennia polozhen Bazelia III [Current trends implementation of Basel III]. Visnyk Natsionalnoho banku Ukrainy [Bulletin of the National Bank of Ukraine]. 4. p. 60–65. [in Ukrainian].12. Revised version of the Basel III capital rules reflecting the CVA modification (PDF, 77 pages). 1 June 2011 [online]. Available at: http://www.bis.org/publ/bcbs189.pdf.13. Basel III: The Liquidity Coverage Ratio and liquidity risk monitoring tools. January 2013 (PDF, 75 pages). [online]. Available at: http://www.bis.org/publ/bcbs238.pdf. 14. Shpachuk V. V. (2012). Bazel-III: etapy vpro-vadzhennia ta metodyka otsinky [Basel III: imple-mentation stages and methods]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok [Pub-lic administration, improvement and develop-ment]. 5. [online]. Available at: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=454. [in Ukrainian].

31

Формування ринкових економічних відносин та докорінні зміни в організа ції фінансових відносин на всіх рівнях по-требують чіткого розуміння стратегіч ної мети: реформування фінансової моделі національної економіки шляхом змі ни співвідношення між суспільним та інди-відуальним споживанням.

Дослідження поточного стану фі-нансових пропорцій в економіці Украї-ни доцільно здійснювати за двома на-прямами:

1) на основі аналізу ex post — визна-чає стан фінансових пропорцій, як на-слідок економічного розвитку і пов'яза-ний з оцінкою поточного стану фінан-

сових пропорцій на стадіях розподілу та перерозподілу валового внутрішньо-го продукту і національного доходу. За-стосування принципів аналізу ex post дозволяє визначити основні фінансові пропорції в сфері утворення та викори-стання первинних і кінцевих доходів, створює можливість для оцінки стану кінцевих фінансових ресурсів суб'єктів господарювання.

2) на основі аналізу ex ante — визна-чає оптимізацію фінансові пропорцій, як джерело економічного розвитку і ґрунтується на дії інструментів механіз-му державного регулятивного впливу на фінансові пропорції в процесі форму-

УДК 336.132.1

Черничко Тетяна ВолодимирівнаЗавідувач кафедри фінансів

Мукачівського державного університету, доктор економічних наук, професор

Пугачевська Катерина ЙожефівнаДоцент кафедри менеджменту

та управління економічними процесами Мукачівського державного університету,

кандидат економічних наук, доцент

ФІНАНСОВІ ДИСБАЛАНСИ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Chernychko T. V., Pugachevska K. Y. Financial Imbalances in the Economy of Ukraine

Abstract. The problem of effective financial relations formation in the economic system of Ukraine is researched. The monitor of financial stability of Ukrainian economy is represented and its main imbalances are found. It is determined that the financial proportions should ensure the simultaneous achievement of two main objectives: creating a sufficient amount of funds for the realization of economic, social, political and other features of the modern state; formation of funds of economic entities and households at a level sufficient to meet their needs and providing extended playback. On the basis of provided research the main problems of institutional structure of financial relations in Ukraine are formulated.Keywords: financial relations, financial imbalance, financial proportions, primary income, final income, institutional sector.


32

вання первинних та кінцевих доходів інституційних секторів.

Дослідження існуючого стану фі-нансових пропорцій в країні пропону-ється здійснити в три етапи: формуван-ня фактичного обсягу ВВП країни; ви-значення пропорцій в сфері формуван-ня та розподілу первинних доходів; ви-значення пропорцій в сфері формуван-ня та розподілу кінцевих доходів.

Перший етап пов'язаний зі створен-ням матеріальної та фінансової основи для подальшого розподілу та перероз-поділу.

Дослідження динаміки реального ВВП України дозволяє оцінити кількіс-ні характеристики економічних проце-сів, які відбуваються в національній еко-номіці. Провідними показниками, які визначаються в процесі дослідження динамічних змін ВВП країни, є:

1. Структура ВВП України за катего-ріями кінцевого використання.

Позитивні динамічні зміни в обсязі та структурі ВВП характерні для Украї-ни в період з 2004 року, тому саме цей період (2004–2015 рр.) обрано для проведення аналізу. Протягом аналізо-ваного періоду (2004–2015 рр.) в струк-

турі ВВП можна виділити такі тенден-ції (табл. 1):

1) частка кінцевих споживчих ви-трат у структурі ВВП за категоріями кін-цевого використання: відбувається зростання з 71,3 % від ВВП (2004 р.) до 92,8 % від ВВП (2013 р.). Зростання внутрішнього споживання товарів та послуг загалом є позитивним моментом у розвитку економіки країни, проте встановлення його на рівні 90 % від ВВП і більше, за умови зменшення частки валового нагромадження, уне-можливлює процес розширеного від-творення та стимулювання зростання реальних обсягів виробництва;

2) частка валового нагромадження капіталу в структурі ВВП за категоріями кінцевого використання. Динамічні змі-ни цього компонента витрат характери-зуються найбільшою мінливістю. Спо-стерігається зростання частки валового нагромадження до 2008 року та різке зменшення в 2009–2015 рр.

3) частка чистого експорту в структурі ВВП за категоріями кінцевого використан-ня. Спостерігається переважання імпорту товарів та послуг над їх експортом в струк-турі чистого експорту (2006–2015 рр.).

Таблиця 1Структура ВВП за категоріями кінцевого використання, %

Роки ВВП Кінцеві споживчі витрати

Валове нагромадження

Чистий експорт товарів та послуг

2004 100,0 71,3 21,2 7,5

2005 100,0 76,5 22,0 0,9

2006 100,0 78,6 24,0 -2,9

2007 100,0 79,1 26,4 -5,5

2008 100,0 79,2 28,9 -8,1

2009 100,0 84,6 17,1 -1,7

2010 100,0 83,4 19,4 -2,8

2011 100,0 83,9 21,5 -5,4

2012 100,0 90,1 18,3 -8,4

2013 100,0 92,8 15,7 -8,5

2014 100,0 90,0 14,1 -4,1

2015 100,0 86,7 15,3 -2,0Джерело: побудовано авторами за даними [1]

Черничко Т. В., Пугачевська К. Й. Фінансові дисбаланси в економіці України

33

Практика значного переважання частки кінцевих споживчих витрат над іншими складовими ВВП за категорія-ми кінцевого використання є характер-ною для всіх країн. Проте структура ВВП України в 2015 році є найменш оптимальною: одна з найбільших час-ток кінцевих споживчих витрат, най-менша частка валового нагромадження, перевищення імпорту товарів та послуг над їх експортом.

Особливо важливою умовою пе-реходу економічного розвитку до фази економічної зростання є ство-рення привабливого інвестиційного клімату для вітчизняних та іноземних інвесторів. Україна має великі можли-вості для активної діяльності інвесто-рів — значний споживчий ринок, ви-гідне геополітичне розташування, ба-гаті природні ресурси, кваліфіковані трудові ресурси, потужну наукову базу. Проте макроекономічне середо-вище залишається досить несприят-ливим для інвестицій — високі реаль-ні процентні та податкові ставки, су-

перечливе та неврегульоване госпо-дарське законодавство, значний рі-вень тінізації економіки тощо. Все це породжує песимістичні прогнози у інвесторів. В той же час існує і зна-чний обсяг незалучених внутрішніх заощаджень, процес використання яких може забезпечити більш ефек-тивне використовування виробничих потужностей більшості підприємств.

2. Структура кінцевих споживчих витрат.

На основі аналізу статистичних да-них за період 2004–2014 рр. (табл. 3) можна виділити певні позитивні тен-денції розподілу ВВП в Україні: в структурі кінцевих споживчих витрат в 2004–2014 рр. зростає частка спожи-вчих витрат домогосподарств (з 73,5 % від загального обсягу у 2004 р. до 78,4 % — у 2014 р.) та зменшується частка витрат на кінцеве споживання державного сектору, пов'язане з задо-воленням колективного споживання (з 24,6 % від загального обсягу у 2004 р. до 20,8 % — у 2014 р.).

За результатами проведеного ана-лізу можна зробити висновок, що протягом аналізованого періоду не закладається основа для реального розвитку економіки країни, суттєво зменшується валове нагромадження, яке і повинно забезпечувати довго-

строковий динамічний економічний розвиток.

З метою поглиблення результатів аналізу зіставляємо структуру ВВП за категоріями кінцевого використання України, країн СНД та країн з розвину-тою ринковою економікою (табл. 2).

Таблиця 2Структура ВВП за категоріями кінцевого використання

та темп зростання реального обсягу виробництва у 2015 р., % від ВВП

КраїнаКінцеві

споживчі витрати

Валове нагромадження

Чистий експорт товарів та послуг

Темп зростання реального ВВП

Росія 71,6 21,5 8,0 –3,7Єврозона 76,0 20,0 4,0 +1,6Франція 79,4 22,6 –2,0 +1,2

Німеччина 73,2 20,0 6,8 +1,4Іспанія 77,0 20,0 3,0 +3,2США 86,8 16,8 –4,9 +2,4

Великобританія 85,0 17,0 –2,0 +2,3Японія 81,0 21,0 –2,0 +0,6Україна 86,7 15,3 –2,0 –9,9

Джерело: побудовано авторами за даними [2]


34

Серед сукупності основних чин-ників, які впливають на формування кінцевих споживчих витрат домашніх господарств доцільно виділити пла-тоспроможний попит (обсяг і рівень доходів та їх співвідношення з динамі-кою споживчих цін), а також товарну пропозицію (стан виробництва това-рів та послуг). Для української еконо-міки, основним чинником зростання величини кінцевих споживчих витрат є зростання частки оплати праці най-маних працівників (рівня заробітної плати) у ВВП.

Другий етап відображає пропорції розподілу ВВП, внаслідок яких форму-ються фінансові потоки та утворюють-

ся фінансові пропорції між учасниками процесу суспільного виробництва. На даному етапі відбувається формування первинних доходів учасників виробни-цтва — доходів, які утворюються у сфе-рі виробництва і є первинним джере-лом доходів у сфері обігу.

В основу формування первинних доходів закладено розподіл ВВП між: чинниками праці (оплата праці найма-них працівників); чинниками капіталу (валовий прибуток, змішаний дохід); державою (податки на продукти, ви-робництво та імпорт).

При цьому чітко розмежовуються доходи кожного з макроекономічних агрегатів (рис. 1).

Таблиця 3Аналіз структури кінцевих споживчих витрат в Україні, %

РокиКінцеві

споживчі витрати:

домашніх господарств

некомерційних організацій, що обслуговують домашні

господарства

сектору загального державного управління

2004 100,0 73,5 1,8 24,62005 100,0 73,1 1,7 25,22006 100,0 74,7 1,3 24,02007 100,0 75,5 1,0 23,52008 100,0 76,6 1,0 22,42009 100,0 76,2 1,1 22,72010 100,0 75,7 1,0 23,32011 100,0 78,5 0,8 20,72012 100,0 77,9 0,7 21,42013 100,0 78,7 0,8 20,52014 100,0 78,4 0,9 20,8


Валовий внутрішній продукт

Оплата праці найманих

працівників

Валовий прибуток,

змішаний дохід

Чисті податки на

виробництво та імпорт

Чисті іноземні факторні доходи

Домогосподарства Підприємства Держава Решта світу

Рис. 1. Фінансові відносини на етапі формування первинних доходів Джерело: розроблено авторами

Дослідження пропорцій формуван-ня первинних доходів здійснюється

шляхом аналізу ВВП країни за категорі-ями доходу (табл. 4).


35

Аналіз статистичних даних за пе-ріод 2004–2014 рр. доводить чіткі тен-денції змін в структурі первинних дохо-дів: частка оплати праці найманих пра-цівників у ВВП країни має стабільну тенденцію до зростання до 2013 року (протягом аналізованого періоду частка зросла з 46 % до 50 % від ВВП), у 2013–2014 рр. відбувається зворотна тенден-ція; частка чистих податків залишається більш стабільною та коливається в ме-жах 11–13 % від ВВП; коливання частки валового прибутку, змішаного доходу на рівні 38–40 % від ВВП.

На основі аналізування статистич-них даних можна зробити висновок про значний перерозподіл доходів між інституціональними секторами. Значно

зростають первинні доходи домогос-подарств, їх частка досягла рівня харак-терного для країн зі скандинавською моделлю фінансових відносин (50–60 % від ВВП). Значна соціальна зорі-єнтованість фінансових відносин в Україні на стадії розподілу ВВП, а та-кож зменшення стимулюючих чинни-ків та необхідних доходів для розвитку суб'єктів господарювання є вагомими причинами погіршення економічної динаміки в країні.

Протилежною є спрямованість фі-нансових відносин в такій країні, як Польща: частка, яка характеризує участь і, відповідно, доходи капіталу в економі-ці цієї країни є переважаючими над чин-никами праці в пропорції 1,4:1 (табл. 5).

Таблиця 4Первинні доходи отримані в результаті розподілу ВВП у 2004–2014 рр., % від ВВП

Роки ВВП Оплата праці найманих працівників

Чисті податки на виробництво та імпорт

Валовий прибуток, змішаний дохід

2004 100,0 45,6 10,2 44,22005 100,0 49,1 12,7 38,22006 100,0 49,4 13,5 37,12007 100,0 48,8 12,2 39,02008 100,0 49,6 12,3 38,12009 100,0 49,4 12,6 38,02010 100,0 48,0 11,8 40,22011 100,0 47,0 13,9 39,12012 100,0 50,2 12,9 36,92013 100,0 49,9 12,5 37,62014 100,0 46,3 12,9 40,8


Таблиця 5Первинні доходи отримані в результаті розподілу ВВП у 2014 р.

Показник Росія Німеччина Польща Україна

ВВП 100,0 100,0 100,0 100,0Оплата праці найманих працівників, % до ВВП 52,6 50,8 36,8 46,3

Чисті податки на виробництво та імпорт, % до ВВП 15,9 9,8 11,7 12,9

Валовий прибуток, змішаний дохід, % до ВВП 31,5 39,4 51,5 40,8

Темп приросту (зменшення) реального обсягу ВВП в 2014 р. (% до 2013 р.) 0,75 1,58 3,33 -6,55



36

Вагома частка валового прибутку, змішаного доходу в структурі ВВП ви-ступає одним з основних чинників стимулювання економічної активності в крані, створює матеріальну основу для активізації інвестиційної та іннова-ційної діяльності. При цьому участь держави в первинному розподілі дохо-дів є мінімальною.

Фінансові відносини, які сформу-валися в процесі розподілу ВВП та фінансові пропорції, пов'язані з формуванням первинних доходів ві-дображають схильність фінансової моделі України до континентальної моделі фінансових відносин. Значна частка оплати праці та активна участь держави у первинному розподілі ха-рактеризує значну соціальну спрямо-ваність розвитку, а за умови недо-статнього рівня розвитку реального сектору економіки країни це призве-ло до значного погіршення динаміки економічного розвитку.

Третій етап відображає тенденції перерозподілу первинного доходу че-рез поточні трансферти в грошовій формі як між національними інститу-ційними одиницями, так і між ними і "рештою світу". Цей рахунок показує, як сальдо первинних доходів економіки (інституційних одиниць, секторів) тран-сформується в їх наявний доход за допо-могою одержання і сплати поточних трансфертів, за винятком трансфертів в натуральній формі. В рахунку відобра-жується максимальна сума, яку економіка країни (інституційний сектор) може ви-користовувати на споживання товарів і послуг у поточному періоді.

Завищена вартість кредитних ресур-сів на тлі високого розриву між ставка-ми за кредитами та депозитами, а також політика підтримки окремих банків створюють умови для відпливу доходів від сектора нефінансових корпораціи у сектор фінансових корпораціи . Існую-чі диспропорції у структуруванні вало-вого наявного доходу в корпоративно-

му секторі економіки, високий рівень експансії фінансових посередників за рахунок головних інвесторів і виробни-ків товарів та послуг є індикаторами маи бутніх криз. Вищенаведене формує небезпечну ситуацію у частині серед-ньостроковоі перспективи розвитку і потребує змін у макроструктурніи полі-тиці із посиленням впливу НБУ та уря-ду на вартість кредитних ресурсів, фор-мування адекватних потоків отриманих і сплачених доходів від власності між нефінансовим і фінансовим секторами економіки [4, c. 15].

В структурі кінцевих доходів інсти-туційних секторів економіки України протягом періоду 2004–2014 рр. відбу-ваються сутєві зміни (табл. 6): частка нефінансових корпорацій в структурі валового наявного доходу зменшується, особливо в період 2010–2013 рр. (на 13 %); частка фінансових корпорацій зменшується на 2 %; частка сектору за-гального державного управління суттє-во зменшується у період 2004–2009 рр. (на 5,1 %) та зростає у період 2010–2014 рр. (на 1,5 %); частка домашніх господарств зростає на 13 %.

Таким чином, відбувається перероз-поділ кінцевих доходів на користь до-машніх господарств і тенденції, харак-терні для первинного розподілу дохо-дів, зберігаються.

Таким чином, оптимізація фінансо-вих пропорцій є неможливою без за-безпечення стабільного та динамічного зростання обсягу ВВП. Зростання про-тягом останніх років в структурі доходів отриманих в результаті розподілу ВВП України, частки доходів домогоспо-дарств та держави, на фоні зменшення доходів підприємницького сектору призводить до зменшення стимулюю-чих чинників та необхідних доходів для розвитку суб'єктів господарювання.

В найбільш оптимальному варіанті зазначені фінансові пропорції повинні забезпечувати одночасне досягнення двох основних цілей: створення достат-


37

нього обсягу грошових фондів для здійснення економічних, соціальних, політичних та інших функцій сучасної держави; формування грошових фон-

дів суб'єктів господарювання та домо-господарств в обсязі, достатньому для задоволення їх потреб та забезпечення розширеного відтворення.

Таблиця 6Структура кінцевих доходів інституційних секторів економіки України

у 2004-2014 рр., % від загальної сукупності

Роки Нефінансові корпорації

Фінансові корпорації

Сектор загального

державного управління

Домашні господарства

Некомерційні організації, що обслуговують

домашні господарства

2004 14,4 4,2 20,2 59,8 1,42005 9,2 2,7 20,7 66,2 1,22006 9,7 2,9 20,5 66,0 1,02007 10,5 3,7 20,8 64,1 0,92008 8,2 4,5 20,0 66,5 0,82009 6,2 6,2 15,1 71,8 0,82010 3,6 3,8 15,4 76,5 0,82011 2,7 3,6 17,7 75,1 0,82012 1,9 1,1 17,3 79,2 0,82013 1,2 1,0 16,7 80,4 0,72014 7,5 2,0 16,6 73,2 0,8



1. Валовий внутрішній продукт за категорія-ми кінцевого використання [Електронний ресурс] / Державна служба статистики Ук-ра їни. — Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua2. Всесвітня економічна база даних Outlook [Електронний ресурс] Липень 2016 / Офі-ційний сайт Міжнародного валютного фонду. — Режим доступу: http://www.imf.org/external/pubs/3. Валовий внутрішній продукт за категорія-ми доходу [Електронний ресурс] /Державна

служба статистики України. — Режим до-ступу: http://ukrstat.gov.ua4. Крючкова І. В. Макроструктурні чинники гальмування економічного зростання Украї-ни / І. В. Крючкова // Економіка і прогно-зування. — 2012. — №4. — С. 5–185. Рахунки інституційних секторів економі-ки України [Електронний ресурс] /Держав-на служба статистики України. — Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua

REFERENCES:1. Valovyi vnutrishnii produkt za katehoriiamy kintsevoho vykorystannia [Gross domestic product by final use categories] (2015). — Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State Statistics Service of Ukraine]. — available at: http://ukrstat.gov.ua (Accessed 14 February 2017). [in Ukrainian].2. Global Economic Database Outlook (2016). — International Monetary Fund . — available at: http://www.imf.org/external/pubs. (Ac-cessed 8 February 2017).3. Valovyi vnutrishnii produkt za katehoriiamy dokhodu [Gross domestic product by income categories] (2015). — Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State Statistics Service of

Ukraine]. — available at: http://ukrstat.gov.ua (Accessed 25 February 2017) [in Ukrainian].4. Kriuchkova I. V. (2012). Makrostrukturni chyn-nyky halmuvannia ekonomichnoho zrostannia Ukrainy [Macrostructural factors of decele ration of economic growth in Ukraine]. Ekonomika i prohnozuvannia [Economic and Forecasting]. vol. 4., p. 5–18 [in Ukrainian].5. Rakhunky instytutsiynykh sektoriv ekonomiky [Accounts of institutional sectors of economy] (2015). — Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State Statistics Service of Ukraine]. — available at: http://ukrstat.gov.ua (Accessed 27 February 2017) [in Ukrainian].

38

Problems definition. In the condi-tions of the information society establish-ment the information sphere becomes in-creasingly important acting as an accelera-tor for development of all other spheres of life: economic, social, political, etc. The significant impact of this sector on the so-cial progress is stipulated by the need of enhanced attention to it by the state, thus the issues related to the information area management control in different lines of the state activity, including the Ukraine's State Fiscal Service functioning, become specifically relevant.

The purpose of this articleis to de-velop the ideology of building up a system of the Ukraine's State Fiscal Service infor-mation resources administration which in-volves the package of organizational, sci-entific and technical, HR, material and fi-nancial measures aimed atsolving of the problems related to workwith the Ukraine's State Fiscal Service information resources.

The scientific and theoretical basis of the research are the works of domestic

and foreign scientists on the theory of op-erational and investigative activities, man-agement theory and administrative law, information theory and information law, other branches of the legal sciences: V. B. Averianova, A. M. Bandurka, G. M. Bi-riukov, Y. P. Bitiak, M. S. Vertuzaeva, O. F. Dolzhenko, A. V. Syrovoi, O. G. Fro-lova, V. S. Tsymbaliuk, etc.

Main material. For development of any society material, support,power and information tools are necessary.

Modern life is characterized by in-crease of the information flows within the public sector. The relevancy of the problems connected with the informa-tion resources is stipulated by the fact that recently the civilization has been experiencing a transition from the 'in-dustrial society' to the 'information so-ciety' where information plays the role of one of the paramount economic re-sources. Obtaining information, its analysis and synthesis constitute the ba-sis of any area of human activity.

UDC 336.225.61 (447)

Rekunenko TetianaAssociate Professor of the Department for Operational

and Investigative Activities of the University of the SFS of Ukraine, Ph.D. (Law)

ARRANGEMENT OF WORK WITH THE INFORMATION RESOURCES

OF THE STATE FISCAL SERVICE OF UKRAINE

Rekunenko T. Arrangement of Work with the Information Resources of the State Fiscal Service of Ukraine

Abstract. This scientific paper, based on the analysis of the Ukraine's State Fiscal Service performance, deals with the main issues of the arrangement of work with the information resources in the course of tax offences and crimes detectionand directly with these resources management. The author places the focuson the specific features of the fiscal service's performance interms of the activities performed by the tax police. The issues of the tax police interactionwith the other law enforcement authorities at the information level come under review. The author proposes her vision of the ways how to overcome these problems.Keywords: management, information resources, the Ukraine's State Fiscal Service offices.


39

In many cases, the term 'information' is used in definition of the original datatrans-mitted verbally, in writing or by other means.

Information is a permanent feature of the development of any society. It originat-ed a few million years ago with the first communication techniques of our forefa-thers. However, only exchange of informa-tion between the individuals was made. With origination of language the possibili-ties to accumulate informationemerged but in the human memoryonly. With develop-ment of the society the quality and the quantity of the information used to change. Thus, in the history of the civilization de-velopment several information revolutions took place, the change of social relations through profound changes in the area of information processing. The effect of those changes was acquisition of a new quality.

In traditional sense informationis a mes-sage, more precisely a set of the data that is used or may be used by a manager in his work.

New threats to the national security, in-cluding those in the information area, the conditions of tough competition world-wide, globalization processes of the infor-mation sphere change to one of the most important lines of the interstate struggle for global and regional leadership require decisions and actions corresponding to the realities of modern world. This is about the organization of an effective system of the national interests' protection in the area of the Ukraine's information resources as the most important line in adopting the infor-mation policy by the state.

Modern management within the State Fiscal Service of Ukraine is based on the round-the-clock real-time search, retriev-ing, processing, analysis and use of bulk statistical data and information that are impossible to process quickly and effi-ciently in a different way [1, p. 134].

According to the Administrative Re-form Concept enhancement of the mana-gerial work efficiency in the area of the Ukraine's State Fiscal Service offices infor-mation resources management depends on

a totally new level of the information sup-port within the government authorities, in-cluding fiscal authorities, and implementa-tion of the administrative reform as such should be accompanied by the target-driven use of new information technologies in the area of management, that provide for qual-itative information and methodological, HR and technical re-equipment of all ex-ecutive authorities [2, p. 34].

However, the theory of modern infor-mation resources management within the Ukraine's State Fiscal Service offices and its organizational and legal basis as of today hasn't been developed in full in Ukraine.

Like any other area of the state, the in-formation area must be managed. The need to manage the information area re-sults from the fact that it is integrated practically in all areas of the state. As of today, the information flows within the state grow, thus to effectively manage the other public areas the need arises to man-age the information area [3, p. 55].

Arrangement of managerial work with the information resources within the Ukraine's State Fiscal Service offices is aimed at achievement of main objective, which is management and successful performance of the in-service tasks by the structural units of the State Fiscal Service of Ukraine.

The information resources manage-ment system as such can be defined as an interrelated set of the following parts:

1) subject of management, which meansstructurally defined groups of peo-ple who form the management bodies of various organizational structures (infor-mation divisions, authorities and services);

2) object of management, which means information resources, i. e.: docu-ments and files of the documents within the information systems;

3) directcommunication and feedback between the object and the subject of management, which is implemented di-rectly through management technology, i. e.: technical ways of the information search, processing and storing.


40

Based on the experience of the USA and Germany in arrangement of the in-formation resources managementit can be concluded that it can be applied in Ukraine in the following areas of focus:

1) stablishment and determination of the legal status of the certain information analysis systems;

2) providing a legislative framework for the responsibilities of companies, organiza-tions and citizens-entrepreneursto provide the Ukraine's State Fiscal Service offices with the appropriate informationrelated to assessment and payment of the taxes and setting of the penalties for non-compliance;

3) setting up of a modern fiscal ser-vice's information system of the [4, p. 47].

In this respect, the Ukraine's State Fis-cal Service offices experienced the certain difficulties when solving the tasks assigned to them:

1) due to poor equipment with com-puter technology and communications;

2) due to lack of the computerized procedure for selection of a business en-tity for next audit, estimation of the bud-getary tax losses;

3) due to lack of the information sys-tem to ensure solution of the package of the tasks related to collection, accumula-tion, processing and analysis of the large bulk of the relevant information as well as the information interoperability with the databases of the other law enforcement authorities and the institutions of the credit and financial system.

With respect to the tax police units, it should be noted that operational and inves-tigative activities are carried out with a view to obtain, to collect, to process, to analyze the information and to take the necessary actions. Every operational unit's perfor-mance is connected, first of all, with detec-tion, prevention and disclosure of crimes. It's even hardly thinkable that the operation-al units can perform their taskwithout hav-ing in this case absolutely any information about the perpetrator. A complete study of the subject of crime is the key to successful suppression of its illegal actions. Availability

of the preliminary information about the offense and the person who committed it are basis of its disclosure [5, p. 218].

But on the other hand, it should be noted that as of today the information re-trieval system has been set up already and widely usedwithin the system of the Ukraine's State Fiscal Service offices, which contains information about a large number of the taxpayers. Thus, probably, it makes no sense to set up a separate information system of the tax police. This system can be a separate attachment to already existing in-formation retrieval system with additional analytical capabilities, sources of the infor-mation and restricted access [6, p. 124].

Such information system must have the capability to deliver the integrated in-formation about the relationsbetween the individuals and the legal entities, the events and the facts.

There's also an urgent problem as to setting up of an adequate object model for informational work control, adaptation and development of the methods and the tech-niques to solve the analytical problems.

An exceptionally intricate scientific task is development of the ideology for building up of a system for organization of the Ukraine's State Fiscal Service offic-es information resources management.

Development and implementation of the said system involves a set of the mea-sures of organizational, scientific and technical, HR, material and financial char-acter aimed at solving the problems relat-ed to arrangement of management activity with the Ukraine's State Fiscal Service in-formation resources.

In terms of the stated above, it is possi-ble to agree with the fact that the technique for arrangement of management activity with the information resources can be di-vided conditionally into three groups: physi-cal storage media; methods to transformthe information; equipment facilities for the pro-cesses to transform the information (tech-nology, service and utility rooms) [7, p. 222].

As the aim for effective development of a system for organization of the


41

Ukraine's State Fiscal Service offices in-formation resources managementit would be advisable to adopt the appropriate Na-tional Electronic Communication Devel-opment Program to enable the teamwork by a group of the executives on a single processing object [8, p. 67].

To ensure effective management of the Ukraine's State Fiscal Service offices information resources it is necessary to carry out extended works in the following interlinked lines of activity:

1) development of the information system software and technical platform;

2) development of application and mathematical support software;

3) development of information trans-mission and information security systems;

4) organization of information in-teroperability with the law enforcement authorities.

It should also be noted that the Ukraine's State Fiscal Service offices infor-mation resources management is a manda-tory condition for the effective functioning of any social system, including that one re-lated to criminal proceedings. Given the

recent trends in the Ukraine's State Fiscal Service offices reformit should be stated that the Service's course of the service in general lies on the transition from intelli-gence and search to information analysis concept of operations.

Conclusions. Information has always existed. This is either the result of existin-galreadyor the beginning of a new re-search. The information does not disap-pear, but it exists at one time both as the object of knowledge and as the subject of research, it changes with them, acquiring a new meaning.

Without information links within the system it is impossible to talk about any social activities. Work with information re-sources supports the entire management process, in the course of the management decision making.

That is why the issue of managerial work arrangement in the area of informa-tion resources of the Ukraine's State Fiscal Service offices directly is relevant nowa-days and it plays an important role in man-agerial work arrangement of the executive branch of the government on the whole.

REFERENCES:1. Bandurka O. M., Vishnevskaya M. K., Zhvaliuk V. R., Saraskina T. V. (1999). The Issues of the State Tax Administrations: Decree of the Presi-dent of Ukraine. Tax Police: Comments and Ex-planations of the Current Legislation. Kharkiv University of Internal Affairs. P. 18.2. Biriukov G. M., Mikhno A. A., Nikifor-chuk D. I., Lebedenko V. I. Lugansk Institute of Internal Affairs — Lugansk Editorial and Publi-cation Department of Lugansk Institute of In-ternal Affairs of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine (1999). Data Bases and Computer Networks in the Internal Affairs Offices' Prac-tices: Educational Book. P. 74.L. Pal. National Policy Analysis. Translation from English by K. Dziuba. Kyiv. Fundamentals. P. 422.3. Syrovoy O. V. (2006). Organizational and le-gal principles of the information resources management within the offices of Ministry of Internal Affairs of Ukraine. Ph.D. Thesis in Law under Specialty 12.00.07 — Administra-tive Law and Process; Financial Law; Informa-tion Law. KharkivNational University of Inter-nal Affairs. Kharkiv. P. 218.4. Syrovoy O. V. (2003). Information Resources

Management: Theoretical Aspect. Challenging Is-sues of the State Building in the Conditions of the Adminstrative Reform: Materials of All-Ukrainian Scientific and Practical conference held on 11–12 April 2003. Zaporizhzhya. Law Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. P. 45–48.5. Bandurka O. M. (2002). Operational and In-vestigative Activities. Part I: Textbook. Kharkiv. National University of Internal Affairs. P. 336.6. Panchenko G., Savostenko A. (2001). IT De-velopment is an Essential Part of Effective Management. Regional Aspect. Bulletin of the National Academy for Public Administration. 4, p. 410–416.7. Plishkin V. M. Edited by Ph.D. in Law Y. F. Kravchenko (1999). Theory of Managing the Offices of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine: Textbook.. Kyiv. National Acade-my of Internal Affairs of Ukraine. P. 702.8. On Improvement of Information and ANA-LYTICAL support of the President of Ukraine and the Public Authorities: Decree of the Pres-ident of Ukraine as of the 14th of July 2000 Ref. No. 887 (2000). Coll. Decrees of the Pres-ident of Ukraine. 2000.

42

Introduction. Sustained economic growth requires policies that make an econ-omy open to trade and investment between nations. Trade liberalization is removal or reduction of restrictions or barriers on the free exchange of goods worldwide. This policy includes dismantling of tariff (duties, surcharges, and export subsidies) as well as non-tariff barriers (licensing regulations, quotas, and arbitrary standards etc.). The eradication of these restrictions often stands for promoting the "free trade".

Despite the efforts of the institutions of the multilateral trading system and re-gional trade unions, the amount of protec-tionist barriers to movement of goods and services across national borders is increas-ing. It includes traditional duties and quotas, technical import restrictions (for example, by introducing safety standards or stan-

dards that differ from those practiced by exporting countries) as well as fiscal, legal and administrative barriers. The movement to freedom is also limited through the sys-tem of state support, public procurement and state monopoly in certain sectors.

Literature review. An important methodological basis for research of for-eign trade regulation are represented in fundamental works of D. Dollar, A. Kraay, J. Sachs, A. Warner et al., who studied therelationship of economic openness in thecontext of the impact on economicgrowth. In particular, ambiguous and con-tradictory effects of the foreign trade lib-eralization are analyzed in the works ofA. Grainger, D. Rodrik, F. Rodrigues andothers. However, the need of further study the issues, directly related to the vectors ofinfluence of trade liberalization on eco-

UDC 339.9.012.421

Pugachevska Kateryna SergiivnaSeniour Lecturer of International Economic Relations Department of

Kyiv National University of Trade and Economics, Ph.D. (Economics)

Tisnohuz Anna VolodymyrivnaJunior consultant of "Pleon Talan" Company

FOREIGN TRADE LIBERALIZATION: TRENDS AND VECTORS

Pugachevska K. S., Tisnohuz A. V. Foreign Trade Liberalization: Trends and Vectors

Abstract. The leading trends of foreign trade liberalization are considered in the article. The scientific views of leading economic schools on the relationship of foreign trade policy and economic growth are characterized. The indicators of trade openness in different groups of countries are evaluated. The average import duties and its binding coverage is researched. Keywords: foreign trade, liberalization, tariff regulation, non-tariff regulation, WTO, trade openness.


43

nomic growth and open economies, deter-mine the relevance of the study.

Taking into account the abovemen-tioned, the article is aimed at estimation the trend and vectors of trade liberaliza-tion in modern conditions.

Results. The growth of protectionism in nowadays conditions is a paradox of modern consumer society in which few people buy domestic goods when cheap and high-quality imported substitute if of-fered. The government is often interested in protectionism, fearing that uncontrolled import flows could lead to the bankruptcy of domestic enterprises, reduction of em-ployment and tax revenue. Under these conditions, barriers make import more ex-pensive or even unavailable, expanding de-mand for domestic goods. As a result, the producers can sell it at higher prices, and thus the preconditions for growth in the domestic economy are created.

In many countries, protectionist barri-ers are government response to changes in the quality of goods and services import-ed, reducing social security and state con-trol, as well as the undesirable prospect of opening strategic sectors. The gain of pro-tection the country receives in the form of customs duties and tax charges, as well as state monopolies in some sectors and na-tional enterprises in the form of profit, formed in conditions of limited competi-tion. In the classical theory of internation-al trade protectionism policy cancellation is considered as good as it leads to increas-ing the level of sales, it contributes to the augmentation of wealth. Governments must support free trade policy and entre-preneurs should refuse from production of goods that are cheaper to purchase abroad, and in such a way to use the abso-lute advantage of the national economy (natural or acquired as a result of the choice of the best production technology) and focus on what can be produced most effectively and better than others.

In the theory of comparative advan-tage David Ricardo developed the views

of Adam Smith, concentrating attention on the factor of competition. According to the theory of David Ricardo, a country may receive income even without having an absolute advantage for the production of a product. It is enough to offer it in mar-kets where production of the product is less competitive, that requires relatively higher cost of capital and labor. Thus, free trade does not limit the country in absolute advantages, and stimulates the search of comparative advantage, ultimately increas-ing revenue opportunities and expanding the total supply of goods and services.

The attitude to free trade in the mid-twentieth century was expressed by P. Samuelson, W. Stolper, R. Dzhons, T. Ryb czynski, who developed the idea of classics, identifying positive and negative factors of open economy and liberaliza-tion of international trade.

American scientists D. Dollar and A. Cray, using data from 92 countries have confirmed, that the openness of the econ-omy contributes to economic growth and income levels in developing countries, in-creased in direct proportion to the growth of the world [1].

A similar opinion is shared by Harvard professors James E. Sachs and A. Warner. After some investigation of the emerging economies during 1970–1980 they found out that the part of countries that was characterized with a high level of transpar-ency grew up in average in 6 times faster than protectionism supporters [6, p. 18–23]. In addition, during one of the ministerial conferences in London concerning the problems of developing countries, former head of the World Trade Organization M. Moore said: "Over the past 50 years free trade has increased in almost 17 times, and despite the high gap in the level of economic development between rich and poor countries, both sides are winning … in particular, the standard of living in each group of countries has increased, life ex-pectancy in developing countries rose from 41 to 62 years, the percentage of


44

adult education has increased from 40 % to 70 %" [4].

According to the representative of neoliberalism J. Wiener, mutual elimina-tion of customs barriers on the way of factors and economic performance mov-ing caused both by the needs of manufac-turers to expand markets and the needs of customers in expanding the supply of goods at low prices. As a result, the con-centration of trade flows is increasing (i.e. trade creation), as well as the resources are allocated more effectively within customs unions or other preferential unions. In ad-dition, as J. Wiener notes, liberalization can have a negative impact on countries out-side the trade unions, which is expressed in the excommunication of participants from trade with third countries (trade di-version) [5, p. 76].

But among scientists and representa-tives of governmental and non-govern-mental organizations, there is a view that free trade will not ensure economic growth in all countries, and will only lead to fur-ther enrichment of developed countries. Such discussions have deeply accelerated after large-scale anti-globalization protests in Seattle, Washington, Brussels and Ge-noa in the beginning of XXI century. In particular, Professor of International Po-litical Economy School of management John. F. Kennedy, D. Rodrik believes that as a result of focusing on international in-tegration, human and other strategic re-sources in developing countries, are redi-rected from priority areas of development (education, health, industrial capacity and social welfare) to the less important ones [9, p. 54–55]. In his work "Trade pol-icy reform as institutional reform", he jus-tifies the view that no one country is able to develop successfully, avoiding the inter-national trade, however, no one country can develop only through trade liberaliza-tion [8]. In 1999 D. Rodrik in collaboration with F. Rodriguez presented the results of joint work based on a review of recent empirical research of the level of correla-

tion between the openness of the econo-my and its growth [7] and determined that the liberalization of trade policy can not be a factor of economic growth, as trade policy is determined by many elements of public policy. It means that countries with a specific combination of factors and im-plementation of a systematic approach to public policies could have achieved eco-nomic growth while maintaining certain trading restrictions, and vice versa, liberal-ization of trade policy by itself does not necessarily lead to economic growth.

The benefits of international trade is certainly undeniable, however, doubt the fact that free trade and the rejection of trade barriers leads to the growth of inter-national trade. The results of obtained correlation based on information of the UN Conference on Trade and Develop-ment [10], the World Trade Organization [11] and cover 137 countries for the period of 1980–2011 years showed that there is a rather strong correlation between growth of GDP per capita and the share of ex-ports in GDP, as well as between the share of investment in GDP and the share of exports in GDP, but not between the rates of import duties and export growth (Fig. 1).

When turning our attention to the fu-ture of the international trading system, three issues can be highlighted: is it possi-ble for World Trade Organization (WTO) to act as a more multi-polar trading sys-tem; were the limits of covered issues found or there is more the WTO expand on; finally, is the multilateral system disap-pearing due to the strong rise of predomi-nantly bilateral relations in trade and in-vestment. The majority of details in the today's debate are not new. International trade policy as well as the construction of it's system is a recurring phenomenon. Secondly, the international trading system has placed important phases in relative economic since 1947 history segment. As well as found ways of placing various countries at vastly different levels of de-velopment. Which leads to the situation


45

that shift in the relative market power in the direction or large emerging markets and the of large number of developing countries in the WTO has not to be an overpowering problem.

Professor of the University of St. Gallen (Switzerland) S. Evenet who spe-cializes in issues of international trade and economic development, confirmed that the breach of agreements on mainte-nance of protectionism by countries of G20 is recorded in average "once every three days", while measures that lead to

trade diversion from its development in the most optimal scenario (i.e. without artificial barriers) relate to 80 % of the headings. Besides, S. Evenet notices the passivity of WTO concerning the threats of protectionism [2].

The analysis of foreign trade openness and growth rate of GDP in terms of eco-nomic development are shown in Table 1. UNCTAD data show that economic growth in developing countries and transi-tion economies is taking place against the high foreign trade openness.

Fig. 1. The correlation between simple mean tariff and growth rate of export Source: conducted on the basis of [10; 11]

Table 1Trade openness indicators and GDP growth in 2005–2015

Year 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

Export opennessDeveloped economies 23,04 24,67 26,11 27,40 23,39 25,60 27,64 27,45 28,16 28,38 27,08

Developing economies 38,88 39,70 38,96 39,59 32,58 34,20 35,81 35,37 34,44 33,30 29,04

Transition economies 38,08 36,97 34,13 35,75 31,78 33,15 35,09 34,19 32,61 34,24 32,93

Imports opennessDeveloped economies 24,20 25,99 27,02 28,49 23,60 25,95 28,15 27,83 28,10 28,30 26,96



Foreign trade opennessDeveloped economies 23,62 25,33 26,56 27,95 23,49 25,77 27,89 27,64 28,13 28,34 27,02



Growth rate of GDPDeveloped economies 3,59 4,09 3,93 1,45 -2,04 4,09 2,87 2,22 2,15 2,54 2,47

Developing economies 2,53 2,86 2,47 0,05 -3,65 2,63 1,52 1,06 1,05 1,69 1,99

Transition economies 6,78 7,53 7,84 5,03 2,75 7,74 5,97 4,81 4,61 4,49 3,87Source: conducted on the basis of [10]


46

Conclusions. Thus, the main trends of trade liberalization can be considered as the expansion of application of regulatory measures both by the governments of na-tion states and by supranational economic organizations; coordinating and promoting international cooperation in the areas of multilateral liberalization of foreign trade; reduction of import duties as a result of commitments in frames of membership in WTO; increasing the use of non-tariff reg-ulation measures to protect the domestic market from foreign competition.

In the global trading space, on the one hand, characterized by unprecedented dy-namics and scale, and on the other — sec-torial and territorial asymmetry the oppo-site trend arises: the market liberalization of trade relations and the development of state protectionism, different means and tools of which are used by the developed and developing countries. The objective process of growth in world trade increases the importance of states in the regulation of foreign trade in order to advance na-tional economic interests.

Table 2 shows the international rates and tariffs of the main players in the field of international trade. Five decades of GATT talks had already lowered bound rates in the developed economies to less that 3 percent on average. In

most of the large developing nations, bound rates are quite high, but applied rates are lower. In agriculture, the big-gest protectionists — the European Union and Japan — unilaterally lowered distortions for purely domestic reasons.

Table 2Tariff rate of certain countries in 2015

Country

All products Primary products

Manufactured products

Bind

ing c

overa

ge,%

Simp

le me

an b

ound

ra

te, %

Simp

le me

an ta

riff,

%

Weig

hted

mea

n ta

riff,

%

Simp

le me

an ta

riff,

%

Weig

hted

mea

n ta

riff,

%

Simp

le me

an ta

riff,

%

Weig

hted

mea

n ta

riff,

%

United States 100 31,6 9,8 4,8 6,5 1,6 10,1 6,2United Kingdom 100 3,6 2,8 1,6 2,4 1,3 2,9 1,7

Japan 100 16,3 5,9 4 8,9 4,5 5,4 3,6Russian Federation 100 89,2 11 7,2 13,4 8,4 10,6 6,8

Germany 15,4 92,5 12,5 10 16,2 14,4 11,9 8,7Source: conducted on the basis of [11]

REFERENCES:

1. Dollar D., A. Kraay (2002). Growth Is Good for the Poor. Journal of Economic Growth, available at: https://hec.unil.ch/docs/files/21/1036/dollarkraay02.pdf. (Accessed 8 February 2017).2. Evenett S., Braga C. (2008). WTO Acces-sion: Lessons from Experience. available at : http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download

?doi=10.1.1.540.6217&rep=rep1&type=pdf (Accessed 8 February 2017).3. Grainger A. (2011). Developing the case for trade facilitation in practice. World Customs Journal. vol. 5(2), p. 65–76.4. Moore M. (2001). Ministerial roundtable on trade and poverty in LDCs. available at: http://www.wto.org/english/news_e/spmm_e/


47

spmm55_e.htm (Accessed 9 January 2017).5. Pugachevska K. (2013). Suchasni tendentsii lib-eralizatsii zovnishnoi torhivli [Modern tendencies of foreign trade liberalization]. Zovnishnia to-rhivlia: ekonomika, finansy, pravo [Foreign trade: economics, finance, law]. vol. 3(68), p. 70–77. [in Ukrainian].6. Sachs J., Warner A. (1995). Economic Re-form and the Process of Global Integration. Broking Papers on Economic Activity. vol. 1, p. 1–118.7. Rodrigues F., Rodrik D. (1999). Trade Policy and Economic Growth: a Skeptic Guide to the Cross-national Evidence. NBER working pa-per. vol. 7081, p. 82–103.

8. Rodrik D. (2000). Trade Policy Reform as In-stitutional Reform. available at: https://www.sss.ias.edu/files/pdfs/Rodrik/Research/trade-policy-reform-institutional-reform.PDF. (Ac-cessed 18 January 2017).9. Rodrik D. (2001). Trading in illusions. For-eign Policy. vol. 123, p. 54–63.10. The official site of UNCTAD (2017). Sta-tistics: international trade. available at: http://unctad.org/en/Pages/statistics.aspx (Accessed 6 February 2017).11. The official site of WTO (2017). Tariffs. available at: https://www.wto.org/english/tratop_e/tariffs_e/tariff_data_e.htm. (Ac-cessed 6 February 2017).

48

Сучасна епоха інтенсивного розвит-ку суспільства, пошук нових та удоско-налення існуючих форм організації су-спільних відносин ставить нові викли-ки перед наукою загалом, і правовою доктриною зокрема. У всіх галузях нау-ки на сьогодні спостерігається пере-осмислення підходів до пізнання об'єк-тивної дійсності та здійснення теорети-ко-пізнавальної діяльності з метою на-буття та обґрунтування нових знань. Своєю чергою принципи, прийоми, засоби, способи дослідницької діяльно-сті зумовлюються сутністю явищ і про-цесів, що вивчаються. Не виключенням є і юридична наука. Разом із тим, неод-нозначність в розумінні правових явищ, переосмислення сутності багатьох із них, відхід від позитивізму, догматизму та ідеологізації породжує необхідність, з одного боку, критично підійти до за-стосовуваних раніше методів пізнання та перетворення дійсності, а з іншого — напрацювати нові підходи до засто-сування принципів і засобів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності. Іншими словами нагальною потребою є обґрунтування методоло-гічних засад дослідження.

Проблеми поняття та змісту методо-логії складали предмет наукового інтер-есу вчених різних галузей науки — по-чинаючи із філософії, і закінчуючи окремими галузями наукових знань, зо-крема, С. Д. Гусарєва та О. Д. Тихоми-рова, О. С. Кравець, Д. А. Керімова, С. С. Розової, М. І. Козюбри, С. В. Виш-новецької, М. С. Кельмана, М. В. Кос-тицького, В. П. Казимирчука, І. Д. Ан-дрєєва, Г. І. Рузавіна та інших науковців.

Метою цієї публікації є обґрунту-вання теоретичних основ та способів організації пізнавального процесу до-слідження юридичних ризиків в ци-вільних правовідносинах.

Сучасні методологічні дослідження характеризуються різноманітністю під-ходів до розуміння сутності методології та визначення самого терміну "методо-логія науки".

Методологія (від грецького metho-dos — метод, спосіб і logos — наука, знання) є вченням про методи пізнання й перетворення дійсності, вчення про правила мислення. У наукознавчій літе-ратурі методологію розуміють у широ-кому і вузькому значеннях. У широкому значенні методологія — це вчення про

УДК 347.2:001.8(02)

Великанова Марина МиколаївнаДоцент кафедри правознавства

Київського національного університету культури і мистецтв,кандидат юридичних наук, доцент

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЮРИДИЧНОГО РИЗИКУ:

ТЕОРЕТИКО-СВІТОГЛЯДНИЙ КОМПОНЕНТ

Velykanova M. M. Research Methodology of Legal Risks: Theoretical and Philosophical Component

Abstract. The study of the theoretical foundations and methods of the cognitive process research legal risks in civil legal relations described. The conclusion is made on the basis of analysis types of comprehension of the law in the research that the study of legal risks in civil law should be carried out on the liberal-rationalist basis with the borrowing of the methodological apparatus of Economics, sociology, psychology etc.Keywords: risk, legal risk, civil law, research methodology, methods of the cognitive process.

Великанова М. М. Методологія дослідження юридичного ризику: теоретико-світоглядний компонент

49

методи, це система принципів і засобів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності [1, с. 363]. Мето-дологія у вузькому значенні є сукупні-стю пізнавальних засобів, які розробле-ні на основі принципів загальної мето-дології і мають методологічне значення для даної конкретної сфери пізнання і практики. С. В. Вишновецька, конста-туючи існування таких двох підходів до визначення поняття методології, відмі-чає, що перший підхід включає світо-глядні, в тому числі ідеологічні, а мож-ливо, і політичні орієнтири для дослід-ника, які за певної ситуації перероста-ють у категоричні вимоги. Для другого підходу характерне звуження сфери прояву методології, ототожнення її тільки з методами, під якими розуміють сукупність прийомів і способів вивчен-ня явищ і процесів, що складають пред-мет тієї чи іншої науки. Проте, саме таке розуміння методології, на думку автора, здатне забезпечити повноцінне вивчення явищ і процесів [2, с. 9–12].

Методологію юридичної науки, за твердженням М. С. Кельмана, необхідно розглядати як сукупність її методів і знань про них, а в широкому розумінні ще і як предметних правових теорій, по-нять, принципів тощо, за умови що ці елементи системи юридичних наукових знань входять до методології тільки тими їхніми властивостями (сторонами), які можуть і повинні використовуватися як методи наукового пізнання [3, с. 278].

У спеціальній літературі наголошу-ють на динамічному та статичному ас-пектах методології науки. Аналіз про-блем генезису, походження та розвитку наукового знання, що дозволяє зорієн-туватися на пошук нового знання, скла-дає динамічний аспект методології. Статичний аспект зорієнтований на ви-вчення та аналіз результатів отриманого знання,його форм та структур [2, с. 15].

Методологія юридичної науки має внутрішню структуру та рівні наукового пізнання. М. І. Козюбра в структурі ме-

тодології виділяє два аспекти: 1) арсе-нал пізнавальних засобів, що визнача-ється предметом юридичної науки (су-купність теоретичних принципів, спе-ціально-наукових методів і способів пі-знання державно-правових явищ, від-повідним чином сформульовані теоре-тичні положення юридичної науки); 2) теоретико-пізнавальне вчення про державно-правову дійсність, яке прита-манне всій юридичній науці і складає невід'ємну частину її теорії [4, с. 8].

С. Д. Гусарєв та О. Д. Тихомиров також вказують на дволанкову структу-ру методології юридичної науки: верти-кальну (ієрархічну) і горизонтальну (однорівневу). Горизонтальну структу-ру складають види методів певного рів-ня. Вертикальну утворюють рівні мето-дології, згруповані у напрямку від ви-щого до нижчого шляхом виділення компонентів за ступенем їх ієрархічної залежності. Такими рівнями є:

1) домінуючий світогляд як цілісна сукупність домінуючих уявлень про світ, роль у ньому людини, а також похідних від них переконань, установлень, ідеалів, принципів, ціннісних орієнтацій пізна-вальної і практичної діяльності людей, їхньої життєдіяльності в цілому;

2) тип правового мислення — "ан-самбль", сукупність взаємозалежних і взаємозумовлених наукових ідей , принципів, форм відображення і пі-знання дійсності, її істотних зв'язків і відношень, напрямів розвитку;

3) парадигми — сукупності загально-визнаних на певному етапі розвитку нау-ки взаємозалежних наукових досягнень, наукових теорій і відповідних їм правил, стандартів, методів наукових досліджень;

4) методологічні підходи — об'єд-нані загальними принципами взаємоза-лежні методи досліджень;

5) методи — способи досягнення мети, певним чином упорядкована нау-кова діяльність або сукупність принци-пів, правил, прийомів, способів і засо-бів наукових досліджень;


50

6) процедури — системи конкрети-зованих, формалізованих принципів на-укового дослідження, сукупність дослід-ницьких методик, техніки і методів зби-рання й опрацювання даних [5, с. 71].

Рівнями методології, на думку цих вчених, є світоглядний, що охоплює го-ловні напрями і загальні принципи пі-знання в цілому; загальнонауковий (між-дисциплінарний), який використовуєть-ся при пізнанні особливої групи одно-типних об'єктів; конкретно-науковий — застосовується у процесі пізнання спе-цифіки окремого об'єкта групою наук; спеціально-науковий, що властивий ви-вченню окремих властивостей об'єкта в межах конкретної науки; рівень проце-дур і методик — притаманний конкрет-ному науковому дослідженню тієї або іншої властивості об'єкта [5, с. 69].

Існує також думка, що методологічни-ми рівнями пізнання правових явищ мо-жуть бути: філософський (світоглядний), загальнонауковий, спеціально-науковий юридичної науки і спеціально-науковий неюридичних наук, які використовують-ся у правознавстві (економіка, політоло-гія, соціологія, психологія, математика, кі-бернетика тощо) [6, с. 150–154].

Загалом, більшість науковців схиля-ється до того, що методологія юридич-ної науки включає в себе два структур-них компонента: теоретико-світогляд-ний та методичний. Теоретико-світо-глядний компонент, який має змістов-но-теоретичну та світоглядну складові, пов'язаний з ідеологічними переконан-нями вченого, філософською осно-вою, на яку він спирається у виборі шляху пізнання правових явищ і проце-сів, а також соціальною спрямованістю його поглядів [7, с. 35–38]. Методичний компонент охоплює систему методів до-слідження, методику і техніку пізнаваль-ної діяльності [2, с. 19]. Надалі у цьому дослідженні ми будемо виходити із за-значених компонентів і розпочнемо із теоретико-світоглядного обґрунтування дослідження юридичних ризиків.

Зміни, які відбуваються у світі (роз-пад Радянського Союзу і, як наслідок, зникнення соціалізму як альтернатив-ної моделі суспільно-економічного життя; відсутність протистояння двох систем — капіталістичної та соціаліс-тичної; поява нових глобальних ризи-ків: тероризму, переворотів, природних та соціальних катаклізмів тощо) сталять під сумнів ефективність існуючих меха-нізмів регулювання відносин, заснова-них на юридичному позитивізмі та природно-правовому підході. Прагнен-ня сформування єдиного правового простору, розвиненого громадянського суспільства, спільної системи охорони прав та інтересів а також захисту від гло-бальних небезпек породжує необхід-ність об'єднання зусиль в напрямі напра-цювання ефективних підходів до врегу-лювання суспільних відносин. Україна, яка нещодавно входила до соціалістич-ної системи із домінуванням планово-ад-міністративних підходів до управління, стоїть тільки на початку шляху форму-вання правової держави та інтеграції до розвиненої світової спільноти. А це, сво-єю чергою, зумовлює необхідність пе-реосмислення підходів до розуміння права та зміни правосвідомості.

Р. А. Майданик наголошує на необ-хідності реформування праворозуміння шляхом наближення формування та за-стосування правових норм до динаміки реально існуючих суспільних відносин, що здійснюються в сучасному глобалі-зованому світі завдяки впровадженню раціоналістичного праворозуміння як балансу загального юридичного, соціо-логічного та економічного аналізу пра-ва. На його думку, ліберальна концепція праворозуміння визнає правом не стіль-ки формально закріплену в законі "мер-тву норму", скільки створення права в результаті правозастосування уповно-важеними публічними органами і при-ватними особами. Впровадження раці-оналістичної концепції, заснованої на економічному аналізі права України,


51

передбачає зміщення акцентів в розу-мінні сутності права як самодостатньо-го явища, яке активно впливає на інші, не правові, соціальні явища (економіку, етику, релігію тощо). При цьому мето-дології нормативізму і раціоналізму сут-тєво відрізняються в питаннях взаємодії економіки і права. Раціоналістичне пра-ворозуміння засноване на принципах юридико-економічного вивчення сут-ності і визнання права незалежною від матеріальних відносин і визначальною для економіки формою соціального життя. Юридичному позитивізму при-таманний метод матеріалістичної діа-лектики, що фактично передбачає еко-номічний детермінізм та обмеження ролі права переважно нормативним ві-дображенням матеріальних (економіч-них) відносин [8, с. 10–12].

Цілком поділяючи такий підхід, від-мітимо, що у філософії права виділя-ють три типи праворозуміння: легіст-ський, природноправовий і лібертар-но-юридичний. І, як відмічає В. С. Нер-сесянц, саме певний тип праворозумін-ня визначає парадигму, принцип і зра-зок (змістовну модель) відповідного пі-знання права і держави, власне теорети-ко-правовий зміст, предмет і метод від-повідної концепції [9, с. 20].

Легістський тип праворозуміння і за-галом юридичний позитивізм характе-ризуються запереченням певної об'єк-тивної сутності права, ототожненням права і закону, гіпертрофією нормотвор-чих можливостей влади. Право для при-хильників цього типу є системою норм, які встановлені чи санкціоновані держа-вою і забезпечуються її примусовою си-лою. Існування права визначається і за-дається авторитетом влади.

Природноправовий тип праворозу-міння базується на співвідношенні при-родного права і позитивного права. Природним правом, на думку прихиль-ників цього типу, є право за природою, істинне право, правильне право тощо. Природне право — це право, яке скла-

лося об'єктивно і його буття самодо-статнє. Натомість позитивне право — право штучне (неприродне), вольове (волевстановлене). Воно існує поза дійсного буття. Позитивне право є від-хиленням від природного права, а тому є помилковим. Внутрішній антагонізм такого праворозуміння, на думку В. С. Нерсесянца, полягає в тому, що тут протиставляють правову сутність (природне право) і правове явище (по-зитивне право), тобто дві одночасно діючі системи права. А тому право, від-повідно до цього типу праворозуміння, має визначатись як природне право і таке, що йому не суперечить, позитив-не право. Головне завдання правотвор-чої діяльності тут полягає у наступному: 1) офіційно закріпити перелік відповід-них положень природного права; 2) ви-знати пріоритетне значення цих поло-жень природного права; 3) закріпити заборону видання та юридичну нікчем-ність правових актів і норм, які запере-чують чи применшують відповідні по-ложення природного права. За твер-дженням самого вченого за такою логі-кою на сьогодні і створюються сучасні законодавчі акти [9, с. 23–26].

Третій тип праворозуміння — лі-бертарно- юридичний — має своєю основою принцип формальної рівно-сті. Підставою для зрівнювання людей є свобода індивіда в суспільних відно-синах, що визнається і затверджується у формі правосуб'єктності. Формальна рівність має своїми складовими три компоненти: 1) загальну рівну міру (норму); 2) формальну свободу всіх адресатів цієї рівної регулятивної міри (норми); 3) загальну справедливість цієї однаково рівної для всіх форми регуля-ції [9, с. 29]. У межах цього типу право-розуміння цінність має не тільки право, але й держава як інституційно-владна форма вираження і дії принципу фор-мальної рівності, свободи, справедли-вості. Право є формальною рівністю, що включає в себе формальність сво-


52

боди і справедливості. Тобто, право — це загальна і необхідна форма свободи людей, а свобода можлива і дійсна тіль-ки у формі права [9, с. 30].

Порівняння таких трьох типів пра-ворозуміння дозволяє стверджувати, що легізм є найменш теоретично роз-виненою концепцією, за якою право, як явище, позбавлене правової сутності. Цінність має тільки закон, якому підпо-рядковані всі суб'єкти. Тому, держава, яка має виключне право на прийняття законів, наділяється необмеженою вла-дою. Природноправовий підхід до ро-зуміння права хоча і відходить від абсо-лютизації ролі актів, що приймаються державними органами (позитивне пра-во), проте, сповідує іншу крайність — невизнання позитивного права, сприй-няття його як явища помилкового, штучного. А тому, найоптимальнішим типом праворозуміння, який у повній мірі відповідає сучасному етапу розвит-ку людської цивілізації, доцільно визна-вати лібертарно-юридичний. Адже са-ме в межах цього типу, як відмічає В. С. Нерсесянц, і з цим варто погодити-ся, взаємозв'язок сутності (формальна рівність) і явища (позитивне право) має необхідний і закономірний характер. Правова сутність проявляє себе в право-вому явищі (загальнообов'язковому зако-ні), а правове явище виражає у зовнішній дійсності правову сутність [9, с. 29].

Виходячи із того, що право є фор-мою свободи, підтримаємо тезу Р. А. Майданика, що ідеологію україн-ського права мають визначати загаль-носоціальні та правові цінності лібе-рального суспільства, які лежать в осно-ві методології нормотворення і право-застосування [10, с. 24].

В умовах побудови громадянського суспільства особливого значення набу-ває не тільки зміна праворозуміння, а й переосмислення системи українського права, у якій останнє має проявлятися як самодостатня цінність. Як доречно відмічає Р. А. Майданик, система сучас-

ного українського права, сформована на радянській методології базових і комплексних галузей права, об'єктивно не розрахована обслуговувати лібераль-ного типу державу і право. На його дум-ку, розмежування галузей права слід здійснювати за критерієм поділу права на приватне і публічне, які, у свою чергу, поділені на базові сфери права (цивіль-не, адміністративне, кримінальне, кон-ституційне) та комплексні сфери права (господарське/підприємницьке право, трудове право тощо) [10, с. 30–32].

Серцевину приватного права скла-дає цивільне право. І саме через інсти-тути, конструкції та механізми цивіль-ного права як приватного права у су-спільстві реалізуються ті принципи, ідеї і начала, які і роблять це суспільство громадянським [11, с. 49].

Базисом громадянського суспіль-ства є розвинена приватна власність і ринкова економіка. Основний виклик, що стоїть перед правом загалом, і ци-вільним правом зокрема, не тільки відо-бражати економічні відносини, а й сти-мулювати, розвивати їх. Тому, праворо-зуміння має базуватися на визнанні пра-ва домінуючою формою організації та існування економічних відносин, оскільки право відображає ті відносини, що реально склалися та існують (в тому числі й економічні).

Виходячи із необхідності зміни типу праворозуміння та застосування ліберально-раціоналістичних підходів на сьогодні назріла необхідність відхо-ду від пошуку розв'язання проблем в самому тілі права. Доцільним видається розширення кола наукового пошуку та звернення до нових для приватного права методів, притаманних іншим га-лузям науки, зокрема економіці. Свого часу ще Г. Ф. Шершеневич відмічав, що серед соціальних наук найбільш близькими одна одній, найбільш спо-рідненими є юриспруденція і політич-на економія. Прагнення до задоволення матеріальних потреб, засоби і закони


53

якого складають предмет політичної економії, є головною підставою постій-ного зіткнення інтересів окремих осіб, усунення якого є завданням права. Юриспруденція не може ігнорувати дійсні економічні відносини, тому що вони складають фактичну підставу пра-ва [12, с. 48–49].

Зазначене вище дозволяє комплек-сно підійти до дослідження категорії ризику через звернення не тільки до правових, а й до не правових ціннос-тей, зокрема економічної ефективності, справедливості, добросовісності, ро-зумності тощо. Адже, як вірно зазначає Д. А. Архіпов, економічний аналіз пра-ва надає методологічний інструмента-рій, що дозволяє 1) раціоналізувати іс-нуючі правові побудови, тобто визна-читися з цінностями, що лежать в їх основі (захищеними правом інтереса-ми), а також зрозуміти причини появи і призначення конкретних норм; 2) від-коригувати правове регулювання тоді, коли воно не досягає поставлених пе-ред ним цілей; 3) передбачити вплив потенційної норми на поведінку суб'єк-тів, яким вона буде адресована; 4) узго-дити тлумачення існуючих норм з ре-альними суспільними відносинами, які лежать в їх основі [13, с. 43].

Право, на думку В. І. Лафітського, не має створювати перепони для роз-витку економіки. Основними функція-ми права, у цьому контексті, є 1) моде-лювання економічного розвитку; 2) за-безпечення економічного розвитку; 3) попередження порушень, що можуть вчинятись або помилок, яких можуть припускатись в економічному розвитку; 4) припинення економічних явищ, що мають руйнівні наслідки та заважають загальному економічному розвитку. Ефективне виконання цих функцій має наслідком нормальний взаємозв'язок та взаємодію економіки і права. Їх ігнору-вання загрожує втратою такого зв'язку та призводить до ущербності і економі-ки, і права, і держави [14, с. 204–206].

У той же час, заради наукової спра-ведливості варто відмітити, що у право-вій доктрині економічний аналіз права підтримується не усіма науковцями. Особливо великій критиці він піддався з боку російських учених, основним ар-гументом яких є те, що економіко-пра-вовий аналіз не може забезпечити все-осяжного охоплення правових питань, оскільки право розкривається через свій гуманістичний, ідейний зміст. Пра-ва та свободи людини і громадянина мають визначати сенс, зміст і застосу-вання законів. І саме такий підхід пови-нен лежати в основі законотворчо-сті [15]. Звичайно, така точка зору за-слуговує на увагу, проте, вона є типо-вою для природноправового праворо-зуміння. Крім того, у таких роботах явно прослідковуються побоювання втрати ідентичності доктрини росій-ського права у зв'язку із використанням "непритаманного для держав конти-нентальної системи права" методоло-гічного інструментарію. Такий підхід видається занадто звуженим і невиправ-дано обмежує дослідницьку діяльність загалом, і пізнавальний процес дослі-дження юридичних ризиків в цивіль-них правовідносинах, зокрема.

У цьому дослідженні ми виходимо із ліберально-раціоналістичних підхо-дів, притаманних лібертарно-юридич-ному типу праворозуміння. Досліджен-ня юридичних ризиків надалі здійсню-ватиметься, у тому числі, з використан-ням економічного аналізу. У той же час, з метою уникнення однобічності та враховуючи складність феномену ри-зику, автоматичне перенесення абсо-лютно всіх підходів до визначення ри-зику, управління ризиками тощо, при-таманних економічній доктрині, вида-ється недоцільним та неправильним. А тому, пізнання юридичних ризиків в цивільних правовідносинах має здійс-нюватись на функціональних засадах із запозиченням методологічного апарату економіки, соціології, психології тощо.


54

1. Щерба С. П. Філософія: підручник / С. П. Щерба. — Київ : Кондор, 2007. 452 с.2. Вишновецька С. В. Методологія науки трудового права: монографія / С. В. Вишно-вецька. — Київ : Ніка-Центр, 2014. — 332 с.3. Кельман М. С. Юридична наука як об'єкт методологічного дослідження: монографія / М. С. Кельман. — Тернопіль : ТзОВ "Тер-но-граф", 2011. — 348 с.4. Козюбра Н. И. Понятие и структура ме-тодологии юридической науки. Методоло-гические проблемы юридической науки: сб. науч. тр. / АН УССР. Ин-т гос-ва и права; Отв. ред. Н. И. Козюбра. — Київ : Наук. думка, 1990. — С. 5–19.5. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридич-на деонтологія (Основи юридичної діяль-ності): навч. посіб. / С. Д. Гусарєв, О. Д. Ти-хомиров. — Київ : Знання, 2005. — 655 с.6. Рекомендації науково-теоретичної кон-ференції "Проблеми методології сучасно-го правознавства" // Вісник Академії пра-вових наук. — Харків, 1997. — №1 (8). — С. 150–154.7. Богданова Н. А. Система науки конститу-ционного права / Н. А. Богданова. — М. : Юристъ, 2001. — 256 с.8. Майданик Р. А. Методология рациона-лизма в частном праве Украины и Германии / Р. А. Майданик // Альманах цивилисти-

ки: сб. ст. Вып. 6. — Київ : Алерта, 2015. — С. 9–38.9. Нерсесянц В. С. Философия права: учеб-ник для вузов. 2-е изд., перераб. и доп. / В. С. Нерсесянц. — М. : Норма, 2006. — 848 с.10. Майданик Р. А. Розвиток приватного права України: монографія / Р. А. Майда-ник. — Київ : Алерта, 2016. — 226 с.11. Кузнецова Н. С. Формирование и укре-пление частно-правовых основ гражданско-го общества в Украине / Н. С. Кузнецова // Альманах цивилистики: сб. ст. Вып. 6. — Київ : Алерта, 2015. — С. 39–68.12. Шершеневич Г. Ф. Система торговых действий. Критика основных понятий тор-гового права / Г. Ф. Шершеневич. — Ка-зань : Типография Императорского ун-та, 1888. — 246 с.13. Архипов Д. А. Распределение договор-ных рисков в гражданском праве. экономи-ко-правовое исследование /Д. А. Архипов. — М. : Статут, 2012. — 112 с.14. Лафитский В. И. Обеспечение эконо-мического развития как функция права / В. И. Лафитский // Верховенство права как фактор экономики: международная коллектив-ная монография. — М., 2013. — С. 203–206.15. Трубецкой Е. Энциклопедия права / Е. Трубецкой. — М. : Товарищество скоро-печ. А. А. Ливенсон, 1908. — 225 с.

Таким чином, теоретико-світо-глядний компонент методологічного дослідження юридичних ризиків ре-алізується на таких рівнях пізнання як: філософський (світоглядний), за-

гальнонауковий, спеціально-науко-вий науки цивільного права і спеці-ально-науковий неюридичних на-ук — економіки, політології, соціо-логії, психології тощо.


REFERENCES:

1. Shcherba S. P. (2007). Filosofiia [Philosophy]. Kyiv: Kondor. 452 р. [in Ukrainian].2. Vyshnovetska S. V. (2014). Metodolohiia nauky trudovoho prava [Methodology of the science of labor law]. Kyiv: Nika-Tsentr. 332 р. [in Ukrainian].3. Kelman M. S. (2011) Yurydychna nauka yak obiekt metodolohichnoho doslidzhennia [Legal scien-ce as object of methodological research]. Ter nopil : TzOV "Terno-hraf". 348 р. [in Ukrainian].4. Kozjubra N. I. (1990). Ponjatie i struktura metodologii juridicheskoj nauki [Concept and struc-ture of methodology of the legal science]. Metodologicheskie problemy juridicheskoj nauki [Methodological problems of the legal science]. Kyiv: Naukova dumka. Р. 5–19. [in Russian].

5. Husariev S. D., Tykhomyrov O. D. (2005). Yurydychna deontolohiia (Osnovy yurydychnoi diial-nosti) [Legal deontology (Foundations of legal activities)]. Kyiv: Znannia. 655 р. [in Ukrainian].6. Rekomendatsii naukovo-teoretychnoi konferentsii "Problemy metodolohii suchasnoho pravoznavstva" [Recommendations of the scientific and theoretical conference "Problems of me-thodology of modern jurisprudence"] (1997). Visnyk Akademii pravovykh nauk [Bulletin of the Academy of Sciences]. Kharkiv. 1 (8). р. 150–154. [in Ukrainian].7. Bogdanova N. A. (2001). Sistema nauki konsti-tucionnogo prava [The system of the science of constitutional law]. Moscow: Jurist. 256 р. [in Russian].8. Majdanik R. A. (2015). Metodologija racionalizma


55

v chastnom prave Ukrainy i Germanii [Methodology of Rationality in private law of Ukraine and Germany]. Al'manah civilistiki [Almanac of Civil Law]. Num. 6. Kyiv: Alerta. р. 9–38. [in Russian].9. Nersesjanc V. S. (2006). Filosofija prava: ucheb nik dlja vuzov. 2-e izd. [Philosophy of Law: a textbook. 2nd ed.]. Moskva: Norma. 848 р. [in Russian].10. Maidanyk R. A. (2016). Rozvytok pryvatnoho prava Ukrainy [Development of Private Law of Ukraine]. Kyiv: Alerta. 226 р. [in Ukrainian].11. Kuznecova N. S. (2015). Formirovanie i ukreplenie chastno-pravovyh osnov grazhdanskogo obshhestva v Ukraine [Formation and streng the-ning of private-law fundamentals of civil so-ciety in Ukraine]. Al'manah civilistiki [Almanac of Civil Law]. Num. 6. Kyiv: Alerta. р. 39–68. [in Russian].12. Shershenevich G. F. (1888). Sistema torgovyh

dejstvij. Kritika osnovnyh ponjatij torgovogo prava [The system of trade actions. Criticism of the basic concepts of commercial law]. Kazan': Tipografija Imperatorskogo un-ta. 246 р. [in Russian].13. Arhipov D. A. (2012). Raspredelenie dogovornyh riskov v grazhdanskom prave. Ekonomiko-pravovoe issledovanie [Distribution of contractual risks in civil law. Economic and legal research]. Moscow: Statut. 112 р. [in Russian].14. Lafitskij V. I. (2013). Obespechenie ekonomi-cheskogo razvitija kak funkcija prava [Ensuring economic development as a function of law]. Verhovenstvo prava kak faktor ekonomiki [The rule of law as a factor of the economy]. Moscow. р. 203–206. [in Russian].15. Trubeckoj E. (1908) Enciklopedija prava [Encyclopedia of Law]. Moscow: Tovarish-сhes tvo skoropech. A. A. Livenson. 225 р. [in Russian].

56

Постановка проблеми та її зв'я-зок з важливими науково-практич-ними завданнями. Компаративний аналіз конституційного законодавства відкриває широкі можливості для удо-сконалення національного законодав-ства, зокрема, виявлення у ньому прога-лин і недосконалостей. Вивчення зару-біжного досвіду дозволяє не тільки за-позичувати готові правові рецепції, але й, з врахуванням позитивної практики правозастосування, розробляти власні унікальні моделі конституційно-право-вого регулювання і уникати помилок. Інститут референдуму у конституцій-ному праві зарубіжних країн має давню історію. А тому вивчення моделей його регулювання у інших країнах дозволяє обирати найкращі варіанти при побу-дові концепцій правового регулювання.

Аналіз останніх досліджень і пу-блікацій на які спирається автор/ Окремі питання інституту референдуму досліджувались у роботах С. А. Авакя'на, Альфонса Дюнана, В. Ф. Котка, М. Ку-рячої, В. Н. Мамічева, В. Ф. Погорілко, Г. В. Сінцова, В. Л. Федоренко, В. Ша-повала та інших.

Серед європейським дослідників ре-ферендуму окремо виділимо роботи

Метта Квортрапа, який наразі є чи не найвідомішим фаховим спеціалістом з референдумної проблематики.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, не зважа-ючи на значну кількість робіт із пробле-матики правового забезпечення рефе-рендуму у зарубіжних країнах, до цього часу у значній мірі бракує порівняль-но-правових робіт з конституційної ком-паративістики у частині референдумів.

Формування цілей (постановка завдання). Автор ставить собі за мету цією роботою надати додаткового емпі-ричного матеріалу для порівняно-право-вих досліджень референдуму у зарубіж-них країнах, і, таким чином, долучитися до побудови наукового підґрунтя виро-блення міжнародних стандартів добро-чесної практики референдумів.

Викладення основного матеріалу. Розпочати наш огляд законодавства про референдуми хотілось би із такої країни, як США. Питання появи рефе-рендуму у правовому полі США є дис-кусійним. Деякі автори, приміром Лі-псітс Л., вважають, що референдум у США сягає своїм корінням доби амери-канської війни за незалежність, оскіль-ки деякі з штатів проект майбутніх кон-

УДК 342.573

Білан Сергій ВасильовичПерший заступник Голови ДФС України,

аспірант Інституту законодавства Верховної Ради України

ПРАВОВІ МОДЕЛІ РЕГУЛЮВАННЯ ІНСТИТУТУ РЕФЕРЕНДУМУ

У КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРАВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Bilan S. V. The Legal Patterns of Referendum Institute Regulation in the Constitutional Law of Foreign Countries

Abstract. The article is devoted to comparative legal analysis of legal regulation of the institute of referendum in countries such as USA, UK, Netherlands, France, Germany, Spain, Italy and some other countries.Key words: referendum, direct democracy, comparative Constitutional law.

Білан С. В. Правові моделі регулювання інституту референдуму у конституційному праві зарубіжних країн

57

ституцій штатів виносили на всенарод-не обговорення і голосування.

Тим не менш, формально, лише з 1898 року певні штати законодавчо ви-значили можливість громадян брати безпосередню участь у правотворчій діяльності шляхом використання "ініці-ативи та референдуму". До цього часу спроби окремих штатів у США на по-чатку ХІХ ст. приймати конституції штатів на референдумах (як це було у Міссісіпі, Міссурі, штаті Нью-Йорк) були припинені рішеннями судової гіл-ки влади. Суди у США вважали, що ле-гіслатура (законодавчі збори штату) не вправі делегувати свої повноваження законотворення нікому, навіть прямим виборцям [1].

Взагалі то, у історії конституційного права прослідковується певна квазі-ре-цепція доктрин референдуму, яку аме-риканські фундатори держави частково запозичували з Швейцарії, активно ви-вчаючи її досвід прямої демократії. Тому дух референдумного законодав-ства Швейцарської конфедерації і Аме-риканської федерації досить подібний не дивлячись на певну різницю у безпо-середньому регулюванні окремих аспек-тів референдуму. Швейцарці ж в свою чергу активно вивчали і запозичували французькі доктрини плебісциту. Таким чином прослідковується певний місток з академічної доктрини Франції у практи-ку конституційного законодавства Швейцарії, а звідти з апробованими ре-зультатами у державну доктрину США.

У 60–80-ті роки ХХ ст. у США на рівні штатів щороку проводилось близько 15 тисяч референдумів. Така ситуація обумовлена тим, що інститут референдуму є обов'язковим з питань місцевого законодавства у 21 штаті, а у 23-ох штатах — у петиційній формі.

У всіх штатах США проекти попра-вок до конституцій обов'язково вино-сяться на референдум для їх кінцевої ратифікації. Конституції 22 штатів міс-тять положення, згідно з якими на ви-

могу 5 % виборців схвалений легіслату-рою штату законопроект має бути за-тверджений на референдумі. Для усві-домлення такої специфіки необхідно враховувати, що легіслатури у більшо-сті штатів США збираються на сесії всього один раз на два роки. У міжсе-сійний період на рівні штату діє законо-давча рада (legislative council), яка у більшо-сті штатів складається з невеликої кіль-кості членів легіслатури. Тому, власне, місцеві референдуми, як спосіб легіти-мації рішень на місцевому рівні, так розповсюджені у США.

Піонером прямої демократії у США, у її сучасному розумінні, вважається штат Каліфорнія, де референдум може проводитись по досить широкому колу питань, у тому числі і з фінансово-бю-джетних правовідносин. Каліфорній-ська модель референдумів досить ак-тивно запозичується іншими штатами.

Цікавим наразі є досвід прямої де-мократії у Ісландії, який вивчається ба-гатьма конституціоналістами. 21 жовтня 2013 року на референдумі у Ісландії було народом ухвалено нову Конститу-цію Республіки Ісландії (Stjórnarskrá). Проект нового Основного закону готу-вало 950 пересічних громадян, які були обрані довільно по лотерейній системі, які утворили у 2010 році Національну Асамблею по підготовці Конституції (Stjórnlagaráð). На спеціальних виборах після цього було обрано Конституцій-ну Раду, яка складалась з 25 громадян, що були обрані з числа 522 осіб, які не належали ні до якої політичної партії, є простими рибалками, фермерами, ліка-рями, домогосподинями, і кожного з яких рекомендували, як мінімум 30 ін-ших громадян. Дана Конституційна Рада доопрацьовувала текст Конститу-ції. При розробці Конституції Консти-туційна Рада використовувала систему краудсорсінга — загального безперешкод-ного доступу необмеженої кількості громадян до своєї роботи. Пропозиції по удосконаленню конституції надхо-


58

дили через Facebook, Twitter, Youtube. Всього надійшло 3600 коментарів щодо роботи Конституційної ради та 370 по-правок до проекту Конституції. Що-тижня Конституційна Рада у мережі Ін-тернет публікувала чергові проекти ста-тей Конституції для громадського обго-ворення. Через 2–3 тижні після надхо-дження і обробки пропозицій від гро-мадян Рада публікувала у Інтернеті фі-нальну текстову редакцію проекту стат-ті для остаточного етапу обговоренння. Окрім того, члени Коснтитуційної Ради раз у тиждень публікували свою розповідь про діяльність ради та викла-дували її у Інтернет. Члени Ради отри-мували заробітну плату еквівалентну зарплаті депутата парламенту. Засідан-ня Конституційної Ради транслюва-лись он-лайн у мережі. Після завершен-ня обробки і обговорення усіх пропо-зицій Конституційна Рада проголосува-ла про завершення роботи і проект Конституції було винесено на референ-дум, що і увінчував процедуру консти-туційного оновлення. Явка на референ-дум становила близько 67 % виборців, конституцію підтримали 80 % з тих хто з'явився [2]. Одночасно із прийняттям Конституції на референдум було вине-сено питання про націоналізацію за-гальних природних ресурсів (87 % ви-борців підтримали) та про надання ста-тусу державної Євангелічно-лютеран-ській церкві (57 % підтримки).

Згідно з новою конституцією Рес-публіки Ісландії 10 % виборців можуть вимагати всенародного референдуму про скасування закону прийнятого Аль-тінгом (парламентом), і 2 % електорату можуть ініціювати проект нового зако-ну для розгляду у Альтінгу. Таким чи-ном, Ісландія поступово долучається до низки країн із превалюючою прямою демократією.

Відповідно до ст. 166, 167, 168 Кон-ституції Іспанії для часткових змін Ос-новного Закону необхідно, щоб проект конституційної реформи був схвале-

ний більшістю у 3/5 голосів у кожній палаті Генеральних кортесів, а для пов-ного перегляду Конституції цей проект повинен бути схвалений більшістю у 2/3 голосів кожної палати двічі та скла-дом парламенту двох скликань. Окрім того, детальна інституціалізація рефе-рендумів у Іспанії визначена в органіч-ному законі від 18 січня 1982 р. "Про регулювання різнома нітних видів ре-ферендуму" [2]. У ньому передбачені організаційно-матеріальні засади здійс-нення референдуму, передбачені фі-нансові можливості для проведення ре-ферендумів, відмежовується референ-дум від громадського опитування та ви-значається, що в цілому референдум-ний процес підпорядкований "загаль-ним принципам виборчого права".

У Конституції Іспанії передбачаєть-ся можливість проведення референду-му з питань, що стосуються автономії національностей та районів, що скида-ють Іспанію, з питань повного чи част-кового перегляду Конституції, а також політичних рішень, що мають особли-ву важливість.

Референдум, як форма прямої демо-кратії знайшов своє закріплення у ст. 29 абзац 6 Основного Зако ну ФРН від 29 липня 1979 р. та у "Положенні про об'єднання Німеччини" від 31 серпня 1990 р. та деталізовано у спеціальному Законі "Про процедуру референдуму, народної іні ціативи і народного опиту-вання". Проте у ФРН референдум про-водиться тільки на місцевому рівні і рівні земель. Національного референдуму у Німеччині не проводилось жодного разу з часів після Другої світової війни. У німецькому праві референдум досить часто визначають терміном — Volk-sentscheid, що буквально означає — народ-не рішення, термін як тотожній референ-думу. Також застосовується визначення Volksabstimmung — народне голосування.

Відповідно до п.1 ст.42 Конституції Королівства Данії, якщо за законопро-ект схвалений парламентом (Фольке-


59

тінгом), одна третина депутатів може звернутись до голови парламенту з ви-могою про проведення референдуму [2]. Ст. 42 Конституції Данії обмежує у вине-сенні на референдум фінансово-бю-джетні програми, законопроекти стосов-но кредитування, стосовно статусу дер-жавних службовців, питання пенсій та зарплат надання громадянства, оподатку-вання, виконання міжнародних догово-рів, статус монарха. У випадках пов'яза-них з виконанням міжнародних догово-рів що впливають на суверенітет Данії для вирішення таких питань необхідна конституційна більшість у парламенті в розмірі 5/6 депутатського корпусу; в противному випадку таке питання вино-ситься на референдум. Особливості ре-ферендумів у Гренландії та на Фа-рерських островах врегульовуються спе-ціальними законами. У Королівстві Данії у 1953 році було скасовано верхню пала-ту парламенту і одночасно запроваджено інститут всенародного референдуму.

Передовою країною Європи у ча-стині просування прямої демократії, електронного уряду і референдумного права наразі є Естонія. Естонський дос-від є також вельми корисним. У Естон-ській Республіці Конституція 1992 року була прийнята загальнонаціональним референдумом. Питання референдуму у ній врегульовані у ст. 105–106 згідно з якими Державні Збори вправі винести законопроект чи інше питання життя держави на референдум. Рішення наро-ду виноситься більшістю голосів учас-ників референдуму. Прийнятий рефе-рендумом закон негайно публікується Президентом Республіки. Рішення ре-ферендуму є для державних органів обов'язковим. Якщо законопроект, ви-несений на референдум, не отримує більшості голосів "за", Президент Рес-публіки призначає дострокові вибори до Державних Зборів. На референдум не можуть виноситись питання бюдже-ту, податків, фінансових зобов'язань держави, ратифікації і денонсації угод з

іноземними де6ржавами, впровадження і скасування надзвичайного стану, а та-кож державної оборони.

Порядок внесення змін до Конститу-ції Естонії передбачений ст. 163. Ці змі-ни можуть здійснюватися або через ух-валення їх парламентом, або через рефе-рендум. При цьому парламентське голо-сування за зміни у до Конституції здійс-нює наступний склад парламенту, аніж той, який їх готує. Відтак, референдумне голосування є більш коротким шляхом для внесення змін у Конституцію.

У Великій Британії, з її своєрідною конституційно-правовою системою, щоразу по кожному референдуму пар-ламентом приймається спеціальний за-кон — Акт про референдум. Узагаль-нюючий закон, що регулює порядок проведення референдумів це Акт про політичні партії, вибори та референдуми 2000 року. У ч. 7 даного Акту передба-чено, що пропозиція референдуму по-даються партіями у Виборчу комісію, яка розглядає заявку, але кінцеве рішен-ня все одно приймає Парламент. Ви-борча комісія розглядає формулу рефе-рендуму (референдумні питання). Ре-ферендумне право розглядається у бри-танській правовій доктрині, як частина виборчого права і нерозривно пов'яза-не з британським парламентаризмом. При цьому Акт про політичні партії, ви-бори та референдуми 2000 року врегульо-вує питання референдуму доволі розло-го, визначаючи лише загальні принци-пи та підстави для проведення рефе-рендуму, права та обов'язки державних органів при проведенні референдуму. В кожному конкретному випадку прове-дення національного референдуму у Великобританії потрібно приймати спеціальний закон парламентом, яким власне щоразу і визначаються правила проведення референдуму.

Аналогічні закони про вибори і ре-ферендуми наявні в Уельсі, Шотландії та Північній Ірландії де проводяться свої референдуми, які слід розглядати,


60

не як місцеві, а скоріше, як автономні. Окрім того питання висвітлення рефе-рендуму і інформування громадян про референдум визначені у розділі 6 Ко-дексу телерадіомовлення (Broadcasting code), який було затверджено Міністер-ством зв'язку у 2005 році.

Оскільки у Сполученому Королів-стві до цих пір традиційно сильні тен-денції доктрини "верховенства парла-менту", загальнонаціональні рефе-рендуми проводяться не часто. Але досить не рідко проводяться місцеві референдуми.

Першим загальнонаціональним ре-ферендумом, що проводився у Велико-британії у новітні часи був референдум 1975 року про вступ до Європейського економічного співтовариства; другий, 5 травня 2011 року, — про зміну систе-ми голосування на виборах у Палату громад (Alternative Vote (AV) referen-dum); третій відбувся 18 вересня 2014 року — щодо незалежності Шотландії (але голосували лише громадяни Вели-кобританії та ЄС, які є мешканцями Шотландії, відтак, цей референдум умовно є загальнодержавним); четвер-тий відбувся 23 червня 2016 року — щодо членства у ЄС (EU referendum).

Цікавим феноменом шотландсько-го референдуму є те, що в цілому пи-тання незалежності Шотландії не знайшло підтримки. При явці 85 % від зареєстрованого електорату, за неза-лежність проголосувало — 44,6 %, про-ти незалежності — 55,4 %; але при цьо-му ініціатором референдуму виступила Шотландська національна партія, що має більшість у місцевому парламенті, лідер якої був Першим міністром Шот-ландії. Таким чином, жителі Шотландії з одного боку на виборах у представ-ницький орган голосували за партію, що пройшла в парламент під гаслами необхідності проведення референдуму; з іншого боку — під час референдуму висловились у своїй більшості за збере-ження унії з Англією.

Специфікою шотландського рефе-рендуму було і те, що вперше у рефе-рендумі брали участь молоді люди 16–17 років, що було новелою у референ-думному законі, яких у Шотландії налі-чувалось — 109,5 тисяч. З острівних частин Шотландії бюлетені підвози-лись катерами та вертольотами. Всю ніч велась on-line трансляція голосуван-ня та підрахунку голосів. характеризую-чи цей референдум Метт Квортрапп зазначив: "З точки зору міжнародного права це був ідеальний референдум. Він міг би послугуватися взірцем для проведення референдумів" [3].

При цьому, інститут референдуму доволі активно використовується у Анг-лії на місцевому рівні. Приміром, до-сить відомим є референдум 1998 року у Лондоні, яким було змінено систему самоврядування у столиці. Відповідно до рішення референдуму з 2000 року у Лондоні почав діяти новий представ-ницький орган — Асамблея Великого Лондона (Great London Assembly), яка замінила собою Раду Великого Лондо-на, була відновлена дворівнева система управління (місто — райони), прийняте рішення про прямі вибори мера Вели-кого Лондона, значно посилені повно-важення мера [4].

Автор свідомо не відображає на шпальтах даної роботи питання Brexit — відомого референдуму про ви-хід Великобританії із складу ЄС, що було проведено у 2016 році, оскільки ця подія сталася безпосередньо під час на-писання даної наукової роботи, я тому результати даного референдуму ще у до-статній мірі не відображені у спеціальній науковій літературі, не усвідомлені екс-пертами і не узагальнені науковцями. Відтак, допоки що замало емпіричного базису для аналізу зазначеного акту.

Аналогічної доктрини притриму-ється і Королівство Нідерланди. Будучи однією з найстаріших демократій у Єв-ропі, країною парламентаризму, в той же час перший референдум майже за


61

200 років було проведено лише у 2005 ро-ці з приводу ратифікації Конституції Європи (як ми вже зазначали, ця Кон-ституція була відхилена). Попередній референдум проходив ще у 1801 році. Референдум у Нідерландах носив кон-сультативний характер, але уряд не на-важився вчинити всупереч консульта-тивній волі виборців. Нідерландський референдум проходив через 3 дні після французького і також відхилив об'єднану європейську Конституцію. З 2002 ро ку у Нідерландах діяв Тимчасовий закон про референдум, який передбачено ре-жим здійснення консультативного ре-ферендуму. Станом на 2005 рік термін дії Тимчасового закону сплинув, але правила за якими проводився вищезга-даний референдум 2005 року були пе-редбачені спеціальним положенням ad hoc.

Також нагадаємо, що у 2016 році у Нідерландах було проведено рекомен-даційний референдум, щодо ратифіка-ції договору про асоціацію ЄС з Украї-ною. За результатами даного референ-думу було рекомендовано відхилити ратифікацію зазначеної міжнародної угоди. З тих самих причин, що і Brexit, зазначених вище, автор допоки відтер-міновує науковий аналіз цієї події у кон-тексті даної роботи.

У Франції, яка справедливо вважа-ється доктринальною батьківщиною дослідження референдумів (плебісци-тів), конституційне законодавство пе-редбачає широке застосування націо-нальних і місцевих референдумів. Ре-ферендум визначається як один із спо-собів здійснення народом свого волеви-явлення. Конституція напряму встанов-лює підстави й умо ви проведення ре-ферендумів. Так на конституційному референдумі (плебісциті) 2000-го року було обмежено строк правління інсти-туту президента у Франції з 7 років до 5-ти. Явка становила всього 30,2 % від числа виборців, але переважна біль-шість (73,2 %) висловились за обме-ження строку президентства.

Ст. 53 Конституції Франції встанов-лює, що будь-яка зміна статусу тієї або іншої території (обмін, приєднання) не може бути дійсною без згоди зацікавле-ного населення. До питань проведення референдуму відносять організацію пу-блічної влади, реформи в економічній і соціальній політиці та публічних служ-бах, які здійснюють цю політику, рати-фікація міжна родних договорів, що мо-жуть відобразитися на функціонуванні державних інститутів, місцевий рефе-рендум можливий з питань поступки, приєднання або обміну території дер-жави, а також у разі об'єднання комун [5].

Референдум передбачено ст. 75 Конституції Італії, яка визначає, що ре-ферендум проводиться на вимогу 500 тис. виборців або п'яти обласних рад. Метою референдуму італійська конституція визначає повне, або част-кове скасування закону чи іншого акту, що має силу закону. За період з 1945 по 1990 р. процедура народного вето була використана в цій країні лише тричі, що пов'язано з відносно великою кіль-кістю виборців, які можуть стати ініціа-торами відповідних референдумів. Не допускається винесення на референдум законів про податки і бюджет, про ам-ністію чи помилування та повноважен-ня, що стосуються ратифікації міжна-родних угод. Право на участь в рефе-рендумі мають лише ті громадяни Іта-лії, які внесені до списків виборців пала-ти депутатів. Питання, яке винесене на референдум вважається ухваленим, якщо у референдумі взяло участь біль-ше половини виборців і якщо референ-думне питання було схвалено більшою частиною дійсних голосів. Основним законом Італії також передбачено ре-ферендуми різного рівня на випадок зміни територіальних меж усередині держави: при злитті існуючих областей і створенні нових областей за пропози-цією комунальних рад, що представля-ють не менше третини зацікавленого населення. При відділенні провінцій і


62

комун від однієї області і приєднанні до іншої в межах облас ті вирішується доля нових комун, можуть змінюватися їхні межі та назви [5]. Відповідно до ч. 2 ст. 75 Конституції якщо питання на ре-ферендумі було відхилено народом, то повторно з цього приводжу можна проводити референдум не раніше 5-ти років. Специфіка форм прямої демо-кратії у Італії полягає у тому, що у Італії референдуми носять тільки скасуваль-ний характер — тобто предметом ре-ферендуму є саме скасування закону чи іншого нормативного акту.

У даній статті ми навмисно не наво-димо дані про референдумне законо-давство Швейцарської Конфедерації, оскільки проблематиці правового регу-лювання референдумів у Швейцарії присвячено доволі значну кількість спе-ціальної літератури.

Висновки і перспективи подаль-ших досліджень. Наведений огляд за-рубіжного конституційного законодав-ства дозволяє провести конституцій-но-правовий компаративний аналіз правового регулювання інститутів ре-ферендуму, і на цьому ґрунті сфокусу-вати свою увагу на тих елементах у пра-вовому регулювання, які ще потребу-ють удосконалення в Україні. Як бачи-мо, у більшості країн розвиненої демо-кратії доволі широко врегульовані пи-тання місцевого референдуму. Навіть у тих країнах, які традиційно рідко вико-ристовують загальнонаціональний ре-ферендум, в силу тих чи інших тради-ційних причин, місцеві референдуми є доволі частим явищем. Нажаль в Украї-ні у цій частині помітне відставання, що і проявляється саме в результаті порів-няльного аналізу.

ЛІТЕРАТУРА:1. Зиммерман Дж. Прямая демократия в Со-единенных Штатах Америки: опыт и про-блемы / Дж. Зиммерман // Вестник МГУ: Сер. 11. Право. — 1991. — № 5. — С. 47.2. Національна конференція легіслатур штатів [Електронний ресурс]. Режим досту-пу: http://www.ncsl.org/ — Назва з екрана. 3. Тихая революция в Исландии [Электро-нный ресурс]. Режим доступа: http://abyrvalg.in.ua/kopipasta/history/07-11-2015- 14909-2737.html. — Загл. с экрана.4. Палєєва Ю. С. Референдум — загально-визнаний демократичний інститут: історія і сучасність / Ю. С. Палєєва // Вісник Дні-пропетровського університету імені Аль-фреда Нобеля. Сер. : Юридичні науки. — 2013. — № 1. — С. 43–50. 5. Янчук А. О. Безпосереднє здійснення вла ди народом в Україні (конституційно-правовий аналіз) / А. О. Янчук. — Кам'янець-Поділь-ський, ТОВ "Друкарня Рута", 2014. — С. 401.

6. Голіцина Н., Шимов Я. Битва за Брита-нію [Електронний ресурс] / Н. Голіцина, Я. Шимов. Режим доступу: http://www.svoboda.org/content/article/26588688.html. — Назва з екрана.7. Муркович Л. Місцевий референдум як форма безпосередньої участі населення в управлінні місцевими справами [Електро-нний ресурс] / Л. Муркович // Державне управління та місцеве самоврядування. — 2013. — Вип. 4. — С. 251–260. Режим досту-пу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0 %9673731. — Назва з екрана.8. Конституции государств Европы: В 3-х т. / Под общей ред. Л. А. Окунькова. — М. : НОРМА, 2001. — 824 с.

REFERENCES:

1. Zimmerman Dzh. (1991). Prjamaja demokra-tija v Soedinennyh Shtatah Ameriki: opyt i problem [Direct Democracy in the United States of America: Experience and Problems]. Vestnik MGU: Serija 11. Pravo [MSU Bulletin: Series 11. The Law]. 5. p. 47. [in Russian].2. Natsionalna konferentsiia lehislatur shtativ [Nati-o nal Conference legislature states]. [online].

Ava i l ab l e a t : h t tp ://www.ncs l . o rg . [in Ukrainian].3. Tihaja revoljucija v Islandii [Quiet revolution in Iceland]. [online]. Available at: http://abyrvalg.in.ua/kopipasta/history/07-11-2015-14909- 2737.html. [in Russian].4. Palieieva Yu. S. (2013). Referendum — zahalno-vyznanyi demokratychnyi instytut: istoriia i suchasnist


63

[Referendum — recognized democratic ins ti-tution: history and modernity]. Visnyk Dnipro-petrovskoho universytetu imeni Alfreda Nobe-lia. Yurydychni nauky [Bulletin of Dnipropet-rovsk University named after Alfred Nobel. Jurisprudence]. 1. p. 43–50. [in Ukrainian].5. Ianchuk A. O. (2014). Bezposerednie zdiisnennia vlady narodom v Ukraini (konstytutsiino-pravovyi analiz) [The direct exercise of power by the people in Ukraine (constitutional and legal analysis)]. Kamianets-Podilskyi, TOV "Drukar-nia Ruta". p. 401. [in Ukrainian].6. Holitsyna N., Shymov Ya. Bytva za Brytaniiu [Battle of Britain]. [online]. Available at: http://www.svoboda.org/content/article/26588688.html. [in Ukrainian].7. Murkovych L. (2013). Mistsevyi referendum yak

forma bezposerednoi uchasti naselennia v upravlinni mistsevymy spravamy [Local referendum as a form of direct public participation in the manage ment of local affairs]. Derzhavne upravlinnia ta mis tse-ve samovriaduvannia [Public Adminis tration and Local Self-Government]. Num. 4. p. 251–260. [online]. Available at: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9673731. [in Ukrainian].8. Okun'kov L. A. (2001). Konstitucii gosudarstv Ev ropy: V 3-h tomakh [Constitutions of the sta-tes of Europe: In 3 volumes]. Moscow: NORMA. 824 p. [in Russian].

64

Заслуговує на увагу питання екологі-зації земельного законодавства і тісно пов'язаного із ним законодавства у сфе-рі містобудування. Зокрема, екологізації земельного законодавства сприяють положення ст. 50 Конституції України, якою визначено право громадян на без-печне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Передумовою реа-лізації заходів правової охорони земель можна вважати закріплений у ст. 66 обов'язок громадян не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки [1]. Кон-кретизуючи конституційні вимоги, ЗК України, визнаючи принципи зе-мельного законодавства, у п. "д" ст. 5 закріпив, що земельне законодавство базується на принципі пріоритету ви-мог екологічної безпеки.

Екологізація земельного законодав-ства реалізується також і в ст. 91, в якій закріплено обов'язки власників земель-

них ділянок додержуватися вимог зако-нодавства про охорону довкілля, підви-щувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, за свій рахунок привести земельну ділянку в по-передній стан у разі незаконної зміни рельєфу [2]. Втіленням принципу еколо-гізації земельного законодавства висту-пають і закони України "Про охорону земель", "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Проте наростання негативного на-вантаження життєдіяльності суспільства на земельний природний потенціал ви-магає від законодавця запровадження жорсткішої екологізації земельних прав громадян, тобто тіснішої прив'язки цих прав і обов'язків щодо екологічної охо-рони та відтворення землі [3, с. 241]. В літературі, під екологізацією земель-ного законодавства розуміють процес впровадження екологічних вимог у за-конодавчі та інші земельно-правові акти, що регулюють використання зем-

УДК 349.41

Ігнатенко Ірина ВолодимирівнаАсистент кафедри земельного та аграрного права

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого,кандидат юридичних наук

СТАНОВЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ "ЗЕЛЕНОЇ" МІСТОБУДІВНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

Ignatenko I. V. Formation of Legal Regulation of "Green" Urban Development

Abstract. "Green" building is a specific and promising way to the greening of urban planning activities. At this stage, the development of green building in Ukraine serves an important improvement and updating of the regulatory framework that would meet the modern trends in the implementation of "green" technologies in the construction and operation of buildings and structures. It is necessary to actively create and develop national standards for "green" construction. Legal provisions aimed at promoting "green" construction, should harmoniously combine public and private interests in urban development activities and create the basis for an environmentally oriented business.Keywords: urban planning, development, construction, green construction, land protection, land use, urban development, land within settlements, urban planning documentation, planning, land development, sustainable development, the environment, greening.

Ігнатенко І. В. Становлення нормативно-правового регулювання "зеленої" містобудівної діяльності

65

лі або будь-яку господарську чи іншу ді-яльність, що негативно впливає або може вплинути на стан земель як компо-нента навколишнього природного сере-довища [4, с. 31]. Сьогодні земельне пра-во включає окремий інститут охорони земель, який найбільшою мірою прони-заний екологічними вимогами.

Вибір теми статті визначено акту-альністю порушеної в ній проблеми, деякі аспекти якої розглядаються в ро-ботах таких представників науки зе-мельного права, як Р. І. Марусенко, А. М. Мірошниченко, А. І. Ріпенко, М. В. Шульга та ін.

Метою статті є вивчення низки пи-тань правового забезпечення "зеленої" містобудівної діяльності.

Стан навколишнього природного середовища багато в чому залежить від екологізації містобудівної діяльності. Так, в силу технологічного різноманіття будівельного процесу безпосереднє ви-користання земної поверхні пов'язане з експлуатацією значної кількості буді-вельної техніки та автотранспорту. При забудові земель за рахунок, перш за все, використання спеціальних механізмів і проведення окремих робіт (зварювання, різання металу, нанесення покриттів з використанням лакофарбових та інших матеріалів, що містять летючі компонен-ти) відбувається викид в атмосферне по-вітря діоксиду азоту, оксиду заліза, мар-ганцю та його сполук, а також інших за-бруднюючих речовин. Виходячи з тим-часового характеру будівельної діяльно-сті, викиди в атмосферне повітря мають нетривалий характер і в основному від-носяться до неорганізованих викидів. Після введення в експлуатацію склад і характер таких викидів змінюється1.

1 Навіть при відсутності виробничої діяльності, використання зведеного об’єкта для житла за да-ними Всесвітньої ради з екологічного будівницт-ва (WorldGBC), на будівлі припадає близько 40% викидів СО2. За цим показником будівлі випе-реджають транспорт і промисловість. Такі цифри виходять при розрахунку на всьому життєвому циклі будівлі викидів СО2 при виробництві енер-гії і матеріалів, які витрачаються на будівництво, експлуатацію, знос та утилізацію будівель.

Законодавство у сфері містобудівної діяльності, цивільне законодавство ґрунтується на традиційному положен-ні щодо забудови земель як викори-стання виключно земельних ділянок. Не враховується, що забудова земель комплексно впливає на природу, а еко-логічне право ґрунтується на диферен-ційованому правовому регулюванні ви-користання природних ресурсів. Отже, норми права, що регулюють відносини щодо забудови земель, не здійснюють необхідного системного впливу. Для за-безпечення під час будівництва, рекон-струкції будівель і споруд раціонального використання природних ресурсів і охо-рони навколишнього природного сере-довища потрібна гармонізація екологіч-ного (в тому числі природноресурсного) законодавства і законодавства у сфері містобудівної діяльності. В останні роки майже не вносяться зміни в нормативні правові акти, що регулюють суспільні відносини у сфері природокористуван-ня і охорони навколишнього середови-ща. При цьому не можна сказати, що в екологічному законодавстві усунені всі прогалини і протиріччя, а містобудівне законодавство, що регулює забудову зе-мель, є досить екологізованим.

На сьогодні екологізація містобудів-ної діяльності не вважається пріоритет-ним напрямком розвитку України, але модернізація економіки і формування соціально-орієнтованого її типу роз-витку без цього курсу неможливі. Еко-логізація містобудівної діяльності пе-редбачає прийняття системи організа-ційних, правових, економічних, техно-логічних, технічних та інших заходів, спрямованих на підвищення ефектив-ності природокористування, зниження негативних впливів на природне сере-довище, забезпечення сприятливого навколишнього природного середови-ща та екологічної безпеки при наданні природних об'єктів для будівництва та протягом усього життєвого циклу будів-лі або споруди. Про екологізацію мі-


66

стобудівної діяльності свідчить діяль-ність дослідників, проектувальників, будівельників з реалізації названих за-ходів для ефективного й послідовного досягнення мети сталого розвитку місь-ких територій.

Поява терміну "зелене" будівництво пов'язане з розвитком світової економі-ки, яка взяла загальний курс на "зелену" економіку, орієнтовану, перш за все, на зниження енергоємності виробництва, просування стратегії енергоефективнос-ті та широке використання джерел аль-тернативної енергії. Концепція "зеленої" економіки отримала значну увагу міжна-родного співтовариства як інструмент вирішення фінансової кризи у 2008 році і була однією з тем на Конференції ООН зі сталого розвитку "Ріо+20" (2012 р.) в контексті сталого розвитку та викорінення бідності. У 2011 р ЮНЕП опублікувала доповідь про "зелену" еко-номіку, в якій вона визначається як еко-номіка, орієнтована на поліпшення до-бробуту людства і соціальна рівність че-рез істотне скорочення ризиків від зміни навколишнього середовища і нестачі екологічних ресурсів [5].

Слід наголосити, що поняття "зелене будівництво" не є новелою для вітчизня-ного нормативно-правового регулюван-ня. Оскільки ще на початку реконструк-тивного періоду історії нашої країни уряд підсиленими темпами вирішувати проблему міської екології. Перед фахів-цями зеленого будівництва стояли пи-тання дендрологічного, екологічного та естетичного аспектів. Так, у середині 1930-х рр. у м. Харкові була утворена проектувально-будівельна контора Тре-сту зелених насаджень. Спираючись на досвід її роботи Всеукраїнська конфе-ренція із зеленого будівництва, яка відбу-лася у лютому 1935 р. в Києві при Нар-комгоспі, намітила організацію проек-тних майстерень. Організація таких проектних майстерень мала сприяти поліпшенню проектів озеленення міст і селищ України [6, с. 118.]. Харків тоді

став потужним центром наукової роз-робки проблем зеленого будівництва. В цей період служби озеленення посту-пово стали переходити від захисту та відродження міської зелені до розгор-тання робіт із зеленого будівництва на нових площах.

На сьогодні у м. Харкові діють кому-нальні підприємства із зеленого будів-ництва, однак їх діяльність пов'язана виключно з питаннями благоустрою та озеленення територій.

Необхідно зазначити, що на разі за-конодавче "розуміння" поняття "зелене будівництво" є некоректним. Зокрема, названий термін зустрічається у Наказі Мінбуду України "Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України" [7], відпо-відно до якого зелене будівництво ха-рактеризується як "комплекс робіт щодо створення нових міських зелених насаджень і реконструкції наявних".

Однак термін "зелене будівництво" може трактуватися неоднозначно і до-сить широко. У сучасному трактуванні "зеленого будівництва" пропонується розглядати більш широке коло питань, так як мова йде про зведення об'єктів за спеціальними технологіями на спеці-ально підготовлених територіях. Такі об'єкти повинні будуватися з розрахун-ком мінімального впливу на навколиш-нє природне середовище та забезпе-чення найбільш сприятливих і ком-фортних умов для проживання.

"Зелене" будівництво − це підхід до проектування, облаштування та утри-мання споруд з метою скорочення нега-тивного впливу на навколишнє середо-вище і підвищення благоустрою насе-лення [8]. У ст. 1 Проекту Закону "Про додаткові заходи зниження негативною впливу об'єктів будівництва на навко-лишнє середовище" (Проект Закону № 5210; знято з розгляду) зелене будів-ництво розглядалося як заходи мініміза-ції впливу будівлі на навколишнє при-родне середовище та на життєдіяль-


67

ність людини, які ґрунтуються на систе-мі балів і дозволяють надати будівлі сертифікат відповідності будівлі стан-дартам зеленого будівництва [9].

Також під "зеленим" будівництвом прийнято розуміти зведення і експлуа-тацію будівель з меншим рівнем спожи-вання енергії і матеріалів на всьому про-тязі життєвого циклу будинку. Най-більш вдалим є визначення яке надає Національне агентство сталого розвит-ку, за яким "зелене будівництво" − це практика будівництва і експлуатації бу-дівель, цілями якої є зниження рівня споживання енергетичних і матеріаль-них ресурсів упродовж усього життєво-го циклу будівлі, збереження або підви-щення якості будівель і комфорту їх внутрішнього середовища. Основною турботою цього підходу є скорочення загального впливу будови на довкілля і людське здоров'я. Ця практика розши-рює і доповнює класичне будівельне проектування поняттями економії, ко-рисності, довговічності і комфорту [10].

Впровадження вимог "зеленого" бу-дівництва забезпечує екологізацію мі-стобудівної діяльності та є найважливі-шою умовою скорочення шкідливого впливу на природу, зниження рівня споживання природних ресурсів (вклю-чаючи енергетичні) і здійснення їх ра-ціонального використання.

Зниження впливу будівель на протязі всього життєвого циклу на навколишнє природне середовище і на здоров'я лю-дини досягається в першу чергу за раху-нок: 1) ефективного використання енер-гетичних і водних ресурсів; 2) викори-стання екологічно безпечних будівель-них матеріалів; 3) скорочення відходів, шкідливих викидів і інших впливів на навколишнє середовище; 4) викори-стання будівельних матеріалів місцевого походження (зниження шкоди навко-лишньому середовищу від транспорту-вання матеріалів); 5) використання по-новлюваних джерел енергії для забезпе-чення енергетичних потреб (сонячна

енергія, вітроенергетика, геотермальна енергетика); 6) використання матеріалів з підвищеними показниками енергое-фективності та енергозбереження.

Необхідно відзначити, що за кордо-ном термін "зелене будівництво" вико-ристовується в контексті стандарту "зе-леного будівництва", що, швидше за все, має на увазі сам нормативний доку-мент, в рамках якого регламентовані де-які загальноприйняті і узаконені норми і правила.

Однак цим терміном також позна-чають нормований показник (норму), який є встановленим і узаконеним стан-дартним показником, нормативом (стандартом). Іноді стандартом "зеле-ного будівництва" називають методич-ний документ, що містить характери-стики безлічі конкретних нормативних показників (стандартів), яким повинен відповідати об'єкт, і тому стосовно да-ного випадку замість терміна стандарт "зеленого будівництва", напевно, логіч-ніше буде використовувати вираз мето-дичний документ. Необхідно відзначи-ти, що перелік таких нормативних по-казників (стандартів) в методичному документі може бути досить великим. Як правило, в рамках конкретного ме-тодичного документа вони групуються певним чином, визначаючи напрям, в якому потрібно діяти, щоб досягти пев-них цілей, поставлених при проекту-ванні, будівництві та експлуатації об'єкта.

"Зелені" стандарти були сформу-льовані в зарубіжних країнах для оцінки екологічної ефективності споруджува-них і існуючих будівель, споруд різного призначення. Існує кілька міжнародних систем оцінки екологічної ефективнос-ті будівель: Green Star (Австралія, Нова Зеландія); LEED Canada™ (Канада); Green Globes (BREEAM Канада); Ger-man Sustainable Building Certification (Ні-меччина); IGBC Rating System & LEED IndiaTM Green Building Rating Systems (Індія); Comprehensive Assessment Sys-tem for Building Environmental Effici-


68

ency, CASBEE (Японія); Green Star NZ (Нова Зеландія); Green Star SA (Півден-на Африка); BREEAM (Великобрита-нія); — LEED Green Building Rating System™ (США).

Серед міжнародних "зелених" стан-дартів в будівництві найбільш відомі системи Building Research Establishment Environmental Assessment Method (ВRЕЕАМ — Великобританія), Lea-dership in Energy and Environment Design (LЕЕD — США), DGNB (Ні-меччина). Кожна з систем передбачає різні рівні сертифікації на підставі роз-роблених рейтингових показників. Названі системи мають міжнародний статус і використовуються для оцінки будівель незалежно від їх територіаль-ної і "національної" приналежності.

Міжнародна практика показує, що найбільш ефективно екологічне будів-ництво розвивається за умови впрова-дження комплексу заходів на різних рів-нях регулювання містобудівного проце-су — визначення державних цілей в сфері досягнення енергоефективності, модернізація нормативно-правової бази будівництва, фінансування та впровадження добровільних екологіч-них стандартів будівництва.

Додатковим стимулом впроваджен-ня систем добровільних екологічних сертифікацій стало створення у 2000 році Всесвітньої ради з екологіч-ного будівництва − міжурядової мере-жевої організації, що об'єднує аналогіч-ні Ради по всьому світу. Штаб-квартира Всесвітньої ради з екологічного будів-ництва знаходиться в Канаді, де щоріч-но проходить Всесвітній конгрес еко-логічного будівництва.

Зараз сертифікація настільки попу-лярна, що екологічні стандарти стали обов'язковими для багатьох типів буді-вель в різних країнах світу [11]. Незва-жаючи на регіональні переваги в засто-суванні національних систем сертифі-кації, домінуючими на сьогоднішній день є системи BREEAM та LEED.

В основу розробки міжнародних екологічних стандартів BREEAM і LEED закладені наступні цілі: 1) неза-лежна оцінка і підтвердження екологіч-них практик; 2) реалізація широкого спектра екологічних вимог та об'єднан-ня їх в єдиній концепції; 3) балансування цілей енергоефективності з показника-ми якості будівництва, здорового і ком-фортного середовища; 4) формування критеріїв і вимог, що перевищують зако-нодавчі стандарти, які могли б стати дви-гунами модернізації будівельного секто-ра; 5) зменшення впливу техногенного середовища на природу; 6) надання бренду для будівель, зрозумілого широ-кому колу інвесторів, орендарів і кінце-вих користувачів; 7) заохочення попиту на екологічні будівлі і технології.

Необхідно нагадати, що з нагоди Всесвітнього Дня Довкілля, проведено-го в рамках Екологічної програми Ор-ганізації Об'єднаних Націй 03.06.2005 р. в Сан-Франциско. Каліфорнія, м. Київ підписав Екологічну угоду міст, у якій визначено 7 напрямів діяльності і відпо-відно 11 дій, які кожне місто-учасник повинно виконати протягом 7 років з дня підписання Угоди. Серед таких на-прямів — міське проектування, складо-вим елементом якого є, зокрема, зелене будівництво, що полягає "в прийнятті політики, яка передає під мандат стан-дарт рейтингової системи оцінки зеле-ного будівництва, що стосується всіх муніципальних новобудов" (дія 7). Як бачимо, майже 12 років з дня підпи-сання цієї Угоди минуло, а в законо-давстві немає навіть розуміння вказа-ного поняття. Це свідчить про застарі-лість та відставання рівня правового вітчизняного регулювання містобудів-ного законодавства від законодавства зарубіжних країн, а також про низький рівень державного, самоврядного та виробничого управління у сфері управління процесом капітального бу-дівництва та природокористування, які в кінцевому результаті відповідають за


69

втілення концепції сталого розвитку на внутрішньодержавному рівні.

Сучасне зростання "зеленої" еконо-міки спостерігається серед Західних тенденцій, а саме в США − це 23 % частки ринку, в Європі небагато менше, приблизно − 21 %, а в Україні − поки 0 %. У нашій країні екологічне будів-ництво не має темпів зростання, але на-бирає актуальності в даному розвитку, що підкріплено існуванням певних рад з екологічного будівництва, різних об'єднань з метою впровадження між-народних стандартів в Україні.

Наприклад, створено громадську організацію "Рада із Зеленого будів-ництва", яка є членом Всесвітньої Ради із Зеленого Будівництва (World Green Building Council) [12]. В якості пріори-тетних напрямків роботи Ради можна виділити наступні: 1) впровадження міжнародних стандартів "зеленого" бу-дівництва в Україні; 2) внесення змін в українське законодавство з метою роз-витку "зеленого" напрямку в будівель-ній галузі; 3) сертифікація будівель від-повідно до "зелених" стандартів; 4) проведення круглих столів та конфе-ренцій для фахівців будівельної та енергетичної галузі, популяризація ідей "зеленого" будівництва шляхом ство-рення і підтримки веб-порталу та ін.

Безумовно, в останні кілька років помітно посилення уваги громадськості до цієї проблеми. Зокрема, у 2016 році був проведений І Міжнародний форум з "зеленого будівництва": "Україна — зелена країна". Мета форуму полягала у виявленні перспектив розвитку "зеле-ного" будівництва в Україні, аналіз сві-тового досвіду та програм державної підтримки. Основними питанням для обговорення стали: 1) нормативна база для впровадження "зеленого" будівниц-тва в Україні; 2) стимулювання "зелено-го" будівництва в Україні; 3) міжнарод-ні екологічні зобов'язання України; 4) зміни в законодавстві України з пи-тань "зеленого" будівництва; 5) розро-

блення національної системи "зелених" будівельних стандартів; 6) економічна складова "зеленого" будівництва — сві-товий досвід. Ще один форум заплано-вано на 2 березня 2017 року в рамках Будівельного конгресу України "Зелене будівництво: всі аспекти реалізації".

В Україні вже зареєстровано два об'єкти з сертифікації − бізнес-центр в Києві і житловий мікрорайон "Ліски-2" у Миколаєві. Ця сертифікація направле-на на організацію найбільш прийнятно-го будівництва для навколишнього сере-довища, зокрема вони контролюють виконання ефективного використання енергії та води, зниження викидів СО2, забезпечення найбільш прийнятного клімату всередині приміщення, управ-ління ресурсами і відстеження впливу людської діяльності на їх стан. Отже, в Україні робляться спроби по введенню енергетичної ефективності будівель як першого кроку на шляху по встановлен-ню норм екологічного будівництва.

Обмежувати екологізацію містобу-дівної діяльності тільки вимогами "зеле-них" стандартів і "зеленим" будівни-цтвом не можна з об'єктивних причин. Стандарти встановлюють екологічні вимоги до проектованих, побудованих, такими що реконструюється і зданим в експлуатацію будівель, споруд. Ці доку-менти застосовуються для оцінки буді-вель, споруд або їх проектної докумен-тації, коли вже територія, що буде забу-довуватися, визначена, відповідно, вже на стадії проектування, будівництва, ре-конструкції та експлуатації завданням зацікавленого суб'єкта є здійснення сво-єї діяльності з урахуванням вимог її еко-логізації. Водночас поки що не виріше-не завдання щодо вибору найбільш оптимального та такого що відповідає правовим вимогам охорони навколиш-нього середовища земельної ділянки або іншого природного об'єкта, що за-будовується. Норми про "зелене" будів-ництво в силу придатності щодо кон-кретної вже обраної земельної ділянки


70

не повною мірою охоплюють таке важ-ливий напрямок правового регулюван-ня забудови земель, як забезпечення їх раціонального використання та зовсім не стосуються еколого-ефективного використання природних об'єктів на стадії, що передує проектуванню, — на-дання природного об'єкта (його части-ни) для будівництва.

Таким чином, багато стратегічних цілей та поставлених державою завдань можуть бути вирішені тільки через бу-дівництво та подальшу експлуатацію зведених будівель, споруд. Об'єктивно існуюча потреба в збереженні сприят-ливого навколишнього природного се-редовища, забезпеченні раціонального використання природних об'єктів і ре-сурсів в інтересах нинішнього і майбут-ніх поколінь і прийнята державами кон-цепція сталого розвитку обумовлюють необхідність формування, послідовної та планомірної реалізації екологізації будівельної галузі як одного з пріори-тетних напрямків розвитку України.

Будівельна діяльність, підтримувана споживачами будівельних послуг і ре-зультатів, має бути екологічно орієнто-ваною. "Зелене" будівництво є специ-фічним і перспективним способом еко-логізації містобудівної діяльності. Ін-формування населення про переваги "зеленого" будівництва та впроваджен-ня приватноправовими і публічно-пра-вовими засобами вимог "зелених" стан-дартів на практиці дозволить створити базис для сталого розвитку суспільства.

Правове та нормативно-технічне регулювання "зеленого" будівництва повинно бути орієнтоване на охорону навколишнього природного середови-ща від негативного впливу будівництва, реконструкції, експлуатації побудова-ного об'єкта в частині зменшення впли-

ву будівельних матеріалів і конструкцій, мінімізації відходів при виконанні буді-вельних робіт, забезпечення енергозбе-реження, енергоефективності будівлі, споруди і раціонального водокористу-вання. В цілому "зелене" будівництво спрямовано на мінімізацію та оптиміза-цію ресурсоспоживання.

При цьому недостатній рівень пра-вового регулювання визначається учас-никами ринку нерухомості як один з головних чинників гальмування роз-витку "екологічного будівництва". Пра-вові норми, спрямовані на сприяння "зеленому" будівництву, повинні гар-монійно поєднувати публічні та при-ватні інтереси в містобудівній діяльно-сті і створити базис для екологічно орі-єнтованого бізнесу.

На даному етапі розвитку зеленого будівництва в Україні важливим ви-ступає удосконалення та актуалізація нормативно-правової бази, яка відпо-відала б сучасним тенденціям впрова-дження "зелених" технологій в будів-ництво та експлуатації будівель і спо-руд. Необхідно активно створювати і розвивати національні стандарти щодо зеленого будівництва. Тут необ-хідні державні вимоги обов'язкової сертифікації будівель за національ-ним екологічним стандартом.

Початком активного розвитку і впровадження "зелених" технологій в будівництво на території України мо-жуть стати пілотні проекти із застосу-ванням "зелених" технологій, які не по-требують великих вкладень. Позитивні результати подібної практики дозво-лять збільшити діапазон, як самих тех-нологій, так і розширити ряд компаній, які впроваджують ці технології, а також привернути увагу громадськості і полі-тичних діячів.

ЛІТЕРАТУРА:1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради Укра-їни. — 1996. — № 30. — Ст. 141.2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р.

№ 2768–III // Відом. Верхов. Ради України. — 2002. — № 3–4. — Ст. 27.3. Бондаренко М. В. Земельні права грома-дян // Наукові записки нац. ун-ту "Киє-


71

во-Могилянська академія". — 1999. — Т. 9. — Ч. 2. — С. 240–243.4. Мунтян В. Актуальність екологізації зе-мельного законодавства // Право України. — 2012. — № 7. — С. 28–32.5. Towards a Green Economy: Pathways to Sustainable Development and Poverty Eradication. URL: http://www.unep.org/greeneconomy. (дата звернення: 19.02.2017).6. Колесников А. И. Из опыта озеленения городов УССР // Проблемы садово-парко-вой архитектуры. — 1936. — С. 106–121.7. Про затвердження Правил утримання зе-лених насаджень у населених пунктах Укра-їни: Наказ Мінбуду України від 10.04.2006 р. № 105 // Офіц. вісн. України. — 2006. — № 31. — Ст. 2276.8. Інформаційне бюро. Зелені стандарти. URL: http://www.greenstand.ru/publ/

view/3.html (дата звернення: 19.02.2017).9. Проект Закону "Про додаткові заходи зниження негативного впливу об'єктів бу-дівництва на навколишнє середовище" від 8 жовтня 2009 р. № 5210. URL: http://search. l igazakon.ua/l_doc2.nsf/l ink1/JF40Q00A.html. (дата звернення: 19.02.2017).10. Національне агентство стійкого розвит-ку. URL: http://green-agency.ru (дата звер-нення: 19.02.2017).11. Гусева Т. В. Зеленые стандарты: совре-менные методы экологического менеджмен-та в строительстве // Компетентность. — 2012. — № 8. — С. 22–28.12. World Green Building Council: About WorldGBC. URL: http://www.worldgbc.org/indcx .php?c lP=220 (дата звернення: 19.02.2017).

REFERENCES:1. Konstytutsiia Ukrainy (1996) [Constitution of Ukraine]. Vidom. Verkhov. Rady Ukrainy [Supreme Council of Ukraine]. 30. St. 141. [in Ukrainian].2. Zemelnyi kodeks Ukrainy (2001) [The Land Code of Ukraine]. Vidom. Verkhov. Rady Ukrainy [Supreme Council of Ukraine]. 3–4. St. 27. [in Ukrainian].3. Bondarenko M. V. (1999) Zemelni prava hromalian [Land rights of citizens]. Naukovi zapysky nats. un-tu "Kyievo-Mohylianska akademiia" [National Scientific notes uni-versitetu "Kyiv-Mohyla Academy"]. T. 9. Ch. 2. S. 240–243. [in Ukrainian].4. Muntian V. (2012) Aktualnist ekolohizatsii zemelnoho zakonodavstva [The urgency of greening land legislation]. Pravo Ukrainy [right Ukraine]. № 7. S. 28–32. [in Ukrainian].5. Towards a Green Economy: Pathways to Sust a inab l e Deve lopment and Pover t y Eradication. URL: http://www.unep.org/greeneconomy.6. Kolesnikov A. I. (1936) Iz opyta ozelenenija gorodov USSR [From urban gardening expe-rience in the USSR]. Problemy sadovo-parkovoj arhitektury [Problems of landscape archi-tecture]. S. 106–121. [in Russian].7. Nakaz Minbudu Ukrainy "Pro zatverdzhennia Pravyl utrymannia zelenykh nasadzhen u naselenykh

punktakh Ukrainy" (2006) [Order of the Mi-nistry of Construction of Ukraine "On appro-val of the Rules maintenance of green spaces in towns Ukraine"]. Ofits. visn. Ukrainy [Offi-cial Bulletin of Ukraine]. 31. St. 2276. [in Ukrainian].8. Informatsiine biuro. Zeleni standarty [Information Office. Green standards] URL: http://www.g r e e n s t a n d . r u / p u b l / v i e w / 3 . h t m l . [in Ukrainian].9. Proekt Zakonu "Pro dodatkovi zakhody zny-zhennia nehatyvnoho vplyvu obiektiv budivnytstva na navkolyshnie seredovyshche" (2009) [Draft Law "On additional measures to reduce the negative impact of construction on the environment"]. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF40Q00A.html. [in Ukrainian].10. Natsionalne ahenstvo stiikoho rozvytku [National Agency for sustainable development]. URL: http://green-agency.ru/. [in Ukrainian].11. Guseva T. V. (2012) Zelenye standarty: sovre-men nye metody ehkologicheskogo menedzhmenta v stro-itel'stve [Green standards: modern methods of environmental management in construction]. Kompetentnost' [Competence]. 8. S. 22–28. [in Russian]12. World Green Building Council: About WorldGBC. URL: www.worldgbc.org/indcx php?clP=220.

72

У сучасній цивілістиці термін "уста-нова" використовується, як умовна наз-ва (позначення) окремих юридичних осіб, в т.ч. підприємницьких та, як орга-нізаційно-правова форма (ст. 83 ЦК Ук-раїни). При цьому, перший підхід од-нозначно вважаємо незадовільним, адже вживання в якості синонімів різ-них за своєю суттю та видовими харак-теристиками юридичних осіб викрив-лює їх специфічні риси та правову при-роду, яка притаманна виключно їм. Така тенденція прослідковується як в окремих законах (наприклад, ЗУ "Про банки та банківську діяльність", ЗУ "Про фінансові послуги та держав-не регулювання ринків фінансових по-слуг"), так і в самому ЦК України (ст. 268, ст. 1054) (щодо позначення банку чи інших юридичних осіб, що діють у сфері надання фінансових по-слуг (ломбардів, страхових компаній) в якості установ). Зрозуміло, що ці юри-

дичні особи належать до класичних корпорацій та функціонують у середо-вищі підприємництва, а тому вико-ристовувати щодо них термін "устано-ва" недоцільно. У даному аспекті слід підтримати І. М. Кучеренко, яка відзна-чала, що така двозначність у визначенні поняття "установа" не може залишати-ся незмінною, оскільки застосування одного й того ж терміна до різних видів юридичних осіб (підприємницьких і непідприємницьких) породжує право-вий хаос [1, с. 240].

Стосовно другого підходу, то у ві-тчизняній доктрині сутність поняття установи в іпостасі організаційно-пра-вової форми, у посткодифікаційний період вітчизняного цивільного зако-нодавства, на монографічному рівні, досліджено Д. С. Лещенком [2] та І. П. Жигалкіним [3]. У цілому автори розвивають та деталізують підхід обра-ний законодавцем, що втілений в стат-

УДК 347.191.1

Зозуляк Ольга Ігорівна Доцент кафедри цивільного права Юридичного інституту

Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника,кандидат юридичних наук, доцент

ПРАВОВА КОНСТРУКЦІЯ УСТАНОВИ З ПОЗИЦІЙ ПЕРСПЕКТИВНОГО

ЗАКОНОДАВСТВА

Zozuliak O. I. Legal Construction of Foundation from the Perspective Legislation of Ukraine

Abstract. The scientific article analyses the modern understanding of the term "foundation" in Ukraine. It is noted that the term " foundation " can not include all legal persons which are based on unitarian basis. That is why the author makes an offer of implementing the new term "non-for-profit unitarian legal person" in private law. In limit of mentioned term should function all non-for-profit legal persons which are based on unitarian basis. Public authority are foundations which are providing their activity in legal form of non-for-profit unitarian legal person. To them the author is referring: legislative and executive bodies, courts and law enforcement agencies, government agencies with special status (National Bank of Ukraine, State Property Fund of Ukraine, etc.) and others.Keywords: non-for-profit unitarian legal person, foundation, legal form, public authority, reorganization, civil liability.

Зозуляк О. І. Правова конструкція установи з позицій перспективного законодавства

73

ті 83 ЦК України і в загальних рисах ми з ним погоджуємось, зокрема і в частині сутності та кваліфікуючих ознак уста-нов. Проте із тим застереженням, що це ознаки не установи як організацій-но-правової форми, а ознаки непідпри-ємницької унітарної юридичної особи. Відтак, категорія "установа", що відо-бражена в ЦК України через неконкре-тизованість мети діяльності, на нашу думку, складає поняття підтипу непід-приємницьких юридичних осіб — а саме непідприємницької унітарної юридичної особи. Крім того, вважаємо, що категорія "установа", яка регламен-тована ЦК України є недостатньою для окреслення усього розмаїття тих юри-дичних осіб, що побудовані на унітар-них началах (відсутності засад участі). З огляду на це, підтверджується позиція про те, що в ЦК України доцільно виді-ляти таку категорію, як "непідприєм-ницька унітарна юридична особа" або ж "непідприємницька юридична особа унітарного типу". Якщо виходити із та-ких міркувань, то термін "установа", що застосовується в рамках ЦК України підходить під визначення поняття "не-підприємницька унітарна юридична особа", а категорія "установа" як одна із організаційно-правових форм вищена-веденого підтипу непідприємницьких юридичних осіб потребує відповідної доктринальної розробки. У зв'язку із наведеним метою статті є визначення того якими характеристиками наділена установа у зазначеному аспекті її сприй-няття та які різновиди непідприємниць-ких структур складають цю організа-ційно-правову форму.

Останні наукові дослідження та пу-блікації щодо вказаної проблеми здійс-нили Т. В. Блащук, В. І. Борисова, Л. О. Волкова, І. П. Жигалкін, І. М. Ку-черенко, Д. С. Лещенко, О. О. Перво-майський, В. Д. Примак, Є. О. Суханов, І. В. Ткач та ін.

Перш за все, слід звернутися до іс-торичного екскурсу щодо вживання до-

сліджуваного поняття та філологічної джерельної бази. Так, у радянський пе-ріод поняття "установа" у правничій лі-тературі сприймалось доволі вузько, а саме через призму її розуміння як різно-виду державної організації чи апарату громадської організації, яка створюва-лась для відповідної діяльності чи гро-мадських функцій [4, с. 393]. Подібний підхід міститься й у філологічних дже-релах: установа — це орган, що вико-нує певні управлінські функції, це штат службовців з адміністрацією, що відає якою-небудь галуззю чи галузями на-родного господарства, торгівлі, культу-ри, науки тощо, має самостійний кошторис або перебуває на державному бюджеті [5, с. 789].

Наведені лексичні підходи вказують на специфічну мету діяльності такої юридичної особи, а саме реалізацію державної влади у різних сферах: науці, медицині, культурі, економіці, соціаль-ній, зовнішньоекономічній, судовій, правоохоронній сферах тощо.

Характеристика мети діяльності до-сліджуваної юридичної особи саме че-рез призму здійснення нею державниць-ких функцій обумовлює потребу роз-криття сутності категорії "орган держав-ної влади". З позицій цивільного права останніми роками науковці досить сер-йозно займаються розробкою проблем цивільно-правової відповідальності ор-ганів державної влади, досліджують в ча-стині застосування до останніх поло-жень статей 1173–1175 ЦК України в аспекті відшкодування державою шкоди, а також через використання зовнішньої оболонки їх діяльності — шляхом засто-сування фундаментальних положень ЦК України про юридичні особи щодо регламентації їх діяльності.

Як слушно вказує І. В. Ткач, правиль-не розуміння поняття "орган державної влади" і його відмежування від інших суб'єктів має як теоретичне, так і прак-тичне значення для відшкодування дер-жавою шкоди на підставі ст. 1173–1175


74

ЦК України. З такими міркуваннями до-слідника очевидно є сенс погодитись, причому навіть в ширшому аспекті — не тільки з позицій позадоговірної від-повідальності, а й в цілому при їх вступі у відносини приватноправової сфери, особливо з позицій практики правоза-стосування. Для прикладу, суди неодно-значно підходять до питання, які ж саме інституції є органами державної влади. Так, в одних категоріях справ були зро-блені висновки, що завдана прокурату-рою шкода повинна відшкодовуватися на загальних підставах, оскільки органи прокуратури не є органами державної влади [6], а, отже, немає підстав для за-стосування статей 1173–1174 ЦК Украї-ни. В інших судових рішеннях вислов-люється позиція, що це орган державної влади [7]. Саме тому єдність у розумінні поняття "орган держави" з позицій циві-лістики є вкрай важливою.

Дійсно, як правильно відзначає Т. В. Блащук, держава бере участь в ци-вільних правовідносинах не як окремо взяте єдине ціле, а як сукупність держав-них органів різних рівнів, які є незалеж-ними один від одного і виступають як самостійні учасники цивільно-право-вих відносин [8, с. 4]. У правовій док-трині відзначається, що термін "орган державної влади", який застосовується у ЦК України, охоплює органи законо-давчої, виконавчої та судової влади, а також інші державні органи, які діють від імені держави та наділені держав-но-владними повноваженнями [9, с. 18]. Саме наявність державно-владних по-вноважень є найбільш важливою харак-теристикою органів державної влади, а також ознакою, що дозволяє відмежува-ти їх від інших суміжних суб'єктів.

Таким чином, першою правовою ознакою, через яку ідентифікуються органи державної влади є реалізація ними певних публічних завдань та виконання відповідних публічних функцій державницько-управлін-ського характеру.

Другою рисою органу державної влади, з позицій цивільного права, є його зовнішнє оформлення і вступ як у регулятивні, так і охоронні цивільні правовідносини через правову оболон-ку юридичної особи.

Проводячи історико-правовий екс-курс становлення та розвитку юридич-них осіб публічного права, Л. О. Вол-кова зауважує, що їх юридичних осіб публічного права ще з часів римського права і до теперішнього часу обумов-лювалась публічним походженням, але у той же час такі публічні утворення як держава, державні та муніципальні ор-гани та підприємства мають бути нор-мативно включені в цивільний обіг. Оскільки з точки зору цивільного права учасниками цивільних правовідносин можуть бути фізичні та юридичні осо-би, то для публічних утворень була роз-роблена концепція юридичних осіб публічного права [10, с. 37].

Аналогічним є й підхід законодавця, адже у спеціальних законах, якими рег-ламентовано правове становище кож-ної із трьох гілок державної влади, їх порядок створення та діяльність регла-ментовані в рамках конструкції "юри-дична особа публічного права" (ЗУ "Про центральні органи виконав-чої влади", ЗУ "Про Кабінет Міністрів України" та інші).

Ще однією прикметною цивілістич-ною ознакою органу державної влади виступає специфічна організаційно-пра-вова форма. Маючи приналежність до непідприємницьких унітарних юридич-них осіб, якраз органи державної влади функціонують та повинні надалі функ-ціонувати в організаційно-правовій формі установи. Саме конструкція уста-нови успішно застосовується, коли йдеться про участь органів державної влади у цивільних правовідносинах.

З цього приводу В. І. Борисова ціл-ком правильно відзначає, що згідно з доктриною цивільного права до участі у цивільному обороті допускаються


75

лише ті організації, які є юридичними особами публічного права, органам влади надається статус юридичних осіб публічного права у такій організаційно- правовій формі як установа [11, с. 20]. Водночас, науковець допускає можли-вість функціонування установ приват-ного права, розуміючи під ними само-стійну організаційно-правову форму непідприємницьких юридичних осіб, засновану громадянами і/або юридич-ними особами на основі добровільних майнових внесків з метою надання по-слуг у галузі науки, охорони здоров'я, освіти, культури, фізичної культури та спорту і не має членства . Цивіліст ро-бить цілком слушні застереження, від-повідно до яких установи приватного права не можуть створюватись з метою виконання функцій органів влади, че-рез які набувають і здійснюють свої права та обов'язки публічні утворення (держава, АР Крим, територіальні гро-мади тощо), які діють у цивільних пра-вовідносинах на рівних правах з інши-ми учасниками [12, с. 53–54].

Очевидно, що з позицій чинного законодавства України, така концепція цивіліста є цілком правильною, проте, оскільки нами обгрунтовується підхід, за яким в організаційно-правовій фор-мі установи діють виключно публіч-но-правові утворення (органи держав-ної та місцевої влади), а відповідні по-слуги у галузі науки, охорони здоров'я, освіти, культури, на нашу думку нада-ються через діяльність закладів, то вва-жаємо, що установи не можуть функці-онувати як юридичні особи приватно-го права. З цього приводу І. М. Куче-ренко цілком слушно відзначає, що створення юридичних осіб приватно-го права у формі установ, як це перед-бачено у ЦК України, викликає певні труднощі, оскільки позбавлення за-сновника права на управління перед-бачає повну довіру особи до держав-них органів, які контролюють порядок створення та діяльності такої установи,

що в Україні на сьогодні є досить про-блематичним [13, с. 215].

З огляду на зазначене, можна виокремити ще одну важливу ознаку установ — вони за порядком створення можуть бути виключно юридичними особами публічного права.

Наступною важливою рисою уста-нов є те, що вони створюються та ді-ють на підставі установчого акта. Така специфіка установчих документів отри-мала своє закріплення у ч. 3 ст. 87 ЦК України, яка визначає, що установа створюється на підставі індивідуально-го або спільного установчого акту, який може бути скасований тільки до дер-жавної реєстрації. Специфічною ри-сою установчого акту установи є те, що засновник (засновники) не мають права вносити до нього змін.

Ще однією рисою органів держав-ної влади виступає специфіка їх цивіль-но-правової відповідальності. У частині притягнення до цивільно-правової від-повідальності органів державної влади, нами сприймаються наукові погляди О. О. Первомайського з приводу спе-цифіки відповідальності публічно-пра-вових утворень, що є установами. Ав-тор переконаний, що певна змінюва-ність органів державної влади (припи-нення шляхом ліквідації чи реорганіза-ції, відсутність коштів, позбавлення по-вноважень тощо) обумовлюють нездат-ність останнього виступити повноцін-ним суб'єктом цивільно-правової відпо-відальності. Вирішення цієї ситуації ав-тор вбачає у запровадженні відповідно-го правового механізму визнання дер-жави єдиним суб'єктом цивільно-пра-вової відповідальності. Задля утверджен-ня цього судження необхідно внести зміни до чинного матеріального та про-цесуального законодавства України, що мають конкретизувати порядок притяг-нення держави Україна до цивільно-пра-вової відповідальності [14, c. 65]. Такі міркування близькі нам за логікою і ми солідаризуємось з ними в частині вирі-


76

шення питання щодо цивільно-право-вої відповідальності органів державної влади. До речі, правові позиції Вищих судових інстанцій аналогічні суджен-ням, що наведені вище. Так, у п. 39 Ін-формаційного листа Вищого господар-ського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільно-го та Господарського кодексів України" від 07.04.2008 р. № 01-8/211 визначено, що держава є суб'єктом відповідальності, однак не визначено, хто саме (який ор-ган) буде її представляти. Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки че-рез органи державної влади у межах їх-ньої компетенції, встановленої законом. Тому суд в кожному конкретному випад-ку повинен з'ясувати, який саме держав-ний орган є уповноваженим органом.

Безумовно, установи, як юридичні особи, є самостійними суб'єктами ци-вільно-правової відповідальності, адже на них поширюються положення ст. 96 ЦК України щодо самостійної відпові-дальності юридичної особи за своїми зо-бов'язаннями усім належним майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридич-ної особи, а юридична особа не відпові-дає за зобов'язаннями її учасника (засно-вника), крім випадків, встановлених уста-новчими документами та законом.

Водночас, у випадку недостатності майна засновник установи повинен не-сти субсидіарну відповідальність за зо-бов'язаннями установи. Наведена теза сьогодні сприймається сучасними циві-лістами. Так, зокрема, зустрічаємо її у працях Є. О. Суханова, В. Д. Прима-ка [15, с. 120]. В основу такої концепції науковці ставлять відсутність реальної майнової відокремленості установи від її засновника, що відбивається на тако-му елементі правового статусу обох цих суб'єктів права, яким є обов'язок засновника нести субсидіарну відпові-дальність за боргами, створеної ним організації-невласника [16, с. 15]. Такі

наукові позиції щодо специфіки ци-вільно-правової відповідальності нами сприймаються як щодо юридичних осіб публічного права в цілому, так і щодо установи як організаційно-право-вої форми непідприємницьких юри-дичних осіб, зокрема.

З урахуванням наведеного, нами вбачається необхідність розроблення та закріплення у ЦК України положень щодо самостійної цивільно-правової відповідальності установ, а також норм щодо встановлення субсидіарної (до-даткової) відповідальності засновників установи за її зобов'язаннями. На рівні актів спеціального законодавства — де-талізації цих положень щодо цивіль-но-правової відповідальності того чи іншого органу державної влади, право-вій регламентації якого і присвячений відповідний законодавчий акт.

У даному аспекті слід звернути увагу і на специфіку реорганізації установи. Оскільки ми вважаємо, що в організацій-но-правовій формі установи функціону-ють органи влади, то відповідно виклю-чається можливість їх перетворення в будь-яку іншу організаційно-правову форму непідприємницької юридичної особи. З огляду на це, законодавство, яким регламентовано правове станови-ще органів державної влади різних рів-нів повинно встановлювати імперативну вимогу щодо їх реорганізації в усіх фор-мах (злиття, приєднання, поділ, виділ) за виключенням перетворення.

Беручи до уваги особливості уста-нови, наведені вище, досліджуване по-няття може бути представлене у наступ-ному вигляді: "Установа — це юридич-на особа публічного права, що створю-ється засновником для досягнення ви-значеної мети у різних сферах держав-ного управління, який не бере участі в управлінні нею та несе субсидіарну від-повідальність за її зобов'язаннями".

Які ж види непідприємницьких юридичних осіб наповнюють цю орга-нізаційно-правову форму? У контексті


77

характеристики органу державної влади з позицій цивільного права та дослі-дження того факту, що організацій-но-правова форма установи характерна саме для органів державної влади, вида-ми цієї організаційно-правової форми, на нашу думку, будуть виступати різні за своєю сутністю, ієрархією та харак-тером повноважень (загальної та спеці-альної компетенції) органи державної влади (як центральні, так і місцеві).

Перш за все, це органи законодав-чої та виконавчої влади. Законодавчим органом держави виступає Верховна Рада України, організаційно-правові за-сади роботи та статусу якої визначені у рамках ЗУ "Про Регламент Верховної Ради України", а також ЗУ "Про коміте-ти Верховної Ради України", ЗУ "Про статус народного депутата України". Центральні органи виконавчої влади створені та діють відповідно до ЗУ "Про центральні органи виконавчої влади". Систему центральних органів виконавчої влади складають міністер-ства України та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, ви-щим органом якої є Кабінет Міністрів України. Правовий статус Кабінету Міні-стрів визначений в рамках спеціального ЗУ "Про Кабінет Міністрів України".

Система місцевих органів виконав-чої влади представлена місцевими дер-жавними адміністраціями, що діють від-повідно до ЗУ "Про місцеві державні адміністрації". Гарантоване державою право територіальної громади — жите-лів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, се-лища, міста — самостійно або під від-повідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України реалізу-ється шляхом створення та діяльності органів місцевого самоврядування. Ор-гани місцевого самоврядування, що

створюються та діють на підставі ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", є юридичними особами і наді-ляються вищенаведеним та іншими за-конами владними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність від-повідно до закону.

Судові та правоохоронні органи. Система судових органів регламентова-на ЗУ "Про судоустрій і статус суддів". Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні та діє на підставі ЗУ "Про Кон-ституційний суд України". Суди загаль-ної юрисдикції утворюють єдину си-стему: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд України. Найви-щим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. У системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої інстанції з розгляду окремих категорій справ. Вищими спеціалізованими суда-ми є : Вищий суд з питань інтелектуаль-ної власності та Вищий антикорупцій-ний суд. Вищі спеціалізовані суди роз-глядають справи, які віднесені до їх юрисдикції процесуальним законом .

Систему правоохоронних держав-них органів складають національна по-ліція, правовий статус якої визначений в межах ЗУ "Про Національну полі-цію", прокуратура, що діє на підставі ЗУ "Про прокуратуру"; Служба Безпе-ки України, що здійснює свою діяль-ність на підставі ЗУ "Про Службу Без-пеки України". Органи державної вла-ди із спеціальним статусом. До них на-лежать, зокрема, Національний банк України, який є центральним банком України, особливим центральним орга-ном державного управління, правовий статус якого регламентований в рамках ЗУ "Про Національний банк України", Фонд державного майна України — державний орган, що здійснює держав-ну політику у сфері приватизації дер-жавного майна та діє на підставі


78

ЗУ "Про Фонд державного майна", а також інші органи державної влади.

Перелічені нами вище та інші різно-види органів державної влади відобра-жають видову характеристику непід-приємницьких унітарних юридичних осіб в рамках організаційно-правової форми "установа". Безумовно, що ко-жен із вищеперелічених державних ор-ганів у залежності від особливостей та змісту повноважень, функцій, що перед ним ставляться, наділяється окремими специфічними елементами правового становища і це обумовлює потребу їх детальної регламентації на рівні спеці-альних законодавчих актів, проте в ці-лому кожен орган державної влади впи-сується в конструкцію пропонованої нами непідприємницької унітарної юридичної особи, а також організацій-но-правової форми установи, у якій він створюється. Навіть, якщо у тому чи іншому законі, із різних причин, в тому

числі неякісної законодавчої техніки, не вказано, що той чи інший орган влади, за порядком створення належить до юридичних осіб публічного права та діє в організаційно-правовій формі установи, то це не означає, що такий державний орган не належить до уста-нов, за виключенням того випадку, коли орган державної влади створений та діє без статусу юридичної особи.

Підсумовуючи, варто наголосити, що легальне поняття установи, закріпле-не в межах ЦК України нами сприйма-ється в межах пропонованого нами під-типу непідприємницьких унітарних юридичних осіб, який, на нашу думку, слід запровадити на рівні ЦК України. Різновидом організаційно-правової фор-ми цього підтипу непідприємницьких юридичних осіб виступає установа, яку складають різноманітні за своїми повно-важеннями (компетенцією) центральні та місцеві органи державної влади.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: монографія / І. М. Кучеренко. — К., 2004. — 328 с.2. Лещенко Д. С. Установи як учасники ци-вільних відносин : монографія /Д. С.Ле-щенко. — Дніпропетровськ, 2007. — 196 с.3. Жигалкін І. П. Установи як юридичні особи: монографія / І. П. Жигалкін. — Х. : Право, 2010. — 168 с.4. Юридический энциклопедический сло-варь. — М.: Советская энциклопедия, 1984. — 393 с.5. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970–1980.6. Ухвала Вищого адміністративного суду України № К-54397/09 від 6 жовтня 2010 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : h t t p : / / w w w. r e y e s t r . c o u r t . g o v. u a /Review/11842208.7. Постанова Вищого господарського суду України № 26/709-22/42 від 30 листопада 2010 р. [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/12754307.8. Блащук Т. В. Можливість визначення дер-жави як сторони договору / Т. В. Блащук //

Часопис Національного університету "Ос т-розька академія". Серія "Право". — 2011. — № 1 (3). — С. 1–9.9. Ткач І. В. Поняття органу державної вла-ди у контексті статей 1173–1175 Цивільного кодексу України / І. В. Ткач // Вісник Ака-демії адвокатури України. — 2013. — чис-ло 2. — С. 18–23.10. Волкова Л. О. Юридичні особи публіч-ного права : історія та сучасність / Л. О. Вол- кова // Право і суспільство. — 2016. — № 2, ч. 3. — С. 32–38.11. Борисова В. І. Публічно-правові утво-рення як учасники цивільних відносин / В. І. Борисова // Проблеми цивільного права та процесу: матеріали наук. — практ. конф., присвяченій пам'яті професора О. А. Пушкіна (7 червня 2014 р.). — Х.: Харківський національний університет вну-трішніх страв, 2014. — С. 19–24. 12. Борисова В. Установа як особлива орга-нізаційно-правова форма непідприємниць-ких юридичних осіб / Валентина Борисова // Право України. — 2015. — № 4. — С. 54–59.13. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.03 / Ірина Ми-колаївна Кучеренко. — К.: 2004. — C. 347.


79

14. Первомайський О. О. Цивільно-правова відповідальність держави : конституційні за-сади / О. О. Первомайський // Юридична Україна. — 2012. — № 8. — С. 65–66.15. Суханов Е. А. Об ответственности госу-дарства по гражданско-правовым обязатель-

ствам / Вестник Высшего Арбитражного Суда РФ. — 2001. — № 3. — С. 120–129.16. Примак В. Д. Непідприємницькі юридичні особи (окремі особливості правового статусу) / В. Д. Примак // Юридичний Вісник Украї-ни. — 22–28 січня 2005. — № 3. — С. 15–19.

REFERENCES: 1. Kucherenko I. M. (2004). Orhanizatsiino-pravovi formy yurydychnykh osib pryvatnoho prava [Legal Forms of Private Law Legal Persons]. — Kyiv. — 328 p. [in Ukrainain].2. Leshchenko D. S. (2007). Ustanovy yak uchasnyky tsyvilnykh vidnosyn [Foundations as Participants of Civil Relations]. — Dnipro-petrovsk. — 196 p. [in Ukrainain].3. Zhyhalkin I. P. (2010). Ustanovy yak yurydychni osoby [Foundations as Legal Persons]. — Kharkiv. Pravo. — 168 p. [in Ukrainain].4. Yurydycheskyi entsyklopedycheskyi slovar [Ency-clopedic Legal Dictionary]. (1984). M.: So-vetskaia entsyklopedyia. p. 393. [in Russian].5. Slovnyk ukrainskoi movy [Ukrainian dictionary] v 11 tt. AN URSR. Instytut movoznavstva. za red. I. K. Bilodida. — K.: Naukova dumka, 1970–1980. [in Ukrainain].6. Ukhvala Vyshchoho administratyvnoho sudu Uk-rainy [Award of Supreme Economic Court of Ukraine]. Available: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11842208. Last accessed 20th Apr 2016.7. Postanova Vyshchoho hospodarskoho sudu Ukrainy [Plenum resolution of Supreme Economic Court of Ukraine]. Available: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/12754307. Last accessed 20th Apr 2016.8. Blashchuk T. V. (2011) Mozhlyvist vyznachennia derzhavy yak storony dohovoru [Possibility of Determining Country as Party of Contract]. Chasopys Natsionalnoho universytetu "Os-trozka akademiia" [Journal of National University of Ostroh Academy]. Seriia "Pravo. — 1 (3). p. 1–9. [in Ukrainain].9. Tkach I. V. (2013). Poniattia orhanu derzhavnoi vlady u konteksti statei 1173–1175 Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy [Concept of State Authority in Context of Articles 1173–1175 of Civil Code of Ukraine]. Visnyk Akademii advokatury Ukrainy [Journal of the Academy of Advocacy of Ukraine]. 2, p. 18–23. [in Ukrainain].10. Volkova L. O. (2016). Yurydychni osoby pub-

lich noho prava : istoriia ta suchasnist [Legal Persons of Public Law : History and Nowadays]. Pravo i suspilstvo [Law and Society]. 2, ch. 3, p. 32–38. [in Ukrainain].11. Borysova V. I. (2014). Publichno-pravovi ut-vorennia yak uchasnyky tsyvilnykh vidnosyn [Public Legal Persons as Participant of Civil Relations] Problemy tsyvilnoho prava ta protsesu [Problems of Civil Law and Procedure]: materialy nauk. — prakt. konf., prysviachenii pamiati profesora O. A. Pushkina (7 chervnia 2014 r.). Kh.: Kharkivskyi natsionalnyi uni-versytet vnutrishnikh sprav. p. 19–24. [in Ukrainain].12. Borysova V. (2015) Ustanova yak osoblyva orhanizatsiino-pravova forma nepidpryiemnytskykh yurydychnykh osib [Foundation as Special Legal Form of Non-For-Profit Legal Person] Pravo Ukrainy [Law of Ukraine]. 4, p. 54–59. [in Ukrainain].13. Kucherenko I. M. (2004). Orhanizatsiino-pravovi formy yurydychnykh osib pryvatnoho prava [Legal Forms of Private Law Legal Persons] dys. … d-ra yuryd. nauk 12.00.03. Iryna Mykolaivna Kucherenko. p. 347. [in Ukrainain].14. Pervomaiskyi O. O. (2012). Tsyvilno-pravova vidpovidalnist derzhavy : konstytutsiini zasady [Legal Civil Responsibility of Country : Сonstututional Princeples]. Yurydychna Ukraina [Legal Uk-raine]. 8, p. 65–66. [in Ukrainain].15. Sukhanov E. A. (2001). Ob otvetstvennosty hosu-darstva po hrazhdansko-pravovym obiazatelstvam [About Responcibilities of Country According to Civil Legal Obligations] Vestnyk Vysheho Arbytrazhnoho Suda RF [Journal of Supreme Arbitral Court of RF]. 3, p. 120–129. [in Russian].16. Prymak V. D. (2005). Nepidpryiemnytski yury-dychni osoby (okremi osoblyvosti pravovoho statusu) [Non-For-Profit Legal Persons (Induvidual Features of Legal Status]. Yurydychnyi Visnyk Ukrainy [Legal Journal of Ukraine] 3, p. 15–19. [in Ukrainain].

80

Актуальність теми. Питанням пра-вового регулювання добросусідства та земельних сервітутів на сьогодні при-свячено окремі розділи чинного Зе-мельного кодексу України. В літературі відповідні положення прийнято розгля-дати як такі, що складають самостійні правові інститути. Однак, як ми поба-чимо надалі, вони регулюють спорідне-ні суспільні відносини і виникли та три-валий час розвивалися у тісному взає-мозв'язку. Відтак постає питання про їх правову природу, спільні та відмінні риси на сучасному етапі розвитку пра-вового регулювання.

Стан дослідження. Що стосується інституту добросусідства, то на сьогодні кількість наукових праць з даної тема-тики достатньо обмежена. Так, окремі аспекти інституту добросусідства роз-

глянуто в працях П. Ф. Кулинича, М. В. Шульги, А. М. Мірошниченка, Д. В. Бусуйок, О. А. Лобова та ін. Та-кож слід згадати більш ранні дослі-дження "права участия частного" в пра-цях К. П. Побєдоносцева, Г. Ф. Шер-шеневича, Й. О. Покровського, В. І. Си-найського, та деяких інших авторів того часу, окремі публікації періоду радян-ської доби (І. Б. Новицький). Дещо більша увага на даний час приділяється в літературі земельним сервітутам, зо-крема слід згадати дисертаційні дослі-дження з даного питання Р. І. Марусен-ка, М. Б. Гончаренка, Г. В. Сосніної, В. І. Нагнибіди та ін.

Мета дослідження. Дане дослі-дження має на меті розглянути зміст та правову природу положень про до-бросусідство та земельних сервітутів, а

УДК 349.41

Мироненко Ігор ВіталійовичДоцент кафедри цивільного права Юридичного інституту

Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника,кандидат юридичних наук, доцент

ПРАВОВА ПРИРОДА ПОЛОЖЕНЬ ПРО ДОБРОСУСІДСТВО

ТА ЗЕМЕЛЬНИХ СЕРВІТУТІВ: СПІЛЬНІ ОЗНАКИ ТА ВІДМІННОСТІ

Myronenko I. V. Legal Nature of Regulations on Neighborliness and Land Easements: General Signs and Distinctions

Abstract. In this article questions of the nature of regulations on neighborliness and land easements are considered. For today they are independent institutes of the land right and have the general and distinctive signs. Their general signs are appointment, scope of application, the nature of action and an origin. At the same time their legal nature is various as the provisions on neighborliness can be considered as the restrictions on implementation of the rights for the neighboring real estate units set by the legislation. And land easements are considered as the material rights for someone else's property which act as encumbrance of this property. Specified is shown in a number of distinctions: accessory to various legal categories (respectively, legislative restrictions on implementation of the rights and the rights for someone else's property), ensuring various interests (public or private), an excellent order of establishment (standard or individual), etc.Keywords: neighborliness, land easement, rules about neighborliness, neighbour's right, restriction of the rights, encumbrances of property.

Мироненко І. В. Правова природа положень про добросусідство та земельних сервітутів: спільні ознаки та відмінності

81

також з'ясувати спільні та відмінні риси даних правових явищ.

Основний виклад. Взаємозв'язок положень про добросусідство та зе-мельних сервітутів, що спрямовані на врегулювання відносин власників та во-лодільців сусідніх об'єктів нерухомого майна, в літературі відзначався неодно-разово. Так, певний час в літературі зе-мельні (предіальні) сервітути та поло-ження про добросусідство (точніше — обмеження щодо здійснення прав в ін-тересах сусідів) чітко не розмежовува-лися і розглядалися як єдине явище [1, c. 44–45]. Більш того, і в наш час ви-словлюються думки, що в поєднанні вони утворюють т.з. "сусідське право" як комплексне явище, що є сукупністю специфічних обмежень права власно-сті, покликаних стримувати речові інте-реси сусідів, а також сервітутів, що ви-никають відповідно до закону чи дого-вору на певну частину чужого нерухо-мого майна, без користування якою сервітуарій не може здійснювати свої правомочності, обумовлені правом ти-тульного володіння, які знаходяться в єдності та взаємозв'язку [2, c. 9].

Загалом положення про добросусід-ство та земельні сервітути мають як спільні ознаки, так і відмінності. Зокре-ма їх поєднує: спільне призначення та характер дії, спільна сфера застосуван-ня, спільне походження. Водночас най-більш істотною їх відмінністю є різна правова природа, оскільки положення про добросусідства на сьогодні при-йнято розглядати як встановлені зако-нодавством обмеження щодо здійснен-ня прав на сусідні об'єкти нерухомого майна, а земельні сервітути — як речові права на чуже майно, які виступають обтяження цього майна [3, c. 3–4].

Що стосується спільного призна-чення сервітутів та положень про до-бросусідство (iura vicinitatis в римсько-му приватному праві), то, на думку Д.В. Дождєва, вони схожі за метою та функ-ціями, в зв'язку з чим останні іноді роз-

глядаються як різновид сервітутів (т. з. "легальні сервітути") [4, c. 455–456]: так, положення про добросусідство в той чи інший спосіб взаємно обмежують здійс-нення прав на об'єкти нерухомого майна в інтересах власників та володільців су-сідніх об'єктів, що призводить до вста-новлення особливого правового режиму у їх відносинах, а сервітути — надають можливість використовувати сусідні об'єкти нерухомого майна для забезпе-чення потреб, які неможливо задоволь-нити в інший спосіб. В зв'язку із цим вони забезпечують досягнення спільної мети — забезпечення і захист прав та ін-тересів власників (володільців) сусідніх об'єктів нерухомого майна, діючи при цьому як різновиди обмежень щодо здійснення прав на майно (відповідно, встановлених в законодавчому (норма-тивному) та індивідуальному порядку).

Також спільною є сфера застосуван-ня положень про добросусідство та зе-мельних сервітутів, оскільки йдеться про відносини власників та володільців су-сідніх об'єктів нерухомого майна, а в контексті положень українського зако-нодавства — земельно-правові відноси-ни власників та землекористувачів сусід-ніх земельних ділянок [5, c. 88; 6, с. 33].

Як вже вказувалося вище, положен-ня про добросусідство та земельні сер-вітути поєднує також спільність похо-дження. Так, Г. Г. Харченко пов'язує появу прав на чужі речі у римському приватному праві як перших обмежень права власності із правом сусідства; на його думку спочатку земельні сервітути, а згодом і інші права на чужі речі у Римі виникли та розвивалися у рамках відно-син між сусідами-власниками земель-них ділянок [7, c. 119–120]. На думку інших авторів, навпаки сучасні поло-ження про добросусідства виникли у римському приватному праві як підвид земельних (преміальних) сервітутів, які застосовувалися у відносинах власників сусідніх об'єктів нерухомого майна [8, c. 27–29]. Загалом питання про пер-


82

винність виникнення положень про до-бросусідство чи земельних (предіаль-них) сервітутів є скоріше риторичним, оскільки їх поява в добу римського пра-ва обумовлена спільними причинами: міський характер давньоримських посе-лень та скупченість заселення, дрібність землеволодінь, сімейні поділи та ін. [9, c. 303, 310]. При цьому наголошуєть-ся, що чіткого розмежування між сусід-ським правом і сервітутами в римському приватному праві не проводилося; су-сідське право в Стародавньому Римі ще не склалося в сформований правовий інститут [10, c. 23–24].

Виходячи з вказаного, вважаємо, що виникнення даних правових явищ — процес взаємозв'язаний, а т.з. "сусідське право" і сервітути, які первинно форму-валися як специфічні обмеження права власності, в подальшому трансформу-валися в окремі правові інститути; су-часне розуміння правової природи по-ложень про добросусідство ближче до розуміння його як специфічного обме-ження права власності, в той час як сер-вітут — самостійне, хоча і обмежене, суб'єктивне речове право; в зв'язку із цим можна зробити висновок про не-тотожність цих термінів [2, c. 37].

Що стосується розмежування поло-жень про добросусідство та земельних (предіальних) сервітутів, то їх різна пра-вова природа проявляється в ряді від-мінностей: належність до різних право-вих категорій (відповідно, законодав-чих обмежень щодо здійснення права та речових прав на чуже майно), забез-печування різних інтересів (публічних (загальносуспільних) або приватних), відмінний порядок встановлення (нор-мативний або індивідуальний) та ін.

Так, на думку Д. В. Дождєва, сервітут-не право зачіпає (не більшою мірою, ніж фізичні властивості ділянки) можли-вості здійснення окремих повноважень власника, що відрізняє його від іншого способу регулювання відносин між сусі-дами — законодавчого обмеження по-

вноважень власника [4, c. 455–456]. На це ж вказувалося і в російській дорево-люційній літературі: на думку Г. Ф. Шер-шеневича, обмеження права власності мають на меті лише стиснення власника в здійсненні його права через інших осіб, але не надають їм прав на чужу річ, даній меті служать, головним чином, сервітути [11, c. 230].

Однак вважати, що положення про добросусідство та земельні сервітути відрізняються тим, що перші — обме-жують здійснення права, не надаючи іншим особам речових прав, а інші, як речове право, — надають можливість використовувати чуже майно [12, c. 208], було б занадто поверхневим. Адже в кінцевому підсумку і положення про добросусідство, і встановлені земельні сервітути призводять до обмеження можливостей уповноваженої особи здійснювати ті чи інші дії, пов'язані із реалізацією прав на майно (земельну ді-лянку). При цьому механізм їх дії щодо встановлення меж здійснення суб'єк-тивного права на нерухоме майно може бути однаковий.

Так, норми, якими встановлюються законодавчі обмеження, за своїм зміс-том можуть містити як забороняючі, так і зобов'язуючі приписи. Якщо зверну-тися до українського законодавства, то положення ст. 103 та 104 ЗК України забороняють здійснювати надмірний та неприпустимий вплив на сусідні зе-мельні ділянки, а положення ст. 106, 108 ЗК України — зобов'язують спри-яти у встановлені меж та брати участь в утриманні спільних межових споруд. Аналогічною, з науково-теоретичної точки зору, може бути і дія земельних (предіальних) сервітутів, які за своїм змістом можуть надавати можливість використовувати чуже майна (т. з. "по-зитивні" сервітути, коли особа зобов'я-зана терпіти чужий вплив на обтяжене майно) або забороняти вчиняти певні дії щодо свого майна в інтересах (на ко-ристь) іншої особи; в останньому ви-


83

падку йдеться про т. з. "негативні" (приховані) сервітути [13, с. 258–259].

В літературі висловлюються припу-щення, що саме з негативних сервітутів сформувалися сучасні положення про добросусідство. Підтримуючи в цілому вказану точку зору, все ж слід відзначи-ти, що остаточно негативні сервітути не зникли, на сьогодні вони прямо за-кріплені в законодавстві ряду країн: так, згідно ч. 1 ст. 434 ЦК Республіки Мол-дова, сервітут може полягати в обов'язку власника утримуватися від здійснення певних дій на користь власника доміну-ючої земельної ділянки. До слова, з приводу правової природи негативних сервітутів єдина точка зору в літературі відсутня; навіть ті автори, які вказують на поділ сервітутів за замістом на пози-тивні (право особи скоювати певні дії за рахунок чужої нерухомості: право проходу або проїзду через іншу земель-ну ділянку та ін.) та негативні (право ви-магати, щоб власник утримувався від того або іншого користування своєю річчю: сервітути світла, повітря, вигляду тощо), відзначають, що негативні серві-тути не є речовими правами на чуже майно, а є обмеженнями права власності або інших речових прав [14, c. 255].

Таким чином, з науково-теоретич-ної точки зору, принципова відмінність в характері дії положень про добросу-сідство та земельних (предіальних) сер-вітутів відсутня, якщо останні розгляда-ти комплексно, включаючи як позитив-ні, так і негативні сервітути.

В літературі також часто висловлю-ється думка, що положення про до-бросусідство та сервітути можна роз-межовувати за інтересами, для забезпе-чення яких вони встановлюються: від-повідно, публічні та приватні. Як свого часу вказав В. І. Синайський, перші, обмежуючи поняття права власності, мають на меті зробити можливим здійс-нення права власності в інтересах самих же власників і в цілому в інтересах сус-пільного порядку, а другі — надати тре-

тім особам цивільні права на чужу річ, розширити сферу їх приватного пану-вання на чужі речі; на думку даного нау-ковця, вказана відмінність мети і визна-чає відмінну юридичну природу обме-жень права власності та прав на чужу річ [12, c. 208].

Загалом з вказаним варто погодити-ся, але одразу слід відзначити, що одне і теж за змістом положення, залежно від способу його встановлення, може роз-глядатися і як законодавче обмеження, і як обтяження (сервітут); відповідно, можна стверджувати, що й інтерес, який формально ним буде забезпечуватися, також буде різним (публічним, якщо йдеться про законодавчі обмеження, та приватним — для земельних сервіту-тів). Так, право доступу на сусідню зе-мельну ділянку з метою обслуговування іншої ділянки, встановлене на підставі договору чи рішення суду (ст. 99 ЗК України), сприймається як тради-ційний різновид земельних (предіаль-них) сервітутів, відомих з часів римсько-го права. Водночас якщо таке ж за зміс-том положення закріплюється в зако-нодавстві, то воно набуває характеру нормативно встановленого (законодав-чого) обмеження; як приклад — поло-ження ч. 1 ст. 391 ЦК Республіки Мол-дова: будь-який власник після письмо-вого або усного повідомлення зобов'я-заний дозволити сусідові доступ на свою територію, якщо це необхідно для обслуговування будівель, насаджень або інших робіт на сусідній ділянці.

Загалом в правовій природі поло-жень про добросусідство та земельних (предіальних) сервітутів принципова відмінність все ж існує, оскільки, повто-римося, перші — це складова норма-тивно встановленого правового режи-му відповідного виду майна, а другі — встановлюються щодо конкретного майна (земельних ділянок) та характе-ризуються подвійною дією: обмежую-чи конкретне суб'єктивне право власно-сті, вони одночасно обтяжують його


84

об'єкт, слідуючи за ним при переході права до інших осіб [15, c. 136–139]. Найбільш очевидно ця особливість проявляється в порядку їх встановлен-ня, на що неодноразово зверталося ува-гу в літературі, і з чого, на нашу думку, випливають і всі інші їх відмінності.

Так, в радянській літературі І. Б. Но-вицький, з одного боку, звернув увагу на спорідненість т.з. "сусідського пра-ва" та земельних (предіальних) сервіту-тів, а, з іншого боку, вказав на відмін-ність, яка випливає із підстав їх виник-нення: сервітути встановлюються дого-вором, а положення сусідського пра-ва — з приписів законодавства [16, c. 7]. Ще раніше, в російській дореволюцій-ній літературі, В. Б. Попов розмежову-вав сервітути і сусідські права за прин-ципом закріплення останніх в норма-тивних правових актах, що мають уні-версальний характер для всіх власників земельних ділянок, тоді як сервітут вста-новлювався за договором сторін або за рішенням суду у кожному конкретному випадку, враховуючи місцеву специфі-ку [17, c. 37–40].

З свого боку можна відзначити, що на сьогодні в законодавстві України за-кріплено, що сервітути можуть встанов-люватись договором, законом (виділено автором), заповітом або рішенням суду (ст. 98–100 ЗК, ст. 401–402 ЦК); при цьому вважаємо, що слід виключити з законодавства положення щодо вста-новлення сервітутів законом, оскільки останні як речові права встановлюють-ся на підставі індивідуальних правових актів або правочинів стосовно конкрет-них земельних ділянок, а тому не мо-жуть безпосередньо випливати з нор-мативно-правових актів.

Ще одна принципова відмінність вказаних правових явищ полягає у тому, що положення про добросусідство не дають права обмеженого використання чужого майна, оскільки не визнаються речовими правами. Відповідно, поло-ження про добросусідство не підляга-

ють державній реєстрації (ч. 3 ст. 111 ЗК України), оскільки вони є складо-вою встановленого законодавством правового режиму земельних ділянок, на відміну від земельних сервітутів, дій-сність яких в якості речових прав безпо-середньо пов'язується з їх державною реєстрацією (ч. 2 ст. 100 ЗК України).

Свого часу автор висловив думку, що під обмеженнями права власності на майно (земельні ділянки) слід розу-міти конкретні, об'єктивно існуючі об-ставини (правові приписи, речові права на чуже майно, зобов'язальні права, пу-блічні обтяження), що звужують свобо-ду власника земельної ділянки, позбав-ляючи його можливості здійснювати окремі свої повноваження в повній мірі чи частково. В якості обмежень права власності на землю виступає достатньо широке коло обставин, різних за своєю правовою природою — від загальних принципів права та нормативних при-писів до речових прав на чуже майно та публічних обтяжень (заборони відчу-ження, арешт та ін.) [18, c. 10–11]. Обме-ження можна класифікувати за різними критеріями, однак, в першу чергу, слід розрізняти дві основні групи: 1) норма-тивні обмеження права власності на зем-лю; 2) обтяження земельних ділянок.

Що стосується нормативних, то сюди належать ті обмеження, що безпо-середньо випливають з приписів зако-нодавства нормативного характеру і ха-рактеризуються такими ознаками як: ім-перативний порядок встановлення; по-ширення дії на всі або достатньо широке коло відносини власності на землю; ві-дображають публічний інтерес; виника-ють незалежно від волі власника; не під-лягають спеціальній реєстрації. Можна також вести мову про безстроковий ха-рактер таких обмежень, оскільки вони виникають з прийняттям і діють до ска-сування відповідної правової норми.

В свою чергу, обтяження земельних ділянок, включаючи земельні сервітути як речові права, доповнюють встанов-


85

лені законодавством обмеження, вста-новлюючи індивідуальні межі здійснен-ня конкретного суб'єктивного права власності. Обтяження характеризуються індивідуальним, а не нормативним ха-рактером, оскільки вони: виникають на підставі індивідуально-правових актів чи правочинів; мають адресний характер (виникають щодо окремо визначених земельних ділянок); підлягають спеці-альній реєстрації, що виступає умовою їх дійсності [19, c. 109–111]; так, згідно ч. 3 ст. 111 ЗК України, обтяження прав на земельні ділянки (крім безпосередньо встановлених законом) підлягають дер-жавній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тим не менше, загалом питання про співвідношення правил про добросу-сідство залишається відкритим. Цьому сприяє ряд чинників:

1) в окремих випадках положення про добросусідство та земельні сервітути до-статньо подібні за своїм змістом та розріз-няються лише способом встановлення;

2) положення про добросусідство та положення про земельні сервітути не завжди можна розмежовувати за меха-нізмом їх дії, особливо — за умов реалі-зації пропозицій щодо закріплення в українському законодавстві конструкції негативного сервітуту;

3) закріплення в чинному Цивільно-му та Земельному кодексах України по-ложень щодо можливості встановлення сервітутів в законодавстві (ст. 100 ЗК Ук-раїни, ст. 402 ЦК України) нівелює уяв-лення про індивідуально-правовий (не-нормативний) порядок встановлення

сервітутів як їх визначальну відмінність від положень про добросусідство;

4) різноманітність положень про добросусідство та земельних сервітутів за умов відсутності в літературі єдиної точки зору щодо їх змісту та правової природи, обмеженості та несистемності відповідного правового регулювання.

Висновки. Положення про до-бросусідство та земельні сервітути ма-ють як спільні ознаки, так і відмінності.

Так, їх поєднують спільні призна-чення та характер дії, спільна сфера за-стосування і походження На сьогодні вони сформувалися як самостійні ін-ститути права, що мають на меті забез-печення та захист прав і законних інте-ресів власників та володільців сусідніх об'єктів нерухомого майна, діючи при цьому як різновиди обмежень щодо здійснення прав на майно (відповідно, встановлені в законодавчому (норма-тивному) та індивідуальному порядку).

Водночас їх правова природа є різ-ною, оскільки положення про добросу-сідство на сьогодні прийнято розгляда-ти як встановлені законодавством обме-ження щодо здійснення прав на сусідні об'єкти нерухомого майна, а земельні сервітути — речові права на чуже май-но, які виступають обтяженнями цього майна. Вказане, зокрема, проявляється в:

1) належності до різних правових категорій (відповідно, законодавчих об-межень та речових прав на чуже майно),

2) забезпечуванні різних інтересів (публічних або приватних),

3) відмінному порядку встановлення (нормативний або індивідуальний).

ЛІТЕРАТУРА:1. Копылов А.В. Вещные права на землю в римском, русском дореволюционном и со-временном российском гражданском праве / А. В. Копылов. — М.: Статут, 2000. — 255 с.2. Остапенко А.Г. Правовое регулирование отношений между соседями, имеющими общие границы, посредством сервитутов: дис. … канд. юрид. наук, специальность 12.00.03 / А. Г. Остапенко. — Краснодар, 2012. — 201 с.

3. Савчак В. В. Обтяження прав на землю за земельним законодавством України: авто-реф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / В. В. Савчак. — К., 2013. — 22 c. 4. Дождев Д. В. Римское частное право: учебник для вузов / Д. В. Дождев; под общ. ред. В. С. Нерсесянца — 2-е изд., изим. и доп. — М.: Издательство НОРМА, 2002. –784 с.5. Бусуйок Д. В. Правове регулювання ви-никнення, здійснення та припинення прав


86

на землю: навч. посіб. для студ. ВНЗ / Д. В. Бусуйок; ред.: П.Ф. Кулинич; НАН України, Київ. ун-т права, Ін-т держави і пра-ва ім. В.М. Корецького. — К., 2010. — 184 c.6. Кулинич П.Ф. Право добросусідства за земельним законодавством України / П. Ф. Кулинич // Земельне право України. — № 1. — 2006. — С. 25–33.7. Харченко Г. Г. Речові права: монографія / Г. Г. Харченко. — К.: Юрінком Інтер, 2015. — 432 с.8. Виниченко Ю. В. Iura vicinitatis в римском частном праве / Ю. В. Виниченко // Исто-рия государства и права. — 2012. — № 12. — С. 27–29.9. Покровский И. А. История римского пра-ва / И. А. Покровский. — Мн.: Харвест, 2002. — 528 с.10. Живов А. А. О соседском праве и пре-диальных сервитутах / А. А. Живов // История государства и права. — 2012. — № 2. — С. 21–24.11. Шершеневич Г. Ф. Курс гражданского права / Г. Ф. Шершеневич. — Тула: Авто-граф, 2001. — 720 с.12. Синайський В. И. Русское гражданское право / В. И. Синайский ; редкол.: Дол-гов А. Г., Ем В. С. — М.: Статут, 2002. — 638 c.

13. Халабуденко О. А. Имущественные пра-ва. Книга 1. Вещное право / О. А. Халабу-денко. — К.: Междунар. независимый ун-т Молдовы, 2011. — 305 с.14. Скрябин С. В. Вещное право: Учебное пособие / С. В. Скрябин. — Алматы: Науч-но-издательский центр КОУ, 2009. — 292 с.15. Мироненко І. В. Поняття та зміст обтя-жень майна / І. В. Мироненко // Часопис Київського університету права. — 2010. — № 3. — С. 135–139. 16. Новицкий И. Б. Право соседства. Рамки и значение проблемы / И. Б. Новицкий // Право и жизнь. — 1924. — Книга 5/6. — С. 3–12.17. Тажиров Т. Понятие и значение инсти-тута соседского права в законодательстве РФ / Т. Тажиров // Бюллетень RWAY. — 2014. — № 237. — C. 37–40.18. Мироненко І. В. Зміст та межі здійснен-ня права приватної власності на землю в Україні: автореф. дис… канд. юрид. наук / І. В. Мироненко. — К., 2008. — 19 c.19. Мироненко І. В. Види обмежень права власності на землю / І. В. Мироненко // Актуальні проблеми вдосконалення чинно-го законодавства України. — 2008. — Вип. 20. — С. 107–111.

REFERENCES:1. Kopylov A. V. (2000). Veschnye prava v rim-skom, russkom dorevolyutsionnom i sovremennom ros-siyskom grazhdanskom prave [Laws of estate on earth in the roman, russian pre-revolution and modern russian civil law]. Moskov, Statut. 255 p. [in Russian].2. Ostapenko A. G. (2012). Pravovoe regulirovaniye otnosheniy mezhdu sosedyami, imeyuschimi obschie granitsy, posredstvom servitutov [Legal adjusting of relations between neighbours, having general scopes, use of eastatements]. Dissertation for a candidates degree by specialty 12.00.03. Krasnodar. 201 p. [in Russian].3. Savchak V. V. (2013). Obtyzhennya prav na zemlyu za zemelnym zakonodavstvom Ukryiny [En-cumbrance of rights to land under the laws of Ukraine]. Thesis for a candidates degree by specialty 12.00.03. Kyiv. 22 p. [in Ukrainian].4. Dozhdev D. V. (2002). Rimskoe chastnoe pravo: uchebnik [Roman private law: textbook]. Moscov, Izdatelstvo Norma. 784 p. [in Russian].5. Busuyok D. V. (2010). Pravove regulyuvannya vynyknennya, zdiysnennya ta prypynennya prav na zemlyu: navchalniy posibnyk [Legal adjusting of origin, realization and stopping rights to earth: train aid]. Kyiv, V.M. Koretsky Institute of state and law of National Academy of Sciences of Ukraine. 184 p. [in Ukrainian].

6. Kulynych P. F. (2006). Pravo dobrosusidstva za zemelnym zakonodavstvom Ukrayiny [Right for neighbourliness on the landed legislation of Ukraine]. Zemelne pravo Ukrayiny, 1. p. 25–33. [in Ukrainian].7. Yarchenko G. G. (2015). Rechovi prava: mono-grafiya [Property rights: monograph]. Kyiv, Yurinkom Inter. 432 p. [in Ukrainian].8. Vynychenko Y. V. (2012). Iura vicinitatis v rim-skom chastnom prave [Iura vicinitatis in private roman law]. Istoriya gosudarstva i prava, 12. p. 27–29. [in Russian].9. Pokrovskiy I. A. (2002). Istoriya rimskogo prava [History of roman law]. Minsk, Harvest. 528 p. [in Russian].10. Zhivov A. A. (2012). O sosedskom prave i pre-dialnyh servitutah [About the neighbourly right and landed eastatements]. Istoriya gosudarstva i prava, 2. p. 21–24. [in Russian].11. Shershenevich G. F. (2001). Kurs grazhdans-ko go prava [Course of civil law]. Tula, Avtograf. 720 p. [in Russian].12. Sinayskiy V. I. (2002). Russkoe grazhdanskoe pravo [The Russian civil law]. Moscow, Statut. 638 p. [in Russian].13. Halabudenco O. A. (2011). Imuschestvennye prava. Kniga 1. Veschnoe pravo [Property rights. Book 1. Law of estate]. Kishivnev, Mezhdu-


87

narodny universitet Moldovy [Free Inter na-tional University of Moldova]. 305 p. [in Russian].14. Skryabin S. V. (2009). Veschnoe pravo: uchebnoe posobie [Law of estate: Train aid]. Almaty. 292 p. [in Russian].15. Myronenko I. V. (2010). Ponyattya ta zmist obtyazhen maina [Notion and maintenance of property burdens]. Chasopys Kyivskogo uni-ver sy tetu prava, 3. p. 135–139. [in Ukrainian].16. Novitskiy I. B. (1924). Pravo sosedstva. Ramki i znachenie problemy [Right for neighbourhood. Scopes and value of problem]. Pravo i zhizn, 5/6. p. 3–12. [in Russian].17. Tazhirov T. (2014). Ponyatie i znachenie ins-

titute sosedskogo prava v zakonodatelstve RF [No tion and value of institute of neighbourly right in the legislation of Russian Federatoin]. Bulleten RWAY, 237. p. 37–40. [in Russian].18. Myronenko I. V. (2008). Zmist ta mezhi zdiysnennya prava pryvatnoyi vlasnosti na zemlyu v Ukrayini [Table of contents and lines of realization of peculiar right to earth]. Thesis for a candidates degree by specialty 12.00.06. Kyiv. 19 p. [in Ukraine].19. Myronenko I. V. (2008). Vydy obmezhen prava vlasnosti na zemlyu [Types of limitations of right of property to land]. Aktualni problemy vdoskonalennya chynnogo zakonodavstva Ukrayiny, 20. p. 107–111. [in Ukrainian].

88

Євроінтеграційний вектор розвитку України передбачає здійснення сукуп-ності заходів з української сторони, аби в короткі терміни привести національ-не законодавство України у відповід-ність до права Європейського Союзу. Основні вимоги, які має виконати укра-їнська сторона, аби наблизити Україну до європейських реалій, зафіксовані в Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Сою-зом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-чле-нами, з іншої сторони та Додатках до

неї (далі Угода про асоціацію між Укра-їною та ЄС) [1]. З метою своєчасної та ефективної імплементації положень за-значеної Угоди у національне законо-давство України було прийнято Розпо-рядження Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 847-р "Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Єв-ропейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхні-ми державами-членами, з іншої сторо-ни" [2]. Цей офіційний документ вста-новив низку важливих положень, які

УДК 341.171

Кравченко Михайло ГеоргійовичСтарший науковий співробітник юридичного факультету

Київського національного університету імені Тараса Шевченка,кандидат юридичних наук

СТАН ВИКОНАННЯ СУБ'ЄКТАМИ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

УКРАЇНИ ПЛАНУ ЗАХОДІВ З ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ

МІЖ УКРАЇНОЮ, З ОДНІЄЇ СТОРОНИ, ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ,

ЄВРОПЕЙСЬКИМ СПІВТОВАРИСТВОМ З АТОМНОЇ ЕНЕРГІЇ І ЇХНІМИ

ДЕРЖАВАМИ-ЧЛЕНАМИ, З ІНШОЇ СТОРОНИ, У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ ПОБУТОВИМИ

ВІДХОДАМИ

Kravchenko M. G. Status of Implementation of Public Administration Entities of Ukraine Action Plan for the Implementation of the Association Agreement between Ukraine, on one Hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and Their Member States, on the Other Hand, in the Area of Waste Management

Abstract. The article investigates the question of the status of implementation of public administration entities Ukraine action plan for the implementation of the Association Agreement between Ukraine, on one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, on the other hand, in the area of the household waste.One of the main obstacles to the effective implementation of EU Directives in the field of waste management is the lack of an established, systematic cooperation between public administration entities Ukraine on this issue. Out of this situation, we were seen active participation in the Cabinet of Ministers of Ukraine as the highest body in the executive branch of the government.Keywords: adaptation, waste legislation Ukraine, the European Union Association Agreement.

Кравченко М. Г. Стан виконання суб'єктами публічної адміністрації України плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію … у сфері управління побутовими відходами

89

мають сприяти швидкій та ефективній імплементації норм права Європей-ського Союзу у національне законодав-ство України, а зокрема: 1) визначені окремі сфери здійснення такої імпле-ментації виходячи із положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС; 2) визначені конкретні виконавці, а зо-крема суб'єкти публічної адміністрації, які відповідальні за імплементацію по-ложень Угоди, з української сторони та партнери зі сторони ЄС; 3) встановлені конкретні строки виконання заходів із імплементації щодо конкретних поло-жень Угоди про асоціацію між Украї-ною та ЄС тощо.

Безперечно, в ідеалі, такі заходи мали створити необхідні умови для швидкої та якісної адаптації законодавства Украї-ни до законодавства ЄС і зокрема у сфе-рі управління відходами, яка визначена однією із сфер, яка має бути адаптована до законодавства ЄС у відповідності із п. "е" ст. 361 згаданої Угоди. Це положен-ня стосується управління всіма видами відходів, в тому числі і побутовими.

Разом із тим, реалії адаптації законо-давства України до законодавства ЄС далекі від запланованих. Зокрема, зна-чна частина запланованих заходів із адаптації законодавства України до за-конодавства ЄС фактично не виконана у ті строки, які обумовлені зазначеним Розпорядженням Кабінету Міністрів України; більшість залучених до цього процесу суб'єктів публічної адміністра-ції не розуміють того, які саме заходи із імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС вони мають здійснити та яка їхня роль у процесі імплементації норм права ЄС щодо конкретних на-прямків адаптації законодавства Украї-ни до законодавства ЄС; відсутня актив-на співпраця і координація діяльності між окремими суб'єктами публічної ад-міністрації України щодо конкретних кроків із імплементації Угоди про асо-ціацію між Україною та ЄС, існують і інші проблеми в цьому контексті. Оче-

видно, що така ситуація є неприпусти-мою, оскільки вона створює суттєву перепону на шляху України до ЄС.

В цій статті ми б хотіли, на прикладі сфери управління побутовими відхода-ми, по-перше, розглянути те, наскільки реалізовані визначенні у Розпоряджен-ні Кабінету Міністрів України від 17 ве-ресня 2014 р. № 847-р "Про імплемен-тацію Угоди про асоціацію між Украї-ною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовари-ством з атомної енергії і їхніми держава-ми-членами, з іншої сторони" заходи з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС; по-друге, відповісти на питання про те, чи залучені всі необхід-ні суб'єкти публічної адміністрації України до процесу імплементації по-ложень Угоди про асоціацію між Укра-їною та ЄС і яких суб'єктів публічної адміністрації України бажано б було додатково залучити до цього процесу, крім тих, які визначені у зазначеному Розпорядженні Кабінету Міністрів України; по-третє, якими конкретними напрямками, в межах імплементації по-ложень Угоди про асоціацію між Украї-ною та ЄС у сфері управління побутови-ми відходами, можуть займатися суб'єкти публічної адміністрації України.

Аналіз цього питання хотілося б розпочати із того, що в зазначеному Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Єв-ропейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" [2] визначено коло суб'єктів публічної адміністрації Украї-ни, які призначені відповідальними з української сторони за імплементацію положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Безумовно це стосу-ється, як сфери управління відходами в цілому так і побутовими відходами зо-крема. При цьому, необхідно відзначи-ти те, що останні не визначенні окре-


90

мою сферою у якій має здійснюватися адаптація законодавства України до за-конодавства ЄС ні в Угоді про асоціа-цію між Україною та ЄС, ні у зазначе-ному раніше Розпорядженні Кабінету Міністрів України. Хоча, на наш по-гляд, необхідно звернути увагу на те, що відходи існують різних видів. Зо-крема, це тверді побутові відходи, відхо-ди видобувної промисловості, радіоак-тивні відходи та ін. Кожен із цих видів відходів передбачає певну специфіку управління та поводження з ними. Тому досить складно говорити про вірність підходу щодо об'єднання всіх цих видів відходів у єдину категорію та здійснен-ня адаптації законодавства України до законодавства ЄС у сфері управління від-ходами в цілому, а не окремими їх вида-ми. Хоча саме законодавство ЄС вихо-дить із існування загальних положень про управління відходами, які закріплені як мінімум, двох Директивах ЄС: Директива № 2008/98/ЄС про відходи від 19 листо-пада 2008 р.; Директива № 1999/31/ЄС про захоронення відходів зі змінами і до-повненнями, внесеними Регламентом (ЄС) № 1882/200326 від 26 квітня 1999 р. [3; 4]. Крім того, існують окремі Директиви ЄС, які визначають специфіку управління окремими видами відходів. Наприклад, Директива 2006/21/ЄС Єв-ропейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 р. про управління відхо-дами видобувної промисловості [5].

Враховуючи те, що на сьогодні, адаптація законодавства України до за-конодавства ЄС у сфері управління від-ходам обмежується трьома зазначени-ми вище Директивами ЄС, виходячи із положень Додатку ХХХ до Глави 6 Угоди про асоціацію України та ЄС [1], сфера управління побутовими відхода-ми передбачає адаптацію приписів на-ціонального законодавства України до положень Директиви № 2008/98/ЄС про відходи від 19 листопада 2008 р. та Директиви № 1999/31/ЄС про захоро-нення відходів зі змінами і доповнення-

ми, внесеними Регламентом (ЄС) № 1882/200326 від 26 квітня 1999 р. Ця обставина має суттєве значення, оскіль-ки зазначене Розпорядження кабінету Міністрів України прив'язує конкрет-них виконавців заходів із адаптації зако-нодавства України до законодавства ЄС до відповідних Директив ЄС. Так, від-повідно до п. 246 вказаного Розпоря-дження Кабінету Міністрів України на Мінприроди, Мінекономрозвитку, Дер-жсанепідслужбу та Мінінфраструктури покладається обов'язок розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проектів нормативно-право-вих актів з метою імплементації поло-жень Директиви 2008/98/ЄС Європей-ського Парламенту та Ради від 19 ли-стопада 2008 р. про відходи (у частині заходів із строком виконання до кінця 2017 року) [2]. Відповідно до п. 247 зга-даного Розпорядження Кабінету Міні-стрів України на Мінприроди, Мінрегі-он, Мінекономрозвитку та Держсане-підслужбу покладається обов'язок роз-роблення та подання на розгляд Кабі-нету Міністрів України проектів норма-тивно-правових актів з метою імпле-ментації положень Директиви Ради 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 р. про захоронення відходів із змінами і допов-неннями, внесеними Регламентом (ЄС) № 1882/2003 (у частині заходів із стро-ком виконання до кінця 2017 року) [2]. Таким чином, зазначені положення Роз-порядження Кабінету Міністрів України "Про імплементацію Угоди про асоціа-цію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхні-ми державами-членами, з іншої сторо-ни" [2] фактично визначили конкретних виконавців з української сторони заходів із імплементації положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також конкретні завдання та строки їх виконан-ня вказаними виконавцями.

З формальної точки зору ці поло-ження вказаного Розпорядження Кабі-


91

нету Міністрів України не викликають питань та зауважень, оскільки чітко ви-значають відповідальних за виконання заходів із імплементації Угоди про асо-ціацію України та ЄС, строки здійснен-ня цих заходів тощо. Разом із тим, ос-новна частина проблем виникає при практичній реалізації положень визна-чених у зазначеному Розпорядженні Кабінету Міністрів України. Перш за все, справа полягає у тому, що вказані у відповідних пунктах цього Розпоря-дження суб'єкти публічної адміністрації України діють на підставі затверджених про них Положень Кабінетом Міністрів України, де немає прямо визначеної функції здійснення заходів з євроінте-грації в межах того кола питань, яке ви-значається компетенцією відповідних міністерств та Держсанепідслужби.

Крім того, поводження із відходами визначене, як напрямок діяльності лише по відношенню до Міністерства екології та природних ресурсів України. На ін-ших суб'єктів публічної адміністрації України, зазначені у вказаному Розпоря-дженні Кабінету Міністрів України, як відповідальні з української сторони за здійснення заходів з імплементації Уго-ди про асоціацію між Україною та ЄС, у відповідних Положеннях про них не по-кладається обов'язок здійснення заходів з управління відходами в Україні. Вихо-дячи із таких міркувань, ці суб'єкти пу-блічної адміністрації України фактично відсторонилися від активної участі в імплементації положень Угоди про асо-ціацію між Україною та ЄС, у цій части-ні, мотивуючи це там, що ця сфера не входить до їхньої компетенції.

Ми переконані у тому, що така по-зиція не є позитивною. Це пов'язано із тим, що покладати обов'язок здійснен-ня заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у сфері управління відходами і зокрема побуто-вими відходами виключно на Міністер-ство екології та природних ресурсів України є недоцільним. Адже, по-пер-

ше, у вказаному Розпорядженні Кабіне-ту Міністрів України воно не визначено єдиним виконавцем заходів з імплемен-тації Угоди про асоціацію між Украї-ною та ЄС. По-друге, залучення декіль-кох суб'єктів публічної адміністрації України до цього процесу дозволить якісніше, ефективніше та об'єктивніше здійснити ці заходи.

Таким чином, враховуючи вище на-ведене, хотілося б визначити роль і функ-ціональне призначення кожного із визна-чених у Розпорядженні Кабінету Міні-стрів України суб'єктів публічної адміні-страції у процесі імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у сфері управління побутовими відходами.

Перш за все, на наш погляд, варто зупинитися на безпосередніх виконав-цях заходів з імплементації у цій сфері і в першу чергу на Міністерстві екології та природних ресурсів України. Безпе-речно, саме цей суб'єкт публічної адмі-ністрації України є, на сьогодні, ос-новним виконавцем заходів з імплемен-тації Угоди про асоціацію між Украї-ною та ЄС у сфері управління відхода-ми та побутовими відходами зокрема. Це насамперед обумовлене тим, що у відповідності до Положення про Мініс-терство екології та природних ресурсів України затверджене Постановою Ка-бінету Міністрів України від 21 січня 2015 р. № 32 [6] у сферу його компетен-ції входить питання про поводження із відходами, а зокрема забезпечення формування державної політики у сфе-рі поводження з відходами, у тому числі радіоактивними, а також реалізація та-кої державної політики, крім поводжен-ня з радіоактивними відходами. Якщо говорити більш детально про повнова-ження Мінприроди у сфері управління побутовими відходами, то воно, в ме-жах, наданих йому вказаним Положен-ням повноважень, забезпечує: 1) норма-тивно-правове регулювання у сфері поводження з відходами; 2) ведення ре-єстрів місць видалення відходів та об'єк-


92

тів утворення, оброблення та утилізації відходів; 3) ведення паспорта відходу; 4) переліку небезпечних властивостей відходів. Таким чином, виходячи із тих обов'язків і повноважень, якими наділе-не Мінприроди у сфері управління по-бутовими відходами, воно має відіграти провідну роль у імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у ча-стині управління відходами і побутови-ми відходами, зокрема.

Логічно виникає питання про те, в чому ж конкретно має полягати, ця про-відна роль зазначеного суб'єкта публіч-ної адміністрації України? Очевидно, що, в першу чергу, мова йде про нор-мотворчу роботу Мінприроди в частині формування пропозицій про внесення змін та доповнень у чинне національне законодавство України про відходи з метою приведення його у відповідність до вимог закріплених у Директивах ЄС. Варто відзначити те, що Мінприроди зроблені значні кроки для реалізації цього завдання. Так, на сайті цього Мі-ністерства розміщений такий документ, як Національна стратегія наближення (апроксимації) законодавства України до права ЄС в галузі охорони довкіл-ля [7]. В межах цієї стратегії відділений Сектор 3 "Управління відходами та ре-сурсами", якій містить основні пропо-зиції щодо імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в части-ні управління відходами та побутовими відходами зокрема.

Важливим позитивним аспектом цього документу є те, що в ньому, по-перше, чітко визначені заходи, які мають бути зробленими для адаптації за-конодавства України до законодавства ЄС у сфері управління побутовими від-ходами із прив'язкою до конкретних по-ложень Директив ЄС, і, по-друге, визна-чені конкретні виконавці таких заходів. При цьому, якщо говорити про другий аспект, то мова йде як про заходи із адап-тації законодавства України до законо-давства ЄС, які має виконати Мінприро-

ди самостійно, так і ті, які передбачається здійснити із залученням інших суб'єктів визначених у зазначеному Розпоря-дженні Кабінету Міністрів України.

Так, зокрема передбачається те, що Мінприроди самостійно виконає на-ступні заходи із імплементації поло-жень Директиви № 2008/98/ЄС про відходи від 19 листопада 2008 р. (далі − Директива про відходи): 1) до 2016 р. пропозиції щодо імплементації поло-жень про ієрархію відходів (ст. 4 Дирек-тиви про відходи); 2) до 2016 р. пропо-зиції щодо імплементації положень про побічні продукти (ст. 5 Директиви про відходи); 3) до 2017 р. пропозиції щодо імплементації положень про запобіган-ня (попередження) утворенню відходів (ст. 9 Директиви про відходи); 4) до 2016 р. пропозиції щодо імплементації положень про заборону змішування не-безпечних відходів (ст. 18 Директиви про відходи); 5) до 2017 р. пропозиції щодо імплементації положень про пла-ни управління відходами (ст. 28 та 30 Директиви про відходи); 6) до 2016 р. пропозиції щодо імплементації поло-жень про участь громадськості (ст. 31 Директиви про відходи).

Спільно із іншими суб'єктами пу-блічної адміністрації України мають бути здійсненні наступні заходи із імплементації положень Директиви № 2008/98/ЄС про відходи від 19 ли-стопада 2008 р.: 1) до 2016 р. мають бути здійснені заходи щодо узгодження термінологічного апарату (ст. 3 Дирек-тиви про відходи). Основний викона-вець: Мінприроди. До виконавчих і контролюючих органів, з якими має пройти процедура погодження, нале-жать:Департамент технічного регулю-вання Мінекономрозвитку України, Держсанепідслужба України, МОЗ та Мінрегіон; 2) до 2016 р. пропозиції щодо імплементації положень Дирек-тиви ЄС про кінець статусу відходів (ст. 6 Директиви про відходи). Відпові-дальні органи: Мінприроди, Мінрегіон,


93

Мінпромполітики; 3) до 2016 р. пропо-зиції щодо імплементації положень про перелік відходів (ст. 7 Директиви про відходи). Відповідальні органи: Мін-природи, Державна санітарно-епідеміо-логічна служба України, Департамент технічного регулювання Мінеконом-роз витку України, Мінрегіон, Державна служба статистики України; 4) до 2016 р. пропозиції щодо імплементації поло-жень про розширену відповідальність виробника (ст. 8 Директиви про відхо-ди). Відповідальні органи: Мінприроди України, Департамент технічного регу-лювання Мінекономрозвитку України; 5) до 2017 р. пропозиції щодо імпле-ментації положень про повторне вико-ристання та переробку (ст. 11 Директи-ви про відходи). Відповідальні органи: Мінприроди, Мінрегіон, Департамент технічного регулювання Мінеко-номрозвитку України; 6) до 2019 р. про-позиції щодо імплементації положень про витрати (ст. 14 Директиви про від-ходи). Відповідальні органи: Мінпри-роди, Мінрегіон, Мінекономрозвитку; 7) до 2016 р. пропозиції щодо імпле-ментації положень про відповідальність за управління відходами (ст. 15 Дирек-тиви про відходи). Відповідальні орга-ни: Мінприроди, Департамент техніч-ного регулювання Мінекономрозвитку України; 8) до 2016 р. пропозиції щодо імплементації положень про принцип самодостатності та наближеності (ст. 16 Директиви про відходи). Відповідаль-ний орган: Мінприроди, Мінрегіон, МОЗ, Департамент технічного регулю-вання Мінекономрозвитку України; 9) до 2016 р. пропозиції щодо імплемен-тації положень про відпрацьовані мастила (ст. 21 Директиви про відходи). Відповідальний орган: Мінприроди, Департамент технічного регулювання Мінекономрозвитку України, Держсан-епідслужба України, МОЗ; 10) до 2016 р. пропозиції щодо імплементації поло-жень про біо-відходи (ст. 22 Директиви про відходи). Відповідальні органи:

Мінприроди, Мінрегіон, Департамент технічного регулювання Мінеко-номрозвитку України, Держсанепід-служба України, МОЗ; 11) до 2019 р. пропозиції щодо імплементації поло-жень про видачу дозволів, винятки з ви-мог до дозволів, умови для виключень (ст. 23–25 Директиви про відходи). Від-повідальні органи: Мінприроди, Держ-санепідслужба, Державна служба Украї-ни з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва; 12) до 2019 р. пропозиції щодо імплементації поло-жень про реєстрацію відходів (ст. 26 Директиви про відходи). Відповідальні органи: Мінприроди, Державна служба України з питань регуляторної політи-ки та розвитку підприємництва; 13) до 2017 р. імплементація положень Дирек-тиви ЄС про мінімальні стандарти по-водження з відходами (ст. 27 Директиви про відходи). Відповідальні органи: Мінприроди, Держсанепідслужба Укра-їни; 14) до 2017 р. пропозиції щодо імплементації положень про програми запобігання утворенню відходів (ст. 29 та 30 Директиви про відходи). Відпові-дальні органи: Мінприроди, Мінрегіон; 15) до 2016 р. пропозиції щодо імпле-ментації положень про перевірки (ст. 34 Директиви про відходи). Відповідальні органи: Мінприроди, Мінрегіон, Дер-жекоінспекція, Держсанепідслужба; 16) до 2016 р. пропозиції щодо імплементації положень про ведення записів (ст. 35 Директиви про відходи). Відповідальні органи: Мінприроди, Мінрегіон, Дер-жекоінспекція, Держсанепідслужба.

Що ж стосується імплементації поло-жень Директиви № 1999/31/ЄС про за-хоронення відходів зі змінами і доповнен-нями, внесеними Регламентом (ЄС) № 1882/200326 від 26 квітня 1999 р., то майже всі заходи з імплементації поло-жень цієї Директиви ЄС Мінприроди пла-нує здійснювати спільно з іншими суб'єк-тами публічної адміністрації в Україні.

Так, згідно із згаданою Національ-ною стратегією наближення (апрокси-


94

мації) законодавства України до права ЄС в галузі охорони довкілля, мають бути здійсненні наступні заходи із імплементації положень Директиви № 1999/31/ЄС про захоронення відхо-дів зі змінами і доповненнями, внесени-ми Регламентом (ЄС) № 1882/200326 від 26 квітня 1999 р. (далі − Директива про захоронення відходів): 1) до 2016 р. мають бути здійснені заходи щодо уз-годження термінологічного апарату (ст. 2 Директиви про захоронення від-ходів). Відповідальні органи: Мінпри-роди, Мінрегіон, Департамент техніч-ного регулювання Мінекономрозвитку України; 2) до 2016 р. пропозиції щодо імплементації положень про класи місць захоронення відходів (ст. 4 Ди-рективи про захоронення відходів). Від-повідальні органи: Мінприроди, Мінре-гіон, Департамент технічного регулю-вання Мінекономрозвитку України; 3) до 2016 р. пропозиції щодо імпле-ментації положень про відходи та їх об-роблення, що не допускаються у місцях захоронення відходів (ст. 5 Директиви про захоронення відходів). Відповідаль-ні органи: Мінприроди, Мінрегіон, Мі-некономрозвитку; 4) до 2016 р. у відпо-відності до ст. 5(3) Директиви про захо-ронення відходів закріплено обов'язок вжити заходів для запобігання прийнят-тю на місця захоронення відходів рід-ких відходів; відходів, які в умовах захо-ронення є вибухонебезпечними, їдки-ми, окислювальними, легкозаймистими або займистими; медичних та інших клінічних відходів; зношених шин та інших відходів, згідно з критеріями, ви-значеними Додатком ІІ до Директиви про захоронення відходів. Відповідаль-ні органи: Відповідальні органи: Мін-природи, Мінрегіон, Департамент тех-нічного регулювання Мінекономроз-витку України; 5) до 2016 р. пропозиції щодо імплементації положень про від-ходи, що приймаються на місця захо-ронення різних класів (ст. 6 Директиви про захоронення відходів). Відповідаль-

ні органи: Мінприроди, Мінрегіон, Де-партамент технічного регулювання, Мі-некономрозвитку України; 6) до 2016 р. пропозиції щодо імплементації поло-жень про заяву на отримання дозволу на місце захоронення відходів (ст. 7 Ди-рективи про захоронення відходів). Від-повідальні органи: Мінприроди, Мінре-гіон, Департамент технічного регулю-вання, Мінекономрозвитку України; 7) до 2020 р. пропозиції щодо імпле-ментації положень про умови надання дозволу на місце захоронення відходів (ст. 8 Директиви про захоронення від-ходів). Відповідальні органи: Мінпри-роди, Мінрегіон, Департамент техніч-ного регулювання Мінекономрозвитку України, Національна комісія, що здійс-нює державне регулювання у сфері ко-мунальних послуг; 8) до 2016 р. пропо-зиції щодо імплементації положень про зміст дозволу на місце захоронення від-ходів (ст. 9 Директиви про захоронення відходів). Відповідальні органи: Мін-природи, Мінрегіон, Департамент тех-нічного регулювання Мінекономроз-витку України; 9) до 2020 р. пропозиції щодо імплементації положень про вар-тість захоронення відходів (ст. 10 Ди-рективи про захоронення відходів). Від-повідальні органи: Мінприроди, Мінре-гіон, Департамент технічного регулю-вання Мінекономрозвитку України, Національна комісія, що здійснює дер-жавне регулювання у сфері комуналь-них послуг; 10) до 2016 р. пропозиції щодо імплементації положень про про-цедуру прийняття відходів на місця зва-лища відходів (ст. 11 Директиви про захоронення відходів). Відповідальний орган: Мінприроди, Мінрегіон, Депар-тамент технічного регулювання Міне-кономрозвитку України; 11) до 2016 р. пропозиції щодо імплементації поло-жень про процедуру контролю та моні-торингу на стадії експлуатації (ст. 12 Директиви про захоронення відходів). Відповідальні органи: Мінприроди, Мінрегіон, Департамент технічного ре-


95

гулювання Мінекономрозвитку Украї-ни; 12) до 2020 р. пропозиції щодо імплементації положень про процедуру закриття та наступного догляду (ст. 13 Директиви про захоронення відходів). Відповідальні органи: Мінприроди, Мінрегіон, Департамент технічного ре-гулювання Мінекономрозвитку Украї-ни; 13) до 2020 р. пропозиції щодо імплементації положень про існуючі місця захоронення (ст. 14 Директиви про захоронення відходів). Відповідаль-ні органи: Мінприроди, Мінрегіон, Де-партамент технічного регулювання Мі-некономрозвитку України.

Необхідно звернути увагу на те, що під пропозиціям в наведеному вище пе-реліку заходів з імплементації законодав-ства України до законодавства ЄС у сфері управління відходами і побутовими відхо-дами зокрема, варто розуміти не просто ідеї, а саме розроблені проекти норматив-но — правових актів, а також проекти змін та доповнень до чинного законодав-ства України, які мають підготовити від-повідальні за імплементацію Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Таке завдання прямо випливає із вимог зазна-ченого Розпорядження Кабінету Міні-стрів України у відповідності із яким

Як видно із вище незведеного біль-шість заходів із імплементації положень Директиви № 2008/98/ЄС про відходи від 19 листопада 2008 р. та Директиви № 1999/31/ЄС про захоронення відхо-дів зі змінами і доповненнями, внесени-ми Регламентом (ЄС) № 1882/200326 від 26 квітня 1999 р., передбачають здійс-нювати спільно Мінприроди із іншими суб'єктами публічної адміністрації Укра-їни, визначеними у згаданому Розпоря-дженні Кабінету Міністрів України, а зо-крема із: Мінекономрозвитку, Мінрегіо-ном, Мінінфраструктури та Держсане-підслужбою. При цьому, Мінінфра-структури, як самостійний орган, відпо-відальний за імплементації загаданих Директив ЄС, у сфері управління відхо-дами і побутовими відходами зокрема, в

розробленій Мінприроди Національній стратегії наближення (апроксимації) за-конодавства України до права ЄС в галу-зі охорони довкілля [7] не згадується.

Крім того, частина заходів із імпле-ментації положень зазначених Дирек-тив ЄС передбачається здійснювати із залученням тих органів державної вла-ди України, які прямо не визначені від-повідальними за здійснення заходів з імплементації положень цих Директив ЄС. Зокрема, мова йде про: Міністер-ство охорони здоров'я України, Дер-жавну службу України з питань регуля-торної політики та розвитку підприєм-ництва; Національну комісію, що здійс-нює державне регулювання у сфері ко-мунальних послуг.

На наш погляд, до процесу імпле-ментації Угоди про асоціацію між Укра-їною та ЄС в частині управління побу-товими відходами мали б бути залуче-ними, з метою надання консультацій, ті суб'єкти, які безпосередньо займаються питаннями пов'язаними із збиранням, заготівлею та утилізацією відходів як вторинної сировини та зменшенням негативного впливу їх на довкілля. На-приклад, ДП Укрекоресурси.

На сьогодні проаналізувавши при-писи Закону України "Про відходи" від 05 березня 1998 р.[8], станом на 28 лю-того 2017 р., однозначно можна конста-тувати те, що більшість із запланованих заходів з імплантації положень Дирек-тив ЄС у сфері управління відходами і побутовими відходами зокрема не ви-конані у строки, які були для них визна-ченими. Сам цей закон України, як ос-новний об'єкт нормотворчого впливу не відповідає положенням зазначених Директив ЄС. Таким чином, говорити про ефективність та результативність процесу імплементації положень Ди-рективи № 2008/98/ЄС про відходи від 19 листопада 2008 р. та Директиви № 1999/31/ЄС про захоронення відхо-дів зі змінами і доповненнями, внесени-ми Регламентом (ЄС) № 1882/200326


96

від 26 квітня 1999 р. [3; 4] на сьогодні немає підстав.

Отже, в результаті проведеного до-слідження можна зробити наступні ви-сновки:

1. Практична реалізація заходів із імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС покладена на окремих суб'єктів публічної адміністрації в Укра-їні. Відповідальними, з української сто-рони, за здійснення заходів з імплемен-тації цієї Угоди, а зокрема положень Директив ЄС у сфері управління відхо-дами Кабінетом Міністрів України при-значені: Мінприроди, Мінекономроз-витку, Мінрегіон, Мінінфраструктури та Держсанепідслужба.

2. Основним методом апроксимації законодавства України до законодавства ЄС у сфері управління відходами є вне-сення змін і доповнень до національно-го законодавства України, а зокрема до Закону України "Про відходи" від 05 бе-резня 1998 р., який є базовим у галузево-му законодавстві України з питань пово-дження з відходами. При цьому, виходя-чи із компетенції суб'єктів публічної ад-міністрації України, визначеної законо-давством України, провідну роль у здійс-нення заходів з апроксимації законодав-ства України до законодавства ЄС, у цій сфері, належить Мінприроди.

3. Однією із основних перепон ефективної імплементації положень Директив ЄС, у сфері управління відхо-дами, є відсутність налагодженої, систе-

матичної співпраці між суб'єктами публічної адміністрації України з цього питання. На практиці, кожен із суб'єк-тів публічної адміністрації України ви-значений відповідальним за здійснен-ня заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а зо-крема у сфері управління побутовими відходами, відстоює власні відомчі ін-тереси, намагаючись максимально від-межуватися від активної участі у про-цесі адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Хоча з суто фор-мальної сторони зроблена суттєва ро-бота, проте результати цієї роботи не знайшли адекватного відображення у нормах чинного законодавства Украї-ни. До такого висновку можна прийти, порівнюючи заплановані заходи із ступенем реальної імплементації поло-жень Директив ЄС у сфері управління відходами, наприклад, у положення Закону України "Про відходи", який є ядром національного законодавства України про відходи.

4. Вихід із цієї ситуації ми бачено у активній участі Кабінету Міністрів України, як вищого органу у системі ор-ганів виконавчої гілки державної влади у цьому процесі. Лише він, використо-вуючи надані йому чинним законодав-ством України повноваження може пев-ним чином впорядкувати роботу із імплементації положень зазначених Директив ЄС та спрямувати її у кон-структивне, результативне русло.

ЛІТЕРАТУРА:1. Угода про асоціацію між Україною, з од-нієї сторони, та Європейським Союзом, Єв-ропейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони . Закон України від 16 вересня 2014 року // Офіційний вісник України. — 2014. — № 75. — Ст.83.2. Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європей-ським Союзом, Європейським Співтовари-ством з атомної енергії і їхніми держава-ми-членами, з іншої сторони . Розпоря-дження Кабінету Міністрів України від

17 вересня 2014 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/847-2014-р3. Директива № 2008/98/ЄС про відходи від 19 листопада 2008 р. [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/activity-adaptation4. Директива № 1999/31/ЄС про захоронен-ня відходів зі змінами і доповненнями, внесе-ними Регламентом (ЄС) № 1882/200326 26 квітня 1999 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/Dir_1999_31.


97

5. Директива № 2006/21/ЄС про управлін-ня відходами видобувної промисловості та внесення змін і доповнень до Директиви № 2004/35/ЄС від 15 березня 2006 р. [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: http://kmu.gov.ua/document/248091883/Dir_…6. Про затвердження Положення про Мініс-терство екології та природних ресурсів України. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 р. № 32 [Електро-нний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/32-2015-п.

7. Національна стратегія наближення (ап-роксимації) законодавства України до права ЄС в галузі охорони довкілля [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/adaptation/3133-natsionalna-stratehiia-nablyzhennia-aproksymatsiia-zakonodavstva-ukrainy-do-prava-yes-v-haluzi-okhorony-dovkillia.8. Про відходи. Закон України від 05 берез-ня 1998 року № 187/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. –1998. — № 36–37. — Ст.242.

REFERENCES:1. Zakon Ukrainy (2014). "Ugoda pro asochiachiju mij Ykrainoju, z odnijeji storonu, ta Evropejskim Sojuzom, Evropejskim spivtovarustvom z atomnji energii i ichnimi derjavamu-chlenamu, z inchoi storonu" vid 16 veresnja 2014 [Law of Ukraine (2014) "The Association agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European atomic energy community and their member States, on the other hand" of September, 16 th, 2014]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine], 75, art. 83. [in Ukrainian].2. Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukra-yiny (2014). "Pro implementatsiyu Uhody pro aso-tsiatsiyu mizh Ukrayinoyu, z odniyeyi storony, ta Yevropeysʹkym Soyuzom, Yevropeysʹkym Spivtova-rystvom z atomnoyi enerhiyi i yikhnimy derzhavamy-chlenamy, z inshoyi storony" vid 17 veresnya 2014 [Cabinet of Ministers of Ukraine (2014) "On the imple mentation of the Association Agree ment bet ween Ukraine, on one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, on the other side" of September, 17 th, 2014] [Elektronnyy resurs]. Available : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/847-2014-р. [in Ukrainian].3. Dyrektyva № 2008/98/YES pro vidkhody vid 19 lystopada 2008 r. [Directive 2008/98 / EC on waste on 19 November 2008] Available : http://www.menr.gov.ua/activity-adaptation. [in Ukrainian].4. Dyrektyva № 1999/31/YES pro zakhoronennya vidkhodiv zi zminamy i dopovnennyamy, vnesenymy Rehlamentom (YES) № 1882/200326 26 kvitnya 1999 r. [Directive number 1999/31 / EC on the landfill of waste with amendments intro-

duced by Regulation (EC) № 1882/200326 April 26, 1999] Available : http:// www.kmu.gov.ua/Dir_1999_31. [in Ukrainian].5. Dyrektyva № 2006/21/YES pro upravlinnya vidkhodamy vydobuvnoyi promyslovosti ta vnesennya zmin i dopovnenʹ do Dyrektyvy № 2004/35/YES vid 15 bereznya 2006 r. [Directive № 2006/21 / EC on waste management and mining industry changes and additions to the number of Directive 2004/35 / EC of 15 March 2006] Available : http://kmu.gov.ua/document/ 248091883/Dir_…. [in Ukrainian].6. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny (2015). "Pro zatverdzhennya Polozhennya pro Ministerstvo ekolohiyi ta pryrodnykh resursiv Ukrayiny". vid 21 sichnya 2015 r. № 32 [Cabinet of Ministers of Ukraine "On approval of the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine". of January, 21th, 2015, #32] Available : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/32-2015-п. [in Ukrainian].7. Natsionalʹna stratehiya nablyzhennya (aproksyma tsiyi) zakonodavstva Ukrayiny do prava YES v haluzi okhorony dovkillya [NSS approach (appro ximation) of Ukraine to EU law on envi-ronmental protection] Available : http://www.menr.gov.ua/adaptation/3133-natsionalna-stratehiia-nablyzhennia-aproksymatsiia-zakonodavstva-ukrainy-do-prava-yes-v-haluzi-okhorony-dovkillia. [in Ukrainian].8. Zakon Ukrainy (1998). "Pro vidhodu" № 187/98-VR vid 05 beruznja 1998 [Law of Ukraine (1998) "On a waste" №187/98-VR of March, 05th, 1998]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine], 36–37, art. 242. [in Ukrainian].

98

Однією з передумов зміцнення еко-номічних зв'язків між Україною та Єв-ропейським Союзом згідно зі ст. 133 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом є наближення законодавства, а саме "сторони визна-ють важливість наближення чинного законодавства України до законодав-ства Європейського Союзу. Україна за-безпечить поступове приведення у від-повідність своїх чинних законів та май-бутнього законодавства до acquis ЄС". Основні елементи та періоди адаптації зазначені у Додатку XVII (норматив-но-правове забезпечення) до цієї угоди. Таким чином, можна стверджувати про залежність ефективності співпраці між сторонами підписантами через подіб-ності норм законодавства України та Європейського Союзу. Як зауважують експерти у сфері євроінтеграції, для входження у правове поле Європи Україні потрібно прийняти нові або внести відповідні зміни до законів та ін-ших нормативно — правових актів, кількість яких становить майже 4 тисячі [1]. На нашу думку, головним у цьому процесі має бути випереджувальний ха-рактер запровадження нових стандартів

вітчизняного законодавства, які б відпо-відали сучасним викликам та кризам не тільки української, але і європейської площини. Погоджуємося з думкою Ю. С. Шемшученко, що "адаптація систем національного і європейського права не може здійснюватися механіч-но. По-перше, продовжує діяти прин-цип державного суверенітету кожної крани. По-друге, ці країни мають бага-то особливостей, які вони оберігають і не хотіли б утратити у ході інтеграцій-них процесів. По-третє, ще не виро-блено універсальних механізмів адап-тації відповідних правових систем. По-четверте, мають місце суттєві недо-ліки в теоретичному вирішенні відпо-відних проблем, що стримує їх прак-тичне вирішення" [2].

Модернізація фінансової системи Євросоюзу, яка відбуваються у даний час, вимагає певних кроків з боку відпо-відних фінансових та монетарних орга-нів України, що випивають з завдань євроінтеграції. На думку науковців, що займаються модифікацією фінансової системи України відповідно до вимог Європейського Союзу заходи, що не-обхідно здійснити відповідним вітчиз-

УДК 346.42

Савенкова Владислава ГеннадіївнаАспірант кафедри фінансового права

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМ АДАПТАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОГО БАНКІВСЬКОГО

ЗАКОНОДАВСТВА ДО ВИМОГ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Savenkova V. H. Adaptational Problems of National Banking Legislation with European Union Requirements (Some Aspects)

Abstract. The article deals with the basic aspects of adaptation and harmonization of Ukrainian banking legislation to EU standards and requirements. Various stages of this process have been analysed.Keywords: banking legislation, requirements, harmonization and adaptation of Ukrainian banking system.

Савенкова В. Г. Окремі аспекти проблем адаптації вітчизняного банківського законодавства до вимог Європейського Союзу

99

няним державним органам, можна поді-лити на дві групи:

1. Заходи, які випливають з умов Угоди про асоціацію між Україною та ЄС стосовно тих напрямів, які розвива-ються в процесі модернізації фінансо-вої системи ЄС.

2. Заходи, які випливають із завдань "Стратегії 2020" [3].

До першої групи наприклад можна віднести: необхідність імплементації Директиви № 2009/110/ЄС Європей-ського Парламенту та Ради від 19 верес-ня 2009 року щодо започаткування та ведення діяльності установ по роботі з електронними грошима та пруденцій-ний нагляд за ними; імпелемнтацію по-ложень Директиви №94/19/ЄС Євро-пейського Парламенту та Ради від 30 травня 1994 року про систему гаран-тування депозитів; дотримання критері-їв бюджетної дисципліни, прийнятних в ЄС (Маастрихтські критерії); розвиток системи середньострокового бюджет-ного прогнозування, вдосконалення програмно-цільового підходу в бю-джетному процесі та аналіз ефектив-ності та результативності виконання бюджетних цільових програм; забезпе-чення ефективного і належного захисту інвесторів та інших споживачів фінан-сових послуг, та ін..

До другої групи заходів, що виплива-ють із "Стратегії 2020" науковці відно-сять докорінну зміну побудови банків-ської системи України, наголошуючи на тому, що вона повинна відійти від кла-сичної (німецької) моделі універсальних банків та включити до свого складу еле-менти системи спеціалізованих банків (англосаксонська модель). У першу чер-гу зміни повинні стосуватися наступно-го: чіткий розподіл між депозитно-кре-дитними та інвестиційними банківськи-ми установами; нормативно-правове ви-значення статусу системо-утворюючих банківських установ, до яких висувають-ся підвищені вимоги достатності капіта-лу; прискорення повної імплементації

вимог "Базель-2" та відповідності вітчиз-няними банками до вимог "Базель-3"; а також тісної взаємодії з Європейським агентством нагляду (ЄАН, ESA) , яке за-ймається моніторингом діяльності наці-ональних органів фінансового нагляду з метою уніфікації вимог відповідно до європейських стандартів [3].

Провівши аналіз наукових дослі-джень у сфера проблем адаптації бан-ківського законодавства України до права Європейського Союзу, ми може-мо стверджувати, що їх досить багато, наприклад: існування певних прогалин у вітчизняному банківському законодав-стві, порівняно з законодавством ЄС; відсутність чіткого механізму адаптації положень acquis; існування проблем з перекладом норм та стандартів здійс-нення банківської діяльності ЄС; двоз-начне їх трактування, відсутність системності у визначенні понять та тер-мінів (для прикладу — банківської таєм-ниці, а також банківська інформація); повільне запровадження рекомендацій Базель-2 та Базель-3 вітчизняними бан-ківськими установами; недосконала ме-тодика стрес-тестування банків; неза-стосування IRB підходу для оцінки кре-дитного ризику, неоднозначне ставлен-ня до запровадження мегарегулятора фінансового ринку в Україні та ін.

У межах даного дослідження, автор вважає за доцільне зупинитися на роз-критті таких категорійних понять, як "адаптація", "гармонізація". "імплемен-тація" та ін.. На нашу думку, без чіткого усвідомлення змісту кожного із зазначе-них термінів, процес приведення ві-тчизняного законодавства загалом, і банківського, зокрема, до вимог та стан-дартів ЄС є неможливий.

Аналізуючи текст Угоди про асоціа-цію між Україною і Європейським Со-юзом (Глава 12 Фінансові послуги) можна зробити висновок, що адаптація національного регулювання фінансо-вих ринків в Україні до стандартів ЄС надасть змогу розвинути існуючу інф-


100

раструктуру фінансового ринку. Це, в свою чергу, призведе для певних пози-тивних зрушень як для бізнесу (напри-клад недосконале регулювання із боку Національного банку України стосовно комерційних банків через їх обмеження з боку грошово-кредитної та валютної політики), так і для державного та при-ватного сектору. Внаслідок розвитку ринку фінансових послуг згідно стан-дартів ЄС буде розширено перелік фі-нансових послуг та продуктів (послуга прямого дебатування банківських ра-хунків, можливість відкриття рахунків у європейських банках), а також забезпе-чить неупереджений нагляд над фінан-совими установами, що призведе до підвищення довіри до них [4]. Слід за-значити, що найбільші зміни саме у адаптації фінансового сектору до норм Європейського Союзу планується за-проваджувати саме у 2017 — ому році.

Варто звернути увагу на аналіз між-народно-правових договорів, згідно яких поняття "гармонізація" використо-вується для приведення законодавства у відповідність до норм права ЄС, харак-теризує сам процес приведення у відпо-відність до норм права ЄС законодав-ства держав–членів співтовариства. Цей термін використовують у широкому розумінні — як заміну різних націо-нальних політик єдиною спільною по-літикою Європейського Союзу у кон-кретній сфері, та у вузькому — як пред-метне наближення національних пра-вових норм до встановлених ЄС стан-дартів, шляхом скасування відмінностей у національному законодавстві держа-ви–члена [5]. Як зазначає А. Моца, гар-монізація передбачає процес спільного, узгодженого розвитку національних за-конодавств, усунення існуючих між ними протиріч та формування міні-мальних правових стандартів шляхом утвердження спільних правових прин-ципів або прийняття окремих правових рішень з метою зближення правових систем [6]. У той час, як адаптація також

є процесом приведення законодавства у відповідність до норм та стандартів пра-ва ЄС, проте цей процес характеризу-ється тим, що відбувається за межами Європейського Союзу та стосується третіх держав (не членів ЄС).

На думку Н. Сюр, "адаптація" зако-нодавства до acquis Європейського Со-юзу — це послідовний процес набли-ження правової системи держави, вклю-чаючи її законодавство, правотворчість, юридичну техніку, практику, правоза-стосування до правової системи Євро-пейського Союзу відповідно до крите-ріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір до нього приєднатися [1]. Н. Хутоян заува-жує, що "сутність терміна «адаптація» полягає в узгодженні та пристосуванні нормативно-правових актів національ-ного законодавства до міжнародних, європейських або внутрішньодержав-них правових стандартів".

Окреслюючи співвідношення по-нять гармонізація та адаптація, ми схи-ляємося до думки Ю. В. Мовчан, що "диференціація … відбувається на рів-ні суб'єкта, тобто терміном «гармоніза-ція» послуговуються, коли йдеться про держави–члени ЄС, а термін «адапта-ція» використовується стосовно держа-ви–кандидата, потенційних держав–кандидатів та третіх країн… При адап-тації відбувається синтез реципованих норм із національними, а при гармо-нізації має місце процес узгодження правових норм у рамках однієї право-вої системи" [7].

З нормотворчої точки зору, на-приклад в законодавстві ЄС, при ви-користанні терміну "гармонізація" йде мова про повну ідентичність норм права всіх держав-членів через прийняття в межах цієї міжнародної організації спеціальних директив, рамкових рішень, взаємне визнання національних стандартів, укладення конвенцій, застосування європей-ських стандартів, приєднання до між-

Савенкова В. Г. Окремі аспекти проблем адаптації вітчизняного банківського законодавства до вимог Європейського Союзу

101

народних угод, що мають обов'язкову юридичну силу, сторонами яких є дер-жави–члени ЄС, інкорпорацію у вну-трішнє право третіх країн актів інсти-тутів ЄС, ухвалення третіми країнами нормативних актів, які тією чи іншою мірою враховують положення ЄС.

Л. Тимченко вважає, що під "гар-монізацією" розуміється узгодження загальних підходів, концепцій роз-витку національних законодавств [8]. М. Марченко під цим поняттям розу-міє створення правових принципів і окремих рішень [9].

На жаль, в юридичній літературі відсутня єдність у розумінні поняття та сутності "гармонізації", більшість уче-них часто називають це поняття "адап-тація", "імплементація", "апроксимація" та ін.. Таким чином, ми можемо зроби-ти висновок, що під час гармонізації відбувається усунення суперечностей та колізій законодавства, не впроваджую-чи єдині норми до різних правових систем, а тому держави мають простір для власного правового регулювання.

Варто наголосити, що основними цілями, що ставляться перед нашою державою згідно Угоди про асоціацію

є "політична асоціація" та "економіч-на інтеграція" завдяки "поступовій адаптації законодавства" України до acquis ЄС (за Преамбулою). Таке саме бачення міститься у Комплексній програмі розвитку фінансового сек-тору України до 2020 року, затвердже-ною Постановою Правління НБУ від 18.06.2015 року , а саме — "європей-ська інтеграція". Проте, як зауважують науковці, проблемою залишається так званий широкий підхід законодавця у питаннях "законодавства, що підлягає адаптації", оскільки до цього переліку включені не тільки закони та норма-тивні акти, що приймаються Верхов-ною Радою та іншими органами дер-жавної влади, але і нормативно-пра-вові акти міністерств та інших цен-тральних органів виконавчої влади. Слід наголосити, що Порядок денний асоціації між Україною та ЄС для під-готовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію вказує на "повну імплементацію", "ефективну імпле-ментацію" та "імплементацію законо-давчої бази" з метою подальшого по-глиблення політичної асоціації та економічної інтеграції.

ЛІТЕРАТУРА:1. Сюр Н. В. Правова інтеграція України до Європейського Союзу : теоретико-правове дослідження : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Наталія Вікторівна Сюр ; Київ.нац.ун-т внутр.справ. — К., 2006. — 181 с.2. Проблемы гармонизации законодатель-ства Украины и стран Европы / Под общ. ред. Э. Б. Кубко, В. В. Цветкова. — К. : Юринком Интер, 2003. — 528 с.3. Шаров О. М. Еволюція фінансової систе-ми ЄС: виклики та перспективи для Украї-ни : Аналітична записка // Національний інститут стратегічних досліджень. Відділ глобальної та європейської інтеграції. — № 41. — Серія "Економіка".4. Бетлій О., Риженков М., Кравчук К. Еко-номічна складова Угоди про асоціацію між Україною та ЄС : наслідки для бізнесу, насе-лення та державного управління / Інститут економічних досліджень і політичних кон-сультацій. — Київ, 2014.

5. Schweitzer M., Hummer W. Europare-eccht: das Recht der Europaischen Union, das Recht der Europaishen Gemeinschaften (EGKS, EG, EAG) mit Schwprunkt EG. — Neuwied, Kriftel, Berlin: Luchterland, 1996. — 631 p.6. Моца А. А. Теоретико-правові засади єв-ропейської інтеграції України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Андрій Андрійович Моца ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2013. — 194 с.7. Мовчан Ю. В. Міжнародно-правове регу-лювання інтеграційних процесів в Європей-ському Союзі : дис. …. канд. юрид. наук : 12.00.11 / Юлія Віталіївна Мовчан ; Ін-т за-конодавства Верховної Ради України. — К., 2010. — 203 с. 8. Тимченко Л. Д. Международное право. — Х., 1999.9. Марченко М. Н. Сравнительное правове-дение : Общая часть. — М., 2001.


102

1. Siur N. V. (2006). Pravova intehratsiia Ukrainy do Yevropeiskoho Soiuzu: teoretyko-pravove doslid-zhennia : dys. … kand. iuryd. nauk : 12.00.01 [Legal integration of Ukraine into the European Union : theoretical-legal research : thesis … сand. of legal Sciences : 12.00.01]. Kyiv. nats. un-t vnutr. sprav. Kyiv. 186 p. [in Ukrainian].2. Ed. by E. B. Kubko, V. V. Cvetkova (2003). Problemy garmonizacii zakonodatel'stva Ukrainy i stran Evropy [Problems of harmonization of le-gis lation of Ukraine and countries of Europe]. Kyiv. Jurinkom Inter. 528 p [in Russian].3. Sharov O. M. Evoliutsiia finansovoi systemy YeS: vyklyky ta perspektyvy dlia Ukrainy [The evolution of the financial system of the EU: challenges and prospects for Ukraine]. Analitychna zapyska. Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen. Viddil hlobalnoi ta yevropeiskoi intehratsii [Analytical note. The national Institute for strategic studies. The office of global and European integration]. 41, Seriia "Ekonomika" [in Ukrainian].4. Betlii O., Ryzhenkov M., Kravchuk K. (2014). Ekonomichna skladova Uhody pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu ta YeS : naslidky dlia biznesu, naselennia ta derzhavnoho upravlinnia [The economic component of the Association Agreement between Ukraine and EU: consequences for

business, population and public administration]. Instytut ekonomichnykh doslidzhen i poli-tychnykh konsultatsii. Kyiv [in Ukrainian]. 5. Schweitzer M., Hummer W. (1996). Europa-reeccht: das Recht der Europaischen Union, das Recht der Europaishen Gemeinschaften (EGKS, EG, EAG) mit Schwprunkt EG. Neuwied, Kriftel, Berlin. Luchterland. 631 p. [in German].6. Motsa A. A. (2013). Teoretyko-pravovi zasady yevropeiskoi intehratsii Ukrainy : dys. … kand. yuryd. nauk : 12.00.01 [The theoretical and legal foundations of European integration : dis. …сand. legal Sciences : 12.00.01]. Kiev. Nats. Univ. of Taras Shevchenko. Kyiv. 194 p. [in Ukrainian].7. Movchan Yu. V. (2010). Mizhnarodno-pravove rehuliuvannia intehratsiinykh protsesiv v Yevropeiskomu Soiuzi : dys. … kand. iuryd. nauk : 12.00.11 [International legal regulation of integration processes in the European Union : dis. … сand. legal Sciences : 12.00.11]. In-t zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy. Kyiv. 203 p. [in Ukrainian]. 8. Timchenko L. D. (1999). Mezhdunarodnoe pra-vo [International law]. Har'kov [in Russian].9. Marchenko M. N. (2001). Sravnitel'noe pravove-denie: Obshhaja chast' [Comparative law: the General part]. Moskva. [in Russian].

REFERENCES:

103

Світова економічна криза приму-сила Україну та міжнародне співтова-риство переосмислити роль соціаль-ного захисту громадян. У цьому кон-тексті основними пріоритетами соці-альної політики, яка виконує регулю-ючу та стимулюючу роль у забезпе-ченні розвитку економіки повинно бути створення умов для ефективного функціонування системи соціального захисту, яка стає вже не "актом благо-дійництва", а способом посилити економічну активність працездатних верств для забезпечення гідного жит-тя всього суспільства [1].

Ініціатива реформування сучасної системи соціального захисту в Україні була оприлюднена Президентом на розширеному засіданні Кабінету Міні-стрів України, який наголосив на підви-щення ефективності соціальної політи-ки, серед яких своє місце посіла й "гли-бока модернізація сфери соціального захисту" [2]. Оскільки за роки незалеж-ності в Україні відбувалися важливі по-

літичні та економічні зміни, соціальні реформи, які здійснювались у період слабкого економічного зростання, низького темпу створення робочих місць, слабкого управління ринком пра-ці та обтяжливого правового регулю-вання призвели до негативних наслід-ків. Крім того, анексія Криму та дестабі-лізація ситуації у Донецькій та Луган-ській областях, як додаткові нові викли-ки, ускладнили отримання державних коштів для надання соціальних допо-мог, що викликало невдоволеність гро-мадян соціальною політикою держави. Серед основних наслідків, що призвели до зростання бідності необхідно виокремити розширення кола осіб, які мають право на отримання виплат та різного виду соціальних послуг, не-спроможність фінансування державних програм, багатократне підвищення та-рифів на комунальні послуги, скоро-чення низки окремих гарантій та соці-альних пільг для найбільш соціально незахищених категорій населення та ін.

УДК 347.1

Малюга Леся Юріївна Старший науковий співробітник юридичного факультета

Київського національного університету імені Тараса Шевченка,кандидат юридичних наук

АДАПТАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ЯК СКЛАДОВА МОДЕРНІЗАЦІЇ

СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

Maliuha L. Yu.The Adaptation of National Legislation in the Social Sphere to European Standards as a Part of the Modernization of Social Protection in Ukraine

Abstract. The article is devoted to the research of priority ways of modernization of the system of social protection of citizens in Ukraine through the prism of adaptation of Ukrainian legislation to the acquis communautaire taking into account the requirements of the present and the prospects for improving the existing regulatory and legal mechanism.Keywords: modernization, adaptation, social protection, ratification of the ILO Convention on Minimum Standards of Social Welfare No. 102, European Code of Social Security.


104

Основною метою цієї публікації вва-жаємо визначення пріоритетних шляхів модернізації системи соціального захи-сту громадян у контексті адаптації зако-нодавства України до acquis communau-taire із врахуванням вимог сучасності та перспектив вдосконалення чинного нормативно-правового механізму.

Впродовж останнього часу у вітчиз-няній юридичній науці питанню поси-лення рівня соціального захисту, ре-формуванню та оптимізації його систе-ми приділяється суттєва увага. Важли-вий внесок у всебічне вивчення проце-су становлення в Україні європейського правового простору, фундаментальних та прикладних проблем адаптації здійс-нюється науковим колективом Центру вивчення проблем адаптації законодав-ства України до законодавства ЄС юри-дичного факультету Київського націо-нального університету імені Тараса Шев-ченка, а саме: О. О. Губанов, М. Г. Крав-ченко, Р. С. Мельник, О. А. Музика- Стефанчук, В. В. Паришкура, О. С. Про-невич, А. М. Орлеан, М. О. Стефанчук та ін. Окремі аспекти реформування системи соціального захисту в аспекті європейської інтеграції свого часу до-сліджувалися в працях Н. Б. Болотіної, М. І. Іншина, О. Л. Кучми, О. В. Ти-щенко, Н. М. Хуторян, М. М. Шумила, О. М. Ярошенка та ін. Однак комплек-сний аналіз їх доробку дає підстави стверджувати про відсутність ґрунтов-них наукових досліджень, присвячених оновленню чинної та запровадженню нової системи соціального захисту на-селення із врахуванням імплементації у національне законодавство європей-ських правових стандартів.

Угода про асоціацію між Україною та ЄС, підписана 21 березня 2014 року [3], вимагає від держави формування со-ціально-економічної політики, метою якої повинно бути досягнення європей-ських стандартів рівня життя і доступ-ність, фінансова стабільність та якість системи соціального захисту громадян.

На превеликий жаль, економічні ре-форми в Україні, які відбуваються про-тягом останніх років, свідчать про до-сягнення зовсім протилежного супере-чливого результату — глобального пе-рерозподілу національного багатства і доходів населення, а безсистемні захо-ди соціальної політики не мають від-чутного ефекту та істотно не вплива-ють на масштаби бідності. Навпаки, виникли глибокі деформації механізму державного регулювання процесів пе-рерозподілу коштів між багатими і бід-ними, відбулася поляризація суспіль-ства (коефіцієнт Джині дорівнює 27,33), яке розкололося на дві нерівних части-ни: в одній — численні групи, охоплені бідністю (83,6 % незаможних, бідних і злиденних4), в іншій — невеликий со-ціальний прошарок (0,05 % населення), який володіє надбагатствами. Також зберігається 16,35 % осіб, які є умовно забезпеченими, забезпеченими та бага-тими, але вони також перебувають у си-туації постійної непевності: можливості підвищення добробуту обмежені, а ймовірність збідніння цілком реальна за умов виникнення соціального ризику (хвороба, народження дитини, втрата працездатності тощо) [4, с. 4].

Зазначене вище підтверджує, що з метою сприяння поступовому зростан-ню рівня життя населення, одним із пріоритетних напрямів модернізації системи соціального захисту є адапта-ція законодавства України до законо-давства ЄС, яка полягає у зближенні на-ціонального законодавства із сучасною європейською системою права, що за-безпечить розвиток політичної, під-приємницької, соціальної, культурної активності громадян України, еконо-мічний розвиток держави в межах ЄС. Під поняттям "модернізація" науковці розуміють процес оновлення чинних і запровадження нових інноваційних ме-ханізмів державного управління систе-мою соціального захисту та надання соціальних послуг населенню в Україні

Малюга Л. Ю. Адаптація національного законодавства у соціальній сфері до європейських стандартів як складова модернізації системи соціального захисту України

105

шляхом запозичення кращих моделей, елементів зарубіжного досвіду, які відпо-відають нормам, стандартам і цінностям розвинутих демократичних країн [5].

Початок модернізації соціального заходу встановлено у Плані заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на 2014–2017 роки, за-твердженому розпорядженням Кабіне-ту Міністрів України від 17.09.2014 № 847-р, який містить перелік понад 350 актів законодавства ЄС, які мають бути транспоновані протягом двох-де-сяти років з моменту набуття чинності Угоди або окремих її положень [6]. Од-ним із таких актів, який Україна ратифі-кувала 16 березня 2016 року є Конвенції Міжнародної організації праці про міні-мальні норми соціального забезпечен-ня № 102 [7], відповідно до якої Україна сьогодні бере на себе зобов'язання до-тримання 9 із 15 її розділів. Ключовим моментом ратифікації Конвенції № 102 є зобов'язання України за такими розді-лами: медичне обслуговування, допомо-га у зв'язку з хворобою, допомога по без-робіттю, допомога по старості, допомо-га у випадку трудового каліцтва або про-фесійного захворювання, родинна до-помога, допомога у зв'язку з вагітністю і пологами, допомога по інвалідності, до-помога у зв'язку з втратою годувальника.

Питання економічної готовності України до ратифікації, відповідність національної системи соціального страхування та пенсійної системи нор-мам Конвенції про мінімальні норми соціального забезпечення було предме-том досліджень у сфері трудового права та права соціального захисту. На думку науковців, аналіз положень законодав-ства України свідчить про те, що ві-тчизняні норми не лише відповідають Конвенції № 102, а за деякими чинни-ками перевищують її мінімальні вимо-ги. Так, в Україні охоплено ширше коло осіб, яким гарантується соціаль-ний захист, більш вищі деякі розміри допомог та виплат. Підтвердженням

цього є встановлення чинним законо-давством України у сфері соціального захисту 125 видів пільг 116 категоріям громадян. Із них 44 види пільг передба-чено для 45 найбільш соціально неза-хищених категорій громадян, які потре-бують особливої уваги з боку держави, 39 видів надаються 57 категоріям пра-цездатного населення за професійною ознакою або родом занять, 42 види на-даються 14 категоріям громадян, які ма-ють певні заслуги перед державою. Щодо соціальних та компенсаційних виплат, то 33 види надається 70 катего-ріям громадян за ознакою соціальної незахищеності; 25 видів — 49 категорі-ям громадян за професійною ознакою або родом занять та 13 видів виплат — 8 категоріям громадян за певні заслуги перед державою [8].

Враховуючи, що національна система соціального захисту включає в себе розга-лужену мережу соціальних пільг та виплат з дублюванням певних функцій, приєд-нання до Конвенції забезпечить можли-вість вибудувати систему пріоритетів у соціальній сфері та стати основою для формування виваженої соціальної політи-ки, яка базуватиметься на міжнародних традиціях у правовій сфері та враховува-тиме економічно обґрунтовані позиції.

Наступним підтвердженням спряму-вання зусиль України на повну адапта-цію національного законодавства у со-ціальній сфері до європейських стан-дартів стало підписання 10 листопада 2016 року Європейського кодексу соці-ального забезпечення [9], який є орієн-тиром європейської моделі соціального забезпечення, заснованої на соціальній справедливості. Підписавши цей Ко-декс, було зроблено надзвичайно важ-ливий крок для приєднання України у повному обсязі до статті 12 Європей-ської соціальної Хартії — "право на со-ціальне забезпечення", стороною якої Україна є 2007 року. Саме статтею 12 Хартії визначено, що сторони зобов'я-зуються "підтримувати систему соціаль-


106

ного забезпечення на задовільному рів-ні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Єв-ропейського кодексу соціального забез-печення". Зазначимо, що Європейський кодекс є орієнтиром європейської моде-лі соціального забезпечення, заснованої на соціальній справедливості.

Згідно з положеннями статей Євро-пейського кодексу соціального забезпе-чення, у разі приєднання держави до них, така держава бере на себе зобов'я-зання надавати соціальну допомогу, зо-крема: медичну допомогу захищеним особам у зв'язку із станом здоров'я; до-помогу захищеним особам по безробіт-тю та по старості; допомогу у разі ви-робничої травми; забезпечення захи-щеним особам надання допомоги сім'ям із дітьми, а також по вагітності та пологах; допомогу по інвалідності та у разі втрати годувальника тощо.

Підтвердженням активної роботи у реалізації на практиці зазначених вище міжнародних актів є підписання Кабіне-том Міністрів України 28 грудня 2016 року Плану Заходів щодо реалізації по-ложень Генеральної угоди про регулю-вання основних принципів і норм реа-лізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні[10], яка укладена між трьома сторона: всеукра-їнськими об'єднаннями організацій ро-ботодавців, всеукраїнськими об'єднан-нями професійних спілок та Кабінетом Міністрів України. Окремими умовами цієї Угоди визначені домовленості сто-рін щодо питань охорони праці та про-мислової безпеки для подальшого роз-витку суспільного виробництва, потре-би створення здорових і безпечних умов праці та реалізації в Україні кра-

щих європейських і світових практик промислової безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Окремої ува-ги заслуговують наміри сторін про ра-тифікацію наступних Конвенцій Між-народної організації праці: № 121 про допомогу у випадках виробничого травматизму (1964 р.); № 152 про техні-ку безпеки та гігієну праці на портових роботах (1979 р.); № 167 про безпеку та гігієну праці у будівництві (1988 р.); № 187 про основи, що сприяють без-пеці та гігієні праці (2006 р.).

Резюмуючи вищезазначене, адапта-ція законодавства України у соціальній сфері до європейських стандартів від-бувається шляхом процесу ратифікації важливих європейських та міжнарод-них документів, які передбачають осно-ви соціального захисту Європейського Союзу, ухвали нових або внесення змін до чинних законів та підзаконних нор-мативних актів на їх основі. Ратифікація Конвенції МОП про мінімальні норми соціального забезпечення № 102 та під-писання Європейського кодексу соці-ального забезпечення підтвердили про-гресивну тенденцію проєвропейського спрямування та підвищили рівень Укра-їни на міжнародній арені, як соціальної держави, законодавство якої перебуває на стадії адаптації до норм міжнародного права та заклали підстави для можливої ратифікації всіх статтей Європейської соціальної хартії. Не зважаючи на те, що українське законодавство передбачає більш розширений рівень видів соціаль-ного захисту та кола осіб, зазначені міні-мальні соціальні стандарти як основа модернізації системи соціального захи-сту повинні сприяти покращенню та підвищенню соціальних гарантій.

ЛІТЕРАТУРА:1. Давидюк О. О. Соціальна політика в умо-вах поглиблення соціальної нерівності в Україні / О. О. Давидюк. — К. : Центр пер-спективних соціальних досліджень Мініс-терства соціальної політики України, 2010 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.cpsr.org.ua/index.php?option=

com_content&view=article&id=133:2010-12-08-15-45-36&catid=29:2010-06-15-18-48-34&Itemid=35.2. Виступи Президента України на розши-реному засіданні Кабінету Міністрів 7 берез-ня 2012 р. [Електронний ресурс] / Прес- служба Президента України. — Режим до-

Малюга Л. Ю. Адаптація національного законодавства у соціальній сфері до європейських стандартів як складова модернізації системи соціального захисту України

107

ступу: http://www.president.gov.ua/news/ 23275.html.3. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європей-ським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони [Текст] [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/984_011.4. Основні напрями оптимізації системи со-ціального захисту в Україні : аналіт. доп. / О. О. Кочемировська, О. М. Пищуліна. — К. : НІСД, 2012.–88 с.5. Дубич К. В. Актуальні проблеми держав-ного управління соціальним захистом насе-лення в Україні / К. В. Дубич. [Електро-нний ресурс]. — Режим доступу: http://archive.nbuv.g ov.ua/e- journa ls/tppd/ 2012_10/zmist/R_2/ 04 %20Dybuch.pdf.6. Розпорядження Кабінету Міністрів Украї-ни "Про імплементацію Угоди про асоціа-цію між Україною, з однієї сторони, та Єв-ропейським Союзом, Європейським Спів-товариством з атомної енергії і їхніми дер-жавами-членами, з іншої сторони" від 17 ве-ресня 2014 р. №847-р [Електронний ре-

сурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/847-2014-%D1 %80.7. Закон України "Про ратифікацію Кон-венції Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення № 102" від 16 березня 2016 року № 1024-VIII [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1024-19.8. Чорній Л. Діюча система пільг, соціаль-них виплат та соціальних послуг / Л. Чор-ній. [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: http://gurt.org.ua/news/recent/3803.9. Європейський кодекс соціального забез-печення від 16 квітня 1964 року [Електро-нний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_329.10. Розпорядження Кабінету Міністрів Ук-раїни "Про затвердження плану заходів щодо реалізації положень Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм ре-алізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні" від 28 грудня 2016 р. N 1044-р [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KR161044.html

REFERENCES:1. Davydiuk O. O. (2010). Sotsialna polityka v umovakh pohlyblennia sotsialnoi nerivnosti v Ukraini [Social policy in the conditions of deepening social inequality in Ukraine]. Kyiv. Tsentr perspektyvnykh sotsialnykh doslidzhen Mini-sterstva sotsialnoi polityky Ukrainy. Available: http://www.cpsr.org.ua/index.php?option= com_content&view=article&id=133:2010-12-08-15-45-36&catid=29:2010-06-15-18-48-34&Itemid=35. [in Ukrainian].2. Vystupy Prezydenta Ukrainy na rozshyrenomu zasidanni Kabinetu Ministriv 7 bereznia 2012 r. [The speech of the President of Ukraine at the enlarged meeting of the Cabinet of Ministers on March 7, 2012]. Available: http://www.p r e s i d e n t . g ov. u a / n e w s / 2 3 2 7 5 . h t m l . [in Ukrainian].3. Uhoda pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu, z odniiei storony, ta Yevropeiskym Soiuzom, Yevropeiskym spiv tovarystvom z atomnoi enerhii i yikhnimy derzhavamy-chlenamy, z inshoi storony [The Association agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European atomic energy community and their member States, on the other hand]. Available: h t t p : / / z a k o n 5 . r a d a . g o v. u a / l a w s /show/984_011. [in Ukrainian].4. Kochemyrovska O. O., Pyshchulina O. M. (2012). Osnovni napriamy optymizatsii systemy sotsi-alnoho zakhystu v Ukraini : analit. dop. [The main directions of optimization of the system of

social protection in Ukraine: Analyt. EXT]. Kyiv. NISD. 88 p. [in Ukrainian].5. Dubych K. V. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia sotsialnym zakhystom naselennia v Ukraini [Actual problems of state management of social protection of the population in Ukraine]. Available: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2012_10/zmist/R_2/ 04 %20Dybuch.pdf. [in Ukrainian].6. Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy "Pro implementatsiiu Uhody pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu, z odniiei storony, ta Yevropeiskym Soiuzom, Yevropeiskym Spivtovarystvom z atomnoi enerhii i yikhnimy derzhavamy-chlenamy, z inshoi storony" vid 17 veresnia 2014 r. №847-r [The Cabinet of Ministers of Ukraine "On the implementation of the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European atomic energy Community and their member States, on the other hand" from the September 17, 2014 No. 847-R]. Available: http://zakon2.rada.gov.u a / l aw s / s h ow / 8 4 7 - 2 0 1 4 - % D 1 % 8 0 . [in Ukrainian].7. Zakon Ukrainy "Pro ratyfikatsiiu Konventsii Mizhnarodnoi orhanizatsii pratsi pro minimalni normy sotsialnoho zabezpechennia № 102" vid 16 bereznia 2016 roku № 1024-VIII [The law of Ukraine "On ratification of the Convention of the International labour organization concerning minimum standards of social


108

security No. 102" dated March 16, 2016 No. 1024-VIII]. Available: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1024-19. [in Ukrainian].8. Chornii L. Diiucha systema pilh, sotsialnykh vyplat ta sotsialnykh posluh [The current system of benefits, social payments and social services]. Available: http://gurt.org.ua/news/recent/ 3803. [in Ukrainian].9. Ievropeiskyi kodeks sotsialnoho zabezpechennia vid 16 kvitnia 1964 roku [The European code of social security of 16 April 1964]. Available: h t t p : / / z a k o n 2 . r a d a . g o v. u a / l a w s /show/994_329. [in Ukrainian].10. Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy

"Pro zatverdzhennia planu zakhodiv shchodo realizatsii polozhen Heneralnoi uhody pro rehuliuvannia osnovnykh pryntsypiv i norm realizatsii sotsialno-ekonomichnoi polityky i trudovykh vidnosyn v Ukraini" vid 28 hrudnia 2016 r. N 1044-r [The Cabinet of Ministers of Ukraine "On approval of the action plan for the implementation of the provisions of the General agreement on regulation of basic principles and norms for the implementation of socio-economic policy and labour relations in Ukraine" dated 28 De-cember 2016 N 1044-R]. Available: http://search. l igazakon.ua/l_doc2.nsf/l ink1/KR161044.html. [in Ukrainian].

109

На даному етапі оптимізації законо-давства у сфері вирішення трудових спорів вивчення позитивного зарубіж-ного досвіду є вкрай актуальним для вдосконалення функціонування націо-нальної судової системи, а також для сприяння стратегії її розвитку в Україні на найближчі роки.

У ринкових відносинах проблеми правового врегулювання взаємин між роботодавцями та найманими праців-никами є досить актуальними. Поступа-льний розвиток економіки, зростання національного багатства і підвищення добробуту суспільства можливі лише за умов високої продуктивності праці й соціального спокою. А для цього необ-хідно не просто закріпити певні права за суб'єктами трудових відносин, але й створити правові механізми, які забез-печуватимуть ефективний захист і реа-лізацію законних інтересів працівників і роботодавців.

Досвід країн з розвиненою ринко-вою економікою свідчить про необхід-

ність формування у державі ефективно-го правового регулювання розгляду трудових спорів, зокрема індивідуаль-них, для того, аби правовим шляхом було забезпечено оперативність і об'єк-тивність їх вирішення.

Правовий досвід європейських кра-їн враховує особливості процедури ви-рішення трудових розбіжностей за різ-них моделей економіки, що дає змогу шляхом наукового дослідження й твор-чого опрацювання уникнути безлічі по-милок під час створення якісно нового національного механізму правового ре-гулювання трудових спорів.

На сьогодні у вітчизняній правовій науці немає досліджень щодо основних понятійних категорій у галузі трудових спорів, щодо динаміки їх становлення та розвитку у національній і іноземній правових системах. Відсутнє також комплексне дослідження особливостей процесуальних правовідносин щодо вирішення трудових спорів юрисдик-ційними органами, щодо дослідження

УДК 347.921

Косьмій Леся РоманівнаСтарший викладач кафедри цивільного права і процесу

Івано-Франківського університету праваімені Короля Данила Галицького

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РОЗГЛЯДУ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТРУДОВИХ СПОРІВ СУДАМИ

Kosmii L. R. Foreign Experience of the Courts Investigations of Individual Labour Disputes

Abstract. The article examines the foreign investigation and resolution of labour disputes in courts of different countries. This research resulted in conclusions that peculiarity of the proceedings in the investigation of individual labour disputes in the courts of most European countries are the focus of the court's actions on the litigators reconciliation, less formalized procedure, voluntary labour process, optionality of keeping court sessions minutes, reduced terms of labour disputes investigation, not obligatory lawyer participation in first instance hearings.Keywords: labour dispute, individual labour dispute, jurisdiction in labour disputes, arbitrability of labour disputes, court investigation of individual labour disputes, labour disputes settlement, investigation of individual labour disputes in civil process.


110

правового статусу та порядку діяльності зазначених органів.

Усе вищесказане створює чималі проблеми у правозастосовній практиці, оскільки додає невизначеності до поряд-ку розгляду трудових спорів, що виника-ють, й ускладнює обрання найбільш адекватних способів їх вирішення.

Отже, усі вищезазначені чинники обумовили необхідність проведення наукового дослідження щодо запози-чення міжнародного досвіду в питанні розгляду індивідуальних трудових спо-рів судами в Україні.

Системи вирішення трудових спо-рів у європейських країнах, як правило, класифікують в залежності від того, до якого виду належить той чи інший спір — до спору про права або спору про інтереси.

Як відзначають зарубіжні фахівці, системи виробничих відносин у всьому світі розрізняються за способами класи-фікації трудових спорів. Проте вну-трішня природа того чи іншого трудо-вого спору така, що, навмисно чи ні і без відповідних процедур і механізмів його вирішення, спір підпадає під пев-ну категорію. Відповідно, в рамках бага-тьох систем виробничих відносин від-несення трудових спорів до певної ка-тегорії диктує застосування конкретно-го механізму для їх вирішення [1].

Так, за кордоном дотримуються і традиційної для України класифікації трудових спорів на індивідуальні та ко-лективні, хоча цій класифікації надаєть-ся менше значення, ніж класифікації на спори про права та інтереси. Зауважимо, що український законодавець дотриму-ється прямо протилежного підходу, по-діляючи трудові спори саме на індивіду-альні та колективні, але ніде не проводя-чи відмінностей між спорами про права та інтереси, що, на наш погляд, не зовсім правильно, оскільки саме внутрішня природа спору в більшій мірі, ніж його суб'єктивний склад, повинна визначати спосіб його вирішення.

До числа підстав виникнення спорів про права іноземні фахівці відносять заяви працівників про порушення або незастосування по відношенню до ньо-го законодавчих чи інших правових норм (умов колективних договорів, правил внутрішнього трудового розпо-рядку), а також індивідуального трудо-вого договору.

При цьому, скарги працівників про порушення (незастосування) законо-давчих або інших правових норм в за-рубіжній літературі поділяються на три групи претензій працівників відносно того, що роботодавець:

1) не виконує своїх обов'язків перед працівником у питаннях умов праці, встановлених законодавчим або іншим правовим актом;

2) порушує правові норми, які регу-люють права працівників на свободу їх об'єднання (наприклад, дискримінацій-ні звільнення з причин участі в роботі чи членстві в профспілкових організа-ціях) і які закріплені в законі;

3) порушує правові норми, які сто-суються інших видів дискримінації в сфері зайнятості (расовій, релігійній, статевій, віковій і т.п.).

Оскільки спори про права виникають не тільки внаслідок невиконання робото-давцем нормативно-правових актів, але і в наслідок невиконання умов колективного договору, обов'язкових для виконання, то і в цьому випадку працівник може відсто-ювати свої права в суді.

Нарешті, спір про права може ви-никнути через недотримання робото-давцем трудового договору, коли пра-цівник стверджує, що роботодавець не виконує своїх зобов'язань за цим дого-вором. При цьому роботодавець також може подати позов про нібито пору-шення індивідуального трудового дого-вору, але частіше за все роботодавець приймає проти такого працівника захо-ди дисциплінарного характеру [1].

За кордом органи, які можуть вирі-шувати трудові спори про права поділя-

Косьмій Л. Р. Зарубіжний досвід розгляду індивідуальних трудових спорів судами

111

ються на 4 групи: суди загальної юрис-дикції, суди по трудових спорах, квазісу-дові адміністративні органи та арбітраж.

В межах нашого дослідження роз-глянемо перші дві групи, які стосуються саме розгляду індивідуальних трудових спорів судами.

Отже, за кордоном існують дві ос-новні моделі розгляду індивідуальних трудових спорів у судах. Це або загаль-на юстиція (Італія, Нідерланди), або спеціалізована трудова юстиція (Вели-кобританія, ФРН, Австрія, Франція, Бельгія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Канада (провінція Квебек), Японія, Із-раїль та ін.) [2, с. 585].

Спершу розглянемо суди загальної юрисдикції. В цілому ряді країн відсутні спеціальні судові або квазісудові орга-ни, куди можна було б звертатися в разі виникнення трудового спору про пра-ва. Такі конфлікти розглядаються судо-вими органами, як і будь-який інший цивільно-правовий спір.

До країн, де суди загальної юрис-дикції відіграють головну роль у вирі-шенні трудових спорів про права, від-носяться Нідерланди та Італія. З деяки-ми застереженнями до числа країн, в яких юрисдикцією по відношенню до спорів про права фактично належить виключно судам загальної юрисдикції, зарубіжні дослідники відносять і Япо-нію. При цьому наголошується, що спори про несправедливе ставлення до працівників в Японії розглядаються спеціальними комісіями в рамках систе-ми, що нагадує американську. Слід та-кож зазначити, що в цій країні спори про права рідко доходять до судів. В якійсь мірі це є відображенням націо-нальної культури неприйнятності осо-бистого протистояння в конфліктній ситуації, що притаманне багатьом азіат-ським культурам [1].

Слід відзначити, що навіть в тих країнах, де існують системи судів по трудових спорах або трудові арбітражі, багато трудових спорів про права мо-

жуть вирішуватися тільки судами загаль-ної юрисдикції. Так, наприклад, в Скан-динавії суди по трудових спорах мають право розглядати тільки справи, пов'яза-ні з невиконанням колективних догово-рів. Всі інші суперечки про права розгля-дають суди загальної юрисдикції [1].

В США звичайні загальногромадян-ські суди приймають до розгляду позо-ви про порушення індивідуальних тру-дових договорів і можуть також розгля-дати позови про відшкодування шкоди, яка є наслідком порушень колективних договорів.

У Великобританії, крім спеціальних промислових трибуналів, що розгляда-ють скарги, що стосуються припинення правовідносин за трудовим договором або дискримінації при прийомі на робо-ту, справи, пов'язані з порушенням інди-відуальних трудових договорів та деяки-ми іншими питаннями захисту праців-ників, слухаються в звичайних судах [3].

Таким чином, можна зробити висно-вок про те, що в переважній більшості країн звичайні суди (суди загальної юрисдикції) відіграють істотне значення у вирішенні трудових спорів про права.

Оскільки в Італії і Нідерландах пе-реважну роль відіграють звичайні суди загальної юрисдикції, але ситуація в цих країнах різна (в Нідерландах засто-совується звичайний традиційний під-хід, а Італія дещо вибивається із загаль-ного ряду), з ситуацією в цих країнах слід познайомитися ближче.

У колективних договорах (угодах), що укладаються в Італії, як правило, прописується положення про розгляд трудових спорів — як індивідуальних, так і колективних — всередині компа-ній. У цих угодах передбачається також обговорення питань і на більш високо-му рівні, зокрема, коли спір стосується застосування загальнонаціональної ко-лективної угоди.

В законодавстві Італії закріплена можливість використання сторонами індивідуального трудового спору мож-


112

ливості вирішення його у третейському суді (рішення якого не є обов'язковими до виконання), однак, відзначається, що ця можливість практично ніколи не ви-користовується.

Більшість справ, що надходять на розгляд судів загальної юрисдикції, сто-сується, що не дивно, питань незакон-ного звільнення, а також виплати заро-бітної плати. Хоча такі справи і розгля-даються в звичайних судах, тут існує якась процедура особливого вирішення питань (по суті спеціальні судові склади в судах загальної юрисдикції).

Як вже зазначалось, спеціальних су-дів по трудових спорах у Італії немає. Однак трудові спори про права зазви-чай стають об'єктами більш швидкої процедури, ніж у випадку з іншими справами, і їх можуть розглядати судді, які мають спеціальну підготовку з тру-дового права, так звані преторії. Таким чином, в італійській системі все-таки присутні якісь аспекти системи судів по трудових спорах.

Процедура розгляду трудових спо-рів, що здійснюють преторії (як прави-ло, це молоді судді, які виявляють схильність до розгляду саме трудових справ), більш оперативна, спрощена і менш формальна, ніж та, яка встановле-на для розгляду інших цивільних справ.

Зокрема, преторії набагато частіше, ніж інші судді, покладаються на усні свід-чення, виносять рішення відразу ж після закінчення слухань. Преторії також роз-глядають справи, пов'язані з втручанням роботодавця в профспілкову діяльність.

У разі незгоди з рішенням преторії можна подати скаргу в апеляційний суд — суд — в складі трьох суддів. Цей орган також спеціалізується на трудо-вих спорах. І, нарешті, спори про права можна оскаржити в спеціальну колегію Верховного Суду Італії (Corte di cassazione), яка також займається ви-ключно трудовими спорами [1].

На відміну від системи вирішення звичайних цивільних справ, розглянута

система функціонує безкоштовно для сторін спору. В Україні також від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються по-зивачі — у справах про стягнення заро-бітної плати та поновлення на роботі [5].

У Нідерландах в більшій мірі, ніж в будь-якій іншій країні, існує система, де не робиться ніяких відмінностей між трудовими та іншими цивільними справами. Звичайні загальногромадян-ські суди вирішують питання, пов'язані з порушенням як індивідуальних трудо-вих договорів, так і колективних угод. Немає тут і ніяких спеціальних адміні-стративних органів або рад для вирі-шення питань, пов'язаних з порушен-нями трудових прав. Нарешті, в країні відсутнє законодавче закріплення будь-яких третейських органів для добро-вільного арбітражу.

Рішення суду першої інстанції (суду "нижчого рівня") можна оскаржити в районному суді в складі трьох суддів, а згодом питання права (але не факту) можна передати на розгляд Верховного суду. Якщо Верховний суд не погодить-ся з рішенням суду нижчої інстанції, він або приймає рішення про повернення справи до первісної інстанцію для пе-регляду, або виносить остаточне рішен-ня самостійно [1].

Мабуть складно оцінювати ефек-тивність такої системи в порівнянні з системами в тих країнах, де існують суди по трудових спорах. Однак те, що на остаточне рішення, наприклад, спра-ви про звільнення іноді йде понад п'ять років (при проходженні всіх процедур оскарження), говорить про той факт, що оперативність здійснення правосуд-дя по трудових справах не є відмінною рисою голландської системи.

Стосовно тих країн, де функціону-ють спеціальні суди по трудових спо-рах, слід зазначити, що обсяг повнова-жень і типів справ, що розглядаються ними, сильно різняться в залежності від конкретної країни.


113

Дійсно, інтерес до здійснення пра-восуддя по трудових справах шляхом впровадження систем трудових судів за останні роки значно зріс. У деяких кра-їнах, де спори про права продовжують вирішуватися в судах загальної юрис-дикції, стає все більш очевидним, що ці суди не завжди в змозі вершити право-суддя належним чином. Однак слід та-кож відзначити, що найактивніше за введення системи судів по трудових спорах у країнах, де таких систем не іс-нує, виступають вчені, і рідко представ-ники судової системи. Багато суддів продовжують вважати, що будь-який кваліфікований суддя в стані вести справи з будь-яких правових спорів або, принаймні, спорів про порушення договорів. Більше того, деякі юристи досі вважають, що системи судів по тру-дових спорах "узурпують" повноважен-ня і функції судів загальної юрисдикції.

Так чому ж трудові суди? Відповідно до традиційної теорії, для забезпечення соціальної справедливості вирішення трудових спорів вимагає оперативного розгляду та прийняття рішення по справі, причому безкоштовно або при мінімальних витратах для сторін судо-вого процесу, при мінімумі формально-стей і юридичних пасток, а також орга-нами, що мають досвід вирішення тру-дових спорів. Питання про те, якою мі-рою трудові суди в промислово розви-нених країнах, де вони існують, відпові-дають всім цим критеріям, досі відкри-те. Однак загальновизнано, що стосов-но більшості згаданих елементів трудо-ві суди зручніше, ніж звичайні.

Швидкість в рішенні справ має ве-лике значення в судочинстві в будь-якій сфері права, але нерідко виявляється вирішальною в питаннях застосування трудового законодавства. До прикладу візьмемо спори, які найчастіше станов-лять значну частину робочого наванта-ження трудових судів — спори про оскарження законності звільнення пра-цівника. Оскільки звільнення є вищою

мірою "покарання" для працівника, було б несправедливо вимагати, осо-бливо в умовах величезного безробіття, щоб звільнений працівник отримував моральної шкоди ще й від тяганини (за-звичай це асоціюється з судами загаль-ної юрисдикції), яка може тягнутися ро-ками. Наслідки таких зволікань для до-бробуту працівника і його сім'ї абсо-лютно очевидні.

Трудові суди розвинутих країн, де вони створені, розрізняються за багать-ма параметрами:

1) за рівнем компетенції, тобто за типом справ, що знаходяться в їх юрис-дикції;

2) за складом (тристоронні, двосто-ронні або одноосібні);

3) за ступенем використання досу-дових процедур (примирних процедур того чи іншого роду);

4) по процесуальних повноважен-нях і ряду інших характеристик.

Французька система судів по трудо-вих спорах є найстарішою, що своїм корінням бере початок в XIX столітті. Початок даному інституту було покла-дено ще указом Наполеона від 18 берез-ня 1806 р. У 1848 р. дані суди стають паритетними органами [6, с. 109].

Згодом законодавство, що регулює їх діяльність, неодноразово допрацьо-вувалося. На даний момент у Франції функціонують спеціальні трудові суди, яким підвідомче широке коло справ у сфері трудових відносин. Тут діють 250 прюдомінальних судів (фр. термін "рrud'hоmmе" — чесна й знаюча люди-на). Це трудові суди першої інстанції, які охоплюють своєю юрисдикцією 6-ту частину країни і приблизно одну третину загальної чисельності найма-них працівників [7, с. 82].

Відмінна риса французьких трудо-вих судів — їх двосторонній характер. Члени прюдомінальних судів обира-ються на 6 років по окремих виборчих колегіях (робітники, службовці й під-приємці), функції секретаря зазвичай


114

виконує професійний юрист, призна-чуваний префектом. У випадку невдачі спроб примирення на попередній стадії в бюро примирення справа переходить у судове бюро для розгляду по суті з ви-кликом свідків, оцінкою доказів тощо. Судове бюро, як і бюро примирення, засідає у складі 2-х суддів, як мінімум, від кожної сторони, і разом ці 2 бюро утво-рюють секцію. Сторони й у бюро, і в секції діють на паритетних засадах за обов'язковою участю секретаря-профе-сіонала, що має дорадчий голос. Кон-кретні справи розглядаються спеціалі-зованими секціями по галузях промис-ловості, сільського господарства й тор-гівлі [7, с. 83]. Цікавим є процес виборів в даному суді. Списки виборців встанов-люються мерією. Право голосу мають всі роботодавці, всі працівники і навіть офіційно зареєстровані безробітні. Ко-жен виборець голосує у своїй секції, в своєму територіальному окрузі і в своїй категорії (роботодавець або працівник). Списки кандидатів від роботодавців і працівників представляються по секціях і територіальними округами. Як прави-ло, списки кандидатів висуваються профспілками та асоціаціями робото-давців. Незалежні кандидати також ма-ють право брати участь у виборах.

Для того, щоб мати право голосу, потрібно виконувати наступні умови:

1) мінімальний вік для участі у вибо-рах — 16 років;

2) не мати судимості;3) працювати або бути офіційно за-

реєстрованим безробітним.Для того, щоб мати право подати

свою кандидатуру, потрібні такі умови:1) мінімальний вік кандидата — 21 рік;2) мати французьке громадянство;3) не мати судимості;4) працювати або бути офіційно за-

реєстрованим безробітним [1]. Член прюдомінального суду вико-

нує свої функції в робочий час. Робочі години, які член присвятив судовій ді-яльності, відшкодовуються роботодав-

цю державою. Якщо робота в суді заби-рає у його члена весь робочий час, то держава відшкодовує всю зарплату ро-ботодавцю і збереженням робочого місця за членом суду.

Необхідно також підкреслити, що законодавство добре захищає членів прюдомінального суду. У законодавстві передбачені досить ефективні заходи, спрямовані на недопущення незакон-ного звільнення такого члена суду ро-ботодавцем, якщо останній незадоволе-ний його діями (захист від звільнення).

Функціонування розглянутих судів фінансується державою. Приміщення для його роботи надається місцевими органами влади.

Зазначені суди розглядають тільки індивідуальні трудові спори, що вини-кають з індивідуальних трудових дого-ворів (у таких справах вони мають ви-няткову юрисдикцію). Разом з тим суди по трудових спорах Франції, як і ряд інших судів по трудових спорах, зокре-ма, в скандинавських країнах, не розгля-дають спори про права, що стосуються порушення трудового законодавства. Ними займаються суди загальної юрис-дикції і деякі інші органи.

Процес у прюдомінальному суді бу-дується за правилами Цивільного проце-суального кодексу, але з має низку осо-бливостей: спонукання до примирення на будь-якій стадії процесу, прискорена процедура, простота діловодства, осо-блива активність суддів у дослідженні до-казів. Засідання судового бюро й секції відкриті для публіки, процедура в основ-ному усна. Участь адвокатів не обов'язко-ва, при розслідуванні допускається актив-на участь профспілок, судові витрати незначні. При цьому велику роль відіграє суддя — доповідач, який після вивчення справи доповідає про неї суду й рекомен-дує шляхи вирішення спору. Рішення приймається більшістю голосів при та-ємному голосуванні [8, с. 52].

Французьку систему відрізняє також і те, що апеляція на рішення такого суду


115

може подаватися не тільки з питань права, а й з питань факту. Таким чином, вся справа може знову слухатися в суді, що на практиці не так вже й рідко.

Відзначимо також, що існує так звана Верховна прюдомінальна рада, яка є представницьким органом прюдюмі-нальних судів при Уряді Франції. Вона не є ні апеляційною, ні касаційною ін-станцією, а стежить за функціонуванням цих судів і виносить рекомендації по їх роботі. Верховна прюдомінальна рада складається з представників профспілок, асоціацій роботодавців і міністерств [1].

На закінчення відзначимо, що зару-біжні дослідники відзначають, що в якості серйозного недоліку французь-кої системи — надто великі можливості застосування апеляції. В цьому відно-шенні виключно важливий досвід кра-їн, що обмежують можливості апеляції.

Серед всіх судів по трудових спорах найширшу компетенцію мають суди в Німеччині. У цій країні трудові суди ма-ють виняткову компетенцію щодо практично всіх спорів, які виникають з трудових правовідносин (за винятком справ, пов'язаних з питаннями соціаль-ного забезпечення, які розглядаються іншими спеціальними судами).

Зокрема, до компетенції трудових судів Німеччини належить розгляд ін-дивідуальних трудових спорів, найчас-тіе пов'язаних з укладенням, зміною і припиненням трудового договору, від-шкодуванням шкоди, завданої однією стороною трудового договору іншій, а також колективні трудові спори про права, наприклад, що стосуються стату-су профспілок або представництва тру-дового колективу на підприємстві, уча-сті працівників і профспілок в управ-лінні виробництвом.

Суди з трудових спорів Ізраїлю та деяких інших країн також побудовані за німецьким зразком. Реформуючи свої системи розгляду трудових спорів в процесі переходу до ринкової економі-ки, деякі країни Східної і Центральної

Європи, вважаючи німецьку систему зразковою, запозичили її деякі аспекти.

Система включає в себе три рівні: суди першої інстанції і апеляційні суди по трудових спорах — обидва на рівні земель (Lander) — і Федераль-ний суд з трудових спорів. Суди пер-шого рівня розглядають справи по суті, суди другого рівня розглядають апеляції на рішення судів нижчої ін-станції. І, нарешті, Федеральний суд з трудових спорів (або Федеральний трудовий суд) є вищою судовою ін-станцією, яка може змінити або скасу-вати рішення будь-якого трудового суду. На відміну від французьких судів і, як практично всі трудові суди, в Ні-меччині ці суди — тристоронні.

Судами першої інстанції в Німеччи-ні є місцеві трудові суди, які складають-ся з професійного судді-голови і по од-ному засідателю від найманих праців-ників та адміністрації підприємств. Зе-мельні трудові суди є апеляційною ін-станцією, що розглядає апеляції на рі-шення місцевих трудових судів. До їх складу входить декількох палат (сена-тів), кожна з яких складається з одного професіонального судді — голови і 2-х засідателів, які представляють інтереси працівників і роботодавця. Професійні судді призначаються за рекомендацією земельних відомств з праці і за пого-дженням з органами юстиції на певний строк або довічно. Непрофесіональні судді (засідателі) в судах перших 2-х ін-станцій призначаються земельними ві-домствами з праці строком на 4 роки (з правом переобрання на наступні роки) за списками, запропонованими проф-спілками, організаціями підприємців, муніципальними та іншими державни-ми органами. Більшість засідателів від найманих робітників — це профспіл-кові функціонери (в тому числі ті, хто вийшов на пенсію) і державні службов-ці, з боку підприємців — менеджери і власники підприємств, представники підприємницьких асоціацій [9, с. 149].


116

Професійні судді судів перших двох рівнів призначаються довічно за учас-тю тристороннього консультативного комітету, до складу якого входять пред-ставники профспілок і роботодавців. Професійні судді повинні обов'язково мати юридичну освіту.

У трудових судах Німеччини судо-чинство проваджується за правилами цивільного процесу і є його різнови-дом. У той же час судочинству прита-манні певні особливості: спрощена, усна процедура розгляду справи; адво-кати беруть участь у роботі судів пер-шої інстанції за рішенням голови суду або якщо сума позову становить відпо-відну величину (наприклад, у 1994 р. вона становила 500 марок); можуть бра-ти участь представники профспілки й організації роботодавців. Участь адво-ката в земельних трудових судах є обов'язковою при слуханні трудових спорів, однак його функції в судах дру-гої інстанції можуть виконувати і пред-ставники профспілок, якщо їх члени є сторонами процесу. У Федеральному суді представниками сторін виступають виключно адвокати.

Якщо рішення суду першої інстанції не задовольняє одну зі сторін спору, воно може бути оскаржене. У Німеччи-ні в трудовій юстиції існують 2 форми оскарження — апеляція й касація. Апе-ляційна скарга на рішення суду першої інстанції слухається в земельному тру-довому суді й засновується на залученні нових фактів і показань свідків. Каса-ційною інстанцією, як уже зазначалося, є Федеральний трудовий суд, який роз-глядає скарги на рішення земельних трудових судів. У той же час як виняток рішення суду першої інстанції може бути одразу оскаржено у Федеральному трудовому суді. Судді в Німеччині є не-залежними й підлеглими тільки закону. Конституція забороняє будь-яке (в тому числі й державне) втручання і вплив на рішення суду. При розгляді колектив-них трудових спорів ставиться насампе-

ред завдання примирення сторін. Тіль-ки в тих випадках, коли це неможливо, рішення суду має примусовий характер.

Особливість судів по трудових спра-вах у Німеччині полягає у тому, що вони відіграють важливу роль у розвитку тру-дового права. Розвиток же трудового права за допомогою судових рішень дозволяє забезпечити велику гнучкість і пристосованість правотворчої діяльно-сті до поточних політичних, економіч-них і соціальних умов [7, с. 87–88].

Окремої уваги заслуговує система трудових судів Швеції, яка є вельми по-казовою для скандинавських країн. У Швеції, Норвегії та Дані, трудовий суд уповноважений займатися тільки спорами, що виникають через застосу-вання і тлумачення колективних дого-ворів (угод) та питань, що стосуються законності страйку. Всі інші спори про права розглядаються в звичайних судах. На території кожної із скандинавських країн, як правило, діє лише один трудо-вий суд. Сторонами в трудовому суді в цій країні виступають тільки організації (профспілки й асоціації підприємців). Спори неорганізованих працівників, охоплених колективними договорами, вирішує звичайний цивільний суд, рі-шення якого можуть бути оскаржені в суді по трудових справах. Також у ци-вільний суд може звернутися з позовом працівник — член профспілки, який не вдоволений тим, як остання захищає його інтереси, або коли вона не бажає направляти позов у трудовий суд від імені працівника. В усіх цих випадках трудівник може звернутися зі скаргою до цивільного (районного) суду. Суд по трудових справах Швеції має тристо-ронню структуру. До нього входять: професійні судді, судді, призначувані за рекомендацією профспілок і судді при-значені за пропозицією організацій підприємців (засідателі). Усі судді при-значаються урядом. Для голови суду ро-бота в трудовому суді є основною, інші ж судді працюють на засадах неповної


117

зайнятості за сумісництвом. Судова ко-легія по розгляду конкретної справи за-звичай складається з 7-ми суддів: 4 судді представляють працівників і підприєм-ців, 2 члени суду — професійні судді, один член суду може бути не юристом, але особою, глибоко обізнаною в пра-вових трудових питаннях. Нескладні справи трудовий суд може вирішувати в більш вузькому складі, в окремих випад-ках навіть одним професійним суддею. Як апеляційна інстанція на рішення ци-вільних судів, суд по трудових справах засідає в складі 3-х суддів [10, с. 303].

Цікаво, що у Швеції суд може спро-бувати примирити сторони ще до по-чатку судового розгляду, коли, на його думку, існує можливість досягти угоди по предмету позову. Він може також зо-бов'язати сторони провести або про-довжити переговори поза стінами суду, якщо вважатиме, що сторони не вжили достатніх зусиль для досягнення домов-леностей. Якщо ж в ході таких перего-ворів сторонам так і не вдасться дійти згоди, то вони мають право знову по-вернутися до суду. Процедури під час слухань досить схожі на процедури в звичайних судах, і складається вражен-ня, що вони відрізняються меншою

гнучкістю, ніж процедури, прийняті в трудових судах інших країн.

Отже, європейські держави приділя-ють особливу увагу захисту у судах тру-дових прав громадян. Можна вирізнити декілька підходів до організації правово-го регулювання розгляду індивідуальних трудових спорів судами в зарубіжних країнах. Так, у Франції, ФРН, Іспанії, Польщі, Ізраїлі діють спеціалізовані тру-дові суди, а в Італії й Нідерландах трудо-ві спори розглядають загальні цивільні суди. Зарубіжні країни встановлюють різну компетенцію судових установ. Так, у Франції, Італії й Польщі в судах розгля-даються тільки індивідуальні трудові спори, у ФРГ, Швейцарії та Японії — як індивідуальні, так і колективні трудові спори позовного характеру.

Особливостями судочинства біль-шості європейських країн при розгляді трудових спорів у судах є спрямова-ність дій суду на примирення сторін, менш формалізована процедура, безо-платність трудового процесу, не-обов'язковість ведення протоколів су-дових засідань, скорочені строки роз-гляду трудових спорів, необов'язкова участь адвоката в судових засіданнях судів першої інстанції.

ЛІТЕРАТУРА:1. Забрамная Е. Ю., Шмелева Н. С. Обзор систем разрешения трудовых споров, при-меняемых в развитых странах [Электронный ресурс] — Режим доступа: http://www.trudsud.ru/ru/docs/publications/4. — Загл. с экрана.2. Прилипко С. М. Трудове право України: підручник / С. М. Прилипко, О. М. Яро-шенко. — Харків : Видавець ФОП Вапняр-чук Н. М., 2008. — 664 с. 3. Правовое регулирование использования наемного труда в сфере индивидуального предпринимательства [Электронный ре-сурс]. — Режим доступа: http://mydocx.ru/1-125816.html. — Загл. с экрана.4. Киселев И. Я. Организация деятельности трудовых судов: зарубежный опыт / И. Я. Киселев. — М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1996. — 342 с. 5. Закон України: "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI // Відомості Верхов-

ної Ради України (ВВР). — 2012. — № 14. — Ст. 87. 6. Поллер Э. Защита прав человека во Франции / Э. Поллер // Государство и пра-во. — 1992. — № 12. — С. 108–117. 7. Дашутін І. В. Правове регулювання судо-вого захисту трудових прав громадян: дис. … канд. юрид. наук / І. В. Дашутін. — Хар-ків, 2008. — 178 с. 8. Силин А. А. Формы и методы разреше-ния трудовых споров и конфликтов в зару-бежных странах / А. А. Силин // Труд за рубежом. — 1993. — №1. — С. 43–58. 9. Киселев И. Я. Трудовые конфликты в ка-питалистическом обществе. Социаль-но-правовые аспекты / И. Я. Киселев. — М. : Наука, 1978. — 240 с. 10. Киселев И. Я. Сравнительное и между-народное трудовое право: учебник для вузов / И. Я. Киселев. — М. : Дело, 1999. — 728 с.


118

1. Zabramnaja E. Ju., Shmeleva N. S. Obzor sistem razreshenija trudovyh sporov, primenjaemyh v razvityh stranah [Review of grievance systems used in developed countries]. [online]. Available a t : h t tp ://www.tr udsud. r u/r u/docs/publications/4. [in Russian].2. Prylypko S. M. (2008). Trudove pravo Ukrainy [Employment Ukraine]. Kharkiv: Publisher FOP Vapniarchuk N. M. 664 p. [in Ukrainian].3. Pravovoe regulirovanie ispol'zovanija naemnogo truda v sfere individual'nogo predprinimatel'stva [Legal regulation of the use of wage labor in the sphere of individual entrepreneurship]. [online]. Available at: http://mydocx.ru/1-125816.html. [in Russian].4. Kiselev I. Ja. (1996). Organizacija dejatel'nosti trudovyh sudov: zarubezhnyj opyt [Organization of activity of labor courts: foreign experience]. Moscow: NORMA-INFRA-M. 342 p. [in Russian].5. Verkhovna Rada Ukrainy (2012). Zakon Uk-rainy: "Pro sudovyi zbir" vid 08.07.2011 № 3674-VI [Law of Ukraine On the court fee of 08.07.2011, 3674-VI]. Vidomosti Verkhovnoi

Rady Ukrainy [The Bulletin of Supreme Council of Ukraine]. 14. Art. 87. [in Ukrainian].6. Poller E. (1992). Zashhita prav cheloveka vo Francii [Protection of human rights in France]. 12, p. 108–117. [in Russian].7. Dashutin I. V. (2008). Pravove rehuliuvannia sudovoho zakhystu trudovykh prav hromadian [Legal regulation of legal protection of labor rights]: PhD thesis. Kharkiv. 178 p. [in Ukrainian].8. Silin A. A. (1993). Formy i metody razreshenija trudovyh sporov i konfliktov v zarubezhnyh stranah [Forms and methods of settling labor disputes and conflicts in foreign countries]. Trud za rubezhom [Work abroad]. 1, p. 43–58. [in Russian].9. Kiselev I. Ja. (1978). Trudovye konflikty v kapi-ta listicheskom obshhestve. Social'no-pravovye aspekty [Labour conflicts in the capitalist society. Social and legal aspects]. Moscow: Nauka. 240 p. [in Russian].10. Kiselev I. Ja. (1999). Sravnitel'noe i mezhduna-rodnoe trudovoe pravo [Comparative and inter na-tional labor law]. Moscow: Delo. 728 p. [in Russian].

REFERENCES:

119

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гід-ність, недоторканність і безпека визна-ються в Україні найвищою соціальною цінністю. Діяльність держави спрямо-вується на забезпечення та гарантуван-ня прав і свобод людини та громадяни-на. Статтею 27 Основного Закону заде-кларовано, що кожна людина має не-від'ємне право на життя й обов'язком держави є його захист.

За даними Всесвітньої організації охо-рони здоров'я щорічно 800 тис. осіб до-бровільно позбавляють себе життя (кіль-кість смертей від захворювання СНІДом складає 300 тис.), а здійснюють спроби самогубства на багато більше осіб [1].

Згідно інформації Державного комі-тету статистики у 2012 р. в Україні 9049 осіб вчинили самогубство. Ця річна цифра у 2,7 разів перевищує кількість українців, які загинули в Афганістані за

9 років війни (1979–1989 роки). В ціло-му на 100 тис. населення України при-падає 22 самогубства. Саме смерть від самогубства займає друге місце після природної смерті та смерті від зовніш-ніх причини. Більшість серед тих, хто вчинив самогубства — це малолітні особи до 14 років [2].

Проблема вдосконалення кримі-нальної відповідальності за доведення до самогубства викликала і викликає на-уковий інтерес у вітчизняних вчених, таких як: О. А. Гусак, Н. М. Ярмиш, Л. М. Шестопалова та інших, які до-сліджували кримінально-правові та кри-мінологічні аспекти даного злочину.

Зокрема, О. А. Гусак на рівні дисер-таційного дослідження запропонувала передбачити в ст. 120 КК України таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення з ко-рисливих мотивів. Як зазначає О. А. Гу-сак, доведення до самогубства або до

УДК 343.614

Руфанова Вікторія МиколаївнаCтарший викладач кафедри кримінального права та кримінології

факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідуванняДніпропетровського державного університету внутрішніх справ,

кандидат юридичних наук

ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА НЕПОВНОЛІТНІХ

Rufanova V. M. Problems of Criminal Responsibility for Incitement to Suicide of Minors

Abstract. The article deals with the problems of criminal responsibility for incitement to suicide or attempted suicide with using Internet network. The author accented on the fact that the present edition of Art. 120 of the Criminal Code of Ukraine does not provide criminal responsibility if the victim was inclined to commit suicide voluntarily. Bringing the guilty persons to justice is possible only if cruel treatment with the person, blackmail, coercion to illegal acts or systematic humiliation of human dignity has led to suicide (deprivation of someone's life) or attempted suicide (attempt to take someone's own life). The obligatory condition of criminal responsibility is the availability of causal connection between the actions of the guilty person and the actions of the person who committed suicide or attempted suicide. The author proposes to make changes to Art. 120 of the Criminal Code of Ukraine.Keywords: suicide, minor, incitement to suicide, inducement for committing suicide, blackmail, threats.


120

замаху на самогубство з корисливих мо-тивів завжди відбувається з прямим умислом, тому що винний ясно усві-домлює, що тільки у разі самогубства потерпілого він отримає реальну мож-ливість заволодіти його майном, грішми, іншими матеріальними блага-ми або позбутися якої-небудь матері-альної залежності від потерпілого [3].

На нашу думку, питання щодо необ-хідності передбачення в диспозиції статті вказівки на корисливий умисел, актуалізувалося сьогодні у зв'язку роз-повсюдженням у соціальних мережах так званих груп смерті. Адже кінцевою метою більшості з них є використання відео з дитячим суїцидом на платних сайтах. Тобто саме корисливий мотив є домінуючим, та обумовлює відповідну поведінку осіб, які створюють зазначені групи, та схиляють неповнолітніх до вчинення суїциду.

Також, заслуговує уваги позиція Л. М. Шестопалової, яка зазначає, що стосовно самогубства правильно було б вживати термін спроба, а не замах, як це закріплено в законі, оскільки самогуб-ство не є злочином. Також автор про-понує розширити перелік обставин, які обтяжують відповідальність за доведен-ня до самогубства, передбачивши від-повідальність за злочин, спрямований щодо: особи похилого віку, особи, яка перебувала у службовій залежності від винного, жінки, яка завідомо для винно-го перебувала у стані вагітності, а також вчинення злочину групою осіб [4].

В даному аспекті, слід нагадати про проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення кримінальної відповідаль-ності за сприяння вчиненню самогуб-ства № 4088 від 17.02.2016 р.), яким та-кож пропонується замітини слово замах на спробу самогубства [8]. Цілком під-тримуємо висловлену пропозицію, оскільки вважаємо, що не зовсім корек-тно використовувати термін замах щодо діяння, яке не є злочином. Поряд з цим

термін "спроба", під якою прийнято ро-зуміти дію, спрямовану на реалізацію чи досягнення чого-небудь, та пов'язане з деяким ризиком, невпевненістю в успіху, як найкраще відображає суть діянь, яке криміналізоване законодавцем [5].

Суспільні відносини, які активно розвиваються та реалії сьогодення зу-мовлюють законодавців, вчених та практиків шукати шляхи адекватної ре-акції на інноваційні способи вчинення злочинів проти життя особи.

У зв'язку з цим, метою статті є дослі-дження об'єктивних ознак діючої ре-дакції ч. 3 ст. 120 КК України, та проа-налізувавши законодавчі ініціативи, за-пропонувати шляхи вдосконалення кримінальної відповідальності за дове-дення до самогубства.

Підтвердженням реально існуючої загрози для життя неповнолітніх та по-ширення фактів зазіхання на нього за допомогою мережі Інтернет, є офіційне повідомлення Департаменту кіберполі-ції України. Правоохоронним відом-ством зазначається, що у 2016 році у со-ціальних мережах активізувалися групи, в яких кваліфіковані психологи доводять дітей до самогубства. Схема схиляння неповнолітніх до самогубств наступна: адміністратор групи підбурює дитину до виконання завдань (квестів), причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині каліцтв або заподіяння болю. Всі ці "квести" в обов'язковому порядку знімаються на відео. Коли адмі-ністратор групи впевнений в тому, що дитина готова до самогубства, створю-ється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі, та оговорю-ються усі її проблеми, які вона озвучила "провіднику". Єдиний вихід із усіх проб-лем, який озвучується в цьому "творі", — вчинити самогубство. Перед цим дити-на слухає аудіозапис, та робить останній крок. Відеозаписи, в подальшому, про-даються в мережі Інтернет [6].

Кримінальний кодекс України (далі КК) передбачає кримінальну відповідаль-

Руфанова В. М. Проблеми кримінальної відповідальності за доведення до самогубства неповнолітніх

121

ність тільки за доведення до самогубства або до замаху на самогубство (ст. 120 КК). За вчинення добровільно самогубства відповідальність не передбачена.

Частина 1 ст. 120 КК встановлює відповідальність за доведення особи до самогубства або до замаху на самогуб-ство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до про-типравних дій або систематичного приниження її людської гідності.

Об'єктивна сторона злочину, харак-теризується чотирма альтернативними видами діянь, наслідком яких є вчинення самогубства або замаху на самогубство:

1. Під жорстоким поводженням прийнято розуміти безжалісні, грубі ді-яння, які завдають потерпілому фізич-них чи психічних страждань (морду-вання, систематичне заподіяння тілес-них ушкоджень чи побоїв, позбавлення їжі, води, одягу, житла тощо).

2. Шантаж передбачає погрози роз-голосити відомості, які потерпілий ба-жає зберегти в таємниці (наприклад, ві-домості про хворобу, позашлюбні сто-сунки тощо). Ці відомості можуть як відповідати дійсності, так і бути помил-ковими. Важливо, що вони мають та-кий характер, що потерпілий не бажає їх розголошувати. Шантаж може поля-гати у залякуванні з метою створити ви-гідну для себе обстановку, поставити іншу особу в залежне становище.

3. Примус до протиправних дій — це фізичний або психічний вплив на особу з метою спонукання її до дій, вчинення яких заборонене законодав-ством. Такий вплив може полягати в застосуванні фізичного або психічного насильства щодо потерпілого або близьких йому осіб, погрозі знищення або пошкодження майна тощо. Примус являє собою зумовлену кимось або чи-мось необхідність діяти певним чином незалежно від бажання.

4. Систематичне приниження людської гідності — це тривале при-низливе ставлення до потерпілого

(постійні образи та інші форми глум-ління над ним тощо).

Притягнення винної особи до від-повідальності можливо лише за умови, що жорстоке поводження з особою, шантаж, примус до протиправних дій або систематичне приниження люд-ської гідності мало наслідком самогуб-ство (позбавлення себе життя) або за-мах на самогубство (спроба позбавити себе життя). При цьому є необхідним, щоб потерпілий діяв умисно, тобто сві-домо бажав позбавити себе життя. Вин-ний при цьому не здійснює жодних дій, які безпосередньо спричиняють смерть потерпілому. Обов'язковою умовою на-стання кримінальної відповідальності є наявність причинного зв'язку між діями винної особи та діями особи, яка вчини-ла самогубство або замах на нього [7].

Оскільки, як вище вже зазначалося, самогубство або замах на нього кримі-нальної відповідальності на тягне, під-бурювання до самогубства (не зазначе-ним в законі способом) і пособництво в самогубстві, законом про кримінальну відповідальність також не карається.

В КК визначені способи доведення особи до самогубства або до замаху на са-могубства, тому будь як інші дії, пов'язані з "ненасильницьким" схилянням особи до позбавлення себе життя, в тому числі через Інтернет, не є злочинами. Саме це є причиною того, що як зазначалося на по-чатку статті, значного поширення набуло схиляння неповнолітніх до суїциду через Всесвітню інформаційну мережу.

Заслуговує на увагу проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за спри-яння вчиненню самогубства № 4088 від 17.02.2016 р.

Авторами законопроекту пропону-ється доповнити диспозицію основно-го складу злочину — ч. 1 ст. 120 наступ-ними способами вчинення самогубства або замаху на самогубство — шляхом підбурювання, в тому числі підкупу, обману, а


122

також будь-якого сприяння вчиненню самогуб-ства (курсив наш) [8].

Викликає здивування, чому з лютого 2016 р. проект Закону, який спрямований на урегулювання суспільних відносини, з метою захисту неповнолітніх від необду-маних вчинків, та який би створив мож-ливість притягнути винних до відпові-дальності, залишається без розгляду.

Свідчить про масштабність пробле-ми і той факт, що випадки схиляння не-повнолітніх до самогубства через Інтер-нет поширені й в інших країнах, зокре-ма, Російській Федерації (далі РФ). Ро-сійські законотворці розробили законо-проект, яким пропонується встановити кримінальну відповідальність за сприян-ня вчиненню самогубства — порадами, вказівками, наданням інформації, засобів чи знарядь вчинення самогубств, чи шляхом усунення перешкод для вчинен-ня самогубства [9]. Адже Кримінальний кодекс РФ, як і КК України передбачає відповідальність за доведення до само-губства шляхом насильства, принижен-ня, погроз тощо. Поряд з цим, якщо ж неповнолітній прийняв рішення піти з життя в добровільно, але не без "попере-дньої дружньої" допомоги, то в такому випадку притягнути до відповідальності практично неможливо. Складності ви-никають зі встановленням причинного зв'язку між діями особи, яка схиляла під-літка вирішити свої проблеми шляхом самогубства, на наслідками у виді смерті чи спроби самогубства.

На нашу думку, з урахуванням світо-вої тенденції до зростання злочинності в мережі Інтернет та у зв'язку з появою нового способу доведення до самогуб-ства, є необхідним своєчасно вносити зміни до кримінального законодавства, які будуть відповідати сучасним викли-кам з боку злочинців. Запропоновані зміні до КК є цілком своєчасними та відповідають суспільній небезпечності та поширеності подібних дій останнім часом на території України та поза її межами. Вважаємо, що прийняття за-пропонованих змін до чинної редакції ст. 120 КК України є соціально обумов-леним, необхідним та викликаним по-требами сьогодення.

В час стрімкого розвитку техноло-гій, інформаційного простору, можли-вості зловмисників, які використовують Всесвітню мережу значно зростають. Це відбувається в той час, коли психіч-ний стан молоді є більш уразливий. Так, за інформацією Всесвітньої Орга-нізації Психіатрів депресія стала найпо-ширенішим захворюванням, яке при-зводить до недієздатності. Саме це за-хворювання є основною причиною са-могубств [10, с. 14]. Тому реагування за-конодавця на розвиток суспільних від-носин є соціально обумовленим. Адже належне нормативно-правове регулю-вання є важливою умовою притягнення винних осіб до відповідальності та обов'язковим елементом загальносоці-ального запобігання злочинності.

ЛІТЕРАТУРА:1. Самоубийство / Інформаційний бюле-тень. [Електронний ресурс] . — Режим до-ступу : http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs398/ru. — Назва з екрану.2. Утров Евгений. Украина стала рекорд-сменом Европы по количеству суицидов / [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.utro.ua/ru/proisshestviya/ukraina_stala_rekordsmenom_evropy_po_kolichestvu_suitsidov_4a07d9281ba27. — Назва з екрану.3. Гусак O. A. Кримінально-правова харак-теристика доведення до самогубства : авто-реф. дис. … канд.. юрид. наук : 12.00.08 /

О. А. Гусак; Національний університет "Одеська юридична академія". — Одеса, 2014. — 22 с.4. Шестопалова Л. М. Самогубство та дове-дення до самогубства: заходи протидії : ав-тореф. дис. … канд.. юрид. наук : 12.00.08 / Л. М. Шестопалова; Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2001. — 19 с.5. Великий тлумачний словник української мови /уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К. ; Ірпінь: Перун, 2009. — 1736 с.6. У соцмережах виявлені небезпечні групи, в яких дітей доводять до самогубства: як розпізна-ти / Департамент Кіберполіції. Сайт Департа-

Руфанова В. М. Проблеми кримінальної відповідальності за доведення до самогубства неповнолітніх

123

менту Кіберполіції України. — Режим доступу : https://www.cybercrime.gov.ua/16-novosti/185-uvaga-batki-sujitsidalna-grupa#news.7. Науково-практичний коментар до Кримі-нального кодексу України. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://radnuk.info/komentar/kruminal/osobluva/288-rozd115/4433--120---.html.8. Проект Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення кримінальної відпові-дальності за сприяння вчиненню самогуб-

ства)" № 4088 від 17.02.2016 р. [Електро-нний ресурс]. — Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1? pf3511=58195.9. Кибердружины на страже интернета. / Московский комсомолец, 14 февраля, 2017 г. [Електронний ресурс]. — Режим доступа : https://www.pressreader.com. Назва з екрану.10. Скринінгові дослідження в практиці сі-мейного лікаря: обстеження на схильність до самогубства та депресії : [метод. реком.] / за ред. Г. О. Слабкого. — К., 2011. — 32 с.

REFERENCES:1. Samoubiystvo. Informatsiyniy byuleten [Suicide. Newsletter]. Available: http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs398/ru. Title from screen. [in Ukrainian].2. Utrov Evgeniy. Ukraina stala rekordsmenom Evropy po kolichestvu suitsidov [Ukraine became the champion of Europe in the number of suicides]. Available: http://www.utro.ua/ru/proisshestviya/ukraina_stala_rekordsmenom_e v r o p y _ p o _ k o l i c h e s t v u _ s u i t s i d o v _ 4 a07d9281ba27 . T i t l e f rom s c r e en [in Ukrainian].3. Gusak O. A., Natsionalniy universitet "Ode-s ka yuridichna akademiya" (2014). Kriminalno-pravova harakteristika dovedennya do samogubstva : avtoref. dis. … kand.. yurid. nauk, 12.00.08. [Criminally-legal characteristic of suicide : author. dis. … cand. legal Sciences : 12.00.08]. Odesa. 22 p. [in Ukrainian].4. Shestopalova L. M., Natsionalna akademiya vnutrishnih sprav Ukrainy (2001). Samogubstvo ta dovedennya do samogubstva: zahodi protidiyi : avtoref. dis. … kand.. yurid. nauk : 12.00.08 [Suicide and abetment of suicide: responses : author. dis. … cand. legal Sciences : 12.00.08]. Kyiv. 19 p. [in Ukrainian].5. Comp. and edit. by V. T. Busel (2009). Velikiy tlumachniy slovnik ukrayinskoyi movi [Great dictionary of the Ukrainian language]. Kyiv, Irpin. Perun. 1736 p. [in Ukrainian].6. Departament Kiberpolitsiyi . U sotsmerezhah viyavleni nebezpechni grupi, v yakih ditey dovodyat do samogubstva: yak rozpiznati [In social networks

discovered threat groups in which children are brought to suicide: how to recognize]. Sayt Departamentu Kiberpolitsiyi Ukrainy. Available: https:www.cybercrime.gov.ua/16-novosti185-u va g a - b a t k i - s u j i t s i d a l n a - g r u p a n e w s. [in Ukrainian].7. Naukovo-praktichniy komentar do Kriminalnogo kodeksu Ukrainy [Scientific-practical commen-tary to the Criminal code of Ukraine]. Available: http://radnuk.info/komentar/kruminal/osobluva/ 288-rozd115/4433--120---.html. [in Ukrainian].8. Proekt Zakonu Ukrainy "Pro vnesennya zmin do Kriminalnogo kodeksu Ukrayini (shchodo vstanov len-nya kriminalnoyi vidpovidalnosti za spriyannya vchinennyu samogubstva)", 4088 vid 17.02.2016 r. [The draft of law of Ukraine "On amendments to the criminal code of Ukraine (concerning the criminalization of assisting suicide)" № 4088 from 17.02.2016 y. Available: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1? pf3511=58195. [in Ukrainian].9. Kiberdruzhini na strazhe internet [Cybertwin, the guardian of the Internet]. Moskovskiy komso-molets. 14 fevralya, 2017 y. Available: https://www.pressreader.com. Title from screen. [in Russian].10. Ed. by G. O. Slabkyi (2011). Skriningovi doslidzhennya v praktitsi simeynogo likarya: obstezhennya na shilnist do samogubstva ta depresiyi, [metod. rekom.] [Screening tests in the practice of family physician: a survey on attitudes toward suicide and depression : [a method. rekom.] Kyiv. 32 p. [in Ukrainian].

124

Постановка проблеми. Період ре-алізації Державної комплексної програ-ми реформування і розвитку Збройних Сил України (далі — ЗС України) на 2012–2017 роки співпав із активною фазою судової реформи та системати-зацією кримінального процесуального законодавства держави.

Актуальність теми. Загальнотеоре-тичні аспекти даної проблеми дослід-жували вчені: Ж. О. Дзейко, С. І. Лєн-шін, Р. З. Лівшиць, В. С. Нерсесянц, Н. М. Оніщенко, М. М. Прохоренко, О. Ф. Скакун, В. А. Скріпель, Ю. С. Шем-шученко, О. І. Ющик та ін. Але осо-бливості реалізації приписів військово-го законодавства України в умовах сис-тематизації кримінального процесуаль-ного законодавства в рамках державної судово-правової реформи ще не були предметом наукового дослідження.

Метою статті євиявлення та уза-гальнення юридичних колізій та прога-лин в конструкціях окремих приписів актів військового законодавства, які не-

гативно впливають на ефективність ре-алізації Державної комплексної програ-ми реформування і розвитку Збройних Сил України.

Виклад основного матеріалу. Су-дова реформа держави неможлива без упорядкування її законодавства, зокре-ма кримінального (матеріального та процесуального). Систематизація зако-нодавства у формі кодифікації є най-більш раціональною умовою не тільки ефективної правотворчості, але й про-цесу реалізації законодавства, зокрема військового. Як зазначає В. С. Нерсе-сянц, "систематизація забезпечує зруч-ності правореалізації, можливість опе-ративно знаходити і правильно тлума-чити потрібні норми, виступає необхід-ною умовою підвищення рівня закон-ності та правопорядку" [1, с. 347]. Все це у повній мірі повинно узгоджуватися із системою військового законодавства України. Але, на сьогодні, ми констату-ємо поглиблення основного протиріч-чя між двома сторонами правової систе-

УДК 340.132

Шульгін Володимир ВікторовичСтарший викладач кафедри військового права

Військового інституту Київського Національного університету імені Тараса Шевченка

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ДЕРЖАВИ

Shulgin V. V. Features of Realization of Military Legislation of Ukraine in the Conditions of Reforming of Criminal Justice

Abstract. The article is devoted to analyze the impact of industryon the effectiveness ofthe systematization of effectiveness of realization of military legislation of Ukraine.Identifiedlegal and technicaland legal andlinguisticinconsistencies in thedesign of individualacts ofmilitary lawregulations, which were formed duringthe codificationof the criminalprocedure lawin thejudicial and legal reformof the state.Keywords: court (Military court) reform, the liquidation of the military courts, the liquidation of military prosecutors, the codification of the criminal procedure law, realization of military legislation of Ukraine.

Шульгін В. В. Особливості реалізації військового законодавства України в умовах реформування кримінального судочинства держави

125

ми — правотворенням і правореалізацією. На думку Ю. С. Шемшученка "швид ке неконтрольоване розширення насам-перед сфери законодавчих актів істот-но ускладнює реалізацію принципу за-конності, процес реалізації права в ці-лому, спричиняючи масові порушення. А останнє, у свою чергу, сприймається як неефективність чинного закону і про-вокує нові й нові зміни у законодавстві, утворюючи "зачароване коло" [2, с. 5].

Кодифікація кримінального проце-суального законодавства держави, яка здійснюється у рамках судової реформи, уявляється нам специфічною (нор-мотворчою) юридичною діяльністю державного апарату, змістом якої є системне упорядкування та удоскона-лення положень чинних норматив-но-правових актів з метою підвищення ефективності реалізації приписів зако-нодавства в цілому як системи, яку не хо-тілося б ототожнювати з новелізацією. В розвиток цього Н. М. Оніщенко уточ-нює, що системний підхід проявляється у взаємозв'язку та взаємодії законодавчих актів, узгоджені кожного нового законо-давчого акта з конституційними норма-ми, актами своєї та інших галузей права, а також з тими, що передбачають юри-дичну відповідальність за порушення чинного законодавства [3, с. 82]. І безу-мовно, це необхідно враховувати, а осо-бливо в умовах перманентної вітчизня-ної економічної та військово-правової кризи нашого не зовсім зрілого політи-куму та громадянського суспільства.

З прийняттям Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI більшість громадян України пов'язують початок судової ре-форми в Україні, яка, на нашу думку, реально розпочалася майже з моменту проголошення незалежності України, а триває і досі відповідно до Закону Укра-їни "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII[4].

Так, р. III Концепції судово-право-вої реформи в Україні від 28.04.1992

року визначив, що "військові суди знач-но реформуються, звільняються від будь-якої залежності від військового ко-мандування та розглядають тільки спра-ви про військові злочини військовос-лужбовців та справи про їх соціальний захист" [5]. Другим кроком, а практич-но суттєвим обмеженням так і незадія-ної потенції механізму військово-судо-вого правозастосування стало проголо-шення в Концепції вдосконалення су-дівництва від 10.05.2006 року щодо не-обхідності повного скасування військо-вих судів у судовій системі України. Після чого військові суди, всупереч приписам чинної Концепції судо-во-правової реформи 1992 року, виму-шені були діяти лише як суди кримі-нальної юрисдикції для розгляду справ про військові злочини у першій інстан-ції, що призвело до зниження ефектив-ності охоронного механізму судового правозастосування процесу реалізації актів військового законодавства Украї-ни за напрямом соціально-правового захисту військовослужбовців [6].

Посилаючись на пункт 23 частини першої статті 106 Конституції Украї-ни [7], статтю 19 та пункт 4 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" [8], Президент України указом від 14.09.2010 № 900/2010 "Про ліквідацію військових апеляційних та військових місцевих судів" [9], який набрав чинно-сті з 16.09.2010 року, здійснив третій крок у судовій реформі — ліквідував "де-юре" 13 військових місцевих та 2 апеляційних суди, а "де факто" систе-му військового правосуддя України. З цього моменту для військовослужбов-ців розпочався реальний етап практич-ного втілення військово-судової рефор-ми в Україні. Але, чи все так бездоганно з точки зору навіть не доцільності "ав-ральної" ліквідації військових судів, а в першу чергу законності обраних юри-дичних механізмів (засобів та способів) реалізації цієї реформи та вектору їх


126

впливу на ефективність системи та про-цесу реалізації актів військового законо-давства України. Існує окрема думка судді Конституційного суду України В. І. Шишкіна на Рішення Конститу-ційного суду України стосовно консти-туційності частини першої статті 19 Закону України "Про судоустрій і ста-тус суддів" (далі — Закону) щодо права Президента України ліквідовувати суди загальної юрисдикції [10], зокрема вій-ськові. Він вважає, і на нашу думку ціл-ком обґрунтовано, що такого права Президент України не має. Так як за своєю юридико-граматичною кон-струкцією зміст норми, що уповнова-жує главу держави утворювати суди (п. 23 частини першої ст. 106 Конституції) викладено в імперативній формі, що не дає жодних підстав для її додаткової ін-терпретації, за якою припис про утво-рення судів охоплював би не тільки ор-ганізаційну появу судів, але й їх ліквіда-цію. До того ж Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що "повноваження Прези-дента України вичерпно визначені Конституцією України, а це унеможли-влює прийняття законів, які встановлю-вали б інші його повноваження" [11]. Таким чином, удосконалення судової системи розпочалося всупереч Консти-туції України та з ліквідації саме вій-ськових судів, як "слабкої ланки".

Четвертий крок в реалізації судової реформи в Україні визначальний тим, що на виконання указу Президента України від 17.08.2010 року Робочою групою з питань реформування кримі-нального судочинства був розроблений, а 13.04.2012 року Парламентом прийня-тий та набрав чинності з 19.11.2012 року новий Кримінальний процесуальний ко-декс України (далі — КПК України) [12].

Але, виходячи із правових загаль-нотеоретичних доктринальних поло-жень, процесуальні норми є похідни-ми від норм матеріального права та викликаються до життя необхідністю

реалізації саме приписів матеріального права [13, с. 278]. Тому механізм реалі-зації приписів, за яким спочатку упо-рядковуються процесуальні, а потім вносяться численні зміни до приписів матеріального законодавства, зокрема військового, з метою "приведення їх у відповідність" до зміненого процесу-ального закону, є неприйнятним.

Особливо небезпечним фактором кодифікації кримінально-процесуаль-ного законодавства є грубе ігнорування норм Конституції України. Ситуація ускладнюється тим, що КПК України ввів в обіг терміни, які не містилися в Конституції України, Кримінальному кодексі України (далі — КК України), інших актах законодавства, зокрема вій-ськово-кримінального та не надав їх ви-значення. Мова, зокрема, йдеться про таку юридичну категорію як "кримі-нальні проступки". Відсутній наразі й закон, який визначав би їх перелік та вид юридичної відповідальності за їх скоєння. Конституція України застосо-вує лише таке поняття, як "злочин" (статті 30, 31, 34, 39, 60, 62, 76, 92 (п. 22), 111). Реалізація цієї ідеї вимагає пере-гляду і змін не тільки Конституції Укра-їни, але й принципів побудови КК Ук-раїни. Замість цього вводиться поняття "військові адміністративні правопору-шення" [14] та система юридичних складів цих правопорушень (глава 13-Б) у Кодексі України про адміністративні правопорушення, які трансформовані із системи військових злочинів без ква-ліфікуючих ознакКК України. При-йняття Закону про кримінальні про-ступки, який передбачає КПК України продовжить процес декриміналізації та декодифікації військово-кримінального законодавства, який на фоні сучасного перманентного реформування ЗС Ук-раїни в умовах особливого періоду, низького рівня правосвідомості та пра-вової культури військовослужбовців може призвести до небезпечного зни-ження ефективності військово-кримі-


127

нального покарання та збільшення кількості військових кримінальних пра-вопорушень. Сприяє цьому необґрун-товане, на наш погляд, запровадження КПК України розширеного переліку злочинів, кримінальне провадження щодо яких може бути розпочате не інакше як за заявою потерпілого ("про-вадження у формі приватного обвину-вачення"); а також особливих порядків кримінального провадження на підставі угод (зміст угоди про визнання винува-тості містить положення щодо уз-годження покарання). Але ж більшість із цих злочинів є злочинами середньої тяжкості та навіть тяжкими. Слід зазна-чити, що кримінальне переслідування за військові злочини носить виключно публічний характер, а в цьому випадку права потерпілого, його відношення до злочину і злочинцю набуває другоряд-ну роль. Виходячи з цього, примирення сторін у справах про військові злочини не припустимо. До того ж, за критерієм узгодженостікримінально-правових норм з військовими нормами приписи військово-кримінального законодавства виявляються малоефективними.Вони не узгоджені з кримінально-правовими-приписами (в частинівстановлення ви-дівта розмірівпокарань за військові зло-чини), зприписами актів військовогоза-конодавства (в частинівиконання вій-ськовихпокараньтапорядку проходжен-ня військової службизасудженими вій-ськовослужбовцями), існують прогали-ни, пов'язані із особливостями статусу-різних категорій військовослужбовців. Механізм реалізації матеріальних при-писів кримінального та військово-кри-мінального законодавства віддзеркалю-ється у кримінально-процесуальному та кримінально-виконавчому законодав-стві, за посередництвом яких здійсню-ється їх застосування, а досконалість правозастосовної практики відображає упорядкованість системи актів військо-вого законодавства та ефективність ді-яльності органів військового управління

України. Стабільність кримінального за-конодавствата однаковістьйогозастосу-вання визначаєтьсякількістю змінкримі-нально-правових норм,єдністю судової практики. І слід відзначити, що за цим критерієм військово-кримінальне зако-нодавство є більш стабільним по відно-шенню до загально-кримінального.

За змістом абзацу третього пункту 1 розділу X "Прикінцеві положення" но-вого КПК України частина перша статті 216 (щодо повноважень здійснення досу-дового розслідування військових злочи-нів, передбачених ст. 402–421, 423–435 КК України) вводиться в дію з дня почат-ку діяльності Державного бюро розсліду-вань України, але не пізніше п'яти років з дня набрання чинності цим КПК. У зв'язку з організаційно-правовою не-визначеністю початку його функціону-вання з 19.11.2012 року виникла довго-тривала законодавча прогалина у змісті статті 216 КПК України, пов'язана із не-можливістю реалізації повноважень по здійсненню досудового розслідування з урахуванням встановленої нею підслід-ності серед органів досудового розсліду-вання відносно кримінальних правопо-рушень, вчинених військовослужбовця-ми ЗС України та інших військових фор-мувань. А в наслідок цього на протязі майже п'яти років з дня набрання чинно-сті новим КПК України триває порушен-ня вимог Конституції України, яке поля-гає у збережені повноважень здійснення досудового розслідування в органах про-куратури (з 24.08.2014 — знову військо-вої прокуратури [15]), слідчі якої тимча-сово розслідують також і військові зло-чини, передбачені статтями 402–421, 423–435 КК України.

П'ятий крок реалізації судової рефор-ми в Україні пов'язаний із внесенням змін законом України від 13.04.2012 [16] у зв'язку із прийняттям нового КПК до 75 законодавчих актів (із них 9 військо-вих), зокрема до Статутів Збройних Сил України та законів: "Про демокра-тичний цивільний контроль над Воєн-


128

ною організацією і правоохоронними органами держави"; "Про Військову службу правопорядку у ЗС України"; "Про військовий обов'язок і військову службу"; "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів вій-ськового призначення та подвійного використання"; "Про правовий режим воєнного стану"; "Про пенсійне забез-печення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Але, на підставі аналізу внесених змін з'ясова-но, що навіть до тих актів в які вже були внесені окремі зміни, всіх системно-не-обхідних змін так і не було внесено, а самі зміни носять вибірково-довільний характер і зводяться до технічної заміни окремих термінів в окремих приписах окремих актів. Термінологічні зміни зве-лися до фрагментарної заміни окремих слів та словосполучень. Зокрема, без-системно відбулася заміна таких термі-нів, як: "злочини" — на "кримінальні правопорушення"; "слідство" — на "кримінальне провадження"; "органи ді-знання, досудового слідства" — на "ор-гани досудового розслідування" тощо.

Не зважаючи на це, поширення ко-лізій між приписами актів військового законодавства та КПК України було продовжено Законом України від 17.05.2012 року [17] (чинний з 13.06.2012) у рамках удосконалення ан-тикорупційного законодавства. Це торкнулося Статуту внутрішньої служ-би ЗС України (ввів терміни "злочин", "військовий прокурор" із новим абза-цом третім до ст. 59), Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (ввів словосполучення "підроз-ділів дізнання" у частині третій ст. 5).

На виправлення двох попередніх спроб "упорядкування" Законом Украї-ни від 16.05.2013 [18] внесено зміни до 9 кодексів та 55 законів, у т.ч. додатково до 6 актів військової сфери (3 статутів та 3 законів), в які вже були внесені зміни частково та які, як ми зазначали вище, потребують системних змін. Але і після

цього у Статуті внутрішньої служби ЗС України, Статуті гарнізонної та вар-тової служби ЗС України залишено термін "злочин" у 18 приписах. У той час, взагалі залишено без змін у зв'язку з прийняттям нового КПК України По-ложення про матеріальну відповідаль-ність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, що містить термін "дізнання" (абзаци четвертий та п'ятий п. 17; п. 29); 3 закони України: "Про розвідувальні органи України" — тер-мін "злочин" (частина друга ст. 20); "Про боротьбу з тероризмом" — тер-мін "досудове слідство" (ст. 5); словос-получення "злочини терористичної спрямованості"; "Про основи націо-нальної безпеки України" — термін "злочини" (абзац одинадцятий ст. 9).

У системі актів військового законо-давства виникла колізійна ситуація, коли ряд окремих приписів та поло-жень суперечать Конституції України, але узгоджуються із новим КПК Украї-ни, або навпаки — відповідають Кон-ституції України, але не узгоджуються з новим КПК України, і нарешті — не узгоджуються з Конституцією України, з новою редакцією КПК України, ні змістовно між собою в рамках окремого законодавчого акту та системи військо-во-законодавчих актів в цілому. Акту-альним з цього приводу звучить пози-ція Р. З Лівшиць, що: "досягнення легі-тимності, втіленості закону, можливе за рахунок поєднання якості законів і про-фесіоналізму законодавців з одночас-ним підвищенням політичної та право-вої культури суспільства" [19, с. 133].

Таким чином, у результаті реформу-вання судової системи та невдалого удо-сконалення приписів на законодавчому рівні було здійснено: ліквідацію військо-вих судів; трансформацію військової прокуратури у спеціалізовану прокурату-ру із поверненням знову до військової прокуратури; позбавлення Військової служби правопорядку у ЗС України та командирів військових частин (полку,


129

корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйо-ну) статусу органів дізнання та повнова-жень щодо розкриття військових злочи-нів.Виникає необхідність проілюструва-ти загальну сучасну практикусуддівсько-го правозастосування щодо військовос-лужбовців, як наслідки реформи.

Так, Ірпінський міський суд Київ-ської області (справа № 1-215/11) 26.05.2011 у тексті мотивувальної части-ни вироку щодо скоєння злочину, пе-редбаченого ч.2 ст. 405 КК України (за-подіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з вико-нанням ним обов'язків з військової служби, санкція — позбавлення волі на строк від 2 до 7 років),військовослуж-бовцем в/ч А0565 старшим солда-том Р., що проходив строкову військо-ву службу на посаді старшого телегра-фіста апаратного взводу телеграфно-за-секреченого зв'язку телеграфного цен-тру вузла зв'язку по відношенню до ко-мандира відділення цього ж взводу сер-жанта П. помилково тлумачить право-вий статус останнього по відношенню до обвинуваченого як начальника за військовим званням, посилаючись на ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. У той час сер-жант Р. відповідно до ст.ст. 29, 31 цього Статуту був начальником як за військо-вим званням так і прямим та безпосе-реднім начальником за посадою, яку виконував. У вироку суд призначив старшому солдату Р. покарання у вигля-ді 2 (двох) років позбавлення волі; звіль-нивши його на підставі ст. 75 КК Укра-їни від відбування призначеного пока-рання з випробуванням та встановив йому іспитовий строк тривалістю 1 рік. До того ж, посилаючись на ст. 76 КК України зобов'язав солдата строко-вої служби, який продовжував проходи-ти військову службу, повідомляти орга-ни виконання покарання про зміну сво-го місця проживання, роботи, періо-дично з'являтися для реєстрації до орга-

ну виконання покарання [20]. Тобто суддя загальної юрисдикції особливості правового режиму військової частини як місця проходження військової служ-би солдатом строкової служби, не від-різняє від правового режиму місця про-живання цивільної особи.

Шевченківський районний суд м. Києва у інформаційно-вступній ча-стині вироку від 21.02.2011 року зазна-чає щодо офіцера Збройних Сил Укра-їни командира автомобільної роти: "українця, громадянина України, вій-ськовозобов'язаного, з вищою освітою, працюючого командиром автомобіль-ної роти, в/ч-1937", обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України (самовільне зали-шення військової частини або місця служби). У вироку призначено пока-рання нижче нижньої межі — штраф на користь держави в розмірі 60 н. м. д. громадян, що становить 1020 (одна ти-сяча двадцять) грн [21]. Таким чином суд акцентує увагу на громадянстві (хоча на той період іноземці не мали права перебувати на військовій службі), не правильно вказує абревіатуру умовного найменування військової частини, ото-тожнює особливості виконання військо-вого обов'язку, порядок проходження військової служби із інститутом праці та правовим статусом працівника згідно трудового законодавстваУкраїни.

Переяслав-Хмельницький міськра-йонний суд Київської області 7.07.2015 року (справа № 373/1783/15-к) встано-вив, що офіцер військової частини по-льова пошта В5229 старший лейтенант А., будучи військовою службовою осо-бою, в особливий період, знаючи про факт відсутності на службі молодшого сержанта Б. тривалістю понад один мі-сяць, не виконав наказ командира від 08.05.2015 № 893 і не повідомив орган досудового розслідування про цей факт вчинення вищевказаним військовос-лужбовцем кримінального правопору-шення, що призвело до тяжких наслід-


130

ків. Вищезазначене кваліфіковано за ознаками кримінального правопору-шення, передбаченого ч. 2 ст. 403 КК України (невиконання наказу — санкція від 2 до 5 років). Суд ухвалив ви-рок: затвердити угоду про визнання ви-нуватості, укладену між старшим проку-рором військової прокуратури Дарниць-кого гарнізону лейтенантом юстиції К. та обвинуваченим А.; призначити йому, на підставі ст. 69 КК України, покаран-ня — штраф в розмірі 100 (ста) неопо-даткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн [22].

Сватівський районний суд Луган-ської області від 28.10.2016 року (судова справа № 426/13206/16-к) встановив, що будучи військовою службовою осо-бою, начальником відділу зберігання військової частини А1479, виконуючи обов'язки начальника польового складу боєприпасів сектору "А", майор Х. всу-переч вимог ст.ст. 9, 11, 16, 30, 35, 37, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, не ви-конав наказу, відданого йому у вересні 2014 року начальником групи озброєн-ня сектору "А" щодо забезпечення на складі належного збереження боєпри-пасів, обладнання складу, не вжив захо-дів щодо виконання наказу начальника в повній мірі. У наслідок чого 29.10.2015 року близько 19 год. 30 хв. на території майданчику № 3 польового складу боє-припасів сектору "А" у м. Сватове, Лу-ганської області сталася пожежа, що спричинила детонацію боєприпасів та ракетно-артилерійського озброєння, та призвела до загибелі військовослужбов-ців, руйнування об'єктів цивільної інф-раструктури, зниження рівня постійної бойової готовності військових підрозді-лів сектору "А", тобто спричинило тяж-кі наслідки. Вироком суду затверджено угоду про визнання винуватості, укладе-ної між прокурором відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України У. та обвинуваче-

ним майором Х.; останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаче-ного ч. 2 ст. 403 КК України (невико-нання наказу, вчиненого в умовах осо-бливого періоду, крім воєнного стану, санкція — позбавлення волі на строк від 2 до 5 років) та призначено узгодже-не сторонами покарання, із застосуван-ням ст. 62, 69 КК України, у вигляді три-мання в дисциплінарному батальйоні строком на 7 місяців 22 дні [23].

Висновки. Властиві національній кодифікаційній діяльності суперечно-сті віддзеркалюються на визначенні в нормативно-правових актах змісту кож-ного припису, породжуючи прогалини та колізії, зокрема і у військовому зако-нодавстві України.

Процес реалізації військового зако-нодавства України повинен здійснюва-тися у комплексі не тільки виключно військового законодавства, а гармоніч-но із всією системою законодавства України та із завчасно спланованим процесом державної юридичної діяль-ності (правотворчості(кодифікації) та правореалізації (правозастосування) у найширших рамках її системних, різно-галузевих взаємозв'язків).

Гострою проблемою після ліквіда-ції військових судів залишається низь-кий рівень знань у сфері військового та військово-кримінального законодавства України серед суддів загальної юрис-дикції, що призводить до винесення безпідставно м'яких вироків.

Необхідно привести конструкції ок-ремих приписів КПК України із Кон-ституцією України, а військового зако-нодавства України із зміненими та узго-дженими відповідно до Конституції України кодифікованими нормами кримінального процесуального законо-давства України, а також підвищити якість діяльності реформованих, "неза-лежних від військового командування" судів загальної юрисдикції як суб'єктів особливого військово-спеціального суддівського правозастосування.


131

1. Проблемы общей теории права и госу-дарства: Учебник для вузов / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. — М.: Норма, Инфра-М, 2002. — 832 с.2. Шемшученко Ю., Ющик О. До пробле-ми формування законодавчої політики в Україні // Право України. — 2005. — № 11. — С. 3–7.3. Оніщенко Н. М. Правова система і держа-ва в Україні: Монографія. — К.: Інститут держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2002. — 132 с.4. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII // Відо-мості Верховної Ради України. — 2016. — № 31. — Ст. 545.5. Концепція судово-правової реформи в Україні, схвалена постановою Верховної Ради України від 28.04.1992 № 2296-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 30. — Ст.426.6. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Укра-їні відповідно до європейських стандартів, затверджена Указом Президента України від 10.05.2006 № 361/2006 // Офіційний віс-ник України. — 2006. — № 19. — Ст. 1376.7. Конституція України.// Відомості Вер-ховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 1418. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI // Офіцій-ний вісник України. — 2010. — № 55. — Ст. 1900.9. Указ Президента України від 14.09.2010 № 900/2010 "Про ліквідацію військових апеляційних та військових місцевих судів" // Урядовий кур'єр. — 16.09.2010. — № 171.10. Рішення Конституційного Суду України від 21.06.2011 № 7-рп/2011 (справа про пов-новаження державних органів у сфері су-доустрою) // Офіційний вісник України. — 2011. — № 50. — Ст. 1992.11. Рішення Конституційного Суду України від 10.04.2003 № 7 — рп/2003 (справа про гарантії діяльності народного депутата України). // Офіційний вісник України. — 2003. — № 17. — Ст. 789.12. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI //Голос України. — 19.05.2012. — № 90–91.

13. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Під-ручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2004. — 656 с.14. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослуж-бовців, надання командирам додаткових прав та покладення обов'язків в особливий період" від 05.02.2015 № 158-VIII // Відо-мості Верховної Ради України. — 2015. — № 13. — Ст. 92. 15. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" щодо утворення військових прокуратур" від 14.08.2014 № 1642-VII // Відомості Верхов-ної Ради України. — 2014. — № 39. — Ст. 2013.16. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Кримінального процесуаль-ного кодексу України" від 13.04.2012 № 4652-VI // Голос України. — 19.05.2012. — № 90–91.17. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 17.05.2012 № 4711-VI // Відомості Верхов-ної Ради України. — 2012. — № 45. — Ст. 1731.18. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення законодавства у відповідність з Кримінальним процесуальним кодексом України" від 16.05.2013 № 245-VII // Голос України. — 08.06.2013. — № 106 .19. Лившиц Р.З. Теория права. Учебник — М.: Издательство БЕК, 1994. — 224 с.20. Єдиний державний реєстр судових рі-шень України [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: http://court.gov.ua.21. Єдиний державний реєстр судових рі-шень України [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: http://court.gov.ua.22. Єдиний державний реєстр судових рі-шень України [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/46302057.23. Єдиний державний реєстр судових рі-шень України // Режим доступу http://reyestr.court.gov.ua/Review/62501353.


REFERENCES:1. Nersesiants V. S. (Ed.). (2002). Problemi obsh-chei teoryy prava y hosudarstva [Problems of the General theory of law and state]. Uchebnyk

dlia vuzov [Textbook for high schools]. M. Norma, Ynfra-M, 832 p. [in Russian].2. Shemshuchenko Yu., Yushchyk O. (2005).


132

Do problemy formuvannia zakonodavchoi polityky v Ukraini [To the problem of formation of legislative policy in Ukraine]. Pravo Ukrainy [Law Of Ukraine]. n. 11, р. 3–7. [in Ukrainian].3. Onishchenko N. M. (2002). Pravova systema i derzhava v Ukraini [Law system and the state in Ukraine Monohrafiia]. Kyiv. Instytut derzhavy i prava im. V.M. Koretskoho NAN Ukrainy [Institute of state and law named after. M. Koretsky of the National Academy of Sciences of Ukraine, 132 p. [in Ukrainian].4. Verkhovna Rada Ukrainy (2016). Zakon Uk-rainy "Pro sudoustrii i status suddiv" vid 02.06.2016 n. 1402-VIII [The law of Ukraine "On judicial system and status of judges"]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [Supreme Council of Ukraine], 2016, n. 31, Art. 545. [in Ukrainian].5. Verkhovna Rada Ukrainy (1992). Kontseptsiia sudovo-pravovoi reformy v Ukraini, skhvalena posta-novoiu Verkhovnoi Rady Ukrainy vid 28.04.1992 n. 2296-XII [Resolution Of The Verkhovna Rada Of Ukraine "The concept of judicial reform in Ukraine"]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [Supreme Council of Ukraine], 1992, n. 30, Art. 426. [in Ukrainian].6. Prezydent Ukrainy (2006). Kontseptsiia vdosko-na lennia sudivnytstva dlia utverdzhennia spravedlyvoho sudu v Ukraini vidpovidno do yevropeiskykh standartiv,zatverdzhena Ukazom Prezydenta Ukrainy vid 10.05.2006 n. 361/2006 ["The concept of improving the procedure for approval of fair trial in Ukraine according to European standards",approved by the decree of the President of Ukraine]. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [The official Bulletin of Ukraine], 2006, n. 19, Art. 1376. [in Ukrainian].7. Verkhovna Rada Ukrainy (1996). Konstytutsiia Ukrainy [The Constitution of Ukraine]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [Supreme Council of Ukraine], 1996, n. 30, Art. 141. [in Ukrainian].8. Verkhovna Rada Ukrainy (2010). Zakon Ukrainy "Pro sudoustrii i status suddiv" vid 07.07.2010 n. 2453-VI [The law of Ukraine "On judicial system and status of judges"]. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [The official Bulletin of Ukraine], 2010, n. 55, Art. 1900. [in Ukrainian]. 9. Prezydent Ukrainy (2010). Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 14.09.2010 n. 900/2010 "Pro likvidatsiiu viiskovykh apeliatsiinykh ta viiskovykh mistsevykh sudiv" [The Decree Of The President Of Ukraine "On the elimination of military appellate and military local courts"]. Uriadovyi kurier [Government courier], 16.09.2010, n. 171. [in Ukrainian]. 10. Konstytutsiinyi Sud Ukrainy (2011). Rishen-nia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy vid 21.06.2011

n. 7-rp/2011 [The Decision Of The Constitutional Court Of Ukraine] (sprava pro povnovazhennia derzhavnykh orhaniv u sferi sudoustroiu) [the case of powers of state bodies in the field of justice]. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [The official Bulletin of Ukraine], 2011, n. 50, Art. 1992. [in Ukrainian].11. Konstytutsiinyi Sud Ukrainy (2003). Rishen-nia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy vid 10.04.2003 n. 7–rp/2003 [The Decision Of The Consti-tutional Court Of Ukraine] (sprava pro harantii diialnosti narodnoho deputata Ukrainy) [the case on guarantees of activities of people's Deputy of Ukraine ]. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [The official Bulletin of Ukraine], 2003, n. 17, Art. 789. [in Ukrainian].12. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy vid 13.04.2012 n. 4651-VI [Criminal procedural code of Ukraine]. Holos Ukrainy [The Voice Of Ukra ine ] , 19 .05 .2012 , n . 90–91 . [in Ukrainian].13. Skakun O. F. (2004). Teoriia derzhavy i prava [Theory of state and law ] Pidruchnyk. [Tuto-rial] Per. z ros., [Translation from Russian], Kharkiv, Konsum, 656 p. [in Ukrainian]. 14. Verkhovna Rada Ukrainy (2015). Zakon Ukrainy "Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo posylennia vidpovidalnosti viiskovosluzhbovtsiv, nadannia koman-dyram dodatkovykh prav ta pokladennia oboviazkiv v osoblyvyi period" vid 05.02.2015 n. 158-VIII [The law of Ukraine "On amendments to some legislative acts of Ukraine on strengthening responsibility of military personnel, granting commanders additional rights, and assigning duties during the special period"]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [Supreme Council of Ukraine], 2015, n. 13, Art. 92. [in Ukrainian].15. Verkhovna Rada Ukrainy (2014). Zakon Uk-rainy "Pro vnesenniazmin do Zakonu Ukrainy "Pro prokuraturu" shchodo utvorennia viiskovykh prokuratur" vid 14.08.2014 n. 1642-VII [The law of Ukraine "On amendments to the Law of Ukraine "On Prosecutor's office" regarding the establishment of military prosecutors"]. Vidomosti Verkhovnoi RadyUkrainy [Supreme Council of Ukraine], 2014, n. 39, Art. 2013. [in Ukrainian].16. Verkhovna Rada Ukrainy (2012). Zakon Uk-rainy "Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodav-chykh aktiv Ukrainy u zviazku iz pryiniattiam Kryminalnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy" vid 13.04.2012 n. 4652-VI [The law of Ukraine "On amendments to some legislative acts of Ukraine in connection with adoption of the Criminal procedural code of Ukraine"]. Holos Ukrainy [The Voice Of Ukraine], 19.05.2012, n. 90–91. [in Ukrainian].


133

17. Verkhovna Rada Ukrainy (2012). Zakon Uk-rainy "Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodav-chykh aktiv Ukrainy u zviazku z pryiniattiam ZakonuUkrainy "Pro zasady zapobihannia I protydii koruptsii" vid 17.05.2012 n. 4711-VI [The law of Ukraine "On amendments to some legislative acts of Ukraine in connection with adoption of law of Ukraine "On principles of prevention and combating corruption"]. Vidomosti Verkhovnoi RadyUkrainy [Supreme Council of Ukraine], 2012, n. 45, Artt. 1731. [in Ukrainian].18. Verkhovna Rada Ukrainy (2013). Zakon Uk-rainy "Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodav-chykh aktiv Ukrainy shchodo pryvedennia zakonodav-stva u vidpovidnist z Kryminalnym protsesualnym kodeksom Ukrainy" vid 16.05.2013 n. 245-VII [The law of Ukraine "On amendments to some legislative acts of Ukraine to bring legislation in compliance with the Criminal procedural code of Ukraine"]. Holos Ukrainy [The Voice Of Ukraine], 08.06.2013, n. 106. [in Ukrainian].

19. Lyvshyts R. Z. (1994). Teoryia prava [Theory of law]. Uchebnyk [Tutorial]. M, Yzdatelstvo BEK [Publisher BECK], 224 p. [in Russian].20. Iedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen Ukra-iny [The unified state Register of court decisions of Ukraine]. [Online] Available at: http://court.gov.ua/. [in Ukrainian].21. Iedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen Ukra-iny [The unified state Register of court deci-sions of Ukraine]. [Online] Available at: http://court.gov.ua. [in Ukrainian].22. Iedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen Ukra-iny [The unified state Register of court deci-sions of Ukraine]. [Online] Available at: http://reyestr.court.gov.ua/Review/46302057. [in Ukrainian].23. Iedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen Ukra-iny [The unified state Register of court deci-sions of Ukraine]. [Online] Available at: http://reyestr.court.gov.ua/Review/62501353. [in Ukrainian].

134

Постановка проблеми у загаль-ному вигляді. Проблема психічної стійкості військових керівників має ви-няткову важливість як для психологіч-ної науки, так і для практики професій-ної діяльності. Особливо актуальним це є в умовах військово-політичної обста-новки, що склалась сьогодні в нашій країні, коли професійна діяльність усього персоналу органів охорони дер-жавного кордону України здійснюється в екстремальних умовах, які створю-ються за рахунок захоплення незакон-ними збройними формуваннями пунк-тів пропуску з метою встановлення контролю над ділянками державного кордону, регулярних обстрілів підрозді-лів охорони державного кордону, при-кордонних нарядів тощо.

Дефіцит ґрунтовних наукових на-працювань теоретико-методичного, організаційно-технологічного і соці-ально-психологічного забезпечення не дозволяє виходити на системне дослі-дження підвищення психічної стійкості керівників органів охорони державного кордону, виявлення її закономірностей і

механізмів, умов і чинників досягнення бажаного рівня. До того ж практика професійної діяльності у структурах військового управління свідчить, що система підготовки військових керівни-ків до творчого виконання службових обов'язків не завжди узгоджується з ви-могами повсякденного професійного життя. Зміст та організація навчання, підготовки і перепідготовки керівних кадрів часто є далекими від реальних проблем сучасних управлінських буд-нів. На жаль, однобічна, спрямована на вирішення специфічних завдань підго-товка військового керівника призводить до того, що він не завжди здатний вирі-шити нагальні соціальні проблеми ке-рованого ним колективу, зокрема пси-хологічні, а часто створює їх сам.

Аналіз останніх досліджень і пу-блікацій, в яких започатковано вирі-шення даної проблеми та на які опи-рається автор. Проблема психічної стійкості стала предметом досліджень В. Барка, В. Лефтерова, С. Лисюка, О. Матеюка, С. Олексієнка, Є. Потап-чука, О. Сафіна, О. Тімченка, А. Яким-

УДК 159.947:355.477

Грицина Олег Михайлович Старший викладач кафедри загальновійськових дисциплін

Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

СКЛАДОВІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ПСИХІЧНОЇ СТІЙКОСТІ КЕРІВНИКІВ

ОРГАНІВ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ

Hrytsyna O. M. Components of Model of Mental Stability of Heads of State Border of Ukraine

Abstract. The article presents a model of mental stability development of the state border guard units' leaders, which contains the related theoretical and practical blocks and allows for certain the author of the determinants of mental stability development. The model is proposed as an organizational pattern in which it is possible to improve the efficiency of the professional activity of the state border guard units' leaders.Keywords: model of mental stability development, the state border guard units' leaders, improving the efficiency of professional activity.

Грицина О. М. Складові моделі розвитку психічної стійкості керівників органів охорони державного кордону України

135

чука та ін.). Окремі аспекти досліджува-ної проблеми розглядали в своїх пра-цях В. Калін, Т. Кириленко, Є. Клімов, О. Саннікова, В. Селіванов, П. Симо-нов, М. Рапохін, О. Леонтьєв та ін. Од-нак попри велику кількість наукових розвідок цього складного феномену, проблема психічної стійкості залиша-ється ще недостатньо теоретично і ме-тодично розробленою, зокрема потре-бують вивчення питання розвитку пси-хічної стійкості керівників органів охо-рони державного кордону України, а саме розробки та обґрунтування моделі цього процесу.

Метою статті є висвітлення складо-вих моделі розвитку психічної стійкості керівників органів охорони державного кордону України.

Виклад основного матеріалу до-слідження.

Отримані результати теоретико-екс-периментального дослідження надали можливість побудувати модель розвитку психічної стійкості керівників органів охорони державного кордону, яка скла-дається з двох взаємопов'язаних блоків (теоретичного та практичного) та вклю-чає виявлені автором детермінанти роз-витку психічної стійкості (рис. 1).

Загалом, розробляючи зазначену вище модель, автор прагнув найпов-ніше врахувати дію закономірностей особистісного зростання керівників у контексті їх професійної діяльності шляхом використання власного пси-хічного ресурсу керівників та з ураху-ванням впливу виявлених детермі-нант. При цьому кожна складова цієї моделі, перебуваючи у взаємозв'язку з іншими, повинна забезпечувати сис-темне досягнення загальної мети — підвищення ефективності професій-ної діяльності керівників органів охо-рони державного кордону, і як наслі-док сприяти більш якісному вирішен-ню локальних завдань, покладених на інші функціональні елементи щоден-ної професійної практики.

Теоретичний блок моделі розвитку психічної стійкості керівників органів охорони державного кордону включає структуру психічної стійкості, принци-пи та елементи її розвитку.

Структура психічної стійкості керів-ника органу охорони державного кор-дону, що конкретизована на основі ана-лізу наукової літератури, містить, як свідчить проведене автором досліджен-ня, такі складові: вольову регуляцію емоційного стану; професійну компе-тентність у сфері діяльності; психічні властивості нервової системи; інтелекту-альний потенціал; особистісно-профе-сійні риси. Гармонійний розвиток зазна-чених складових забезпечує успішність вчинкових дій і поведінкових реакцій, що здійснюються у контексті управлін-ської діяльності. Проте, така діяльність характеризується багатофункціональні-стю і стресогенністю, а тому вимагає ета-лонної психічної стійкості та функціо-нальної компетентності [1].

Проведене дослідження надає підста-ви стверджувати, що основними принци-пами розвитку психічної стійкості керівни-ків органів охорони кордону є такі:

1) принцип пролонгованості — застосування інтенсивних форм нав-чання і розвитку без відриву від про-фесійної діяльності, що дозволяє ке-рівникові паралельно з навчанням здійснювати рефлексію власних дій і вчинків, а за потреби відразу змінити свої підходи і способи діянь (з по-дальшим усвідомленням успіхів і про-блемних ситуацій);

2) принцип співтворчості — забез-печення неруйнівних способів саморе-гуляції, коли при вирішенні будь-якого завдання керівник бере участь як суб'єкт креативної співпраці з іншими суб'єктами у ситуативно відкритій ін-новаційній взаємодії;

3) принцип полілогічного самови-значення — забезпечення осмисленої самоактуалізації і дієвої самореалізації керівника;


136

Рис. 1. Модель розвитку психічної стійкості керівників органів охорони державного кордону

Теоретичний блок

Практичний блок У

свід

омле

ння

кері

вник

ом в

ласн

ого

псих

ічно

го з

доро

в’я

і м

ожли

вост

і під

вищ

ити

внут

ріш

ню с

тійк

ість

і ду

шев

не з

доро

в’я

Фун

кціо

наль

на з

датн

ість

кер

івни

ка д

о са

море

гуля

ції п

сихі

чних

ста

нів

Психічна стійкість керівників органів охорони

державного кордону

вольова регуляція емоційного стану;

професійна компетентність у сфері діяльності; психічні властивості нервової системи;

інтелектуальний потенціал; особистісно-професійні риси

Структура психічної стійкості

пролонгованості; співтворчості;

полілогічного самовизначення; поліфонічності

Принципи розвитку психічної стійкості

пізнавальний; прогностичний; конструкторський;

регулятивно-розвивальний; комунікативний

Елементи розвитку психічної стійкості

розробка оптимальних режимів управлінської праці й

відпочинку для компенсації потенційного чи актуального виснаження внутрішніх ресурсів керівника впродовж одного управлінського циклу;

оптимізація функціональних станів керівників

Напрямки розвитку психічної стійкості

консультаційна бесіда; індивідуальна психологічна корекція; групова рефлепрактика; адаптаційно-корекційний тренінг;

система саморозвиткових, самовиховних, самоосвітніх засобів; монотренінг; аутотренінг

Форми розвитку психічної стійкості

методика Т. Лірі (модифікована Л. Собчик); методика

М. Люшера; стандартизований багатофакторний метод дослідження особистості; Мінесотський багатопрофільний

опитувальник особистості; методика І. Семенова та О. Поліщук; тест загального здоров’я Лангнера-Ам’єля;

тест «Самооцінка психічної стійкості керівника»

Методики діагностування психічної стійкості

Теоретичний блок

Практичний блок У

свід

омле

ння

кері

вник

ом в

ласн

ого

псих

ічно

го з

доро

в’я

і м

ожли

вост

і під

вищ

ити

внут

ріш

ню с

тійк

ість

і ду

шев

не з

доро

в’я

Функціональна здатність керівника до саморегуляції психічних станів

Психічна стійкість керівників органів охорони

державного кордону

вольова регуляція емоційного стану;

професійна компетентність у сфері діяльності; психічні властивості нервової системи;

інтелектуальний потенціал; особистісно-професійні риси

Структура психічної стійкості

пролонгованості; співтворчості;

полілогічного самовизначення; поліфонічності

Принципи розвитку психічної стійкості

пізнавальний; прогностичний; конструкторський;

регулятивно-розвивальний; комунікативний

Елементи розвитку психічної стійкості

розробка оптимальних режимів управлінської праці й відпочинку

для компенсації потенційного чи актуального виснаження внутрішніх ресурсів керівника впродовж одного управлінського

циклу; оптимізація функціональних станів керівників

Напрямки розвитку психічної стійкості

консультаційна бесіда; індивідуальна психологічна корекція; групова рефлепрактика; адаптаційно-корекційний тренінг;

система саморозвиткових, самовиховних, самоосвітніх засобів; монотренінг; аутотренінг

Форми розвитку психічної стійкості

методика Т. Лірі (модифікована Л. Собчик); методика

М. Люшера; стандартизований багатофакторний метод дослідження особистості; Мінесотський багатопрофільний

опитувальник особистості; методика І. Семенова та О. Поліщук; тест загального здоров’я Лангнера-Ам’єля;

тест "Самооцінка психічної стійкості керівника"

Методики діагностування психічної стійкості

4) принцип поліфонічності — ці-лісне і багатоаспектне сприйняття себе, інших людей і матеріального світу.

Аналіз психолого-педагогічної лі-тератури надав можливість виокреми-ти такі елементи розвитку психічної стій-кості керівників органів охорони дер-жавного кордону:

1) пізнавальний — забезпечує керів-никові органу охорони державного

кордону опанування знань, потрібних йому для ефективного розвитку психіч-ної стійкості в інтересах успішної про-фесійної діяльності;

2) прогностичний — надає можли-вість планувати всі сторони зазначено-го процесу, прогнозувати і передбачати його результати;

3) конструкторський — уможлив-лює системність та ефективність роз-

Грицина О. М. Складові моделі розвитку психічної стійкості керівників органів охорони державного кордону України

137

витку психічної стійкості на основі трансформування результатів, отрима-них пізнавальним і прогностичним функціоналами;

4) регулятивно-розвивальний — ви-конує дії-акти безпосереднього розвит-ку психічної стійкості військового ке-рівника;

5) комунікативний — створює ін-формаційне забезпечення функціо-нального перебігу цього процесу.

Взаємодія всіх цих елементів обу-мовлена єдиною для них метою: системно актуалізувати перебіг висо-кої психічної стійкості керівника та його кращих особистісних рис у фор-маті професійної діяльності, котра відбувається за особливих умов. Для успішної реалізації кожного з окрес-лених елементів розвитку психічної стійкості керівника та його професій-ної діяльності у цілому потрібне до-сягнення ним відповідних рівнів пси-хосоціальної надійності і фахової компетентності в контексті еталонних вимог до офіцера-керівника.

Практичний блок моделі розвитку психічної стійкості керівників органів охорони державного кордону взаємо-пов'язаний з теоретичним, базується на його складових і містить елементи, які практично впливають на розвиток пси-хічної стійкості керівників прикордон-них структур.

На підставі аналізу наукової літера-тури з проблеми дослідження та прак-тики діяльності керівників органів охо-рони державного кордону було визна-чено низку чинників розвитку їх пси-хічної стійкості, серед яких методом групових експертних оцінок виокрем-лено детермінанти розвитку психічної стійкості керівників органів охорони державного кордону, а саме: усвідом-лення керівником власного психічного здоров'я і можливості підвищити вну-трішню стійкість і душевне здоров'я; функціональна здатність керівника до саморегуляції психічних станів [2].

Відповідно до виявлених детермі-нант розвиток психічної стійкості ке-рівників органів охорони державного кордону пропонується здійснювати за такими напрямками:

1) розробка оптимальних режимів управлінської праці й відпочинку для компенсації потенційного чи актуаль-ного виснаження внутрішніх ресурсів керівника впродовж одного управлін-ського циклу;

2) оптимізація функціональних ста-нів керівників.

Основними формами розвитку психіч-ної стійкості керівників органів охорони державного кордону вважаємо: кон-сультаційну бесіду; індивідуальну пси-хологічну корекцію; групову рефле-практику; адаптаційно-корекційний тренінг; систему саморозвиткових, са-мовиховних, самоосвітніх засобів; мо-нотренінг; аутотренінг.

Також у розроблену модель увійш-ли, як засвідчили проведені автором до-слідження, вдало підібрані методики діа-гностування розвитку психічної стійкості, які сформували діагностичний інструмен-тарій дослідження цього процесу:

1) методика Т. Лірі (модифікована Л. Собчик);

2) методика М. Люшера;3) стандартизований багатофактор-

ний метод дослідження особистості;4) Мінесотський багатопрофільний

опитувальник особистості;5) методика І. Семенова та О. Полі-

щук;6) тест загального здоров'я Лангне-

ра-Ам'єля;7) тест "Самооцінка психічної стій-

кості керівника".Висновок. Таким чином, проведе-

не дослідження дозволяє стверджувати, що розроблена модель розвитку пси-хічної стійкості керівників органів охо-рони державного кордону, яка містить два взаємопов'язані блоки (теоретич-ний та практичний) та враховує детер-мінанти розвитку психічної стійкості,


138

забезпечує ефективність цього проце-су і в подальшому сприяє підвищенню результативності професійної діяль-ності військових керівників. Цей під-хід, як свідчать дослідження, базується на прагненні керівника до збереження, розвитку і реалізації цілісності психо-фізіологічних, психологічних і соці-альних основ, які виявляються на ви-щому рівні його інтегративної саморе-алізації як індивіда, особистості, суб'єк-та управління та індивідуальності [3]. Сутнісно нові аспекти цього підходу надали змогу осмислити досягнення сучасної психологічної науки. Вони, насамперед, зорієнтовані на розкриття

і розвиток творчого потенціалу керів-ника, його самореалізацію в управлін-ні не як виконавця запропонованих функцій у системі певної діяльності, а як його активного суб'єкта, діяча, про-фесіонала. Отже, подану модель у під-сумку можна розглядати як організа-ційний патерн, у межах якого можливе підвищення ефективності професій-ної діяльності керівників органів охо-рони державного кордону.

Перспективою подальших розві-док у даному напрямку є розробка програми розвитку психічної стійкості керівників органу охорони державного кордону України.

ЛІТЕРАТУРА:1. Грицина О. М. Сутність і структура пси-хічної стійкості керівника органу охорони державного кордону / О. М. Грицина // Зб. наук. пр. Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія : пси-хологічні науки / голов. ред. О. Ф. Воло-буєва. — Хмельницький : Вид-во НАДПСУ, 2016. — № 2 (4). — С. 64–74.2. Грицина О. М. Детермінанти розвитку психічної стійкості керівників органів охоро-

ни державного кордону України / О. М. Гри-цина // Зб. наук. пр. Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія : психологічні науки / голов. ред. О. Ф. Волобуєва. — Хмельницький : Вид-во НАДПСУ, 2016. — № 3 (5). — С. 88–99.3. Климов Е. А. Об образах мира у предста-вителей различных профессий / Е. А. Кли-мов // Психологическое обозрение. — 1995. — № 1. — С. 26–29.

REFERENCES:1. Hrytsyna O. M. (2016). Sutnist i struktura psy-khichnoi stiikosti kerivnyka orhanu okhorony der-zhavnoho kordonu [The essence and structure of the mental stability of the head of State Border]. In: Zbirnyk naukovykh prats Natsio-nalnoi akademii Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy. Seriia: psykholohichni nauky [Proceedings of the National Academy of Sta-te Border Service of Ukraine. Series: Psycho-logical Science]. Khmelnytskyi: Vydav nytstvo NADPSU. 2 (4). р. 64–74. [in Ukrainian].2. Hrytsyna O. M. (2016). Determinanty rozvytku psykhichnoi stiikosti kerivnykiv orhaniv okhorony derzhavnoho kordonu Ukrainy

[Determinants of mental stability of heads of state border of Ukraine]. In: Zbirnyk naukovykh prats Natsio nalnoi akademii Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy. Seriia: psykholohichni nauky [Proceedings of the National Academy of Sta te Border Service of Ukraine. Series: Psycho logical Science]. Khmelnytskyi: Vydavnytstvo NADPSU. 3(5). p. 88–99. [in Ukrainian].3. Klimov E. A. (1995). Ob obrazah mira u predstavitelej razlichnyh professij [On the images of the world in representatives of various profes-sions]. Psihologicheskoe obozrenie [Psycholo-gical Review]. 1. P. 26–29. [in Russian].

139

Досліджуючи питання підвищення ефективності формування професійної готовності майбутніх офіцерів-прикор-донників, аналіз відгуків на випускників вищого навчального закладу прикор-донного відомства (далі НАДПСУ) та опитування офіцерів-слухачів магістра-тури дозволяє спрямувати пошук шля-хів на прагнення досягти керованості процесу загальновійськової підготовки, спрямувати її на загальну мету, а саме, формування професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників, і тим самим впливати на формування її військової та прикордонної компонен-ти. Крім того, було з'ясовано, що ваго-мим значенням для високого рівня сформованості військової та прикор-донної компоненти є розвиток особи-стості майбутнього офіцера-прикордон-ника. Саме це актуалізує завдання щодо обґрунтування інтегральної методики формування військової та прикордонної компоненти професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників.

Питаннями пов'язаних з об єднан-ням (інтеграції) на перший погляд різ-

них компонентів освітнього процесу, що могло би забезпечити підвищення його ефективності займалися вчені С. Дяков [1–3] , який прагнув знайти шлях підвищити рівень тактико-спеці-альної підготовки засобами загально-військової підготовки майбутніх офіце-рів інженерних військ, О. Керницький [4] посилював формування психологічної готовності шляхом розв'язання квазі-професійних завдань.

Аналіз здобутків науковців дозволив адаптувати технологію тактико-спеці-альної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ та технологію фор-мування психологічної готовності кур-сантів до льотної діяльності у процесі льотної практики до завдань прикор-донного відомства. Це дозволило ви-значити направлення вектору підви-щення якості процесу формування про-фесійної готовності майбутніх офіце-рів-прикордонників у бік розробки ін-тегрованої методики формування різ-них за своїм призначенням елементів професійної підготовки персоналу прикордонного відомства, а саме: за-

УДК 37.013:355.23:351.746.1

Полюк Віктор СтепановичНачальник комендантського відділення

Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького,

кандидат педагогічних наук, доцент

ІНТЕГРАЛЬНА МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ТА ПРИКОРДОННОЇ

КОМПОНЕНТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ

Polyuk V. Integral Method of Forming a Military and Border Components of Professional Readiness of the Future Border Guard-Officers

Abstract. The article reveals the essence, structure and content of integrated techniques, which aims at improving the efficiency of formation of professional readiness of the future border guard officers in operational service and combat activity due to the integration of military and border components.Keywords: border component, a military component, professional readiness, methodology.


140

гальновійськову та спеціальну (підго-товки виключно у сфері відповідально-сті та діяльності прикордонного відом-ства). На розробку такої методики вплинув досвід діяльності органів та підрозділів охорони кордону під час участі в антитерористичній операції та формату оперативно-службових та бо-йових завдань на лінії розмежування.

Метою статті є оприлюднення структури розробленої методики фор-мування військової та прикордонної компоненти професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників.

Виклад основного матеріалу.Теоретичною основою для розроб-

ки методики стали три рівня її сутності, а саме: структурний, функціональний та методичний.

Структурний рівень віддзеркалює такі сутності елементи як:

інформація — стан і перспективи розвитку Державної прикордонної служби України, процес формування військової компоненти майбутніх офі-церів-прикордонників і знання відпо-відних вимог до їх особистості;

мета — орієнтири щодо розвитку, навчання, виховання майбутніх офі-церів-прикордонників, що визнача-ється особистісними, військовими, спеціальними (у сфері відповідально-сті та діяльності прикордонного ві-домства), соціальними, економічни-ми, політичними, психофізіологічни-ми чинниками;

об'єкт — військова та прикордонна компонента, професійні знання, нави-чки та вміння, що формують професій-ну готовність майбутнього офіце-ра-прикордонника;

суб'єкт — майбутні офіцери-при-кордонники, вихідний рівень сформо-ваності їхньої професійної готовності, науково-педагогічний склад та рівень його педагогічної майстерності;

предмет — активна творча взаємодія науково-педагогічного складу і майбут-ніх офіцерів-прикордонників;

методика — принципи, форми, ме-тоди та способи формування профе-сійної готовності;

засоби — інструментарій, за допомо-гою якого здійснюється формування важливих професійних якостей;

результат — сформованість профе-сійної готовності майбутніх офіце-рів-прикордонників до оператив-но-службової та бойової професійної діяльності та їхня здатність ефективно виконувати завдання щодо охорони та оборони кордону держави.

Функціональний рівень розкриває діяльнісну сутність методики:

діагностика — усвідомлення та ро-зуміння мети, завдань, сутності та спе-цифіки процесу загальновійськової підготовки майбутніх офіцерів-при-кордонників з теоретичної точку зору та з урахуванням актуальних чинни-ків, що впливають на організаційний бік професійної діяльності прикор-донного відомства;

прогнозування — передбачення май-бутнього стану об'єкта проектування — інтегральної методики формування вій-ськової та прикордонної компоненти професійної готовності майбутніх офі-церів-прикордонників;

моделювання — визначення та науко-во-теоретичне обґрунтування інте-гральної методики формування вій-ськової та прикордонної компоненти професійної готовності майбутніх офі-церів-прикордонників;

структурування змісту — визначення шляхів і засобів реалізації завдань щодо формування військової та прикордонної компоненти професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників;

конструювання — інтегральна побу-дова професійно-орієнтованої моделі інтегральної методики формування вій-ськової та прикордонної компоненти професійної готовності майбутніх офі-церів-прикордонників на рівні окремих погоджених за часом, місцем і кількістю учасників педагогічних заходів;

Полюк В. С. Інтегральна методика формування військової та прикордонної компоненти професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників

141

оцінювання — розробка системи за-собів, показників і критеріїв контролю-вання й оцінювання процесу форму-вання військової прикордонної компо-ненти професійної готовності майбут-ніх офіцерів-прикордонників.

Методичний рівень розкриває ди-дактичний аспект методики:

діагностування вихідного стану об'єк-та проектування;

цілепокладання — інтерпретація про-блем щодо виявлення та визначення цілей, завдань, їх конкретизація та дета-лізація, уточнення умов досягнення мети в умовах НАДПСУ;

моделювання — пошук, добір і дослі-дження оптимальних варіантів вирі-шення завдань та побудова самої моделі;

структурування діяльності — розробка структурно логічної послідовності, ви-значення організаційних форм, часу і місця проведення заходів, розподіл "ро-лей" між суб'єктами методики;

визначення форм, методів, прийомів та засобів взаємопов'язаної діяльності на рівні окремого навчального заходу.

Ці рівні окреслюють структуру інте-гральної методики формування військової та прикордонної компоненти професійної готов-ності майбутніх офіцерів-прикордонників, яка вміщує низку формувальних еле-ментів: характеристику об'єкта проекту-вання; таксономію завдань на заданий період; модель інтегральної методики, яка надає можливість розкрити як за-гальну концепцію взаємодії її суб'єктів, так і окремі види їхньої діяльності; фор-му інтегральної методики — документ, в якому практично відображається про-цес формування військової та прикор-донної компоненти професійної готов-ності майбутніх офіцерів-прикордон-ників (зміст, форми та алгоритм діяль-ності); систему форм, методів і засобів реалізації розробленої методики; крите-рії дієвості методики — забезпечення ефективного та гнучкого зворотного зв'язку, а також своєчасної корекції пе-ребігу процесу формування військової

та прикордонної компоненти профе-сійної готовності майбутніх офіце-рів-прикордонників під час навчання у НАДПСУ й накопичення інформації для конкретизації перспективних цілей.

Критеріями оцінювання дієвості запропонованої інтегральної методи-ки формування військової та прикор-донної компоненти професійної го-товності майбутніх офіцерів-прикор-донників є певні рівні ступеню інте-грації загальновійськової підготовки та спеціальних дисциплін практичної спрямованості, сформованості у ній професійної компетентності та про-фесійної готовності до оператив-но-службової й бойової діяльності, а також показники оцінювання якості створеного дидактичного середовища.

Відповідно до інтегральної методи-ки формування військової та прикор-донної компоненти професійної готов-ності майбутніх офіцерів-прикордон-ників зміст навчального матеріалу, який поетапно повинен бути засвоєним ними під час освітнього процесу має передбачати: ознайомлення їх з існую-чими проблемами загальновійськової та спеціальної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників з урахуван-ням досвіду участі в антитерористичної операції та діяльності на лінії розмежу-вання; опанування проектуванням і мо-делювання окремих видів оператив-но-службової та бойової діяльності у процесі охорони та захисту кордону (групові вправи, практичні та такти-ко-стройові заняття, військове стажу-вання); опанування окремих методик регуляції свого емоційно-вольового стану, набуття навичок і вмінь комуніка-тивної взаємодії (під час групових вправ, практичних занять, виконання нормативів); педагогічне корегування отриманих знань, умінь та навичок під час проведення контрольних заходів; самовдосконалення під час обміну до-свідом, проведення навчально-мето-дичних зборів, конференцій, інструк-


142

торсько-методичних занять, ділових та рольових ігор тощо [4].

Тому для забезпечення засвоєння навчального матеріалу військової та спеціальної підготовки, в якості ос-новних структурних компонентів інте-гральної методики формування вій-ськової та прикордонної компоненти майбутніх офіцерів-прикордонників за будь-якими напрямами фахової підго-товки (спеціалізації) було запропоновано три навчально-методичних блоки, у подальшому реалізованих у робочих програмах загальновійськової та спеці-альної підготовки: навчально-методич-ний блок № 1 "Формування військової та прикордонної компоненти у процесі ведення антитерористичної операцій (бойових дій)"; навчально-методичний блок № 2 "Формування військової та прикордонної компоненти у процесі відбиття нападу розвідувальних сил на лінії розмежування"; навчально-мето-дичний блок № 3 "Формування вій-ськової та прикордонної компоненти на контрольно-пропускному пункті в'їз-ду та виїзду на лінії розмежування".

Особлива увага під час перебудови змісту загальновійськової та спеціаль-ної підготовки майбутніх офіцерів-при-кордонників та перерозподілу навчаль-ного матеріалу за навчально-методич-ними блоками приділялась увага послі-довності та логічності їх реалізації.

Крім того, було оптимізовано зміст загальновійськової підготовки майбут-ніх офіцерів-прикордонників за раху-нок перерозподілу бюджету часу у бік практичної складової, адже саме вона є основою для ефективної загальновій-ськової та спеціальної компоненти про-фесійної готовності. Для ВВНЗ при-кордонного відомства практична підго-товка реалізується у двох основних формах, а саме: загальновійськова та спеціальна підготовка й стажування в органах охорони кордону.

Слід акцентувати увагу на тому, що первинна загальновійськова підготовка

є невід'ємним компонентом формуван-ня професійної готовності будь-якого військовослужбовця, а прикордонна та фахова компонента професійної готов-ності формує майбутніх військовослуж-бовця-прикордонника будь-якого на-пряму або спеціальності навчання. Пер-винна загальновійськова підготовка проводиться за окремими програмами у центрі забезпечення навчального про-цесу НАДПСУ після зарахування абіту-рієнтів у списки навчального закладу.

На нашу думку, з метою її ефектив-ної організації у центрі забезпечення навчального процесу НАДПСУ доціль-но додатково обладнати спеціальні майданчики, що відтворюють реальні ділянки місцевості з якими стикаються прикордонники у процесі виконання своїх обов'язків як в бойових умовах так і в мирний час.

Побудова моделі інтегральної мето-дики передбачає проведення стажуван-ня в органах охорони кордону майбут-ніх офіцерів-прикордонників як струк-турного компоненту їх практичної під-готовки з метою прищеплення первин-них практичних навичок оператив-но-службовій діяльності в органах охо-рони кордону.

Завершальним етапом практичної підготовки майбутніх офіцерів-прикор-донників є стажування в органах охоро-ни кордону. На сьогодні таке стажування проводиться з метою закріплення та по-глиблення комплексу отриманих знань, умінь, навичок, набуття досвіду в прак-тичному виконанні службових обов'яз-ків на посадах інспекторів прикордонно-го загону в органах охорони кордону.

Відповідно до концептуальних по-ложень моделі інтегральної методики, одним з основних засобів засвоєння на-вчального матеріалу є практична підго-товка майбутніх офіцерів-прикордон-ників. У процесі реалізації методики здійснюється відпрацювання практич-них питань і більш якісного засвоєння теоретичного навчального матеріалу;


143

закріплення та поглиблення набутих під час теоретичних навчальних занять з загальновійськової та спеціальної під-готовки, спеціальних умінь і практич-них навичок; підготовки до наступних занять та контрольних заходів; форму-вання у майбутніх офіцерів-прикордон-ників навиків у сфері менеджменту, са-мостійності, ініціативи, креативності, рішучості, сміливості у пошуку та при-йняті найбільш доцільних рішень в по-точній оперативно-службовій діяльно-сті та особливо у бойових умовах з ура-хуванням досвіду проведення антитеро-ристичної операції та діяльності під-розділів прикордонного відомства на лінії розмежування.

З метою підвищення рівня ефектив-ності практичної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників із загальновій-ськових дисциплін та дисциплін циклу практичної та професійної підготовки активно застосовувалися інформаційні технології навчання навчально-методич-ні комплекси інтранету. Вагомого зна-чення для підвищення ефективності ос-вітнього процесу у сфері загальновій-ськової та спеціальної підготовки є удо-сконалення навчально-матеріально-тех-нічної бази у центрі забезпечення на-вчального процесу (навчальних такти-ко-спеціальних полів, майданчиків інже-нерно-технічного забезпечення охорони кордону, прикордонних смуг, автодрому, навчальні місця контрольно-пропускно-го пункту, пункту в'їзду та виїзду на лінії розмежування, різноманітних майданчи-ків із загальновійськових дисциплін).

Розроблена інтегральна методика формування військової та спеціальної компоненти професійної компетентно-сті майбутніх офіцерів-прикордонників (рис.) реалізується поетапно, під час ос-вітньої процесу, що передбачає теоре-тичну та практичну підготовки.

Відповідно до логічного ряду пізна-вальних актів (сприйняття нового мате-ріалу, розуміння, запам'ятовування, фор-мування знань, умінь і навичок, їх уза-

гальнення та систематизація, контролю-вання й оцінювання) у науковій літерату-рі [1–4] розглядаються дві фази процесу формування військової та прикордонної компоненти професійної готовності:

перша фаза — пізнавально-емо-ційна під час якої організується первин-не сприйняття й осмислення змісту, що вміщує такі етапи: установчо-мотиваційний, метою якого є формування внутрішньої мотивації діяльності майбутніх офіце-рів-прикордонників; змістово-пошуковий, основним змістом якого є організація ос-вітнього процесу пошуково-самостійної активності курсантів; контрольно-смисло-вий, метою якого є здійснення самооцін-ка майбутніми офіцерами-прикордон-никами рівня засвоєних на попередніх етапах знань, умінь та отриманих нави-чок в процесі інтеграції загальновійсько-вої та спеціальної підготовки;

друга фаза — ціннісно-регуляцій-на, що вміщує етапи — коли форму-ються знання, уміння та навички, засво-юються норми діяльності, способи уза-гальнення і рефлексивної поведінки: адаптивно-перетворюючий, основним завданням якого є визначення способу та засобів формування загальновійсько-вої та спеціальної підготовки та реаліза-ція їх у нестандартних ситуаціях; систем-но-узагалънюючий, завданням якого є ор-ганізація, узагальнення і систематизація отриманих знань, формування практич-них навичок; контрольно-рефлексивний, який передбачає здійснення підсумково-го контролю та самоконтролю, взаємо-контролю, оцінки та і самооцінки науко-во-педагогічним складом та майбутніми офіцерами-прикордонниками.

Ці фази охоплюють мінімально ти-повий добір інформації про дидактич-ний формат інтегральної методики формування військової та прикордон-ної компоненти професійної готовно-сті майбутніх офіцерів-прикордонників до оперативно-службової та бойової діяльності у сфері відповідальності прикордонного відомства.


144

Рис. Структура інтегральної методики формування військової та прикордонної компоненти професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників

МЕТА:формування військової та спеціальної компоненти професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до оперативно-службової та бойової діяльності

ЗАВДАННЯ: формування достатнього рівня професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до оперативно-службовоїта бойової діяльності

КОНЦЕПЦІЯ: особистісно-діяльнісний підхід до формування професійної готовностімайбутніх офіцерів-прикордонників до оперативно-службової та бойової діяльності

Принципи інтегрованого формування військової та прикордонної компоненти професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників

Дисципліни формування військової компоненти професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників

(загальновійськові дисципліни)

Дисципліни формування прикордонної компоненти професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників

(дисципліни циклу практичної та професійної підготовки)

Науковість, ночність та доступністьСистемність, послідовність та інтегральністьОптимізація загальновійськових дисциплін та дисциплін циклу практичної та професійної

підготовки

Інформативність, технологічність, модульність та комплексність

загальновійськових дисциплін та дисциплін циклу практичної та професійної підготовки

Емоційна напруженість

Спрямованість на специфіку оперативно службової та бойвої діяфільності у сфері

відповідальності прикордонного відомства

Активізація пізнавальної активності майбутніх офіцерів-прикордонників та

інтенсифікація освітнього процесу

Організаційно-методичне забезпечення

Науково-методичне забезпечення

Навчально-методичні блоки формування військової та спеціальної компоненти професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до службової діяльності

Формування військової та прикордонної компоненти у процесі ведення

антитерористичної операцій (бойових дій)

Формування військової та прикордонної компоненти у процесі відбиття нападу

розвідувальних сил на лінії розмежування

Формування військової та прикордонної компоненти на контрольно-пропускному пункті в'їзду та виїзду на лінії розмежування

Висновок.Таким чином, теоретичні основи ін-

тегральної методики формування вій-ськової та прикордонної компоненти професійної готовності майбутніх офі-церів-прикордонників дозволить забез-печити підвищити пізнавальну актив-ність майбутніх офіцерів-прикордон-ників за рахунок необхідності діяти в максимально наближених до реальних умов та навчатися виконувати обов'язки в екстремальних, непередбачуваних і

неочікуваних ситуаціях. Гіпотетично, така методика значно зміцнить уміння та закарбує навички для успішної діяль-ності у майбутній оперативно-службо-вій та бойовій діяльності.

Подальшим дослідом питання пов'я-заного з підвищенням ефективності формування професійної готовності до діяльності у сфері відповідальності при-кордонного відомства слід спрямувати на апробацію та визначення дієвості розробленої інтегрованої методики.


145

1. Дяков С. І. Комплексна методика такти-ко-спеціальної підготовки майбутніх офіцерів інженерних військ в умовах інноваційних тех-нологій / В. С. Полюк, С. І. Дяков // Збірник наукових праць № 53. Серія: Педагогічні та психологічні науки / гол. ред. Л. М. Романи-шина. — Хмельницький : Вид-во Нац. акаде-мії Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького, 2010. — С. 80–83.2. Дяков С. І. Методичні засади тактико-спе-ціальної підготовки курсантів інженерних військ в умовах інноваційних технологій / С. І. Дяков // Оперативна та бойова підго-товка Сухопутних військ: стан, проблеми, перспективи : тези доповідей учасн. на-ук.-практ. семінару / Академія Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. —

Львів : Друкарня Академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного, 2009. — С. 48–51.3. Дяков С. І. Методичні засади тактико-спе-ціальної підготовки майбутніх офіцерів ін-женерних військ : автореферат на здобуття ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 "Тео-рія та методика навчання (загальновійськові та військово-спе ціальні дисципліни)" / С. І. Дяков. — Хмельницький : Вид-во На-ціональної академії Державної прикордон-ної служби України імені Богдана Хмель-ницького, 2010. — 20 с.4. Керницький О. М. Методика формування психологічної готовності курсантів-льотчи-ків до льотної діяльності : дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Керницький Олександр Михайлович. — Харків : 2004. — 225 с.


REFERENCES:1. Poliuk V. S., Diakov S. I., ed. by L. M. Roma-nyshyn (2010). Kompleksna metodyka taktyko-spetsialnoi pidhotovky maibutnikh ofitseriv inzhener-nykh viisk v umovakh innovatsiinykh tekhnolohii [The complex methodology of tactical and special training of the future officers of the engineering troops in the conditions of innovative technologies]. Zbirnyk naukovykh prats № 53. Seriia: Pedahohichni ta psykho-lohichni nauky [Collection of scientific papers No. 53. Series: Pedagogical and psychological science]. Khmelnytskyi. Vyd-vo Nats. akademii Derzh. prykordon. sluzhby Ukrainy im. B. Khmelnytskoho. P. 80–83. [in Ukrainian].2. Diakov S. I. (2009). Metodychni zasady taktyko-spetsialnoi pidhotovky kursantiv inzhenernykh viisk v umovakh innovatsiinykh tekhnolohii [Methodolo-gical foundations of special tactical training of cadets of engineering troops in the conditions of innovative technologies]. Operatyvna ta boiova pidhotovka Sukhoputnykh viisk: stan, problemy, perspektyvy : tezy dopovidei uchasn. nauk.-prakt. seminaru [Operational and com-bat training of Land forces: the state, problems, prospects : thesis of reports of the participants.

Sciences.-pract. seminar]. Akademiia Sukhoput-nykh viisk im. hetmana Petra Sahaidachnoho. Lviv. Drukarnia Akademii sukhoputnykh viisk im. P. Sahaidachnoho. P. 48–51. [in Ukrainian].3. Diakov S. I. (2010). Metodychni zasady taktyko-spetsialnoi pidhotovky maibutnikh ofitseriv inzhener-nykh viisk: avtoreferat na zdobuttia stupenia kand. ped. nauk: spets. 13.00.02 "Teoriia ta metodyka navchannia (zahalnoviiskovi ta viiskovo-spetsialni dystsypliny)" [Methodological foundations of special tactical training of future officers of engineering troops : the author's abstract on competition of degree of Cand. med. nauk : spets. 13.00.02 "Theory and methodology of training (military and military special dis-ciplines)"]. Khmelnytskyi. Vyd-vo Nats. akademii Derzh. prykordon. sluzhby Ukrainy im. B. Khmelnytskoho. 20 p. [in Ukrainian].4. Kernytskyi O. M. (2004). Metodyka formuvannia psykholohichnoi hotovnosti kursantiv-lotchykiv do lotnoi diialnosti : dys. … kand. ped. nauk : 13.00.02 [The method of formation of psychological readiness of cadets-pilots flight activities : dis. kand. med. Sciences : 13.00.02]. Kharkiv. 225 p. [in Ukrainian].

146

Проблематика понятий "террито-рия государства" и "государственная граница" как в национальном правовом поле Украины, так и в международном занимает особое место. Наличие госу-дарственной границы — одна из глав-ных опор, на которую опираются тео-рии существования нации — государ-ства. Например, норвежский этнолог Ф. Барт считал, что границы — единст-венный критерий проявления этнично-сти нации (народа). В своих научных трудах, он утверждал, что границы "определяют этническую группу" зна-чительно эффективнее, чем любые другие критерии [2].

На современном этапе развития чело-вечества границы являются неотъемле-мым признаком суверенитета любого го-сударства. Без четкого определения гра-ниц не одно государство не сможет реа-

лизовать весь комплекс своих суверенных прав как субъект международного права. Именно от стабильности функциониро-вания государственной границы, терри-ториальной целостности государства за-висит развитие ее внешнеэкономических отношений и определяется ее место на политической карте мира.

Многообразие правовых норм, ко-торые определяют статус государствен-ных границ, предполагает и многоо-бразие таких источников. Источника-ми права, определяющие правовой статус государственной границы Укра-ины является нормативно-правовые акты различной юридической силы.

В первую очередь это Конституция Украины, нормы которой определяют статус государственной границы, а так-же устанавливают, что суверенитет Ук-раины распространяется на всю ее тер-

УДК 340.22

Мостовая Екатерина ВасильевнаАдъюнкт

Национальной академии Государственной пограничной службы Украины имени Б. Хмельницкого

К ВОПРОСУ ПРАВОВОГО СТАТУСА ГОСУДАРСТВЕННОЙ ГРАНИЦЫ УКРАИНЫ

ОТНОСИТЕЛЬНО НОРМ МЕЖДУНАРОДНОГО И НАЦИОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА

Mostovaya E. V. To the Question of the Legal Status of the State Border of Ukraine in International and National Laws Context

Abstract. This article examines the main problem of the concepts of "state territory" and "state border" both in the national and in the international laws context. The peculiarities of delimitation and demarcation of the state border with the border between Ukraine and the Republic of Poland, the Republic of Hungary, the Slovak Republic and Romania are established. The aspects of international legal regulation of the Ukraine's state border joints with the state borders of the Republic of Moldova, the Republic of Belarus and the Russian Federation are considered. They are the contractual agreements with neighboring states on the passage of the state border line, the order of delimitation of the state border and its legal regime, include the issues of the settlement of border incidents and conflict situations on the state border, as well as cooperation and mutual assistance on border issues and economic issues activities in frontier areas.Keywords: state boundary, Ukrainian state border, delimitation, demarcation, border mark.

Мостовая Е. В. К вопросу правового статуса государственной границы Украины относительно норм международного и национального законодательства

147

риторию. Украина в лице ее военных формирований и правоохранительных органов обеспечивает целостность и не-прикосновенность своей территории [1].

Достаточно важную роль в обеспе-чении правовой основы статуса государ-ственной границы Украины (и, в целом, государств мирового сообщества) со-ставляют общепризнанные принципы и нормы международного права, а также положения международных договоров, которыми закрепляются государствен-ные границы или механизмы реализа-ции государственной политики относи-тельно территориальной организации государства, ее регионального развития.

Принимая во внимание приоритет-ность проблем, связанных с обеспече-нием мира и безопасности на своей тер-ритории, локализации конфликтов раз-личного характера Украина как субъект международного права основное внима-ние акцентирует на следующем:

1) соблюдение принципов сувере-нитета, территориальной целостности и нерушимости государственных гра-ниц сопредельных государств;

2) отказ от военной, политической, экономической или любой другой формы давления, в том числе блокады, а также поддержки и использования се-паратизма против территориальной целостности и неприкосновенности, а также политической независимости любого из государств мира;

3) запрет захвата территории с при-менением силы, оккупация территории государств не может использоваться для международного признания или навязы-вания изменения ее правового статуса;

4) соблюдение принципа невмеша-тельства во внутренние дела сопредель-ных государств, что является важным условием укрепления дружественных и партнерских отношений [3].

Одним из важных источником меж-дународного права, которое определяет правовой статус государственной грани-цы Украины, являются договоры о режи-ме государственной границы. Они пред-

ставляют собой договорные соглашения Украины с сопредельными государства-ми о прохождении линии государствен-ной границы на местности, порядке де-лимитации государственной границы и ее правовом режиме, включают вопросы урегулирования пограничных инциден-тов и конфликтных ситуаций на государ-ственной границе, а так же сотрудничест-во и взаимопомощи по пограничным вопросам и вопросам хозяйственной дея-тельность в приграничных зонах.

Украина ведет последовательную и бесконфликтную работу по заверше-нию процесса международно-правово-го оформления границы со всеми со-предельными государствами на основе уважения суверенитета, территориаль-ной целостности и нерушимости суще-ствующих границ.

Благодаря активным политико-ди-пломатическим мерам, которые прини-мались украинской стороной, после провозглашения ею независимости, было заключено ряд международных договоров о режиме государственной границы с западными соседями. На се-годня государственную границу между Украиной и Республикой Польша, Вен-герской Республикой, Словацкой Респу-бликой и Румынией в договорно-право-вом отношении оформлено полностью. Однако остались нерешенными ряд во-просов относительно правового статуса государственной границы, в частности:

1) прохождение линии государст-венной границы Украины с Румынией посередине главного рукава реки Тиса. Сегодня остро стоит вопрос об обмене площадями или компенсации. Обмен территорией может производиться только по результатам всеукраинского референдума. Процедура назначения и проведения его на сегодня не определена;

2) противоречивые позиции Украи-ны и Румынии относительно правил использования естественных свойств канала "Дунай — Черное море" [6].

3) вопросы демаркации российско-украинского участка границы. Делимита-


148

ция сухопутного участка завершена, во-прос ее демаркации остается открытым. Соглашение между Украиной и Россий-ской Федерацией о демаркации украин-ско-российского участка государствен-ной границы подписано в мае 2010 года, но сам процесс демаркации не начато;

4) наличие на украинско-россий-ском участке границы участков местно-сти (протяженность более 84,7 км) на которых линия государственной грани-цы, проведенная при делимитации не совпадает с линией административного деления между бывшими УССР и РСФСР (Сумская, Харьковская, Луган-ская и Донецкая области);

5) не урегулирование правил пере-движения людей, транспортных средств и грузов транзитными участками авто-мобильных и железных дорог. Движе-ние на таких участках осуществляется и контролируется на основании догово-ренностей на уровне пограничных представителей обеих сторон. К при-меру, по территории Луганской обла-сти проходят железнодорожные пути Юго-Восточной и Северокавказского участка железной дороги Российской Федерации (протяженностью почти 26 км), железная дорога неоднократно пе-ресекает украинско-российскую госу-дарственную границу, а поезда осу-ществляют остановки на железнодо-рожных станциях, расположенных как на территории Украины, так и России, где отсутствуют пункты пропуска. Так-же остается не решенным вопрос об определении правового статуса земель-ных участков и имущества Юго-Вос-точной и Северокавказской железных дорог Российской Федерации;

6) определение статуса Азовского моря и Керченского пролива, поскольку российская сторона выдвинула свои претензии на часть украинской террито-рии в районе острова Тузла. Стороны отложили рассмотрение этого спорного вопроса на неопределенное время.

7) не ратификация парламентом Бе-лоруссии Договора о государственной

границе, который подписанный и рати-фицированный в Украине еще в 1997 году. Настоящий Договор, фактически, действует, пограничники обеих стран руководствуются им в своей работе.

8) существуют некоторые вопросы, требующие договорно-правового офор-мления в двустороннем порядке между Украиной и Молдовой по вопросам де-маркацию центрального участка укра-инско-молдавской государственной границы (приднестровский участок). Требует решения вопрос о передаче в собственность Украины участка авто-мобильной дороги Одесса — Рени в районе населенного пункта Паланка Республики Молдова. Не урегулирован порядок движения лиц и транспортных средств транзитными участками авто-мобильных и железных дорог.

Во избежание нарушения норм меж-дународного и национального законода-тельства определяющих статус государ-ственной границы Украины, предупре-ждения политического давления со сто-роны отдельных государств, посягающих на ее суверенитет, необходимо придер-живаться следующих направлений:

1) разработка и подписание норма-тивно-правовых актов, регламентирую-щих договорно-правовое оформление государственной границы, размежева-ния континентального шельфа и исключительных экономических зон с сопредельными государствами;

2) в связи с интеграцией Украины в международное сообщество, необходи-мо, чтобы закрепленный в Конститу-ции Украины принцип превосходства норм международного права над наци-ональным законодательством, заклю-чался в прямой необходимости приве-дения украинского законодательства про статус государственной границы, в соответствии с международными согла-шениями, обязательными для сопре-дельных государств (например, согла-сования норм в модельных законах СНГ "О пограничной безопасности" и "О государственной границе");

Мостовая Е. В. К вопросу правового статуса государственной границы Украины относительно норм международного и национального законодательства

149

3) налаживание тесного сотрудни-чества с полицейскими и аналогичны-ми специальными органами сопредель-ных государств по повышению эффек-тивности борьбы с трансграничной преступностью;

4) совершенствование практики обме-на информацией с полицейскими служба-ми зарубежных стран и использование ин-

формации, поступающей от зарубежных коллег, с ее последующей отработкой и реализацией в ходе оперативно-розыскной деятельности органов охраны границы;

5) выполнения общих программ и планов сотрудничества Государствен-ной пограничной службы Украины с институтами Евросоюза и НАТО с го-сударствами участниками ГУАМ.

ЛИТЕРАТУРА:1. Конституция Украины [Электронный ре-сурс] / Правовая библиотека "Инфодиск", 2017. — 1 электрон. опт. диск (CD-ROM): цвет, 12 см. — ("Законодательство Украи-ны" № 1, 2017). — Название с титул. экрана.2. Барт Ф. Этнические группы и социальные границы [Электронный ресурс] / Ф. Барт. Режим доступа: http://otttgdf.posterous.com/87840062. — Загл с. экрана.3. Действующее международное право: В 2 т. — М., 2007. — Т. 1. — С. 8.4. Закон Украины: "О международных дого-ворах Украины" от 22 декабря 1993 года № 3767-ХИИ [Электронный ресурс] / Пра-вовая библиотека "Инфодиск", 2010. — 1 электрон. опт. диск (CD-ROM): цвет, 12 см. — ("Законодательство Украины" № 4, 2010). — Название с титул. экрана.5. Украина — Румыния: правовая защита границ Украины как проблема националь-

ной безопасности / Пограничник Украины. — 2009. — № 63.6. Круглашов А., Герман М. Проблемные вопросы современных украинско-румын-ских отношений [Электронный ресурс] / Анатолий Круглашов, Марин Герман. Ре-жим доступа: http://dc-summit.info/proekty/ ukraina-rumunija-moldova/1356-problemni-pitannja-suchasnih-ukrainskorumunskih-stosunkiv-2.html. — Загл. с экрана.7. Мюллерсон Р. А. Соотношение междуна-родного и национального права / Р. А. Мюл-лерсон. — М., 1982.8. Конституции государств-участников СНГ. — М. : Норма, 2001. — С. 659.9. Марченко М. Н. Источники права: учеб. по-соб. / М. Н. Марченко. — М. : Проспект, 2006.10. Юридические термины [Электронный ресурс]. Режим доступа: otechestvo.org.ua/main. — Загл. с экрана.

REFERENCES:1. Konstitucija Ukrainy [The Constitution of Uk-raine]. "Zakonodatel'stvo Ukrainy", 1 ["Legis-lation of Ukraine", 1]. [CD-ROM]. Pravovaja biblioteka "Infodisk", 2017. [in Russian].2. Bart F. Etnicheskie gruppy i social'nye granicy [Ethnic groups and social boundaries]. [online]. Available at: http://otttgdf.posterous.com/ 87840062. [in Russian].3. Dejstvujushhee mezhdunarodnoe pravo: v 2 tomah [Current international law: In 2 Vol.]. Vol. 1. Moscow, 2007. p. 8. [in Russian].4. Verhovnaja Rada Ukrainy (2010). Zakon Uk-rainy "O mezhdunarodnyh dogovorah Ukrainy" ot 22 dekabrja 1993 goda № 3767-HII [Law of Ukraine: "On International Treaties of Uk ra-ine" of December 22, 1993,. 3767-HII]. "Zako-no datel'stvo Ukrainy", 4 ["Legislation of Uk-raine]. [CD-ROM]. Pravovaja biblioteka "Info-disk". [In Russian].5. Ukraina — Rumynija: pravovaja zashhita granic Ukrainy kak problema nacional'noj bezopasnosti [Ukraine-Romania: legal protection of Ukrai-

ne's borders as a national security issue]. Pogranichnik Ukrainy [Border guard of Ukraine]. 2009. 63. [in Russian].6. Kruglashov A., German M. Problemnye voprosy sovremennyh ukrainsko-rumynskih otnoshenij [Prob-lems of modern Ukrainian-Romanian rela ti-ons]. [online]. Available at: http://dc-summit.info/proekty/ukraina-rumunija-moldova/ 1356 -p rob l emn i -p i t ann j a - sucha sn ih -ukrainskorumunskih-stosunkiv-2.html. [in Russian].7. Mjullerson R. A. (1982). Sootnoshenie mezhdu na rod-nogo i nacional'nogo prava [Correlation of inter na-tional and national law]. Moscow. [In Russian].8. Konstitucii gosudarstv-uchastnikov SNG [Cons-titu tions of the CIS Member States]. Moscow: Norma, 2001. P. 659. [In Russian].9. Marchenko M. N. (2006). Istochniki prava [So-urces of law]. Moscow: "Prospekt". [in Russian].10. Juridicheskie terminy [Legal terms]. [online]. Available at: http://otechestvo.org.ua/main. [in Russian].

150

Постановка проблеми в загально-му вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завдан-нями. Умовою забезпечення конкурен-тоспроможності зернопродуктового підкомплексу регіону є збалансований розвиток усіх його компонентів та збе-реження її відтворювальної цілісності. Але, на практиці, природно-кліматичні та соціально-економічні фактори різних територій завжди різняться, тому фор-мування конкурентоспроможності про-дуктових підкомплексів регіонів відбува-ється по-різному. За цих умов доцільним є опрацювання універсального інстру-ментарію комплексної діагностики рівня конкурентоспроможності зернопродук-

тового підкомплексу регіону, результа-том якої стане узагальнююча оцінка ба-зових складових та проведене на цій ос-нові групування регіонів.

Аналіз останніх досліджень і пу-блікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Виділення неви-рішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття. Методичні аспекти оцін-ки конкурентоспроможності частіше за все опрацьовуються авторами в контек-сті зміцнення конкурентних переваг суб'єктів господарювання. Свідченням цього є праці таких науковців, як А. Е. Воронкова [2], С. М. Клименко,

УДК 338.43

Ковбасюк Олександр ОлександровичЗдобувач Національного наукового центру

"Інститут аграрної економіки"

МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ОЦІНЮВАННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЗЕРНОПРОДУКТОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ

РЕГІОНУ

Kovbasiuk O. O. The Methodical Tools and Applied Aspects of Assessment of Competitiveness of Grain Production Subcomplex of the Region

Abstract. The basis of the author's technique of analysis of competitiveness of grain production of subcomplex is the method of the integrated assessment that allows the grouping of regions according to the established criteria to define "leaders" and "outsiders", and based on it to prioritize the tools to stimulate the development of the industry at the regional level. The elements of scientific novelty are the created database of indicators for the integrated assessment of the competitiveness of grain products subcomplex of the region in accordance with the three basic components of its operation: agricultural, processing and infrastructural ones. The article presents the algorithm for the assessment and identifies the basic steps and procedures according to which on the materials of Podolsk region a comprehensive diagnosis of the competitiveness of grain production subcomplex has been carried out. Based on the results of assessment the methods of interpretation of the gained integral indexes of competitiveness and the possibility of their practical use while working out the strategies of the development of product sub complex of the region have been presented.Keywords: competitiveness of industry, competitiveness of the grain production subcomplex, competitive advantages, integrated assessment, the grain production subcomplex, strategy.

Ковбасюк О. О. Методичний інструментарій та прикладні аспекти оцінювання конкурентоспроможності зернопродуктового підкомплексу регіону

151

Т. В. Омельяненко, Д. О. Барабась, О. С. Дубров [16], В. О. Кошеленко [8], Л. Малюга [10], В. А. Мошнов [11], В. Н. Парсяк, І. Л. Дибач [12], Т. А. Пє-тєшова [13], Г. І. Рзаєв [14], С. Ю. Хамі-ніч [17], О. І. Штейн [19]. Питанням функціонування ринку зерна та відпо-відного продуктового підкомплексу присвячено праці В. І. Бойка [1], Г. М. Калетніка, Т. В. Пепи, В. М. Ціха-новської [6], С. М. Кваши, М. М. Ільчука, І. А. Коновала [7], Ю. О. Лупенка [9], П. Т. Саблука [15], О. Г. Шпикуляка, Ю. П. Воскобійника, Р. П. Саблука, О. В. Овсяннікова [18].

Незважаючи на значний науковий доробок в досліджуваній сфері питан-ню оцінки конкурентоспроможності зернопродуктового підкомплексу регіо-ну приділено недостатньо уваги. Зокре-ма, відсутня комплексна методика оцін-ка рівня конкурентоздатності, яка б ох-плювала усі складові підкомплексу та не сформовані критерії ідентифікації регі-онів за типами конкурентоспроможно-сті, що унеможливлює розробку відпо-відних стратегій розвитку.

Формулювання цілей статті (по-становка завдання). Метою статті є формування методичних засад оці-нювання конкурентоспроможності зернопродуктового підкомплексу ре-гіону та апробація цієї методики на прикладі Поділля.

Виклад основного матеріалу до-слідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. При вирішенні поставленого завдання необхідно враховувати, що конкуренто-спроможність зернопродуктового під-комплексу регіону є складним і багатоа-спектним поняттям. Тому комплексна оцінка її рівня повинна ґрунтуватись на засадах системного підходу, що перед-бачає необхідність послідовної оцінки рівня конкурентоспроможності як без-посередньо виробництва (від сировини до виробництва готової продукції), так і забезпечуючої складової (транспорту-

вання, зберігання, збут тощо). Узагаль-нюючи підходи до оцінки галузевої конкурентоспроможності, вважаємо, що при розробці методики оцінки кон-курентоспроможності зернопродукто-вого підкомплексу регіону необхідно враховувати наступні аспекти:

1) при розробці та виборі методич-ного інструментарію перевагу слід від-давати вузькогалузевим методикам оцінки конкурентоспроможності, що, з одного боку відображають специфіку зернопродуктового підкомплексу, а з іншого — дозволяють розглянути регі-ональні особливості розміщення та розвитку підприємств галузі;

2) оцінка повинна охоплювати усі структурні компоненти зернопродукто-вого підкомплексу (сфери селекції, ви-робництва, переробки, транспортуван-ня, зберігання та продажу зерна і супут-ніх продуктів, матеріально-технічного та інфраструктурного забезпечення);

3) слід враховувати доступність ви-хідної інформації для аналізу, тому кіль-кість показників оцінки конкуренто-спроможності не повинна бути числен-ною (що ускладнює збір вихідної ін-формації для розрахунків), в той же час, набір показників повинен бути достат-ній для точної оцінки конкурентоспро-можності об'єктів, які порівнюють;

4) кінцевим користувачам повинен бути наданий чіткий алгоритм:

- розрахунку інтегрального показ-ника (спосіб стандартизації показників, обґрунтування вагових коефіцієнтів, метод агрегації показників);

- інтерпретації отриманих резуль-татів (пояснення виявлених причин-но-наслідкових залежностей, надання їм адекватної оцінки),

- врахування висновків, отриманих у результаті системної оцінки, при роз-робці та реалізації відповідної стратегії, визначенні ефективності розроблених заходів при коригуванні небажаних тенденцій розвитку, зменшенні просто-рової та галузевої асиметрії тощо.


152

Рис.

1. А

лгор

итм

оцін

ки к

онку

рент

оспр

омож

ност

і зер

нопр

одук

тово

го п

ідко

мпле

ксу

регіо

нуП

римі

тка.

Запр

опон

ован

о ав

торо

м

Ета

п 1.

Ви

знач

ення

скл

адов

их

конк

урен

тосп

ромо

жно

сті

зерн

опро

дукт

овог

о пі

дком

плек

су р

егіо

ну

агра

рна

пере

робн

а

інф

раст

рукт

урна

Ета

п 2.

Фор

мува

ння

маси

ву о

ціно

чних

пок

азни

ків

кож

ної с

клад

ової

кон

куре

нтос

пром

ожно

сті з

ерно

прод

укто

вого

пі

дком

плек

су р

егіо

ну

Ета

п 3.

Виз

наче

ння

спос

обу

стан

дарт

изац

ії (н

орму

ванн

я) п

оказ

никі

в оц

інки

ко

нкур

енто

спро

мож

ност

і від

пові

дної

скл

адов

ої

зерн

опро

дукт

овог

о пі

дком

плек

су р

егіо

ну

Ета

п 4.

Роз

раху

нок

коеф

іціє

нтів

ваг

омос

ті

пока

зник

ів о

цінк

и ко

нкур

енто

спро

мож

ност

і ві

дпов

ідно

ї скл

адов

ої з

ерно

прод

укто

вого

пі

дком

плек

су р

егіо

ну

Ета

п 5.

Агр

егув

ання

оці

ночн

их п

оказ

никі

в до

єд

иног

о ін

тегр

альн

ого

інде

ксу

Ета

п 7.

Сис

тема

тиза

ція

інте

грал

ьних

ін

декс

ів к

онку

рент

оспр

омож

ност

і ві

дпов

ідни

х ск

ладо

вих

зерн

опро

дукт

овог

о пі

дком

плек

су р

егіо

нів

Ета

п 6.

Виз

наче

ння

шка

ли

для

вста

новл

ення

тип

у ко

нкур

енто

спро

мож

ност

і від

пові

дної

ск

ладо

вої з

ерно

прод

укто

вого

під

комп

лекс

у

Ета

п 8.

Поб

удов

а ма

триц

і оці

нюва

ння

конк

урен

тосп

ромо

жно

сті

зерн

опро

дукт

овог

о пі

дком

плек

су

регіо

ну

Ета

п 9.

Іден

тиф

ікац

ія р

егіо

нів

за р

івне

м ко

нкур

енто

спро

мож

ност

і зер

нопр

одук

тово

го п

ідко

мпле

ксу

Ета

п 10

. Роз

робк

а ти

пови

х ст

рате

гій р

озви

тку

зерн

опро

дукт

овог

о пі

дком

плек

су р

егіо

ну з

алеж

но

від

рівн

я ко

нкур

енто

спро

мож

ност

і

виро

бниц

тво

зерн

ових

і зе

рноб

обов

их к

ульт

ур (к

г/на

1 о

собу

), ур

ожай

ніст

ь зе

рнов

их і

зерн

обоб

ових

кул

ьтур

(ц/г

а),

коеф

іціє

нт с

амоз

абез

пече

ност

і (ві

днош

ення

вир

обни

цтва

до

внут

ріш

ньог

о сп

ожив

ання

),

част

ка п

рибу

тков

их с

ільс

ьког

оспо

дарс

ьких

під

приє

мств

, що

займ

ають

ся в

ирощ

уван

ням

зерн

ових

та

зерн

обоб

ових

кул

ьтур

(%),

рів

ень

рент

абел

ьнос

ті в

ироб

ницт

ва з

ерно

вих

і зер

нобо

бови

х ку

льту

р (%

),

ступ

інь

прид

атно

сті о

снов

них

засо

бів

(%),

кап

італ

ьні і

нвес

тиці

ї у р

озра

хунк

у на

1 га

зіб

рани

х пл

ощ з

ерно

вих

і зер

нобо

бови

х ку

льту

р, п

роду

ктив

ніст

ь пр

аці в

с/г

під

приє

мств

ах п

ри в

ирощ

уван

ні з

ерно

вих

і зе

рноб

обов

их к

ульт

ур (н

а 1

зайн

ятог

о в

сіль

сько

госп

одар

сько

му в

ироб

ницт

ві, у

пос

тійн

их ц

інах

201

0 ро

ку);

обся

г ви

робн

ицтв

а пр

одук

тів

пере

робк

и зе

рна

та г

отов

их в

ироб

ів з

зер

на н

а 1

жите

ля р

егіо

ну(т

ис.т/

особ

у),

част

ка п

рибу

тков

их п

ерер

обни

х пі

дпри

ємст

в (%

), п

итом

а ва

га е

кспо

рту

прод

укті

в пе

реро

бки

зерн

а та

гото

вих

виро

бів

з зе

рна

у ве

личи

ні е

кспо

рту

регіо

ну п

о гр

упам

«Про

дукт

и ро

слин

ного

пох

одже

ння»

та

«Гот

ові х

арчо

ві п

роду

кти»

(%),

час

тка

зерн

ових

та

зерн

обоб

ових

кул

ьтур

, що

пере

робл

ено

на

пере

робн

их п

ідпр

иємс

твах

рег

іону

(%

), в

итра

ти н

а 1

грн.

реа

лізо

вано

ї про

дукц

ії (г

рн./

грн.

), с

тупі

нь п

рида

тнос

ті о

снов

них

засо

бів

пере

робн

их п

ідпр

иємс

тв (

%),

кап

італ

ьні і

нвес

тиці

ї у р

озра

хунк

у на

1

пере

робн

е пі

дпри

ємст

во (т

ис. г

рн./

од.),

кіл

ькіс

ть п

ерер

обни

х пі

дпри

ємст

в на

100

тис

. ная

вног

о на

селе

ння

(од.

/100

тис

.осі

б)

коеф

іціє

нт з

абез

пече

ност

і рег

іону

зер

носх

овищ

ами

(од.

), на

явні

сть

об’єк

тів

розд

рібн

ої т

оргів

лі –

під

приє

мств

(юри

дичн

их о

сіб)

на

1000

осі

б по

стій

ного

нас

елен

ня (о

д./1

000

осіб

), кі

лькі

сть

підп

риєм

ств

з ви

робн

ицтв

а до

брив

та

азот

них

спол

ук, п

ести

циді

в та

інш

ої а

грох

іміч

ної п

роду

кції

в ро

зрах

унку

на

1000

с/г

під

приє

мств

, що

займ

ають

ся в

ирощ

уван

ням

зерн

ових

та

зерн

обоб

ових

кул

ьтур

(од.

/ 10

00 о

д.)

кіль

кіст

ь ри

нків

з п

рода

жу с

пож

ивчи

х то

варі

в на

100

0 ос

іб п

ості

йног

о на

селе

ння

(од.

/100

0 ос

іб),

щіл

ьніс

ть а

втом

обіл

ьних

дор

іг з

твер

дим

покр

иття

м на

тер

итор

ії ре

гіону

(км

шля

хів н

а 1

тис.

км2 т

ерит

орії),

кі

лькі

сть

маш

иноб

удів

них

підп

риєм

ств,

що

здій

сню

ють

вир

обни

цтво

сіл

ьськ

огос

пода

рськ

ої т

ехні

ки н

а 10

00 г

а по

сівн

их п

лощ

(од.

/ ти

с. га

), кі

лькі

сть

вищ

их н

авча

льни

х за

клад

ів, щ

о зд

ійсн

юю

ть п

ідго

товк

у ф

ахів

ців

в аг

рарн

ій г

алуз

і, в

розр

ахун

ку н

а 10

000

осіб

пос

тійн

ого

насе

ленн

я (о

д./1

0000

осі

б), о

бсяг

и де

ржав

ного

фін

ансу

ванн

я аг

рарн

их п

ідпр

иємс

тв в

роз

раху

нку

на 1

000

грн.

вит

рат

на в

ироб

ницт

во

зерн

ових

та

зерн

обоб

ових

кул

ьтур

(грн

./ 1

000

грн)

.

Нор

мува

ння

вихі

дних

дан

их с

тосо

вно

сере

дніх

зн

ачен

ь ві

дпов

ідни

х по

казн

иків

:

iijij

xxz

-=

Чи

вик

орис

тову

єтьс

я ек

спер

тний

мет

од?

Пер

евір

ка у

згод

жен

ості

дум

ок е

кспе

ртів

- ро

зрах

унок

кое

фіц

ієнт

а ко

нкор

даці

ї (К

кон)

Вико

рист

ання

мет

оду

голо

вних

ко

мпон

ент

за д

опом

огою

пр

огра

мног

о па

кету

Sta

tistic

a 6.

0.

К кон>0

,6

Розр

ахун

ок

інте

грал

ьног

о ін

декс

у:

І кj =∑m

iіij

kxx

1

Сис

тема

тиза

ція

у ви

гляд

і таб

лиці

ід

енти

фік

ован

их ін

декс

ів к

онку

рент

оспр

о-мо

жно

сті в

ідпо

відн

их с

клад

ових

зе

рноп

роду

ктов

ого

підк

омпл

ексу

за

регіо

нами

Табл

ичне

пре

дста

влен

ня р

езул

ьтат

ів

оцін

ки к

онку

рент

оспр

омож

ност

і зе

рноп

роду

ктов

ого

підк

омпл

ексу

ре

гіону

за

трьо

ма с

клад

овим

и

регіо

ни з

вис

оким

рів

нем

конк

урен

тосп

ромо

жно

сті з

ерно

прод

укто

вого

пі

дком

плек

су

регіо

ни з

сер

едні

м рі

внем

кон

куре

нтос

пром

ожно

сті з

ерно

прод

укто

вого

пі

дком

плек

су

регіо

ни з

низ

ьким

рів

нем

конк

урен

тосп

ромо

жно

сті з

ерно

прод

укто

вого

пі

дком

плек

су

регіо

ни із

зна

чним

и ди

спро

порц

іями

роз

витк

у зе

рноп

роду

ктов

ого

підк

омпл

ексу

стра

тегія

ліде

ра

стра

тегія

чел

ендж

ера

стра

тегія

пос

лідо

вник

а

стра

тегія

ніш

ера

Ні

Так

Так

Ні

[0-0

,667

) Ре

гіони

з

низь

ким

рівн

ем

конк

урен

то-

спро

мож

ност

і ві

дпов

ідно

ї ск

ладо

вої

зерн

опро

дукт

овог

о пі

дком

плек

су

[0,6

67-1

,333

] Ре

гіони

з

сере

днім

рі

внем

ко

нкур

енто

-сп

ромо

жно

сті

відп

овід

ної

скла

дово

ї зе

рноп

роду

ктов

ого

підк

омпл

ексу

(1,3

33-2

і >

Ре

гіони

з

висо

ким

рівн

ем

конк

урен

то-

спро

мож

ност

і ві

дпов

ідно

ї ск

ладо

вої

зерн

опро

дукт

овог

о пі

дком

плек

су


153

Дотримання запропонованих реко-мендацій при розробці та виборі методи-ки діагностики конкурентоспроможності галузі (підкомплексу) дозволить істотно підвищити об'єктивність її кінцевих ре-зультатів. Виходячи з цього на рис. 1 за-пропоновано алгоритм оцінки конкурен-тоспроможності зернопродуктового під-комплексу регіону, визначено основні процедури та методи дослідження.

Відповідно до представленого алго-ритму (рис. 1) проведемо таку оцінку на матеріалах Подільського регіону.

З метою врахування усіх компонен-тів зернопродуктового підкомплексу пропонуємо використовувати трьох-складовий вимір у відповідності до ба-зових структурних елементів оцінюва-ного об'єкту: перша — рівень конку-рентоспроможності аграрної складової; друга — рівень конкурентоспроможно-сті переробної складової та третя — рі-вень конкурентоспроможності інфра-структурної складової.

Перші два етапи дослідження пе-редбачають формування масиву оці-ночних показників кожної складової конкурентоспроможності зернопро-дуктового підкомплексу регіону та по-шук їх абсолютних значень. Для цього ми скористались інформаційними да-ними Державної служби статистики України за 2014 р. Спочатку абсолютні значення оціночних параметрів ми за-несли у таблицю відповідно до кожної з складових, побудувавши таким чином масив вихідної інформації. Далі згідно з процедурою третього етапу здійснено нормування величин через порівняння оціночних параметрів із середнім рів-нем по країні. Результати проведених обчислень представлено в табл. 1.

На четвертому етапі оцінки конку-рентоспроможності зернопродуктово-го підкомплексу регіону передбачений розрахунок коефіцієнтів вагомості по-казників оцінки конкурентоспромож-ності відповідної складової. Для цього в рамках дослідження використовувався

метод експертного оцінювання. Ми за-пропонували 4-м керівникам сільсько-господарських підприємств, що спеціа-лізуються на вирощуванні зернових та зернобобових культур; 3-м директорам переробних підприємств, що забезпе-чують виробництво продуктів пере-робки зерна та готових виробів з зерна, а також 3-м керівникам найбільших компаній, що надають посередницькі послуги на ринку зерна, визначити сту-пінь впливу показників на забезпечення конкурентоспроможності відповідної складової за 8-ми бальною шкалою. Ре-зультати такої експертної оцінки, зо-крема, розраховані коефіцієнти вагомо-сті також представлені в табл. 1.

У зв'язку з тим, що експертне оці-нювання характеризується значним суб'єктивізмом думок експертів, адек-ватність отриманих за допомогою цьо-го методу вагових коефіцієнтів переві-ряється шляхом розрахунку коефіцієн-та конкордації. Використовуючи фор-мулу, наведену в [3], нами розраховано значення коефіцієнта конкордації для визначених показників трьох складо-вих зернопродуктового підкомплексу Поділля. За результатами обчислень коефіцієнт конкордації по аграрній складові дорівнює 0,8, по переробній — 0,89, а по інфраструктурній — 0,88. Це свідчить про високий ступінь узгодженості думок експертів і дозволяє використовувати отримані коефіцієнти вагомості при обчисленні інтегральних індексів конкурентоспроможності за кожною із базових складових.

П'ятий етап дослідження передба-чає агрегування оціночних показників (їх нормованих значень) в інтегральний індекс конкурентоспроможності за кожною з трьох складових зернопро-дуктового підкомплексу. В економічній літературі (праці А. М. Єріної, С. С. Ва-щаєва [5], П. М. Григорука [4]) пред-ставлено типові підходи до "згортання" ознакової множини, вибір якого в кож-ному конкретному випадку обумовлю-


154

Табл

иця 1

Оці

ночн

і пок

азни

ки с

клад

ових

кон

куре

нтос

пром

ожно

сті з

ерно

прод

укто

вого

під

комп

лекс

у П

оділ

ьськ

ого

регі

ону

за 2

014

р.

№

з/п

Пок

азни

киА

бсол

ютн

і зна

ченн

яН

ормо

вані

зна

ченн

яК

оеф

іціє

нт

ваго

мост

іВі

нниц

ька

обла

сть

Терн

опіл

ьськ

а об

ласт

ьХ

мель

ниць

ка

обла

сть

Под

ільс

ький

ре

гіон

Укра

їна

Вінн

ицьк

а об

ласт

ьТе

рноп

ільс

ька

обла

сть

Хме

льни

цька

об

ласт

ьП

оділ

ьськ

ий

регіо

н1

23

45

67

89

1011

121.

Агр

арна

скл

адов

а1.

Виро

бниц

тво

зерн

ових

і зе

рноб

обо-

вих

куль

тур

на о

дну

особ

у, к

ілог

рам

3136

,00

2474

,00

2522

,00

2710

,67

1485

,00

2,11

181,

6660

1,69

831,

8254

0,20

83

2.У

рожа

йніс

ть з

ерно

вих

і зер

нобо

бови

х ку

льту

р, ц

/га

60,7

055

,40

60,9

059

,40

43,7

01,

3890

1,26

771,

3936

1,35

930,

1778

3.К

оеф

іціє

нт с

амоз

абез

пече

ност

і (ві

д-но

шен

ня в

ироб

ницт

ва д

о вн

утрі

ш-

ньог

о сп

ожив

ання

), од

.

1,24

1,44

1,19

1,26

1,20

1,03

331,

2000

0,99

171,

0500

0,08

89

4.Ч

астк

а пр

ибут

кови

х сі

льсь

кого

спо-

дарс

ьких

під

приє

мств

, що

займ

ають

ся

виро

щув

ання

м зе

рнов

их т

а зе

рно-

бобо

вих

куль

тур,

%

88,3

82,8

87,6

86,2

386

,70

1,01

850,

9550

1,01

040,

9946

0,07

22

5.Рі

вень

рен

табе

льно

сті в

ироб

ницт

ва

зерн

ових

і зе

рноб

обов

их к

ульт

ур, %

23,6

026

,70

39,5

029

,93

25,7

00,

9183

1,03

891,

5370

1,16

460,

1861

6.С

тупі

нь п

рида

тнос

ті о

снов

них

засо

-бі

в, %

43,1

336

,27

33,6

738

,54

42,7

21,

0096

0,84

900,

7882

0,90

220,

1278

7.К

апіт

альн

і інв

ести

ції г

рн. н

а1 га

зіб

ра-

них

площ

зер

нови

х і з

ерно

бобо

вих

куль

тур

1558

,20

948,

4010

64,6

412

56,8

712

57,1

11,

2395

0,75

440,

8469

0,99

980,

0361

8.П

роду

ктив

ніст

ь пр

аці в

сіл

ьськ

огос

по-

дарс

ьких

під

приє

мств

ах п

ри в

ирощ

у-ва

нні з

ерно

вих

і зер

нобо

бови

х ку

ль-

тур

(на

1 за

йнят

ого

в сі

льсь

кого

спо-

дарс

ьком

у ви

робн

ицтв

і, у

пост

ійни

х ці

нах

2010

рок

у; гр

ивен

ь/ос

обу)

1489

65,2

722

2936

,89

1604

28,6

916

6047

,59

1364

20,6

01,

0920

1,63

421,

1760

1,21

720,

1028


155

2. П

ерер

обна

скл

адов

а1.

Обс

яг в

ироб

ницт

ва п

роду

ктів

пер

е-ро

бки

зерн

а та

гото

вих

виро

бів

з зе

р-на

на

1 жи

теля

, тис

.т/о

собу

175,

980

,312

4,1

133,

310

5,9

1,66

100,

7583

1,17

191,

2587

0,21

11

2.Ч

астк

а пр

ибут

кови

х пе

реро

бних

під

-пр

иємс

тв, %

64,9

71,6

71,6

69,0

65,5

0,99

081,

0931

1,09

311,

0534

0,13

33

3.П

итом

а ва

га е

кспо

рту

прод

укті

в пе

-ре

робк

и зе

рна

та го

тови

х ви

робі

в з

зерн

а у

вели

чині

екс

порт

у ре

гіону

по

груп

ам "

Про

дукт

и ро

слин

ного

по

ходж

ення

" та

"Го

тові

хар

чові

про

-ду

кти"

, %

7,27

1,04

1,82

4,63

4,35

1,67

130,

2391

0,41

841,

0644

0,04

44

4.Ч

астк

а зе

рнов

их т

а зе

рноб

обов

их

куль

тур,

що

пере

робл

ено

на п

ерер

об-

них

підп

риєм

ства

х ре

гіону

, %

27,0

16,2

34,6

26,2

24,0

1,12

500,

6750

1,44

171,

0917

0,05

83

5.О

бсяг

реа

ліза

ції н

а 1

грн.

витр

ат,

грн.

/грн

.0,

978

0,78

70,

853

0,87

90,

877

1,11

520,

8974

0,97

261,

0023

0,20

28

6.С

тупі

нь п

рида

тнос

ті о

снов

них

засо

бів

пере

робн

их п

ідпр

иємс

тв, %

0,58

0,60

0,77

0,66

0,45

1,28

891,

3333

1,71

111,

4667

0,12

50

7.К

апіт

альн

і інв

ести

ції у

роз

раху

нку

на

1 пе

реро

бне

підп

риєм

ство

, тис

. грн

.15

1,4

385,

114

22,3

589,

946

2,8

0,32

710,

8321

3,07

321,

2746

0,15

83

8.К

ільк

ість

пер

ероб

них

підп

риєм

ств

на

100

тис.

ная

вног

о на

селе

ння,

од.

/100

ти

с.ос

.

6,0

7,4

5,4

6,2

5,0

1,20

001,

4800

1,08

001,

2400

0,06

67

3. Ін

фра

стру

ктур

на с

клад

ова

1.К

оеф

іціє

нт з

абез

пече

ност

і рег

іону

зе

рнос

хови

щам

и, о

д.49

,31

49,7

957

,77

51,9

550

,53

0,97

590,

9854

1,14

331,

0281

0,21

39

2.Н

аявн

ість

об'

єкті

в ро

здрі

бної

тор

гів-

лі —

під

приє

мств

(юри

дичн

их о

сіб)

на

100

0 ос

іб п

ості

йног

о на

селе

ння,

од

./10

00 о

сіб

1,23

1,00

1,36

1,21

1,16

1,06

030,

8621

1,17

241,

0431

0,15

00

Про

довж

ення

таб

л. 1


156

3.К

ільк

ість

під

приє

мств

з в

ироб

ницт

ва

добр

ив т

а аз

отни

х сп

олук

, пес

тици

дів

та ін

шої

агр

охім

ічно

ї про

дукц

ії в

роз-

раху

нку

на 1

000

с/г п

ідпр

иємс

тв, щ

о за

ймаю

ться

вир

ощув

ання

м зе

рнов

их

та з

ерно

бобо

вих

куль

тур

(од.

/ 10

00

од.)

0,49

1,02

0,00

0,48

3,78

0,12

960,

2698

0,00

000,

1270

0,15

56

4.К

ільк

ість

рин

ків

з пр

одаж

у сп

ожив

чих

това

рів

на 1

000

осіб

пос

тійн

ого

насе

-ле

ння,

од.

/100

0 ос

іб

0,05

60,

056

0,08

90,

067

0,05

11,

0980

1,09

801,

7451

1,31

370,

1167

5.Щ

ільн

ість

авт

омоб

ільн

их д

оріг

з тв

ер-

дим

покр

иття

м на

тер

итор

ії ре

гіону

, км

шля

хів

на 1

тис

. км2 т

ерит

орії

339

361

346

349

277

1,22

381,

3032

1,24

911,

2599

0,05

56

6.К

ільк

ість

маш

иноб

удів

них

підп

ри-

ємст

в, щ

о зд

ійсн

юю

ть в

ироб

ницт

во

сіль

сько

госп

одар

сько

ї тех

ніки

на

1000

га

пос

івни

х пл

ощ, о

д./

тис.

га

0,01

440,

0000

0,02

220,

0129

0,01

870,

7701

0,00

001,

1872

0,68

980,

0472

7.К

ільк

ість

вищ

их н

авча

льни

х за

клад

ів,

що

здій

сню

ють

під

гото

вку

фах

івці

в в

агра

рній

галу

зі, в

роз

раху

нку

на 1

0000

ос

іб п

ості

йног

о на

селе

ння,

од.

/100

00

осіб

0,06

240,

0094

0,03

080,

0378

0,01

334,

6917

0,70

682,

3158

2,84

210,

0667

8.О

бсяг

и де

ржав

ного

фін

ансу

ванн

я аг

рарн

их п

ідпр

иємс

тв в

роз

раху

нку

на 1

000

грн.

вит

рат

на в

ироб

ницт

во

зерн

ових

та

зерн

обоб

ових

кул

ьтур

, гр

н./

1000

грн.

43,4

550

,11

31,8

641

,28

80,2

30,

5416

0,62

460,

3971

0,51

450,

1944

При

мітк

а. С

клад

ено

авто

ром

на о

снов

і дан

их Д

ержа

вної

слу

жби

стат

исти

ки

Закі

нчен

ня т

абл.

1


157

ється, перш за все, характером зв'язку між показниками, варіацією їх значень тощо. Найпоширенішими є застосу-вання середніх арифметичної чи геоме-тричної ("адитивна згортка" або "муль-типлікативна згортка"). Оскільки ади-тивна згортка є менш чутливою до низьких значень вхідних показників та майже немає обмежень щодо кількості таких показників, саме цей підхід ми взяли за основу. Таким чином, інте-гральні індекси оцінки конкуренто-спроможності зернопродуктового під-комплексу Подільського регіону (роз-раховані з урахуванням нормованих значень та коефіцієнтів вагомості за кожною складовою), їх ідентифікація згідно інтервальних значень (визначе-них на рис. 1), наведені у таблиці 2.

Надзвичайно важливим етапом комплексної діагностики є інтерпрета-ція її результатів. Тут ми спробуємо по-рівняти інтегральні оцінки, отримані у ході розрахунків, та на їх підставі визна-чити тип кожного з регіонів.

Так, як бачимо, три досліджувані об-ласті та Подільський регіон в цілому характеризується достатньо збалансо-ваним розвитком усіх складових зерно-продуктового підкомплексу, розрахова-ні індекси знаходяться переважно в ін-тервалі [0,667–1,333], що відповідає се-редньому рівню конкурентоспромож-ності. При цьому, слід відмітити, зна-чення отриманих інтегральних індексів у більшості випадків наближаються до верхньої межі шкали, тобто оціночні показники дорівнюють середнім по країні або є кращими за них. Це свід-чить про значний потенціал регіону, здатний задовільнити внутрішні потре-би не лише у зерні, але і у продукції більш глибокої переробки і більшої до-даної вартості, як з метою збільшення величини експорту, так і збільшення внутрішнього споживання продукції ві-тчизняного виробництва.

Наступними етапами аналізу є побу-дова матриці оцінювання конкуренто-

спроможності зернопродуктового під-комплексу регіону та ідентифікація ре-гіонів за рівнем конкурентоспроможно-сті. Пропонована нами матриця містить також базові варіанти стратегій подаль-шого розвитку продуктового підкомп-лексу для кожного з типів регіонів (табл. 3).

Для згладжування наявних територі-альних диспропорцій у розвитку зерно-продуктового підкомплексу регіону не-обхідно розробити стратегію розвитку з відповідною системою заходів щодо її реалізації. Слід зазначити, що форму-вання базових стратегій розвитку кон-курентоспроможності зернопродукто-вого підкомплексу для кожного з отри-маних сегментів є трудомісткою та не-доцільною процедурою, оскільки сег-менти, близькі за рівним розвитку, по-требуватимуть схожих або навіть іден-тичних заходів щодо вирішення клю-чових проблем. Для кожного з пред-ставлених типів регіонів розробляється власна стратегія розвитку конкуренто-спроможності зернопродуктового під-комплексу, яка має узгоджуватись із рів-нем конкурентоспроможності відповід-них структурних елементів, забезпечу-ючи їх зростання або збереження на іс-нуючому рівні. Коротко охарактеризує-мо кожен тип стратегії, запропонова-ний для розвитку зернопродуктового комплексу відповідного регіону.

Так, для регіонів з високим рівнем конкурентоспроможності зернопро-дуктового підкомплексу ми пропонує-мо використовувати стратегію лідера, що передбачає утримання домінуючої ринкової частки підприємствами під-комплексу, підтримку обсягів виробни-цтва та реалізації зернопродукції та продуктів її переробки; за рахунок от-римання "лідерських прибутків" впро-вадження виробничих інновацій, що дозволяють знизити витрати та підви-щити "вихід" кінцевого продукту; роз-виток інфраструктури. Можливі типи стратегій конкурентної поведінки для підприємств зернопродуктового під-


158

Табл

иця 2

Інте

грал

ьні і

ндек

си к

онку

рент

оспр

омож

ност

і від

пові

дних

скл

адов

их з

ерно

прод

укто

вого

під

комп

лекс

у (2

014

р.)

Регі

он

Інте

грал

ьний

ін

декс

кон

куре

нто-

спро

мож

ност

іаг

рарн

ої с

клад

ової

(Ік.

а)

Інте

грал

ьний

інде

кс

конк

урен

то-с

пром

ожно

сті

пере

робн

ої с

клад

ової

(Ік.

п)

Інте

грал

ьний

інде

кс к

онку

рент

о-сп

ромо

жно

сті і

нфра

стру

ктур

ного

за

безп

ечен

ня (І

к.і)

знач

ення

ін

декс

урів

ень к

онку

рент

о-сп

ромо

жно

сті

знач

ення

ін

декс

урів

ень к

онку

рент

о-сп

ромо

жно

сті

знач

ення

ін

декс

урів

ень к

онку

рент

о-сп

ромо

жно

сті

Вінн

ицьк

а 1,

309

С1,

142

С1,

036

СТе

рноп

ільс

ька

1,24

5С

0,93

7С

0,75

2С

Хме

льни

цька

1,

301

С1,

465

В0,

980

СП

оділ

ьськ

ий р

егіо

н1,

280

С1,

189

С0,

940

СП

римі

тки.

1. У

мовн

і поз

наче

ння:

В —

вис

окий

рів

ень

конк

урен

тосп

ромо

жнос

ті в

ідпо

відн

ої с

клад

ової

зер

нопр

одук

тово

го п

ідко

мпле

ксу

регіо

ну; С

— с

еред

ній

ріве

нь к

онку

рент

оспр

омож

ност

і від

пові

дної

скл

адов

ої з

ерно

прод

укто

вого

під

комп

лекс

у ре

гіону

; Н —

низ

ький

рі

вень

кон

куре

нтос

пром

ожно

сті в

ідпо

відн

ої с

клад

ової

зер

нопр

одук

тово

го п

ідко

мпле

ксу

регіо

ну.

2. Р

озра

хова

но а

втор

ом.

Табл

иця 3

Мат

риця

іден

тиф

ікац

ії ре

гіон

ів з

алеж

но в

ід к

омбі

наці

ї інд

ексі

в ко

нкур

енто

спро

мож

ност

і скл

адов

их п

ідко

мпле

ксу

№

з/п

Тип

регіо

ну з

а рі

внем

кон

куре

нтос

пром

ожно

сті

зерн

опро

дукт

овог

о пі

дком

плек

суВа

ріан

ти к

омбі

наці

ї інд

ексі

в ко

нкур

енто

спро

можн

ості

скл

адов

их п

ідко

мпле

ксу

Про

поно

вани

й ти

п ст

рате

гії р

озви

тку

1.Ре

гіони

з в

исок

им р

івне

м ко

нкур

енто

спро

можн

ості

зе

рноп

роду

ктов

ого

підк

омпл

ексу

ВВВ,

ВВС

, ВС

В, С

ВВС

трат

егія

лід

ера

2.Ре

гіони

з се

редн

ім р

івне

м ко

нкур

енто

спро

можн

ості

зе

рноп

роду

ктов

ого

підк

омпл

ексу

ВСС

, ВС

Н, В

НС

, СВС

, СС

В, С

СС

, СС

Н, С

НС

, С

ВН, С

НВ,

НВС

, НС

В, Н

СС

,С

трат

егія

чел

ендж

ера

3.Ре

гіони

з н

изьк

им р

івне

м ко

нкур

енто

спро

можн

ості

зе

рноп

роду

ктов

ого

підк

омпл

ексу

НН

Н, С

НН

, НС

Н, Н

НС

Стр

атег

ія п

ослі

довн

ика

4.Ре

гіони

із

знач

ними

ди

спро

порц

іями

ро

звит

ку

зерн

опро

дукт

овог

о пі

дком

плек

суВН

В, В

НН

, ВВН

, Н

ВВ, Н

ВН, Н

НВ,

С

трат

егія

ніш

ера

При

мітк

а. С

клад

ено

авто

ром


159

комплексу регіону — стратегії оборони та наступу. Стратегія наступу передба-чає агресивний ріст збуту та досягнення домінуючих позицій за рахунок захо-плення ринкової частки конкурентів та розширення ринку. Стратегія оборони включає заходи щодо захисту від спаду обсягів виробництва та реалізації або запобігання йому за рахунок зниження втрат і підвищення продуктивності.

Для регіонів з середнім рівнем кон-курентоспроможності зернопродукто-вого підкомплексу пропонується вико-ристовувати стратегію челенджера, що передбачає збільшення ринкової част-ки підприємствами підкомплексу для досягнення ринкової першості шляхом нарощування обсягу виробництва зер-нових культур за інтенсивним типом, впровадження виробничих інновацій у аграрній та переробній сферах та забез-печення стабільного функціонування інфраструктурної складової. Основний тип стратегій конкурентної поведінки для підприємств зернопродуктового підкомплексу регіону — наступальна, що включає заходи щодо розширення ринкової частки спонукає підприємства до послідовного вдосконалення та роз-витку усіх сфер діяльності.

У регіонах з низьким рівнем конку-рентоспроможності зернопродуктового підкомплексу слід застосовувати страте-гію послідовника, передбачає захист під-приємствами підкомплексу ринкової по-зиції і ринкової частки, збереження існу-ючих обсягів виробництва зернових культур та стимулювання максимальної їх переробки підприємствами регіону, стимулювання регіонального експорту продуктів споживання, підтримка інфра-структурних складових в життєздатному стані. Основні типи стратегій конку-рентної поведінки для підприємств зер-нопродуктового підкомплексу регіону — стратегія оборони, стратегія насліду-вання дій лідера — імітація, компіляція, адаптація, які включають заходи із впро-вадження перевірених ринком стратегій

ринкового лідера, але характеризуються пасивністю ринкових дій, конкурент-ною вразливістю.

Для територій, ідентифікованих як регіони із значними диспропорціями розвитку зернопродуктового підкомп-лексу, доцільним є застосування стра-тегії нішера, яка передбачає утримання лідируючих позицій у тих сферах, які характеризуються високим рівнем кон-курентоспроможності з орієнтацією їх на інноваційний розвиток та утриман-ня лідерства за витратами з одночас-ним асигнуванням коштів у розвиток "депресивної" складової, яка характе-ризується низьким рівнем конкуренто-спроможності. Основні типи стратегій конкурентної поведінки для підпри-ємств зернопродуктового підкомплек-су регіону — підтримання позицій, стратегія інтеграції — включають за-ходи щодо проведення вертикальної та горизонтальної інтеграції з метою зміцнення ринкових позицій та фор-мування на підприємствах замкнутого циклу виробництва.

Отже, розрахунок індексів конку-рентоспроможності складових зерно-продуктового підкомплексу Поділь-ського регіону свідчить про доцільність використання стратегії челенджера, в першу чергу, за рахунок стимулювання розвитку переробної складової при на-рощуванні обсягів виробництва зерна у Вінницькій, Хмельницькій та Терно-пільській областях. Для цього необхід-но розробляти та впроваджувати регіо-нальні програми підтримки агропро-мислового виробництва та використо-вувати можливості державних програм (пільгове кредитування, оподаткування, гарантії тощо). Такі пріоритети спро-можні вивести регіон на лідерські пози-ції та забезпечити перехід до сегменту з високим рівнем конкурентоспромож-ності зернопродуктового підкомплексу. Сукупність стимулюючих заходів є предметом окремого дослідження і по-требує більш детального опрацювання.


160

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших кроків у да-ному напрямі. Таким чином, запропо-нований методичний підхід до комп-лексної діагностики конкурентоспро-можності зернопродуктового підкомп-лексу регіону, апробований на прикладі Подільського економічного району, є адекватним засобом оцінки конкурент-них позицій продуктового підкомплек-су на національному рівні. Перевагою запропонованої методики також є мож-ливість її використання для оцінки кон-курентоспроможності в часовому вимі-рі. Співставлення значень розрахова-них інтегральних індексів за декілька років забезпечує вищу об'єктивність, достовірність та неупередженість отри-маних результатів. Крім того, представ-лений підхід є універсальним, що за умо-ви корегування системи оціночних по-казників робить можливим його застосу-вання для оцінки конкурентоспромож-ності інших продуктових підкомплексів.

Результати проведених у статті досліджень можуть бути використані для формування заходів з підвищен-ня конкурентоспроможності зерно-продуктового підкомплексу Поділь-ського регіону. Для згладжування на-явних територіальних та галузевих диспропорцій необхідно розробити регіональні стратегії розвитку з від-повідною системою заходів щодо їх реалізації. Формування таких страте-гій має узгоджуватись із рівнем інте-грального індексу конкурентоспро-можності відповідної складової, за-безпечуючи її зростання або збере-ження на існуючому рівні. На основі аналізу особливостей та специфіч-них рис кожного з виділених типів регіонів здійснюється структуризація регіональних і галузевих проблем, будується система заходів розвитку та вдосконалення цієї складової. Це забезпечує адаптацію загальної стра-тегії до конкретного регіону.

ЛІТЕРАТУРА:1. Бойко В. І. Зерно і ринок: монографія / В. І. Бойко. — К. : Інститут аграрної еконо-міки, 2007. — 312 с.2. Воронкова А. Е. Конкурентоспроможність підприємства: механізм управління та діа-гностика / А. Е. Воронкова // Економіка промисловості. — 2009. — № 3. — С. 133–137. 3. Грабовецкий Б. Є. Основи економічного прогнозування: навч. посіб. — Вінниця : ВФ ТАНГ, 2000. — 209 с.4. Григорук П. М. Методи побудови інте-грального показника / П. М. Григорук, І. С. Ткаченко // Бізнес Інформ. — 2012. — № 4 (411). — С. 34–38.5. Єріна А. М. Узагальнюючі багатовимірні показники в соціально-економічних дослі-дженнях / А. М. Єріна, С. С. Ващаєв // На-укові записки. — Т. 6. Економіка. — Націо-нальний університет Києво-Могилянська Академія, 1999. — С. 38–41.6. Калетнік Г. М. Територіальна організація зернопродуктового комплексу регіону та на-прями його удосконалення: монографія / Г. М. Калетнік, Т. В. Пепа, В. М. Ціханов-ська. — Вінниця : Вінницька газета, 2010. — 180 с.7. Кваша С. М. Економічне обґрунтування

програми виробництва зерна пшениці в Україні / С. М. Кваша, М. М. Ільчук, І. А. Коновал // Економіка АПК. — 2013. — № 3. — С. 16–24.8. Кошеленко В. Рейтинговые сопоставле-ния конкурентоспособности предприятий: возможности совершенствования / В. Ко-шеленко // Економiст. — №1. — 2010. — С. 36–40.9. Лупенко Ю. О. Пріоритетні напрями ін-новаційної діяльності в аграрній сфері України / Ю. О. Лупенко // Економіка АПК. — 2014. — № 12. — С. 5–11.10. Малюга Л. Оцінка конкурентоспромож-ності аграрних підприємств / Л. Малюга // Економіст. — 2009. — № 9. — С. 50–53. 11. Мошнов В. А. Комплексная оценка кон-курентоспособности предприятия [Элек-тронный ресурс] / В. А. Мошнов. — Режим доступа: http://www.cfin.ru/management/strategy/estimate_competitiveness.shtml. — Загл. с экрана.12. Парсяк В. Н. Економічна інтеграція. Ін-струмент посилення конкурентоспромож-ності невеликих підприємств : монографія / В. Н. Парсяк, І. Л. Дибач. — Миколаїв : О. С. Торубари, 2010. — 170 c.


161

13. Пєтєшова Т. А. Методичні підходи до оцінки рівня конкурентних переваг і конку-рентоздатності підприємства / Т. А. Пєтє-шова // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. Випуск 261: у 7 т. — Т. IV. — Дніпропетровськ : ДНУ, 2010. — С. 908–918. 14. Рзаєв Г. І. Показники оцінки конкурен-тоспроможності підприємств, їх переваги та недоліки / Г. І. Рзаєв // Вісник Хмельниць-кого національного університету. Економічні науки. — Т.1. — 2009. — № 2. — С. 77–80. 15. Саблук П. Т. Агроекономічні трансфор-мації в Україні: напрями та перспективи розвитку : монографія / П. Т. Саблук. — Київ : ННЦ "ІАЕ", 2016. — 372 с.16. Управління конкурентоспроможністю

підприємства : навч. посіб. / С. М. Климен-ко, Т. В. Омельяненко, Д. О. Барабась, О. С. Дуброва, А. В. Вакуленко. — Київ : КНЕУ, 2008. — 520 с. 17. Хамініч С. Методика інтегральної оцін-ки рівня конкурентоспроможності промис-лового підприємства / С. Хамініч // Еконо-міст. — 2006. — № 10 (240). — С. 59–61. 18. Шпикуляк О. Г. Формування і розвиток ринку зерна в Україні / О. Г. Шпикуляк, Ю. П. Воскобійник, Р. П. Саблук, О. В. Ов-сянніков. — Київ : ННЦ ІАЕ, 2008. — 190 с.19. Штейн О. И. Оценка интегральной кон-курентоспособности предприятий / О. И. Штейн // Вісник СевНТУ. — Вип. 92: Економіка і фінанси. — Севастополь : Вид-во СевНТУ, 2008. — С. 218–223.

REFERENCES:1. Boiko V. I. (2007). Zerno i rynok [Grain and market]. Kyiv: Instytut ahrarnoi ekonomiky, 312 p. [in Ukrainian].2. Voronkova A. E. (2009). Konkurentospro mozh-nist pidpryiemstva: mekhanizm upravlinnia ta diah-nostyka [The competitiveness of enterprises, management method and diagnosis]. Eko-nomika promyslovosti [Industrial economy]. 3. p. 133–137. [in Ukrainian].3. Hrabovetskyi B. Ye. (2000). Osnovy ekonomich-noho prohnozuvannia [Fundamentals of Econo-mic Forecasting]. Vinnytsia: VF TANH, 209 p. [in Ukrainian].4. Hryhoruk P. M. (2012). Metody pobudovy inte-hralnoho pokaznyka [Methods of integral index]. Biznes Inform [Business Inform]. 4 (411). p. 34–38. [in Ukrainian].5. Ierina A. M. (1999). Uzahalniuiuchi bahatovy-mir ni pokaznyky v sotsialno-ekonomichnykh doslid-zhen niakh [Generalizing multidimensional per-formance in socio-economic research]. In: Naukovi zapysky. Tom 6. Ekonomika [Pro-ceedings. Vol. 6. Economics.]. Natsionalnyi uni versytet Kyievo-Mohylianska Akademiia. p. 38–41. [in Ukrainian].6. Kaletnik H. M. (2010). Terytorialna orha ni-zatsiia zernoproduktovoho kompleksu rehionu ta na-priamy yoho udoskonalennia: monohrafiia [Territorial organization grain-product complex areas of the region and its improvement]. Vinnytsia: Vinnytska hazeta. 180 p. [in Ukrainian].7. Kvasha S. M. (2013). Ekonomichne obgruntu-vannia prohramy vyrobnytstva zerna pshenytsi v Ukraini [The economic justification for the program production of wheat in Ukraine]. Ekonomika APK [Economy AIC]. 3. p. 16–24. [in Ukrainian].8. Koshelenko V. (2010). Rejtingovye sopostavlenija konkurentosposobnosti predprijatij: vozmozhnosti so-

ver shenstvovanija [Ranking comparisons of enterprise competitiveness: opportunities for improvement]. Ekonomist [The Economist]. 1. p. 36–40. [in Russian].9. Lupenko Yu. O. (2014). Priorytetni napriamy innovatsiinoi diialnosti v ahrarnii sferi Ukrainy [Pri-ority areas of innovation in agriculture Ukra-ine]. Ekonomika APK [Economy AIC]. 12. p. 5–11. [in Ukrainian].10. Maliuha L. (2009). Otsinka konkurentospro-mozh nosti ahrarnykh pidpryiemstv Ekonomist [Evaluation of the competitiveness of agricul-tural enterprises]. 9. p. 50–53. [in Ukrainian].11. Moshnov V. A. Kompleksnaja ocenka konku-ren tosposobnosti predprijatija [Integrated assess-ment of enterprise competitiveness]. [online]. Available at: http://www.cfin.ru/management/strategy/estimate_competitiveness.shtml. [in Russian].12. Parsiak V. N. (2010). Ekonomichna intehratsiia. Instrument posylennia konkurentospromozhnosti neve-lykykh pidpryiemstv [Economic integration. Tools to enhance competitiveness of small enterprises]. Mykolaiv: O. S. Torubary. 170 p. [in Ukrainian].13. Pietieshova T. A. (2010). Metodychni pidkhody do otsinky rivnia konkurentnykh perevah i konku-rentozdatnosti pidpryiemstva [Methodological ap-proaches to assessing the level of competitive advantage and competitiveness of enterprises]. In: Ekonomika: problemy teorii ta praktyky [Economy: problems of theory and practice]. Vol. IV. Dnipropetrovsk: DNU. p. 908–918. [in Ukrainian].14. Rzaiev H. I. (2009) Pokaznyky otsinky konku-rento spromozhnosti pidpryiemstv, yikh perevahy ta nedoliky [Performance evaluation of the com-petitiveness of enterprises, their advantages and disadvantages]. Visnyk Khmelnytskoho


162

na tsionalnoho universytetu. Ekonomichni na-uky [The Bulletin of Khmelnytsky National University. Economic science]. Vol. 1, 2. p. 77–80. [in Ukrainian].15. Sabluk P. T. (2016). Ahroekonomichni transfor-matsii v Ukraini: napriamy ta perspektyvy rozvytku [Agro-economic transformation in Ukraine: Trends and Prospects of Development]. Kyiv: NNTs "IAE". 372 p. [in Ukrainian].16. Klymenko S. M., Omelianenko T. V., Ba ra-bas D. O., Dubrova O. S., Vakulenko A. V. (2008). Upravlinnia konkurentospromozhnistiu pidpryiemstva [Management of enterprise competitiveness]. Kyiv: KNEU. 520 p. [in Ukrainian].17. Khaminich S. (2006). Metodyka intehralnoi otsinky rivnia konkurentospromozhnosti promyslovoho

pidpryiemstva [Methods of integrated evaluation of the industrial enterprises]. Ekonomist [The economist]. 10 (240). p. 59–61. [in Ukrainian].18. Shpykuliak O. H. (2008). Formuvannia i rozvytok rynku zerna v Ukraini [The formation and development of the grain market in Uk-raine]. Kyiv: NNTs IAE. 190 p. [in Ukrainian].19. Shtejn O. I. (2008). Ocenka integral'noj konku-rentosposobnosti predprijatij [Assessment of the integrated competitiveness of enterprises]. Visnyk SevNTU. Vypusk 92: Ekonomika i finansy [The bulletin of Sevastopol National Technical University. Num, 92: Economy and Finance]. Sevastopol: Vydavnytstvo SevNTU. p. 218–223. [in Russian].

2017. № 3 (09)

Format 70х108/16Type. Garamond

Paper offset. Digital printing. Conv. p. sh. 14,53Order. № 9. 17.02.2017. Circulation 300 copies.

Publisher: Non-governmental organization "Eurasian Social Sciences Association"Sayat-Nova Street 8/17 Yerevan, ARMENIA, 0001

E-mail: [email protected] subject of publishing

Registered by the Central Authority of the State Register 18.04.2016Registration number 211.171.906429

http://www.earj.org/

Yerevan 2017

© Eurasian Social Sciences Association© Eurasian Academic Research Journal

Yerevan 2017 - earj.orgГрицина О. М. Складові моделі розвитку...

Documents

Transcript of Yerevan 2017 - earj.orgГрицина О. М. Складові моделі розвитку...